Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №160/15288/22 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 18 березня 2026 р.

Справа: №160/15288/22

Суддя: Ясенова Т.І.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/15288/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року ( суддя Маковська О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 (набрало законної сили 15.03.2023) позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження розміру пенсії за вислугу років з 01.12.2019 ОСОБА_1 максимальним розміром при перерахунку пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 06.05.2021 №33/24/С-52 про розмір грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 06.05.2021 №33/24/С-52 про розмір грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачений сум.

На адресу позивача направлено виконавчий листу у даній справі.

До суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області у 30-ти денний строк з дати отримання даної ухвали подати звіт про виконання рішення суду у справі №160/15288/22.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 відмовлено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у затвердженні звіту про виконання рішення суду у справі №160/15326/22.

Встановлено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області новий строк для надання звіту про виконання судового рішення у справі №160/15288/22 до 01.11.2024.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 відмовлено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у затвердженні Звіту про виконання рішення суду у справі №160/15326/22. Встановлено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області новий строк для надання звіту про виконання судового рішення у справі №160/15288/22 до 01.02.2025.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 у прийнятті та затвердженні звіту Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі №160/15288/22 відмовлено.

Встановлено Головному управлінню ПФУ в Дніпропетровській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 13.12.2022 у справі №160/15288/22.

Зобов`язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області надати Дніпропетровському окружному адміністративному суду звіт про виконання рішення суду від 13.12.2022 у справі №160/15288/22 протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали суду.

Звільнено керівника Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від сплати штрафу відповідно до частини 3 статті 382-3 КАС України за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі №160/15288/22.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 у прийнятті та затвердженні звіту Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі №160/15288/22 відмовлено.

Від відповідача до суду надійшов звіт про виконання рішення суду у справі №160/15288/22 в якому останній просить:

-прийняти та затвердити звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 по справі № 160/15288/22.

-звільнити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від сплати штрафу на підставі доказів, які підтверджують виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 по справі №160/15288/22.

-у разі відмови в затвердженні звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 по справі №160/15288/22. продовжити строк для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 по справі № 160/15288/22.

У звіті відповідач зазначає, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі № 160/15288/22 та ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 у розмірі 80% від грошового забезпечення 17807,27 грн, яке зазначено у довідці від 06.05.2021 № 33/24-/С-52, яка надана Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» Міністерства внутрішніх справ України, без обмеження максимальним розміром.

На виконання рішення суду у справі №160/15288/22 доплата за період з 01.12.2019 по 31.01.2025 становить 62461,56 грн.

Таким чином, покладені судом зобов`язання здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання вказаного рішення по справі № 160/15288/22 виконані Головним управлінням у порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на управління Фонду.

Заборгованість, визначена на виконання рішень судів, обліковується в електронних пенсійних справах за датою набрання ними законної сили, на підставі цих відомостей – у підсистемі «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (РСР ІКІС ПФУ).

На день складання звіту у підсистемі «Реєстр судових рішень» по справі № 160/15288/22 реєстраційний номер нарахованого боргу РС 403308.

Що стосується доплати за рішенням суду за період з 01.12.2019 по 31.01.2025, нарахованої у розмірі 62 461,56 грн, Головне управління повідомляє, що грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить позивачу, не є власністю Головного управління та не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі, виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок державного бюджету.

Крім того, відповідно до частин 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Кошти на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачаються у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» і визначаються в межах граничних обсягів видатків державного бюджету за цією програмою.

Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік на сьогодні не затверджено. Тимчасовим розписом доходів і видатків Головного управління на ІІ квартал 2025 не передбачено виплат за рішеннями суду.

Також відповідач зазначив, що Головне управління звернулось із запитами від 11.04.2025 № 0400-010408-5/71776 та від 18.07.2025 № 0400-010408-5/137398 до Пенсійного фонду України щодо можливості фінансування доплати за рішенням суду по справі №160/15288/22.

Крім того, Головне управління звернулось до Пенсійного фонду України листами від 12.02.2025 № 0400-010406-5/30186, від 04.03.2025 № 0400 010408-5/45139, від 01.04.2025 №0400-010406-5/64610, від 01.05.2025 № 0400-010406-5/84215, від 04.06.2025 № 0400-010406-5/106310, від 01.07.2025 № 0400-010406-5/125324 та від 07.08.2025 № 0400-010406-5/150214 щодо виділення коштів на фінансування доплати за рішеннями судів по справах, по яких обліковуються борги в «Реєстрі судових рішень» підсистеми Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС).

Пенсійний фонд України листами від 29.04.2025 № 2800-030101-9/28165 та від 07.08.2025 № 2800-030101-9/52600 повідомив, що виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Відповідач зазначив, що невиконання судового рішення пенсійним органом в частині невиплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Таким чином відповідач зазначає, що він вживає всіх заходів щодо виконання в повному обсязі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 по справі № 160/15288/22.

Від позивача до суду надійшли заперечення на звіт, в яких зазначено, що поданий відповідачем звіт не підтверджує виконання рішення суду у даній справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у прийнятті та затвердженні звіту Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі №160/15288/22 відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу суду, прийняти нову ухвалу, якою врахувати питання викладені у запереченні і клопотанні на останній звіт відповідача і розтлумачити дію рішення суду про зняття обмежень з пенсії при наступних її підвищеннях. Розглянути питання про притягнення відповідача до відповідальності згідно ст.382 КАС України.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що звіти відповідача не дають відповіді на питання щодо виконання судового рішення, а лише дублюють попередні звіти. Дніпропетровський окружний адміністративний суд не прийняв заперечення і клопотання від (22.09.2025 та 10.10.2025) до уваги, не дослідив повною мірою звіт відповідача і відмовив у штрафних санкціях відносно керівника відповідача.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ч. 3 ст. 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.

Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин другої та четвертої вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Аналіз наведеного вище вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382-382-3 КАС України.

За приписами ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст.382-1 КАС України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Так, матеріалами справи встановлено, що від відповідача до суду надійшов звіт про виконання рішення суду у справі №160/15288/22 в якому останній просить:

На виконання рішення суду у справі №160/15288/22 доплата за період з 01.12.2019 по 31.01.2025 становить 62461,56 грн.

Ознайомившись зі змістом звіту, суд першої інстанції дійшов висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на особливості порядку виконання рішень у справах про стягнення коштів з Державного бюджету України відповідач зі свого боку вчинив усі залежні від нього дії, спрямовані на виконання рішення суду.

Тим не менш, рішення суду не виконано в повному обсязі, а саме - виплата заборгованості позивачу не здійснена, в зв`язку з чим є правильним висновки суду, що підстави для застосування процедури судового контролю зберігаються.

Боржником внаслідок встановлення судом заходів судового контролю не доведено вжиття всіх можливих дій, направлених на виконання судового рішення.

Отже, встановивши те, що рішення суду в повному обсязі не виконано відповідачем, суд першої інстанції обгрунтовано зобов`язав відповідача подати новий звіт про виконання рішення суду, як то передбачено ч.11 ст.382-3 КАС України.

Щодо посилання позивача на те, що судом першої інстанції під час прийняття ухвали не врахованого заперечення на звіт, то колегія суддів зазначає, що такі є необґрунтованими, оскільки звіт судом першої інстанції не прийнято, що відповідає прохальній частині поданих заперечень позивача.

Щодо посилання позивача на те, що судом першої інстанції під час прийняття ухвали залишено поза увагою клопотання позивача про роз`яснення наявності правових підстав у Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зняти обмеження з виплати пенсії та провести розрахунок пенсійної заборгованості з грудня 2019 року.

Колегія суддів зауважує, що незгода позивача із результатом дій вчинених відповідачем на виконання рішення, не може бути вирішена шляхом встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у відповідності до положень ст.382 КАС України, оскільки в межах встановлених цією процесуальною нормою процедур не може бути визнано протиправним та скасовано рішення відповідача, яке прийнято на виконання рішення суду.

Незгода позивача із рішеннями, діями або бездіяльністю відповідача, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, є підставою для звернення до суду із заявою в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області штраф за не виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року по справі № 160/33839/24, то колегія суддів зазначає наступне.

Вирішуючи спірне питання колегією суддів не встановлено обставин, які б безумовно свідчали про умисне невиконання саме керівником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення суду.

Також, колегією суддів інстанції не встановлено недобросовісності в діях керівника вказаного вище суб`єкта владних повноважень або вчинення ним дій (допущення протиправної бездіяльності), які б вказували про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2022 у справі №826/9960/15, обов`язковою умовою для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу в порядку, передбаченому частиною другою статті 382 КАС України, є встановлення для такого суб`єкта владних повноважень строку на подання звіту про виконання судового рішення та в подальшому неподання такого звіту у встановлений строк. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за діяльність очолюваного ним державного органу, яким не забезпечено виконання судового рішення у встановлений судом строк.

Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області дій спрямованих на виконання судового рішення у цій справі, отже відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для виконання такого.

З цих підстав колегія суддів приходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров

Оригінал: reyestr.court.gov.ua