Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №340/744/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/744/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМТРЕЙД-АЛЬЯНС" (далі – позивач) до Управління державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ОПШ №043962 від 09.01.2026 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною, оскільки товариство не є належним автомобільним перевізником, а лише власником транспортного засобу, який передано в оренду іншому суб`єкту господарювання. Крім того, позивач наголошує, що водій транспортного засобу не перебував із ним у трудових відносинах.

Окремо позивач вказує, що відповідач не подав належного відзиву на позов, у зв`язку з чим просить визнати таку бездіяльність визнанням позову (а.с.80-81).

Представник відповідача подав відзив, у якому заперечив проти позову, зазначивши, що під час перевірки встановлено факт перевезення вантажу без належних документів, що зафіксовано в акті. При цьому позивач був визнаний належним автомобільним перевізником на підставі товарно-транспортної накладної, а також він був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак не скористався правом надати пояснення чи додаткові документи (а.с.32-35)

Щодо подання до суду відзиву, то представник відповідач зазначив, що мала місце технічна помилка в системі ЕСІТС, однак відзив фактично подано своєчасно та належним заявником (а.с.87-88).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

12.11.2025 посадовими особами Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку на автомобільній дорозі Н-10, під час якої було зупинено транспортний засіб марки MAN TGX 26.440 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами проведення рейдової перевірки складено акт серії ОАР № 022603 від 12.11.2025, яким було зафіксовано відсутність у водія тижневої роздруківки даних роботи цифрового тахографа за період з 17.10.2025 по 31.10.2025 (а.с.57зв.).

Водій із даним актом ознайомлений під підпис, пояснення про причину порушення не надав.

Суд звернув увагу, що під час рейдової перевірки водієм надано товарно-транспортну накладну №Р113284 від 12.11.2025, згідно якої автомобільним перевізником, замовником та вантажоодержувачем товару вказано ТОВ "АГРОКОМТРЕЙД-АЛЬЯНС". Останнє згідно з реєстраційними документами також є власником транспортного засобу MAN TGX 26.440 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), причепу KOEGEL AW18 ( НОМЕР_2 ) (а.с.58зв.,59,59зв.).

Повідомлення про розгляд справи про порушення автотранспортного законодавства 09.01.2026 з 09:00 до 12:00 години (від 19.12.2025 № 108465/32/24-25) направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням (трек-номер R067065546644) (а.с.62. 62зв-63).

Згідно даних з офіційного сайту АТ "УКРПОШТА" щодо відстеження направлення та вручення поштового відправлення (трек-номер R067065546644) зазначене повідомлення було отримано одержувачем 30.12.2025 (а.с.63зв.).

Позивач у призначені дату та час на розгляд справи не з`явився.

За результатами розгляду 09.01.2026 матеріалів справи винесено постанову серії ОПШ № 043962, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 гривень за порушення ним абзацу третього частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у вигляді перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а.с.57).

Незгода позивача з такою постановою зумовила його звернення до суду з позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Щодо доводів позивача про самоусунення відповідача від виконання свого обов`язку доказування та необхідність застосування частини 4 статті 159 КАС України, суд зазначає таке.

Так, частинами 1, 5, 6 статті 162 КАС України передбачено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, згідно із частиною 4 статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Ухвалою судді від 17.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання її копії для подання відзиву на позовну заяву, копії оскаржуваної постанови та доказів, покладених в основу її прийняття, зокрема матеріалів перевірки (а.с.26-27).

Копію ухвали доставлено до електронного кабінету відповідача 17.02.2026 о 20:49 год., що підтверджується довідкою, складеною відповідальним працівником суду 18.02.2026 (а.с.31).

У межах встановленого судом строку, а саме 23.02.2026, відповідач через підсистему "Електронний суд" подав до суду відзив, до якого долучив, зокрема, оскаржувану постанову та матеріали рейдової перевірки. Відзив підписано кваліфікованим електронним підписом представника Державної служби України з безпеки на транспорті Кравченко Я.С., при цьому до нього додано документи, що підтверджують її повноваження на представництво інтересів відповідача.

Твердження позивача про те, що відзив подано від його імені з огляду на зазначення у відповідному полі заявника ТОВ "АГРОКОМТРЕЙД-АЛЬЯНС", спростовується змістом поданого документа, з якого вбачається, що він містить саме заперечення проти позовних вимог, виклад правової позиції відповідача та обґрунтування правомірності оскаржуваної постанови, що за своєю суттю відповідає відзиву відповідача на позовну заяву.

При цьому суд враховує пояснення відповідача про допущення технічної помилки при формуванні документа в системі ЕСІТС, внаслідок чого у відповідному полі було зазначено позивача як заявника. Така помилка носить виключно формальний характер, не впливає на зміст поданого документа, не спростовує факту його подання саме відповідачем і не свідчить про неподання відзиву у розумінні статті 162 КАС України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач належним чином скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та виконав покладений на нього обов`язок доказування, а тому підстави для застосування вимог частини 4 статті 159 КАС України та кваліфікації дій відповідача як визнання позову відсутні.

Щодо суті виявленого порушення та доводів позивача про те, що він не є належним автомобільним перевізником, то суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі – Закон № 2344-III в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті (далі – Положення №103).

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення №103).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 липня 2025 року № 647-р "Про реорганізацію територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" утворенні територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби, зокрема, Управління державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області шляхом реорганізації Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі – Порядок № 1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Приписами пункту 4 Порядку № 1567 визначено, що рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1 (далі - направлення), що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктами 13, 16, 17 Порядку № 1567 передбачено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).

Матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.

Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України “Про адміністративну процедуру”.

У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.

Згідно з абзацом 2 пункту 19 Порядку № 1567, за результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5.

Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з винесенням відповідачем постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн за порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III.

Частиною першою статті 48 цього Закону визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Приписами частини другої статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника – документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія – посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

З аналізу наведеної норми вбачається, що перелік документів, які повинен мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.

Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17, зазначив, що аналіз положень статті 48 Закону № 2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень (частина друга статті 49 Закону №2344-ІІІ).

В силу частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже непред`явлення під час проведення перевірки зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Суд звертає увагу, що у позовній заяві позивач фактично не заперечує обставини, встановлені під час рейдової перевірки, а саме: відсутність у водія транспортного засобу тижневої роздруківки даних роботи цифрового тахографа з інформацією про діяльність водія з 00 год. 01 хв. 17.10.2025 по 12 год. 55 хв. 31.10.2025 (час UTC + 2), як іншого документу, передбаченого вимогами законодавством у сфері автомобільного транспорту.

Позивач не надає жодних пояснень щодо причин ненадання таких документів під час перевірки, не спростовує факт їх відсутності на момент перевірки, а також не доводить, що відповідні документи були наявні у водія.

Про наявність таких документів не було зазначено і водієм під час перевірки.

Таким чином, обставини вчинення порушення, зафіксовані в акті серії ОАР № 022603 від 12.11.2025, позивачем фактично не оспорюються.

Ключовим у справі є питання, чи є позивач автомобільним перевізником у розумінні положень Закону № 2344-III та, відповідно, особою, на яку покладається відповідальність за недотримання статті 48 цього Закону, яка визначає документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Так, Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Приписами статті 1 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільний перевізник – це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що подання до суду документів, які не було пред`явлено під час перевірки, не спростовують факт відсутності встановленого порушення, оскільки обов`язок пред`являти такі документи чітко встановлений Законом №2344-ІІІ.

Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Вказані правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі №420/3371/21, від 23 листопада 2023 року у справі №340/4637/22, від 19 жовтня 2023 №640/27759/21.

Як убачається з матеріалів справи, під час рейдової перевірки та при розгляді справи відповідачем враховано товарно-транспортну накладну від 12.11.2025 № Р113284, згідно з якою саме ТОВ "АГРОКОМТРЕЙД-АЛЬЯНС було зазначене автомобільним перевізником, замовником та вантажоодержувачем товару (а.с.58зв.).

Жодних зауважень або заперечень щодо змісту такої товарно-транспортної накладної під час проведення рейдової перевірки чи розгляду справи позивачем не заявлено, доказів її недостовірності або оформлення з порушенням вимог законодавства не надано. При цьому представник позивача на розгляд справи про порушення автотранспортного законодавства не з`явився, хоча про дату, час та місце такого розгляду позивач був повідомлений належним чином та завчасно, що підтверджується матеріалами справи, а відтак не скористався наданим правом надати пояснення та відповідні докази на підтвердження своєї позиції.

Посилання ж позивача на те, що транспортний засіб був переданий в оренду ТОВ "ЕНТЕРПРАЙЗ СОЛЮШН" (ЄДРПОУ 40059809), а водій ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах із позивачем, не були підтверджені належними доказами на момент проведення перевірки та розгляду справи відповідачем.

Надані позивачем до суду копії договору оренди транспортного засобу від 05.12.2019 року № 13, а також відповіді органів ДПС щодо працевлаштування водія ОСОБА_1 , не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки такі документи не були пред`явлені посадовим особам Укртрансбезпеки як на час проведення перервірки, так і на час розгляду справи про порушення автотранспортного законодавства.

Більше того, самі по собі правовідносини щодо передачі транспортного засобу в користування іншій особі, а також відсутність трудових відносин між позивачем та водієм не виключають можливості того, що саме позивач виступав автомобільним перевізником на момент здійснення перевезення 12.11.2025 року, з огляду на те, що визначальним є фактичне здійснення перевезення та його документальне оформлення.

Також, як зазначалось, згідно до вищевказаної товарно-транспортної накладної саме позивач був зазначений автомобільним перевізником, замовником та вантажоодержувачем товару, при цьому будь-яких пояснень щодо обставин оформлення зазначеного документа, підстав внесення до нього відомостей про себе, а також причин перебування такої накладної у водія під час перевірки, позивач у позовній заяві не навів.

За таких обставин наведені позивачем доводи не спростовують висновків відповідача щодо визначення його належним автомобільним перевізником.

Посилання позивача на принципи верховенства права, презумпції невинуватості та практику Європейського суду з прав людини не спростовують встановлених у справі обставин та не впливають на правомірність оскаржуваної постанови, оскільки у даному випадку факт порушення підтверджується належними та допустимими доказами, а позивач не довів протилежного.

Відтак, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений законодавством, обґрунтовано визначив позивача автомобільним перевізником, а тому підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМТРЕЙД-АЛЬЯНС" (вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 21, кв. 10, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 37297675) до Управління державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Героїв Маріуполя, 102, м. Кропивницький, 25004, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН