Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №600/667/26-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/667/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) №24-ОС від 07.01.2026 р. про накладення дисциплінарного стягнення на полковника ОСОБА_1 ;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) виплатити незаконно утриману частину премії ОСОБА_1 за січень 2026 року в розмірі 10% від суми премії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується із оскаржуваним наказом, яким накладено на нього дисциплінарне стягнення «догана» та позбавлено 10% щомісячної премії за січень 2026 року. Позивач зазначає, що відповідачем порушено процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності, не отримано письмові пояснення від позивача та не враховано об`єктивні обставини, що перешкоджали своєчасному завершенню ним службового розслідування. Також позивач зазначив, що виконував посадові обов`язки в умовах активних бойових дій, перебував у відрядженні та у відпустці, що не було враховано відповідачем. Крім того, позивач зазначає, що офіцер, який був визначений в склад групи для проведення службового розслідування перебував у щорічній відпустці, після чого перебував у статусі військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину, вказані фактори вплинули на можливість проводити групою службового розслідування в повному складі 30.10.2025 р. по 07.11.2025 року. Таким чином, позивач стверджує, що затримка у завершені службового розслідування була зумовлена виключно об`єктивними обставинами, що існували поза межами його контролю та безпосередньо пов`язані з виконанням бойових завдань у воєнний час. Також позивач вказує, що відповідачем не враховано його попередню поведінку, відсутність застосування раніше дисциплінарних стягнень, бездоганну службу та відсутність негативних наслідків затримки проведення службового розслідування.

Відповідач заперечував проти задоволення позову та вказав, що проведення службового розслідування відноситься до дискреційної компетенції військової частини, а її призначення не є обов`язковим для накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця. Відповідач зазначає, що факт порушення та невиконання позивачем своїх посадових обов`язків був зафіксований рапортом заступника начальника відділу юридичного забезпечення, на підставі якого було прийнято рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Відповідач повідомив, що 30.10.2025 р. наказом НОМЕР_1 прикордонного загону №4946-АГ призначено службове розслідування щодо можливого безпідставного нарахування та виплати коштів на загальну суму 3047311,58 гривень. Термін для проведення службового розслідування було визначено до 29.11.2025 р. та продовжений до 29.12.2025 р., однак станом на 02.01.2026 р. висновок службового розслідування не був підготовлений та відповідно не поданий на розгляд і затвердження. Таким чином відповідач вважає, що виконання позивачем інших посадових та службових обов`язків не може виправдовувати фактичне невиконанням наказу начальника прикордонного загону. Також відповідач вказує, що перебування позивача у відрядженні не впливає на можливість проведення службового розслідування дистанційно та не звільняє його від відповідальності за невиконання відповідних обов`язків голови комісії. Крім того, відповідач зазначив, що позбавлення преміювання не є дисциплінарним стягненням, а тому вважає безпідставними доводи позивача про подвійне притягнення до відповідальності за одне і теж порушення. Таким чином, відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Рух справи у суді

Судом відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи, для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивач проходить військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на посаді заступника начальника НОМЕР_1 прикордонного загону.

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) №24-ОС від 07.01.2026 р. накладено дисциплінарне стягнення на заступника начальника НОМЕР_1 прикордонного загону полковника ОСОБА_1 за неналежне виконання вимог ст..ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що полягало у неналежному виконанні вимог наказів від 30.10.2025 р. №4946-АГ «Про призначення службового розслідування», від 26.11.2025 р. №5431-АГ «Про продовження терміну проведення службового розслідування», що виразилось у непредставленні проекту висновку службового розслідування для перевірки та узгодження, через систему електронного документообігу, у визначені терміни, притягнути до дисциплінарної відповідальності та оголосити дисциплінарне стягнення «Догана». Крім того, позивача позбавлено премії 10% у січні 2026 року. (а.с. 8-9).

