Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №320/36475/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 року Київ справа №320/36475/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17673/10-36-24-05/2899507530 на суму 831118,93 гривень (єдиний податок).

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17674/10-36-24-05/2899507530 на суму 99342,32 гривень (військовий збір);

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17675/10-36-24-05/2899507530 на суму 1192107,82 гривень (ПДФО);

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17676/10-36-24-05/2899507530 на суму 1223352,90 гривень (ПДВ);

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17677/10-36-24-05/2899507530 на суму 1360,00 гривень (ПДВ);

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17678/10-36-24-05/2899507530 на суму 6619,71 гривень (ПДВО);

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17679/10-36-24-05/2899507530 на суму 526,85 гривень (військовий збір);

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17680/10-36-24-05/2899507530 на суму 1020,00 гривень (ПДФО);

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17681/10-36-24-05/2899507530 на суму 680,00 гривень (ПДФО);

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17682/10-36-24-05/2899507530 на суму 2040,00 гривень (ПДФО).

- вимогу Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17671/10-36-24- 05/2899507530 на суму 103201,56 гривень (ЄСВ).

- рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17672/10-36-24-05/2899507530 на суму 51600,78 гривень (ЄСВ).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 вирішено відкрити провадження у справі та здійснювати його за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 11.11.2025 вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Київській області складений акт від 25.03.2025 № 15295/10-36-24-05/2899507530 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 19.04.2019, нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, при отриманні доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2011 по 19.04.2019 фізичною особою - платником ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ».

За результатами податкової перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення платником податків вимог:

- п. 167.1 ст. 167, п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження чистого доходу на загальну суму 6020746,55, що призвело до заниження ПДФО за 2018 рік в розмірі 1083734,38 гривень.

- п. 16-1 підрозділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору за 2018 рік в сумі 90311,20 гривень.

- ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму ЄСВ за 2018 рік на загальну суму 103201,56 гривень.

- п. 293.3 ст. 292 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з єдиного внеску на суму за 2018 рік на загальну суму 755562,66 гривень.

- п.181.1 ст. 181, п. 183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України в частині не реєстрації платником ПДВ, що призвело до заниження податкового зобов`язання з ПДВ за 2018 рік на загальну суму 1112139,00 гривень.

- пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 49.1 пп. 49.2 ст. 49, пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, оскільки податкові декларації з податку на додану вартість за період за квітень-липень 2018 року не подані.

- пп. 168.1.2 пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України в частині перерахування ПДФО з сум нарахованої заробітної плати найманим працівникам за 2018 рік у загальні сумі 4032,47 гривень.

- п. 16-1 підрозділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору за 2018 рік в сумі 320,97 гривень.

- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 69.1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в частині подання з порушенням установлених законодавством термінів податкової декларації, а саме: не подані податкові декларації про майновий стан і доходи за 2018, 2019 роки.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті:

1) Вимога ГУ ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17671/10-36-24-05/2899507530 на суму 103201,56 гривень (ЄСВ).

2) Рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17672/10-36-24-05/2899507530 на суму 51600,78 гривень (ЄСВ).

3) Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.04.2025 №17673/10-36-24-05/2899507530 на суму 831118,93 гривень (єдиний податок).

4) Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.04.2025 №17674/10-36-24-05/2899507530 на суму 99342,32 гривень (військовий збір);

5) Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.04.2025 №17675/10-36-24-05/2899507530 на суму 1192107,82 гривень (ПДФО);

6) Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.04.2025 №17676/10-36-24-05/2899507530 на суму 1223352,90 гривень (ПДВ);

7) Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.04.2025 №17677/10-36-24-05/2899507530 на суму 1360,00 гривень (ПДВ);

8) Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.04.2025 №17678/10-36-24-05/2899507530 на суму 6619,71 гривень (ПДВО);

9) Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.04.2025 №17679/10-36-24-05/2899507530 на суму 526,85 гривень (військовий збір);

10) Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.04.2025 №17680/10-36-24-05/2899507530 на суму 1020,00 гривень (ПДФО);

11) Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.04.2025 №17681/10-36-24-05/ НОМЕР_1 на суму 680,00 гривень (ПДФО);

12) Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.04.2025 №17682/10-36-24-05/ НОМЕР_1 на суму 2040,00 гривень (ПДФО).

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.01.2018 по 19.04.2019 фізична особа - платник податків ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку 3 групи та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до поданої фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 декларації єдиного податку за 2018 рік (від 11.01.2019 № 9301743309) задекларований дохід становить 1206258,59 гривень.

Відповідно до ІКС «Податковий блок» підсистеми «Почекова інформація РРО» фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 , отримано дохід за І квартал 2018 року у сумі 8772503,95 гривень.

Отже загальний оподаткований дохід за І квартал 2018 року фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 складає 8772503,95 грн., чим перевищено граничний обсяг доходу встановлений п. 294.1 ст. 294 Податкового кодексу України.

Розбіжність між за декларованим доходом у податковій декларації єдиного податку та даними перевірки становить 7566245,36 гривень.

Відповідач, на підставі даних ІКС «Податковий блок» підсистеми «Почекова інформація РРО» дійшов висновку, що платником податків, який перебував на спрощеній системі оподаткування, у податковій декларації платника єдиного податку за 1 квартал 2018 року був занижений задекларований дохід на суму 7 566 245,36 гривень, що мало наслідком для подальшого похідного донарахування останньому грошових зобов`язань з єдиного податку, ПДФО (платник податків не перейшов на загальну систему оподаткування), ПДВ (платник податків не зареєструвався платником ПДВ), та обчисленої контролюючим органом від визначеної останнім суми чистого доходу суми військового збору та єдиного внеску.

Фактично, єдиною підставою для прийняття спірних рішень є визначення відповідачем грошових коштів (виручки) від реалізації товарів за договором комісії з використанням РРО як доходу позивача за 1 квартал 2018 року.

З урахуванням вищевикладених обставин відповідач дійшов висновку:

- оскільки загальний оподаткований дохід за 1 квартал 2018 року позивача склав 8772503,95 грн., позивачем занижено податкове зобов`язання з єдиного податку за 2018 року на загальну суму 755562,66 гривень.

- позивачем декларації про майновий стан і доходи за 2018 - 2019 роки, ПДВ за квітень - липень 2018 року не подано.

- позивач, починаючи з 01.04.2018 повинен був здійснювати господарську діяльність на загальній системі оподаткування. За період 01.04.2018 по 19.04.2019 фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 не задекларовано валового доходу за 2018 рік на загальну суму 6020746,55 гривень., що призвело до заниження ПДФО за 2018 рік у розмірі 1083734,38 гривень.

- позивачем не відображення у податковій декларації з єдиного податку доходу на загальну суму 7566245,36 грн., що призвело до заниження податкового зобов`язання з єдиного податку на загальну суму 755310,04 гривень.

- позивачем при досягненні обсягу постачання товарів, а саме станом на 11.05.2018 року не подано реєстраційну заяву платника ПДВ. А відтак, в ході перевірки встановлено заниження платником податків податкових зобов`язань з ПДВ за 2018 рік на суму 1112139,00 гривень.

- наявність підстав для здійснення похідних нарахувань військового збору, єдиного внеску, штрафних санкцій (за неподання декларацій з ПДФО, ПДВ).

Разом з тим, у контексті таких аргументів відповідача, суд зазначає таке.

Як вже зазначалось, позивач, у період, що перевірявся, по 19.04.2019 (дата державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця), здійснював господарську діяльність як фізична особа-підприємець та перебував на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку 3 групи зі ставкою 5%). Основний вид діяльності позивача згідно КВЕД: 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах.

У 1 кварталі 2018 року позивач на підставі укладеного договору комісії № 21-03/17-11 від 21.03.2017 здійснював за комісійну винагороду реалізацію продукції (напівфабрикатів), власником яких є ТОВ «ЄРМАК ГОЛД» через мережу торгових точок (кіосків).

Згідно банківської виписки АТ «Укрсиббанк» за період з 03.01.2018 по 03.04.2018 позивачем у 1 кварталі 2018 року був отриманий дохід (призначення платежу: Виплата комісійної винагороди, згідно договору комісії № 21-03/17-11 від 21.03.2017) у розмірі 1206258, 59 гривень.

Даний факт підтверджується також відомостями з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 1 квартал 2018 рік (джерела отримання доходу: ТОВ «ЄРМАК ГОЛД»; нараховано/виплачено: 1206258,59 гривень).

Зазначена сума (1206258,59 грн) була відображена позивачем, як обсяг доходу в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 1 квартал 2018 року. Сума податку за ставкою 5% складає 60 312, 93 гривень.

Натомість, відповідач на підставі відомостей з ІКС «Податковий блок» підсистема «Почекова інформація РРО» визнав доходом позивача обсяг виручки (8772503,95 грн.) від реалізації із застосуванням РРО комісійного товару власником якого є комісіонер - ТОВ «ЄРМАК ГОЛД».

Статтею 292 ПК України регламентовано порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої - третьої груп.

Підпунктом 1 пункту 292.1 статті 292 ПК України визначено, що доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Пунктом 292.3 статті 292 ПК України, зокрема, передбачено, що до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно- правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до пункту 292.4 статті 292 ПК України у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Так, 21.03.2017 між ТОВ «Єрмак Голд», як комітентом0 та ФОП ОСОБА_1 , як комісіонером, укладено договір комісії № 21-03/17-11.

Згідно з пунктом 1.1 договору комісії від 21.03.2017 № № 21-03/17-11 комісіонер бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок комітента за обумовлену винагороду здійснити продаж третім особам товару, що належить комітенту, в кількості, асортименті і за цінами визначеними у накладних на кожну партію товару, що передається на комісію, а комітент бере на себе зобов`язання виплатити комісійну винагороду, визначену умовами цього договору.

Пунктом 1.3 договору визначено, що товари, передані комісіонеру, є власністю комітента до моменту їх продажу комісіонером третій особі (споживачеві).

Відповідно до пункту 2.1 договору комісії комітент зобов`язується виплатити комісіонеру комісійну винагороду у розмірі 10-22 % від суми проданого товару.

Згідно з пунктом 2.4 договору комісії право на винагороду Комісіонер отримує з моменту отримання грошових коштів Комітентом за проданий на комісії товар, а також з урахуванням подання звіту в строк, передбачений п.3.1.цього Договору.

Статтею 1011 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до частини 3 статті 1012 ЦК України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Згідно з частиною 1 статті 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Статтею 1018 ЦК України встановлено, що майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

А тому, за договором комісії право власності на майно чи послугу не переходить до комісіонера. За посередницькі послуги комісіонер отримує винагороду від комітента, яка і є його доходом.

Банківською випискою АТ «Укрсиббанк» за період з 03.01.2018 по 03.04.2018 підтверджується «за призначенням платежів»:

1) Надходження на банківський рахунок готівкових коштів за реалізований товар по договору комісії від 21.03.2017 № 21-03/17-11.

2) Перерахування грошових коштів за проданий товар по договору комісії від 21.03.2017 № 21-03/17-11 на користь комітента - ТОВ «ЄРМАК ГОЛД».

3) Виплата комісійної винагороди, згідно договору комісії № 21-03/17-11 від 21.03.2017 року: 26.01.2018 року в сумі 587918,18 грн.; 23.03.2018 року в сумі 618340,41 гривень. Всього на суму 1206258,59 гривень. Зазначена сума знайшла своє відображення в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 1 квартал 2018 року як обсяг доходу за звітній (податковий) період, що оподатковується за ставкою 5 %.

Факт здійснення торгівлі позивачем товарами продовольчої групи (напівфабрикати) із застосування РРО відповідачем не заперечується, та підтверджується, як вказує сам відповідач, даними ІКС «Податковий блок» підсистеми «Почекова інформація РРО».

Підпунктом 6.2 пункту 6 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153) передбачено, що не визнаються доходами такі надходження від інших осіб сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.

Пунктом 7 вказаного Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» визначено, що чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Отже, з урахуванням зазначених положень, доходом комісіонера є не вся виручка, яка надходить фізичній особі-підприємцю від продажу товару, а лише сума комісійної винагороди, яка належить йому по праву згідно з договором комісії.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 160/11905/21.

Крім того надання позивачем послуг з реалізації продукції ТОВ ««ЄРМАК ГОЛД» за комісійних засадах, підтверджується: звітами комісіонера про реалізацію товару ТОВ «Єрмак Голд» по виконанню договору комісії з ФОП ОСОБА_1 від 31.01.2018 року на суму 3 474 535,68 гривень та звітом комісіонера про реалізацію товару ТОВ «Єрмак Голд» по виконанню договору комісії з ФОП ОСОБА_1 від 28.02.2018 року на суму 3 413 683,65 гривень.

Отримання позивачем товару на реалізацію за договором комісії № 21-03/17-11 від 21.03.2017 підтверджується також копіями: видаткової накладної (на комісію) № 32 від 11.01.2018; видаткової накладної (на комісію) № 129 від 18.01.2018; видаткової накладної (на комісію) № 231 від 25.01.2018, видаткової накладної (на комісію) № 330 від 31.01.2018; видаткової накладної (на комісію) № 497 від 09.02.2018; видаткової накладної (на комісію) № 606 від 15.02.2018; видаткової накладної (на комісію) № 710 від 19.02.2018; видаткової накладної (на комісію) № 815 від 28.02.2018.

Враховуючи вищевикладене, відповідач, а думку суду, дійшов помилкового висновку про отримання позивачем доходу за І квартал 2018 року у сумі 8772503,95 гривень, в наслідок чого занижено податкове зобов`язання з єдиного податку на суму 755562,66 гривень.

Щодо донарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1192107,82 гривень (податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 № 17675/10-36-24-05/2899507530) та з податку на додану вартість на суму 1223352,90 гривень (податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 № 17676/10-36-24-05/2899507530 на суму 1223352,90 гривень), суд зазначає, що дані порушення пов`язані з висновком відповідача про те, що оскільки позивачем відповідно до Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій «Виторги - Z-звіти РРО» отримано дохід за 1 квартал 2018 року на загальну суму 8772503,95 грн., з 01.04.2018 року позивач повинен був здійснювати господарську діяльність на загальній системі оподаткування та при досягненні граничного обсягу постачання, а саме станом на 11.05.2018 року, мав зареєструватися платником податку на додану вартість. А відтак, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов`язання з ПДФО за 2018 рік на суму 1083734,38 грн., та з ПДВ за період квітень - липень 2018 року на загальну суму 1112139,00 гривень.

Обставини, за яких висновок відповідача про отримання позивачем доходу на загальну суму 8772503,95 грн., є безпідставним, досліджені судом вище.

Відповідно, оскільки дохід позивача за 1 квартал 2018 року склав 1206258,59 грн. (комісійна винагорода), останній не зобов`язаний був переходити на загальну систему оподаткування та реєструватися платником податку на додану вартість.

За таких підстав відповідач безпідставно нарахував позивачу податкові зобов`язання з ПДФО та ПДВ.

Щодо донарахування позивачу податкового зобов`язання з військового збору у розмірі 99342,32 гривень (податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 № 17674/10-36-24- 05/2899507530), суд зазнає, що дане порушення також є похідним від донарахування платнику податків за актом перевірки грошового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб.

А оскільки за результатами перевірки посадові особи контролюючого органу дійшли помилкового висновку про заниження позивачем оподаткованого доходу, висновок відповідача про заниження розміру військового збору також є неправомірним.

Щодо донарахування позивачу зобов`язання з ЄСВ згідно вимоги у розмірі 103201,56 гривень (вимога від 25.04.2025 № 17671/10-36-24-05/2899507530) та згідно рішення штрафну санкцію у розмірі 51600,78 гривень (рішення від 25.04.2025 № 17672/10-36-24-05/2899507530), суд зазнає, що дане порушення також є похідним від донарахування платнику податків за актом перевірки грошового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб.

В свою чергу, оскільки, як було встановлено вище, за результатами перевірки посадові особи контролюючого органу дійшли помилкового висновку про заниження позивачем оподаткованого доходу, висновок відповідача про заниження розміру ЄСВ є безпідставним.

Щодо застосування до позивача штрафної санкції за не подання податкових декларацій з ПДВ за квітень-липень 2018 року у розмірі 1360,00 грн., (податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 № 17677/10-36-24-05/2899507530) та штрафної санкції за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 та 2019 роки у розмірі 680,00 грн. (податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 № 17681/10-36-24-05/2899507530 на суму 680,00 гривень), суд наголошує, що оскільки дохід позивача за 1 квартал 2018 року склав 1206258,59 грн. (комісійна винагорода), останній не зобов`язаний був переходити на загальну систему оподаткування та реєструватися платником податку на додану вартість. А відтак у нього був відсутній обов`язок подавати податкову звітність з ПДФО та ПДВ.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) не було доведено правомірності прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 112, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17673/10-36-24-05/2899507530.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17674/10-36-24-05/2899507530.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17675/10-36-24-05/2899507530.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17676/10-36-24-05/2899507530.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17677/10-36-24-05/2899507530.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17678/10-36-24-05/2899507530.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17679/10-36-24-05/2899507530.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17680/10-36-24-05/2899507530.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17681/10-36-24-05/2899507530.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17682/10-36-24-05/2899507530.

Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17671/10-36-24-05/2899507530.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 17672/10-36-24-05/2899507530.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5а; код ЄДРПОУ ВП 44096797) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 12 112, 00 грн (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.