Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №160/25728/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Серьогіна Олена Василівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 р. Справа № 160/25728/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2025, вул. Академіка Янгеля, 4, м. Дніпро, 49089, повний текст складено 12.11.25 по справі № 160/25728/23

за позовом ОСОБА_1

до Третього апеляційного адміністративного суду , Державної судової адміністрації України третя особа Державна казначейська служба України

про визнання протиправними дій, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява позивача, в якій вона просить суд змінити спосіб і порядок виконання судового рішення у справі №160/25728/23, в частині заміни зобов`язання Третього апеляційного адміністративного суду щодо виплати ОСОБА_1 належної суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 22 травня 2023 року, допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки та вихідної допомоги, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році – 2684,00 грн на стягнення з Третього апеляційного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди в сумі 1 064 219,92 грн в порядку, визначеному Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”.

В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначила, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 року у даній справі на цей час не виконано в частині зобов`язання Державної судової адміністрації здійснити фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 22 травня 2023 року, допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки та вихідної допомоги, зі здійсненням всіх передбачені законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році – 2684,00 грн. Здійснити виплату нарахованих грошових коштів за рішенням суду можливо лише шляхом списання (стягнення) коштів з рахунків державного органу – боржника органами Державної казначейської служби України. Вважає зазначені обставини такими, за яких суд може змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. На підставі викладеного, заявник просить суд задовольнити вимоги викладені у заяві.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №160/25728/23 за позовом ОСОБА_1 до Третього апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-2 – Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати вказану ухвалу та змінити спосіб і порядок виконання судового рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що здійснити виплату нарахованих грошових коштів за рішенням суду можливо лише шляхом списання (стягнення) коштів з рахунків державного органу – боржника органами Державної казначейської служби України.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну порядку і способу виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, отже заява позивача про зміну способу порядку виконання судового рішення у цій справі є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 29-1 Конституції України, а також ст.ст. 14 та 370 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі № 520/926/21.

Частиною 2 ст. 6 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон України № 1404-VIII) встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі – Закон України № 4901- VI) та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України № 4901- VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Статтею 7 Закону України № 4901- VI передбачено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже, звернення до суду є обов`язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов`язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат (ч. 3 ст. 378 КАС України у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024).

Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни «зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплати за перерахованою пенсією» на «стягнення коштів із державного органу боржника».

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 по справі № 160/25728/23 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Третього апеляційного адміністративного суду щодо розрахунку і виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 22.05.2023 року грошової винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги при звільненні у відставку 22.05.2023 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.

Зобов`язано Третій апеляційний адміністративний суд (вул. Лук`яненка Левка, буд. 23, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 42268164) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) належної суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 22 травня 2023 року, допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки та вихідної допомоги, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році – 2684,00 грн.

Визнано протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо не фінансування в належному обсязі видатків на виплату суддівської винагороди судді Третього апеляційного адміністративного суду Панченко Ольги Михайлівни.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України (вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 37988155) здійснити фінансування виплати належної ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 22 травня 2023 року, допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки та вихідної допомоги, зі здійсненням всіх передбачені законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році – 2684,00 грн.

Визнано протиправною відмову Третього апеляційного адміністративного суду у видачі оновленої довідки про розмір суддівської винагороди станом на 22.05.2023 року за заявою судді у відставці ОСОБА_1 від 29.09.2023 року.

Зобов`язано Третій апеляційний адміністративний суд (вул. Лук`яненка Левка, буд. 23, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 42268164) видати судді у відставці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) оновлену довідку станом на 22.05.2023 року про розмір суддівської винагороди, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023 року (2684,00 грн.)

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 по справі № 160/25728/23 набрало законної сили : 16.01.2024.

З довідки відповідача від 16.02.2024 № 01/10/24 на виконання вищезазначеного рішення суду Третім апеляційним адміністративним судом було здійснено донарахування недоплаченої суддівської винагороди у сумі 1064219 (один мільйон шістдесят чотири двісті дев`ятнадцять) грн. 92 коп., проте зазначена сума не виплачена позивачу.

Отже, рішення суду у справі № 160/25728/23 Третім апеляційним адміністративним судом виконано лише в частині здійснення перерахунку ОСОБА_1 належної суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 22 травня 2023 року, допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки та вихідної допомоги, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році – 2684,00 грн.

Тобто, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 по справі № 160/25728/23, що набрало законної сили 16.01.2024, не виконується у повному обсязі вже майже два роки.

Тож, враховуючи вимоги ч. 3 статті 378 КАС України (у редакції Закону України № 4094-IX, що діє з 19.12.2024), колегією суддів встановлено, що наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 по справі № 160/25728/23 шляхом стягнення з Третього апеляційного адміністративного суду (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Лук`яненка Левка, буд. 23, ЄДРПОУ 42268164) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену суддівську винагороду у сумі 1064219 (один мільйон шістдесят чотири двісті дев`ятнадцять) грн. 92 коп.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені вище приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22.

Особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Отже, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 по справі № 160/25728/23.

Реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Отже, відхиляючи доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивачки права на виплату недоплаченої суддівської винагороди.

З огляду на наведене правове регулювання та встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що заява позивача про зміну способу та порядку виконання рішення обґрунтована та підлягає задоволенню.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 та ухвалити нову постанову про задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 по справі № 160/25728/23 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення - задовольнити.

Змінити спосіб та порядок виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 у справі № 160/25728/23.

Стягнути з Третього апеляційного адміністративного суду (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Лук`яненка Левка, буд. 23, ЄДРПОУ 42268164) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену суддівську винагороду у сумі 1064219 (один мільйон шістдесят чотири двісті дев`ятнадцять) грн. 92 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло