Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №200/5718/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року справа №200/5718/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Геращенко І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 р. у справі № 200/5718/25 (головуючий І інстанції Чекменьов Г.А., повне судове рішення складено 27 листопада 2025 р.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому просив: - визнати протиправною діяльність щодо не виплати середнього заробітку в повному обсязі за затримку повного розрахунку при звільненні зі служби з 22.09.2024 по 14.10.2024 (за 22 доби); - зобов`язати виплатити середній заробіток в повному обсязі за затримку повного розрахунку при звільненні зі служби з 22.09.2024 по 14.10.2024 (за 22 доби), з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність щодо не виплати на підставі статті 117 КзПП України середнього заробітку в повному обсязі за затримку повного розрахунку при звільненні зі служби за період з 14.10.2024 по 25.07.2025; - зобов`язати виплатити на підставі статті 117 КЗпП України середній заробіток в повному обсязі за затримку повного розрахунку при звільненні зі служби за період з 14.10.2024 по 25.07.2025; - зобов`язати виплатити на підставі статті 117 КЗпП України середній заробіток в повному обсязі за затримку повного розрахунку при звільненні зі служби з 25.07.2025 по дату фактичного розрахунку.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні зі служби за період з 15.10.2025 до 21.03.2025. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні зі служби за період з 15.10.2025 до 21.03.2025 включно в сумі 40 515 (сорок тисяч п`ятсот п`ятнадцять) грн. 42 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Спеціальним законодавством, яке регулює питання грошового забезпечення військовослужбовців, не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови наявності спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, тобто працівник після отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, у разі незгоди з зазначеними сумами має право заявити спір щодо цих сум.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.11.2015 до 21.09.2024 проходив службу в підрозділах Головного Управління Національної поліції в Донецькій області.

Наказом ГУНП в Донецькій області від 01.10.2021 № 539 о/с ОСОБА_1 було увільнено від виконання службових обов`язків з 23.09.2021 зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на час проходження військової служби за контрактом з 23.09.2021 до 22.09.2024.

Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 .

Наказом ГУНП в Донецькій області від 20.09.2024 № 448 о/с відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) розділу VІІ Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено зі служби з 21.09.2024.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі № 200/7298/24 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме: зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2021-2022 роки в кількості 41 доба, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 42 доби додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016-2018 роки, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

25.07.2025 відповідачем виплачені грошові кошти в сумі 81 344,03 грн на виконання судового рішення у справі №200/7298/24.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2025 у справі № 200/7906/24 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, а саме: зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні зі служби з 22.09.2024 по 14.10.2024; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

27.06.2025 на особистий картковий рахунок ОСОБА_1 було перераховано кошти на виконання рішення суду у справі № 200/7906/24 в загальній сумі 6 607,57 грн, в тому числі середнє грошове забезпечення ОСОБА_1 з 22.09.2024 до 14.10.2024 в сумі 5638,61 грн. та 968,96 грн. судовий збір.

В зв`язку із затримкою розрахунку при звільнення позивач вважає за необхідне зобов`язати відповідача сплатити середній заробіток за час такої затримки. При цьому у позовній заяві позивач виділяє періоди такої затримки в залежності від дати погашення відповідачем різних видів заборгованості.

Ухвалою суду від 24 листопада 2025 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог: про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку в повному обсязі за затримку повного розрахунку при звільненні зі служби з 22.09.2024 року по 14.10.2024 року.(за 22 доби); про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток в повному обсязі за затримку повного розрахунку при звільненні зі служби з 22.09.2024 року по 14.10.2024 року.(за 22 доби), з урахуванням раніше виплачених сум.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що за правилами частини першої статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частин першої та другої статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 260).

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 15 розділу І Порядку № 260 встановлено, що при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.

Зі змісту наведених норм випливає, що належне позивачу грошове забезпечення мало бути виплачене у день звільнення, тобто 21.09.2024.

При розгляді справи встановлено, що грошове забезпечення позивачу виплачено 28.09.2024 та 15.10.2024 в сумі 15 250,88 грн та 1 970,00 грн, відповідно, а згодом 25.07.2025 відповідачем виплачені грошові кошти в сумі 81 344,03 грн на виконання судового рішення у справі №200/7298/24, яким передбачена компенсація за невикористані відпустки.

Оскільки компенсація за невикористані відпустки також повинна була бути виплачена у день звільнення, суд встановив період затримки розрахунку з позивачем з 22.09.2024 до 25.07.2025.

Як зазначено вище, відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями. В даному випадку такий період складає з 22.09.2024 до 21.03.2025.

Оскільки період затримки розрахунку з 22.09.2024 року по 14.10.2024 року охоплюється рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/7906/24 від 18.12.2025, предметом розгляду у цій адміністративній справі є виплата середнього заробітку за подальший період з 15.10.2025 до 21.03.2025 включно, що складає 157 днів.

Визначення суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (годинна) заробітна плата працівника.

Пунктом 8 розділу IV Порядку № 100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку № 100, якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Судом встановлено, що наказом ГУ НП в Донецькій області від 01.10.2021 № 539 о/с ОСОБА_1 було увільнено від виконання службових обов`язків з 23.09.2021 зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на час проходження військової служби за контрактом з 23.09.2021 до 22.09.2024.

У подальшому, наказом ГУ НП в Донецькій області від 02.08.2022 № 336 о/с припинено виплату середнього заробітку на час проходження військової служби за призовом під час мобілізації (за контрактом) із збереженням місця роботи та посади ОСОБА_1 з 19.07.2022.

Пунктом 4 розділу III Порядку № 100 передбачено, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку.

При цьому суд звертає увагу на відмінність обрахунку середнього заробітку для цілей компенсації за невикористану відпустку, який відображено у довідці відповідача від 28.10.2024 (така компенсація обчислюється із заробітку за фактично відпрацьований час), від обрахунку середнього заробітку за затримку розрахунку.

У зв`язку з тим, що у період з 19.07.2022 року по 21.09.2024 року ОСОБА_1 не нараховувалась заробітна плата, обчислення середнього заробітку здійснюється з розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 21.09.2024 року № 3460-ІХ установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень.

Таким чином середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 на момент звільнення складає 258,06 грн (із розрахунку (8000,00 грн + 8000,00 грн ) / (31 доба + 31 доба)).

Середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні зі служби ОСОБА_1 з 15.10.2025 до 21.03.2025 включно за 157 днів складає 40 515,42 грн. (258,06 грн х 157).

При визначенні розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 15.10.2025 до 21.03.2025 включно у сумі 40515,42 грн. Решта заявлених вимог задоволенню не підлягає.

З рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, частково не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.06.2022 року у справі № 362/643/21, військова служба є різновидом публічної служби.

Таким чином, на спірні правовідносин розповсюджується дія КЗпП України.

Колегія суддів вважає, що в цій справі наявні підстави для зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, за алгоритмом, запропонованим у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, сума відшкодування (середнього заробітку) має бути пропорційною (у відсотковому відношенні) частці заборгованості (компенсації за невикористані відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні) у загальній сумі виплат, які належало виплатити позивачеві при звільненні.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі №200/7906/24, яке набрало законної сили, установлено, що згідно з повідомленням про нараховані суми при звільненні з 21.09.2024, з яким позивача було ознайомлено 21.09.2024, позивачу нараховано: разом 208 913,32 грн., що підтверджується довідкою зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення, стипендії, тощо) позивачу 28.09.2024 року зараховано 15250,88 грн, 15.10.2024 1970,00 грн, 26.10.2024 190 528,74 грн. Також зарахування вказаних сум підтверджується випискою із банківського рахунку позивача.

Загальний розмір виплат, належних позивачу при звільненні з військової служби складає 290 257,35 грн., у тому числі: 208913,32 грн. (виплачені при виключенні зі списків особового складу); 19 606,86 грн (нараховані на виконання рішення суду у справі кошти в сумі 81 344,03 грн. на виконання судового рішення у справі №200/7298/24 ).

Розмір невиплачених позивачу у день виключення зі списків особового складу сум перерахованого на виконання судового рішення у справі № 200/7298/24 грошового забезпечення 81 344,03 грн. по відношенню до всіх належних при звільненні виплат в загальному розмірі 290257,35 грн. становить 14 %.

Виходячи з принципу пропорційності, сума належного позивачу середнього грошового забезпечення за період затримки з 15.10.2025 до 21.03.2025 року складає 5 672,16 грн. ( 40515,42х14% (відсоткове значення невиплаченого у день звільнення з військової служби грошового забезпечення).

Відтак, з огляду на встановлені обставини та з метою дотримання балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, колегія суддів вважає за можливе застосувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц., та зменшити розмір середнього заробітку, визначивши його в загальній сумі 5 672,16 грн..

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду – зміні, у абзаці третьому слова і цифри «40 515 (сорок тисяч п`ятсот п`ятнадцять) грн. 42 коп.» замінити словами і цифрами «5 672 ( п`ять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 16 коп.»

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду у рамках даного апеляційного провадження.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області – задовольнити частково .

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 р. у справі № 200/5718/25 – змінити.

У абзаці третьому слова і цифри «40 515 (сорок тисяч п`ятсот п`ятнадцять) грн. 42 коп.» замінити словами і цифрами «5 672 ( п`ять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 16 коп.».

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 р. у справі № 200/5718/25 – залишити без змін.

Повне судове рішення складено 19 березня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.А. Блохін

Судді: І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв