Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №440/6916/20 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 р.Справа № 440/6916/20

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/6916/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу призначення пенсій (Шевченківський) Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.11.2020 №2273. Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію з 09.11.2020 за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ, з розрахунку 90% від розміру заробітної плати, з урахуванням довідки про заробітну плату (оклад, надбавка за вислугу років) для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру", видану Полтавською обласною прокуратурою від 06.11.2020 №21-681вих20, без обмеження максимального розміру, з одночасною видачею пенсійного посвідчення.

05.06.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №440/6916/20.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №440/6916/20.

19.12.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов звіт про виконання рішення суду у справі №440/6916/20.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №440/6916/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі №440/6916/20 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у строк протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №440/6916/20.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 та ухвалити нове рішення, яким прийняти звіт про виконання рішення суду від 24.12.2020.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідачем вчинені всі дії, спрямовані на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 по справі 440/6916/20 у повному обсязі в межах повноважень.

Позивач не надав відзив на апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду є достатніми та вичерпними.

Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах встановлено ст. 382 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно частин 2, 3 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Порядок розгляду звіту про виконання судового рішення передбачений нормами ст.382-2 КАС України в редакції, що діє з 19.12.2024, згідно з якою:

"Суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;

5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;

6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення;

7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

3. До звіту додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;

2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.".

За приписами частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Відповідно до ст. 382-3 КАС України, що доповнена згідно із Законом № 4094-IX від 21.11.2024 та діє з 19.12.2024, визначає порядок прийняття рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в звіті про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду зазначило, що на виконання рішення суду від 24.12.2020 по справі №440/6916/20 управлінням з 09.11.2020 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру” ОСОБА_1 з 09.11.2020.

Пенсію обчислено у розмірі 90% від заробітної плати 75000,00 грн. (максимальна величина бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 01.09.2020 становить 75000,00 грн. (5000 х 15) на підставі довідки про заробітну плату від 06.11.2020 №21-681вих20, виданої Полтавською обласною прокуратурою, із застосуванням встановленої законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на рівні 75000,00 грн. Пенсію з 09.11.2020 призначено в розмірі 67500,00 грн. (75000 х 90) без застосування обмеження максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, передбаченим пунктом 13-2 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

В рішенні суду від 24.12.2020 по справі №440/6916/20 зобов`язання щодо врахування заробітної плати без обмеження її максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску відсутнє. Відтак, рішення суду виконано.

Судовим розглядом встановлено, що позиція Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зводиться до того, що відповідно до положень статті 86 Закону України "Про прокуратуру" пенсія розраховується від суми лише тієї заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а згідно з приписами Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2019 році» максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнює 15 розмірам мінімальної заробітної плати.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 викладено чіткі правові підстави - норми Закону України «Про прокуратуру», які підлягають застосуванню.

Також у цьому рішенні прямо вказано, що відповідач має призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію з 09.11.2020 за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ, з розрахунку 90% від розміру заробітної плати, з урахуванням довідки про заробітну плату (оклад, надбавка за вислугу років) для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру", видану Полтавською обласною прокуратурою від 06.11.2020 №21-681вих20, без обмеження максимального розміру, тобто в рішенні суду у справі №440/6916/20, яке підлягає виконанню, вже визначено базу для перерахунку цієї пенсії, а саме: 100223,28 грн., що не підлягає обмеженню.

На переконання суду, відповідач під час виконання зазначеного рішення не вправі відступати від вимог суду і допускати власне тлумачення судового рішення, а тому застосування відповідачем під час виконання рішення суду і розрахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років будь-яких обмежень (у тому числі заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, і максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 75000 (5000х15)), що призводять до зменшення суми, вказаної у довідці від 06.11.2020 №21-681вих20 як бази для перерахунку призначеної пенсії, є протиправним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію з 09.11.2020 за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ, з розрахунку 90% від розміру заробітної плати, з урахуванням довідки про заробітну плату (оклад, надбавка за вислугу років) для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру", видану Полтавською обласною прокуратурою від 06.11.2020 №21-681вих20, без обмеження максимального розміру, здійснення відповідачем такого обмеження навіть з посиланням на Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в якості обґрунтування правомірності таких дій, свідчить про невиконання судового рішення, яким чітко визначено, що пенсія позивача не підлягає обмеженню.

З урахуванням цього, суд констатує, що відповідачем було неправомірно обмежено розмір пенсії позивача з посиланням на необхідність розрахунку пенсії виходячи виключно з максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №440/6916/20 для перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років як база для такого перерахунку з 09.11.2020 має братися без будь-якого обмеження вся сума, що вказана у довідці від 06.11.2020 №21-681вих20, виданій Полтавською обласною прокуратурою, тобто 100223,28 грн, а не протиправно визначена відповідачем сума в розмірі 75000 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №440/6916/20 не виконане відповідачем у встановлений судом спосіб, що є підставою для встановлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у цій справі.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі № 440/6916/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич

Повний текст постанови складено 19.03.2026 року