Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №460/4083/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2026 року м. Рівне№460/4083/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 27.12.2024 № 48/в, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім`ї військовослужбовця, сержанта ОСОБА_2 , у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби;

зобов`язати Міністерства оборони України призначити матері ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця, сержанта ОСОБА_2 , внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, на підставі частини першої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" 20.12.1991 № 2011-XII.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що вона є матір`ю померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , смерть якого настала під час проходження військової служби. Вказує, що з метою реалізації права на виплату одноразової грошової допомоги вона звернулась до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з відповідною заявою і необхідними документами. Проте, за результатами розгляду заяви, відповідач відмовив у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги. Таке рішення позивач вважає протиправними, оскільки сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп`яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, а висновки про самовільне залишення військової частини є сумнівними та не можуть вважатися належними доказами вчинення адміністративного правопорушення. З наведених мотивів, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.

18.03.2025 через підсистему «Електронний Суд» суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно до акту службового розслідування смерть ОСОБА_3 настала під час самовільного залишення військової частини. Крім того, під час проведення судово-токсикологічного дослідження крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,40 %, причиною смерті став гострий панкреатит. Відтак, виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо смерть є наслідком вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, відповідач стверджує, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.

У порядку статті 165 КАС України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача скористались правом на подання письмових пояснень щодо позову, у яких зазначає, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма, каліцтво), захворювання. Інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення, вчення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Враховуючи наведене, на думку третьої особи, відповідач приймаючи оскаржуване рішення діяв на підставі та у спосіб, що визначені статтею 19 Конституції України, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 07.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Велькожолудською сільською радою Володимирецького району відділу реєстрації актів цивільного стану 15.10.1977.

ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.05.2022 № 123.

Відповідно до сповіщення сім`ї від 10.05.2023 № 1472, 09.05.2023 надійшло повідомлення згідно рапорту старшого слідчого Яворівського РВП Корабель А.М. про факт смерті сержанта ОСОБА_2 . Зі слів слідчого встановлено, що тіло сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було виявлено приблизно о 11.20 год. 05.05.2023 прибиральницею готельного комплекту « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за адресою: АДРЕСА_1 . Попередня причина смерті – серцева недостатність.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 78/2023 від 05.05.2023, причиною смерті ОСОБА_2 є панкреонекроз, гострий пакреатит.

Висновком експерта № 78/2023 від 02.06.2023 встановлено, що причиною смерті ОСОБА_2 є захворювання – гострий гнійний панкреатит з панкреонекрозом, що призвело до покреатигенної інтоксикації організму з наступним розвитком шокового стану та поліорганної дисфункції. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_2 виявлено два садна і ділянці лиця і садна в ділянці ліктьових суглобів, які виникли незадовго до смерті від контакту з тупим предметом, мають ознаки легких тілесних ушкоджень, у будь-якому причинному зв`язку з фактом смерті, що настала, не перебувають.

Також вказано, що при судово-токсикологічній експертизі крові з трупа виявлено етиловий спирт в кількості 0,40 % (проміле).

Актом проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) від 25.05.2023 встановлено, що випадок смерті сержанта ОСОБА_2 стався в готельному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_5 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Подія сталася під час перебування сержанта ОСОБА_2 в самовільному залишені частини. Причина смерті: основна – психофізіологічна, незадовільний стан здоров`я (згідно лікарського свідоцтва про смерть – «Гострий панкреатит». Смерть настала внаслідок захворювання. Хвороба (патологічний стан), що призвела до смерті – « ОСОБА_4 . Гострий панкреатит»).

Комісією із спеціального розслідування випадок смерті одноголосно визнано таким, що не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, та не підлягає обліку та на нього не складається акт за формою НВ-3.

Згідно з витягом з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії № 2827 від 21.08.2024, захворювання сержанта ОСОБА_2 , яке послужило причиною смерті – ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Позивач, яка є матір`ю померлого військовослужбовця, подала до територіального органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця.

За результатами розгляду заяви та поданих документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії від 27.12.2024 № 48/в, яким відмовлено у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги з посиланням на статтю 172-11 КУпАП та статтю 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позивач, не погоджуючись з рішенням про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги та вважаючи таке рішення протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі (стаття перша Закону № 2011-ХІІ).

За правилами пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ, дія цього Закону поширюється, зокрема, на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

У той час, дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження (частина перша статті 3 Закону № 2011-ХІІ).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Згідно зі статтею 16-1 Закону № 2011-XII, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

У відповідності до частин 1, 6, 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників.

У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 10 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ).

Так, на виконання Закону № 2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 (далі - Порядок № 975), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку № 975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин;

5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, призваному на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

9) отримання військовозобов`язаним, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 975, розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

В силу вимог пункту 1 статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Із системного аналізу положень Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, якими регулюються спірні правовідносини, суд робить висновок про те, що законодавством передбачено обмеження у виплаті гарантованої державною одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема, внаслідок наявності доведеного факту вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння. Така допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця або втрата ним працездатності є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння.

Відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у витязі з протоколу засідання комісії № 48/в від 27.12.2024 зазначила, що згідно з висновком експерта Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи від 02.06.2023 № 78/2023, під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,40 %. Причиною смерті став гострий пакреатит.

Пр цьому, матеріли справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення безпосередньо ОСОБА_2 кримінального злочину або адміністративного правопорушення та/або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, що мали своїм наслідком його загибель.

Отже, в такому випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв`язок між станом сп`яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).

Відомості, які зазначені у зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті військовослужбовця та довідці, що свідчить про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов`язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону № 2011-XII.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 120/13997/21-а від 18 березня 2024 року.

Як з`ясовано в ході судового розгляду, у лікарському свідоцтві про смерть № 78/2023 від 05.05.2023 та висновку експерта № 78/2023 від 02.06.2023 встановлено, що причиною смерті військовослужбовця ОСОБА_2 є гострий гнійний панкреатит з панкреонекрозом.

Згідно з витягом з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії № 2827 від 21.08.2024, захворювання сержанта ОСОБА_2 , яке послужило причиною смерті – ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Суд зауважує, що висновок експерта № 78/2023 від 02.06.2023, на який посилається відповідач у спірному рішенні, свідчить лише про те, що при судово-токсикологічній експертизі крові з трупа ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в кількості 0,40 % (проміле).

Відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України посилалась, зокрема, на положення статтю 16-4 Закону № 2011-ХІІ.

Проаналізувавши зміст статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд дійшов висновку про те, що допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп`яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги членам його сім`ї.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року № 802/1869/17-а, від 04 березня 2020 року № 813/2071/17, від 15 червня 2022 року № 826/4813/18, від 29 червня 2022 року № 640/6477/19, від 26 січня 2023 року № 825/1503/17, від 10 травня 2023 року № 640/5320/19 та від 09 вересня 2025 року № 240/5502/24.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач ні у спірному рішенні, ні в ході розгляду даної справи не довів наявності причинно-наслідкового зв`язку між вживанням алкогольних напоїв та смертю військовослужбовця. Матеріли справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення безпосередньо ОСОБА_2 дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, що мали своїм наслідком його загибель.

Крім того, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України посилалась на положення статті 172-11 КУпАП щодо вчинення ОСОБА_2 настання смерті під час самовільного залишення військової частини.

Надаючи оцінку такій відмові, суд звертає увагу на те, що за змістом частини першої статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ, зазначена допомога не призначається з підстав, наведених цими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення. Відповідно, факт вчинення ним, у даному випадку адміністративного правопорушення має бути доведений.

Як вже встановив суд, причина смерті ОСОБА_2 настала внаслідок «Гострого панкреатиту. Панкреонекрозу», ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ

У свою чергу, статтею 172-11 КУпАП передбачено, що самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб - тягнуть за собою арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, - тягнуть за собою арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до п`ятнадцяти діб. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, - тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб. Діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, - тягнуть за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Поряд з тим, в матеріалах справи відсутні докази притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за самовільне залишення військової частини.

Отже, відповідачем не доведений факт смерті ОСОБА_2 внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення та не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою позивача та його смертю.

В свою чергу, встановлення факту вчинення особою адміністративного правопорушення може бути здійснено виключно судом шляхом винесення постанови в порядку, передбаченому КУпАП. В рамках службового розслідування військова частина може встановити виключно наявність у діях особи ознак відповідного правопорушення, однак вказані обставини не є тотожними факту вчинення адміністративного правопорушення, який може бути встановлений виключно судом.

Як зазначені у витязі з протоколу засідання комісії № 48/в від 27.12.2024: «Відповідно до акту службового розслідування військової частини НОМЕР_2 від 25.05.2023 смерть ОСОБА_2 настала під час самовільного залишення частини».

Тобто, в акті службового розслідування не вказано, що смерть військовослужбовця є наслідком вчиненням військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення, а зазначено лише про те, що смерть настала під час самовільного залишення військової частини, що не є підставою для відмови у призначенні грошової допомоги його родичам.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 11 квітня 2023 року по справі № 160/2379/21.

Враховуючи викладене, оскільки смерть ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання та не пов`язана із вчиненням ним дій у стані сп`яніння чи вчиненням адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що відмовляючи у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, відповідач діяв протиправно.

З огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а отже п. 1 рішення, оформлене протоколом від 27.12.2024 № 48/в, в частині відмови у виплаті матері військовослужбовця одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 , не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця, сержанта ОСОБА_2 , внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, то суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 КАС України, похідна позовна вимога-вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За правилами частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи попередній висновок суду про протиправність рішення відповідача, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для зобов`язання відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця, сержанта ОСОБА_2 , внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовну заяву належить задовольнити повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, за подання даного адміністративного позову позивачем сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн, а тому судові витрати останнього в частині сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 27.12.2024 № 48/в, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім`ї військовослужбовця, сержанта ОСОБА_2 , у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити матері ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця, сержанта ОСОБА_2 , внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, на підставі частини першої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" 20.12.1991 № 2011-XII.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України суму судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн, 20 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19.03.2026.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач - Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ/РНОКПП 00034022);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя Ольга ПОЛІЩУК