Суд: Ірпінський міський суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами
Дата: 01 березня 2026 р.
Справа: №367/627/26
Суддя: Білогруд О. О.
Справа № 367/627/26
Провадження №3/367/361/2026
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 березня 2026 року місто Ірпінь
Суддя Ірпінського міського суду Київської області Білогруд О.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 (м. Буча) Бучанського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за частиною п`ятою статті 126 КУпАП, -
установив:
до Ірпінського міського суду Київської області надійшла справа з протоколом (серія ЕПР1 № 531299) про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали передано судді Білогруд О.О.
Дослідивши матеріли справи про адміністративне правопорушення, суддею встановлено таке.
04.12.2025 об 11:20 у місті Буча, вулиця Захисників України, 141, ОСОБА_1 здійснював рух на транспортному засобі Audi А6, номерний знак НОМЕР_2 , при цьому не мав права керування транспортними засобами відповідної категорії, чим порушив вимоги пункту 2.1.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами), а саме: пункт 2.1.а «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії». Зазначене порушення було вчинено повторно протягом року, 23.05.2025 була винесена постанова серії ЕНА 4800395. Відповідальність за вказане правопорушення передбачено частиною п`ятою статті 126 КУпАП.
У судове засідання 05.02.2026 ОСОБА_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце їх проведення. До протоколу долучено заяву про надання ним згоди на отримання судових повісток шляхом СМС-повідомлень на номер телефону, на який судом направлено виклики. У судове засідання 02.03.2026 не з`явився, а СМС-повідомлень не доставлено, оскільки "абонент тимчасово недоступний". Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення указано, що розгляд відбудеться у Ірпінському міському суді. За даними автоматизованої системи судові повістки ОСОБА_1 отримано до його електронного кабінету, зареєстрованого у підсистемі "ЕЛектроннйи суд".
Суддя також звертає увагу, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зауважено про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. ОСОБА_1 розумів та усвідомлював, що стосовно нього працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення. З відеозапису з нагрудної бодікамери поліцейського убачається, що йому було повідомлено про факт складення протоколу, а також про те, що такий протокол буде направлено до Ірпінського міського суду Київської області, крім того у протоколі про адміністративне правопорушення наявний підпис ОСОБА_1 про ознайомлення зі змістом протоколу. Будь-яких клопотань, заяв від ОСОБА_1 не надходило.
Відповідно до статті 268 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за статтею 126 КУпАП, не є обов`язковою, тому приходжу до висновку, що можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з частиною першою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Згідно з частиною другою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно з частиною третьою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Згідно з частиною четвертою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до частини п`ятої статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом досліджено документи, надані органами поліції, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 531299 від 04.12.2025; копію постанови серія ЕНА № 4800395 від 23.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП, а також відеозапис, який міститься на DVD-диску, долученому до протоколу.
З відеозапису убачається, що ОСОБА_1 підтвердив факт керування транспортним засобом та факт відсутності у нього право на керування транспортними засобами, при цьому зазначив, що керував, оскільки мав вагому причину.
Судом зауважується, що у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
З огляду на викладене, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд, вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП, поза розумним сумнівом доведена, тобто сукупність обставин справи, установлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом цього судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і ОСОБА_1 є винним у вчиненні цього правопорушення. Тому суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП.
При накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, майновий стан, ступінь його вини, обставини, що обтяжують, та обставини, що пом`якшують відповідальність.
Обставин, які пом`якшують, обставин, які обтяжують, відповідальність ОСОБА_1 судом не установлено.
Справедливість – одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення. Принцип рівності всіх громадян перед законом - конституційна гарантія правового статусу особи, що поширюється, зокрема, на призначення адміністративного стягнення. Притягнення особи, яка адміністративне правопорушення, до адміністративної відповідальності не лише означає рівність усіх осіб перед законом, а й передбачає встановлення в законі єдиних засад застосування такої відповідальності.
Санкція частини п`ятої статті 126 КУпАП має чітко визначений, безальтернативний вид покарання, у випадку установлення у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого вказаною частиною статті. При цьому, аналіз норм КУпАП свідчить про те, що вони не містять жодних застережень чи умов застосування покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, у тому числі, зумовлених відсутністю у винного посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29.06.2007) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Відповідальність за частиною п`ятою статті 126 КУпАП настає за повторне протягом року керування транспортним засобом, зокрема особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, і при цьому ж санкція частини п`ятої статті 126 передбачає такий вид стягнення як позбавлення права керування транспортним засобом. Тобто, законодавець визначаючи таку конструкцію норми права передбачає, що особу, яка протягом року повторно керує транспортним засобом без права керування, може бути позбавлено такого права за рішенням суду.
Також судом зауважується, що у рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування пункту другого статті 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті – «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже стаття 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку ЄСПЛ, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу.
З огляду на позицію, висловлену ЄСПЛ в пункті 55 рішення у справі «Гурепка проти України» від 06.09.2005, суд враховує правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, про те, що навіть за відсутності в особи посвідчення водія її може бути позбавлено права керувати транспортним засобом.
Таким чином, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, визначеному санкцією частини п`ятої статті 126 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами на п`ять років.
На думку суду, саме такий вид стягнення буде достатньою і необхідною мірою відповідальності для запобігання вчиненню нових правопорушень.
Водночас підстави для застосування стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу відсутні, оскільки правопорушення ОСОБА_1 вчинено на транспортному засобі, який йому не належить.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3 328 гривень. Таким чином, розмір судового збору станом на час розгляду справи становить 665 гривень 60 копійок.
Підстав, які надають право на пільги щодо сплати судового збору, передбачених Законом України «Про судовий збір», судом не встановлено, тому судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 40-1, частиною п`ятою статті 126, 221, 283, 284, 285 КУпАП, суд, –
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП.
Призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі апеляційного оскарження - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна, в порядку, встановленому законом (статті 307 та 308 КУпАП).
Строк пред`явлення постанови до примусового виконання – три місяці з дня її винесення.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосоване подвійне стягнення штрафу в порядку статті 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня прийняття відповідної постанови.
Суддя О.О. Білогруд
Оригінал: reyestr.court.gov.ua