Матеріали справи містять розрахунковий лист виплаченого позивачу грошового забезпечення за січень 2026 року. (а.с. 10)

Також матеріали справи містять копії наказу від 30.10.2025 р. №4946-АГ «Про призначення службового розслідування» щодо можливого безпідставного нарахування та виплати коштів на загальну суму 3047311,58 грн, в якому головою комісії визначено позивача та наказу від 26.11.2025 р. №5431-АГ «Про продовження терміну проведення службового розслідування». (а.с. 29, 35).

Матеріали справи містять копію письмових пояснень військовослужбовця ОСОБА_2 (а.с. 30-31).

Крім того, матеріали справи містять довідку військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2026 щодо опрацьованого позивачем рапорту від 28.11.2025 р. щодо надання частини щорічної основної відпустки за 2025 рік. (а.с. 32).

Також матеріали справи містять копію рапорту заступника начальника відділу юридичного забезпечення від 02.01.2026 р. про те, що станом на 02.01.2026 р. після спливу максимального терміну проведення службового розслідування згідно наказу від 30.10.2025 р. №4946-АГ проект висновку службового розслідування для перевірки та узгодження через систему електронного документообігу представлений не був. (а.с.34).

Мотивувальна частина

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” від 24.03.1999 №548-XIV, Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України №551-XIV від 24.03.1999.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (пункт 3), який продовжувався і триває до сьогодні.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Законом України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України” №551-XIV від 24.03.1999 р. затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до вимог ст. 1, ст. 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно з ст. 7 Дисциплінарного статуту застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.

Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Згідно з ст. 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Згідно з ст. 56 Дисциплінарного статуту командир корпусу, командувач військ оперативного командування, командувач виду, окремого роду військ (сил) Збройних Сил України має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами "а"-"ґ", а також пунктами "д"-"ж" (до підполковника включно) статті 48 цього Статуту.

Відповідно до положень ст.ст. 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Згідно з ч. 1 ст. 106 Дисциплінарного статуту усі заохочення та дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця (додаток 3 до цього Статуту).

Відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби) визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Згідно ст. 6 Статуту внутрішньої служби внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Абзацами 1, 2 ст. 11 Статуту внутрішньої служби передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Згідно з ст. 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до ст. 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з ст. 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що накладення дисциплінарного стягнення відбувається виключно за умови доведення вини військовослужбовця. При цьому, суд звертає увагу, що службове розслідування не є обов`язковим для накладення дисциплінарного стягнення, однак для уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини може бути призначено.

На підставі матеріалів справи встановлено, що у спірних правовідносинах службове розслідування не проводилось, а підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани слугував лише рапорт заступника начальника відділу юридичного забезпечення від 02.01.2026 р. про те, що станом на 02.01.2026 р. після спливу максимального терміну проведення службового розслідування згідно наказу від 30.10.2025 р. №4946-АГ проект висновку службового розслідування для перевірки та узгодження через систему електронного документообігу представлений не був.

Судом встановлено, що згідно наказу від 30.10.2025 р. №4946-АГ «Про призначення службового розслідування» щодо можливого безпідставного нарахування та виплати коштів на загальну суму 3047311,58 грн, в якому головою комісії визначено позивача та наказу від 26.11.2025 р. №5431-АГ «Про продовження терміну проведення службового розслідування». Отже, у спірних правовідносинах притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулось за відсутність складеного висновку службового розслідування, призначеного згідно наказу від 30.10.2025 р. №4946-АГ, в межах строків, визначеного для проведення службового розслідування.

Поряд із цим, відповідачем не доведено та не надано доказів того, що під час накладення дисциплінарного стягнення на позивача було враховано характер та обставини вчинення позивачем правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Судом з`ясовано, що відповідачем не відбирались у позивача письмові пояснення та не враховано, що затримка складення висновку службового розслідування, призначеного згідно наказу від 30.10.2025 р. №4946-АГ, викликане рядом обставин, які не залежали від волевиявлення позивача. Так, позивач повідомив суду, що такими обставинами була необхідність опрацювання бойових документів у підрозділах, що знаходяться в зоні бойових дій, виконання ним посадових обов`язків в зоні бойових дій, перебування у відрядженні та відпустці. Відповідач не надав суду жодного доказу, який спростовував би зазначені позивачем обставини. Отже, на думку суду вказані обставини були об`єктивною причиною, які могли вплинути на можливість своєчасного складення висновоку службового розслідування. Також, відповідачем не обґрунтовано та не повідомлено суду, які наслідки настали внаслідок затримки складення висновку службового розслідування, призначеного згідно наказу від 30.10.2025 р. №4946-АГ. Крім того, відповідачем не обґрунтовано та не надано доказів щодо врахування попередньої поведінки позивача під час проходження військової служби, її тривалість та рівень знань позивача про порядок служби. У свою чергу позивач повідомив суду, що проходить військову службу понад двадцять років та раніше до нього не застосовувались дисциплінарні стягнення.

Суд також звертає увагу, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано необхідність застосування у спірних правовідносинах дисциплінарного стягнення – догани та неможливість застосування більш м`якого виду дисциплінарного стягнення – зауваження.

На переконання суду, дисциплінарна відповідальність військовослужбовців, як самостійний вид юридичної відповідальності, є складовою частиною системи забезпечення військової дисципліни, організованості та правопорядку в Збройних Силах України. Вона виконує функцію реагування на порушення встановленого порядку проходження служби, спрямована на підтримання боєздатності та керованості військових формувань, а також забезпечення належного виконання службових обов`язків. У цьому контексті застосування дисциплінарного стягнення має ґрунтуватися на чітко встановлених фактах, дотриманні процедурних гарантій та відповідності дій військовослужбовця вимогам статутів і нормативних актів, що регулюють проходження військової служби.

Крім того, дисциплінарна відповідальність, як самостійний вид юридичної відповідальності, є елементом у структурі правової системи країни та важливим чинником забезпечення дисципліни та правопорядку. У свою чергу, дисциплінарне стягнення є мірою відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яке лежить у колі дискреційних повноважень суб`єкта, відповідального та зацікавленого в дотриманні службовцем відповідних вимог дисципліни. При цьому, заходи реагування у виді дисциплінарного стягнення є результатом встановлення істини у певній події, яка порушує вимоги дисципліни або належності виконання покладених на особу обов`язків з проходження служби. Такі заходи мають на меті попередити особу про необхідність дотримання встановлених до неї вимог, а також про можливість застосування більш суворого дисциплінарного стягнення у випадку повторних порушень дисципліни, що повинно спонукати службовця належним чином виконувати свої обов`язки та попередити, що усі наступні порушення не будуть залишені поза увагою.

З огляду на вказане, суд встановив, що під час застосування до позивача дисциплінарного стягнення відповідачем не враховано належним чином характер та обставини вчинення позивачем правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби, обраний відповідачем вид дисциплінарного стягнення необґрунтований та непропорційний поведінці, ступеню вини та характеру обставин, за яких відбулась затримка складення висновку службового розслідування, призначеного згідно наказу від 30.10.2025 р. №4946-АГ.

На підставі вказаного, суд вважає, що накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а також позбавлення позивача преміювання відбулось протиправно. Спірний наказ прийнято без урахування положень ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а також без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Решта доводів сторін не спростовують висновків суду щодо протиправності оскаржуваного наказу.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного наказу, а тому суд задовольняє позов у визначний позивачем спосіб.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору, суд не вирішує питання про відшкодування вказаних судових витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України ,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) №24-ОС від 07.01.2026 р. про накладення дисциплінарного стягнення на полковника ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) виплатити утриману частину премії ОСОБА_1 за січень 2026 року в розмірі 10% від суми премії.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач: НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя Т.М. Брезіна