Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №520/13739/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 р. Справа № 520/13739/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 (головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В.) по справі № 520/13739/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.02.2025:

№ 19169-2405-2030-UА63120270000028556 на суму 8 309,63 грн;

№ 19156-2405-2030-UА63120270000028556 на суму 31 799,36 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що податковим органом нараховано позивачу, як власнику нежитлових приміщень у будівлі, земельний податок за 2023-2024 роки на всю площу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , де розташована будівля та застосовано ставку земельного податку в розмірі 1,5 відсотка від грошової оцінки земельної ділянки.

Водночас, ГУ ДПС не врахувало, що земельна ділянка, на якій розташована будівля перебуває у користуванні кількох осіб, а отже податок мав нараховуватись кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Також вважає, що в даному випадку земельний податок мав справлятись у розмірі 3 відсотка від суми земельного податку, обчисленого відповідно до пункту 1.1 додатку Рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові», а не 1,5 відсотка від грошової оцінки земельної ділянки з огляду на те, що земельна ділянка зайнята будівлею.

Крім того, зауважив, що відповідач мав врахувати пільги з оплати земельного податку за період 2022-2024 під час дії воєнного стану, які встановлені відповідними змінами та доповненнями до Рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові».

З урахуванням наведеного вважав спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та просив суд їх скасувати.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 позов задоволено.

ГУ ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0659 га, а отже податковим органом правомірно нараховано йому як власнику земельний податок за 2023 – 2024 рр. на всю площу земельної ділянки в розмірі 1,5 відсотка від грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:03:006:0008, площею 0,0659 га, розташованою за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі свідоцтва про право на спадщину від 31.08.2020, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, позивачу на праві власності належать нежитлові приміщення першого поверху №1,2,3 в житловому будинку літ.Ж-3 за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 31.08.2020, що вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

28.02.2025 ГУ ДПС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 19156-2405-2030-UА63120270000028556, яким ОСОБА_1 згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 ПК України визначено суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2023 р. в розмірі 31 799,36 грн;

- № 19169-2405-2030- НОМЕР_1 , яким ОСОБА_1 згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 ПК України визначено суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2024 р. в розмірі 8 309,63 грн.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за наслідками розгляду яких ДПС України прийняла рішення від 09.05.2025, яким скаргу залишила без задоволення, а рішення податкового органу – без змін.

Не погодившись з податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом застосовано невірну ставку податку для земельної ділянки, власником якої є позивач, а отже спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не в межах, на підставі та у спосіб, що визначений податковим законодавством.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України, а земельні відносини в Україні - ЗК України.

Підпунктами 14.1.72, 14.1.73, п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. У свою чергу, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

За пп. 14.1.74. п. 14.1 ст. 14 ПК України земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 269.1 ст. 269 ПК України визначено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 ПК України).

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 ПК України).

Відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з п. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є, зокрема, дані державного земельного кадастру; дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Згідно з п. 274.1 ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:03:006:0008, площею 0,0659 га, розташованою за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

За твердженням податкового органу, позивач, як власник земельної ділянки, має сплачувати земельний податок виходячи зі ставки - 1,5 відсотка від грошової оцінки земельної ділянки, встановленої рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.21017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові».

Разом з тим, як вірно зауважив суд першої інстанції, на спірній земельній ділянці розташований житловий будинок, що не спростовано відповідачем.

Згідно з п.1.1 додатку № 2 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» (зі змінами) ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, становить 1,5 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 1.3 додатку № 2 до наведеного рішення податок за земельні ділянки, зайняті, зокрема, житловим фондом, виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до пункту 1.1 цього додатка.

З аналізу наведених норм вбачається, що у випадку розташування на земельній ділянці, що підлягає оподаткуванню, житлових споруд, земельний податок має обраховуватись зі ставки 3 відсотка від суми земельного податку, обчисленого відповідно до пункту 1.1 Рішення № 542/17 (1,5 відсотка від їх нормативної грошової оцінки).

Таким чином, спірний земельний податок мав обчислюватись з іншої ставки з огляду на наявність житлової будівлі на земельній ділянці, належній ОСОБА_1 .

Натомість, податковим органом при прийнятті спірних рішень, не враховано всіх обставин, що мають значення для їх прийняття та помилково застосовано ставку податку для земельної ділянки у розмірі 1,5% від її нормативної грошової оцінки.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про правомірне нарахування позивачу земельного податку на всю площу земельної ділянки, оскільки останній є її власником.

Водночас наведені доводи не свідчать про правомірність податкових повідомлень-рішень через застосування відповідачем невірної ставки при обрахунку такого податку.

В силу ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач правомірності прийнятих рішень ні суду першої, ні апеляційної інстанції належним чином не довів.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 по справі № 520/13739/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц