Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №320/20157/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року Київ № 320/20157/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання відмови протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся 22.04.2025 до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Із урахуванням уточненої позовної заяви, просив:

- визнати протиправною відмову відповідача від 11.02.2025 за № 3889-3228/Я-02/8-1000/25 в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки (пункт 1 статті 40) з 03.01.2025.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримував пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Після досягнення пенсійного віку, 03.01.2025 звернувся до відповідача за призначенням пенсії за віком замість пенсії за вислугу років, яку і було призначено 03.01.2025 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 20.01.2025 звернувся до зі скаргою, в якій просив призначити пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки з 03.01.2025, за наслідками розгляду якої отримав відмову за відсутності на те правових підстав.

Відповідно до ухвали суду від 12.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.

Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду в частині вимог про визнання дій протиправними та зобов`язання відповідача здійснити призначення, нарахування та виплату пенсійних платежів за період з 04.04.2024 по 21.10.2024 включно (останній день, що передує шести місяцям до дня звернення до суду) із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів.

Витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії у придатному для читання вигляді матеріалів пенсійної справи позивача, а від позивача – належним чином засвідчені копії у придатному для читання вигляді заяви про призначення пенсії від 03.01.2025 та рішення № 932510148415.

Від позивача до суду надійшла заява з уточненим адміністративним позовом, у якому уточнено дату, з якої просив суд зобов`язати відповідача вчинити певні дії. Крім того, позивачем надано витребувані судом документи.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та наділений адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом № НОМЕР_1 , перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком з 03.01.2025 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У період із 22.06.2005 по 02.01.2025 позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що учасниками справи не заперечується.

Із матеріалів пенсійної справи слідує, що 03.01.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, а саме про перехід на пенсію за іншим законом.

Позивача 03.01.2025 було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що відповідачем не заперечується та підтверджено матеріалами справи.

29.01.2025 позивач звернувся до відповідача зі скаргою від 20.01.2025, в якій просив призначити пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки з 03.01.2025.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 11.02.2025 за № 3889-3228/Я-02/8-1000/25 відмовило позивачу у застосуванні при призначенні пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто за 2022-2024 роки, оскільки на підставі заяви від 03.01.2025 було змінено вид пенсії з вислуги років на пенсію за віком, тож законодавчі підстави для застосування іншого показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, ніж врахованого при перерахунку пенсії, відсутні. За матеріалами електронної пенсійної справи пенсію за віком обчислено із заробітної плати за період з 01.07.20000 по 31.12.2024. Осучаснена середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, застосована в розмірі 7994,47 грн, індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі становить 2,67518, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії складає 21386,65 грн (7994,47 х 2,67518). Розмір пенсії за віком станом на лютий 2025 року складає 9760,99 грн, де: 8964,64 грн розмір пенсії, 64,44 грн доплата за понаднормовий стаж (за 6 років), 731,91 грн пенсія за особливі заслуги перед Україною. Пенсію розраховано на підставі документів, які містяться в матеріалах пенсійної справи та відповідно до чинного законодавства.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент їх виникнення, суд виходив із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За нормами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до преамбули Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-ІV), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

У статті 9 Закону № 1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону № 1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16.06.2020 у справі № 127/7522/17 Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватися норми частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Також названі висновки Верховного Суду узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.

Зазначена правова позиція Верховного суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у праві № 876/5312/17.

У справі, що розглядається встановлено, що у період із 22.06.2005 по 02.01.2025 позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV звернувся 03.01.2025, яку і було призначено.

Однак, звернувшись зі скаргою про виправлення помилки та призначення пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, тобто за 2022-2024 роки, - отримав відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Із обставин цієї справи та норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку про необґрунтованість відмови відповідача, оскільки позивачу з 22.06.2005 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» позивач звернувся 03.01.2025, а тому відсутні підстави вважати, що в цьому випадку не мало місце призначення пенсії за іншим законом, тож призначення пенсії за вислугу років та призначення пенсії за віком на загальних підставах мають різні підстави та умови призначення.

Із урахуванням наведеного, суд доходить висновку про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та на нарахування і виплату пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2022-2024 роки, у зв`язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими у названій частині, а оскаржувана відмова відповідача, відповідно, протиправною.

При цьому, суд зазначає, що у позовній заяві позивач просив суд визнати протиправною відмову відповідача від 11.02.2025 за № 3889-3228/Я-02/8-1000/25 в призначенні пенсії за віком.

Із цього приводу суд зазначає, що за наслідками розгляду справи судом не встановлено порушення прав позивача саме щодо відмови в призначенні пенсії позивачу, оскільки пенсію за віком було призначено з 03.01.2025, проте без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2022-2024 роки.

За змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із метою ефективного захисту прав позивача суд уважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, тобто за 2022-2024 роки.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, суд зазначає таке.

У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Із урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Щодо позовної вимоги в частині дати, з якої слід зобов`язати відповідача здійснити спірний перерахунок і виплату пенсії, суд зазначає таке.

03.01.2025 позивач вперше звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, а саме - про перехід на пенсію за іншим законом, яку і було призначено з 03.01.2025.

Тож, ураховуючи норми частини третьої статті 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, тож і перерахунок має бути проведений саме з дня звернення із заявою, тобто з 03.01.2025.

Отже підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто за 2022-2024 роки, починаючи з 03.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії

Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, тож із урахуванням задоволення позовних вимог, зазначена сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, тобто за 2022-2024 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто за 2022-2024 роки, починаючи з 03.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548; місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.