Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №320/3128/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 року Київ справа №320/3128/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді головуючої Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 21.04.1989 № 347 «Про затвердження переліку непридатних для проживання будинків в м. Києві» в частині пункту 10 (Подільський район) Додатку «Перелік непридатних для проживання будинків по районах м. Києва, що підлягають знесенню або передачі в орендне користування» щодо визнання будинку АДРЕСА_1 таким, що є непридатний для проживання та підлягає знесенню, який виключити з такого Переліку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю оскаржуваного рішення з огляду на відсутність правових підстав для його прийняття.

За час розгляду справи відповідачем відзиву на позовну заяву надано суду не було. Разом з тим подано пояснення по суті справі.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2 (далі також - квартира АДРЕСА_3 ).

23.10.2023 позивач з метою приватизації займаної квартири звернулась до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про надання письмової консультації щодо порядку приватизації квартири АДРЕСА_3 , на яку ОСОБА_1 одержано відповідь згідно з листом від 01.11.2023 №104-104/ОП/С-1309-3027 Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

В цьому листі-відповіді зазначено: «Акцентуємо Вашу увагу, що відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 21 квітня 1989 року № 347 «Про затвердження переліку непридатних для проживання будинків в м. Києві» будинок АДРЕСА_1 визнано непридатним для проживання та таким, що підлягає знесенню».

Цим листом фактично відмовлено ОСОБА_1 у приватизації займаної нею квартири АДРЕСА_3 , оскільки в останньому абзаці листа вказано: «У зв`язку із вищевикладеним та відповідно до пункту другого статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації квартири (будинки), що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей)».

Архівну копію рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 21 квітня 1989 року № 347 «Про затвердження переліку непридатних для проживання будинків в м. Києві» одержано 20.10.2023 представником позивача - адвокатом Кучерявим Олександром Петровичем в Державному архіві м. Києва, згідно з листом від 16.10.2023 №968/06-2/2192, врученим на інформаційний запит від 11.10.2023 №11-1/10 ОСОБА_2 .

В преамбулі оскаржуваного рішення зазначено: «Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1986 року №189 «Про порядок обстеження жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання» та враховуючи рішення виконкомів районних Рад народних депутатів, виконавчий комітет Київської міської Ради народних депутатів вирішив».

Відповідно до пункту 1 оскаржуваного рішення Виконавчий комітет Київської міської ради народних депутатів вирішив: «Затвердити перелік непридатних для проживання будинків, що підлягають знесенню або передачі в оренду, в кількості 53, жилою площею 14 210,3 кв. м, де проживає 444 родин, в тому числі 28 будинків житлового фонду місцевих Рад, жилою площею 11029.6 кв.м. де проживає 289 родин, 25 будинків відомчого житлового фонду, жилою площею 3180,7 кв.м, де проживає 146 родин, згідно з додатком».

Згідно з пунктом 2 оскаржуваного рішення вирішено: «Виконкомам районних Рад народних депутатів відселення громадян проводити комплексно, з урахуванням технічного стану будинків та кількості сімей, що проживають в них».

Пунктом 3 цього рішення визначено. «Управлінню по обліку, розподілу Дишлової площі та керівництву ЖБК передати райвиконкомам житлову площу для переселення громадян з непридатних для проживання будинків згідно з щорічним планом розподілу житла, а виконкомам районних Рад народних депутатів та виробничому житлово-ремонтному об`єднанню виконкому міськради після відселення громадян будинки знести або продати їх в орендне користування згідно з додатком».

У Додатку «Перелік непридатних для проживання будинків по району м. Києва, що підлягають знесенню або передачі в орендне користування» до такого рішення пунктом 10 (Подільський район) визначено, що будинок АДРЕСА_1 підлягає знесенню.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року № 189, яка є чинною і на час розгляду справи, затверджено Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку жилі будинки державного і громадського житлового фонду підлягають плановому суцільному обстеженню з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам.

Пунктом 2 Порядку визначено, що під час обстеження стану жилих будинків перевіряється:

а) двір будинку та елементи його благоустрою;

б) фундаменти, підвали;

в) стіни та елементи фасадів (балкони, еркери, карнизи тощо);

г) стикові з`єднання у великопанельних жилих будинках;

д) дах будинку та обладнання на ньому (димові і вентиляційні канали та інше);

е) ліфти та їх обладнання;

ж) поверхи жилого будинку, включаючи їх конструкції;

з) інженерне обладнання.

Обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби.

Якщо експлуатація будинків відомчого або громадського житлового фонду здійснюється безпосередньо відповідним підприємством, установою, організацією, то обстеження цих будинків за клопотанням такого підприємства, установи, організації здійснюється житлово-експлуатаційною організацією, визначеною виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів (пункт 3 Порядку).

Відповідно до пункту 4 Порядку, на підставі матеріалів обстеження стану жилих будинків житлово-експлуатаційна організація визначає будинки, що відповідають санітарним і технічним вимогам, і складає про це відповідний акт, який затверджується керівником вказаної організації.

Згідно з абзацом 1 пункту 5 Порядку, якщо під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує в установленому порядку питання про проведення такого ремонту.

Положеннями абзацу 2 пункту 5 Порядку, у разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання.

При цьому додаються такі документи:

а) акт обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком;

б) технічний паспорт жилого будинку з даними про його фізичну зношеність;

в) висновок проектної або науково-дослідної організації (при необхідності) щодо технічного стану жилого будинку (жилого приміщення) та про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту будинку (жилого приміщення);

г) висновок органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності жилого будинку (жилого приміщення) санітарним вимогам.

Відповідно до пункту 6 Порядку, для обстеження стану жилих будинків, зазначених в абзаці другому пункту 5 Порядку, виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів призначає комісію в такому складі: заступник голови виконавчого комітету місцевої Ради (голова комісії), начальник управління (відділу) житлового (комунального) господарства виконавчого комітету місцевої Ради (заступник голови комісії), представник органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби, представник відділу (управління) у справах будівництва і архітектури виконавчого комітету місцевої Ради або районний архітектор, представник органу державного пожежного нагляду, депутат місцевої Ради, інженер житлово-експлуатаційної організації (секретар комісії), представник громадського будинкового комітету.

Водночас, відповідно до пункту 1 Постанови від 26 квітня 1984 року № 189 «Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання» обстеження стану жилих будинків державного і громадського житлового фонду провадиться не менше одного разу на п`ять років.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак, вказаних вимог чинного законодавства відповідачем не було виконано та жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення надано не було.

Матеріали справи не містять жодних документів, які було використано для прийняття оскаржуваного рішення. Документи з нормативно встановленого переліку до суду під час судового розгляду не були надані.

Окрім того, судом встановлено, що в порушення норм даного нормативно-правового акту, оскільки експлуатація приміщень за адресою: м. Київ, вул. Максименка Федора (колишня вул. Червонофлотська), 5-а продовжувалась, з дати прийняття оспорюваного рішення, тобто з 1989 до дати подачі адміністративного позову (січень 2024 року) по даній справі, повторних перевірок обстеження стану жилих будинків державного і громадського житлового фонду, на підтвердження правомірності прийнятого рішення та з метою вчинення дій щодо його виконання, проведено не було.

Більше того, згідно наявного у справі акту № 8246 загального огляду житлового будинку, розташованого за адресою вул. Максименка Федора, 5-а, його стан на час здійснення перевірки 08.10.2024 визнано задовільним, що підтверджує відсутність правових підстав для його включення до Переліку непридатних для проживання будинків по районах м. Києва, що підлягають знесенню або передачі в орендне користування.

Із системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку про не доведення відповідачем правомірності оскаржуваного рішення в частині визнання непридатним для проживання та таким, що підлягає знесенню, будинку за адресою АДРЕСА_1 , що є підставою для його визначання його протиправним та скасування цього рішення в оскаржуваній частині.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211, 20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 21.04.1989 № 347 «Про затвердження переліку непридатних для проживання будинків в м. Києві» в частині пункту 10 (Подільський район) Додатку «Перелік непридатних для проживання будинків по районах м. Києва, що підлягають знесенню або передачі в орендне користування» щодо визнання будинку АДРЕСА_1 таким, що є непридатний для проживання та підлягає знесенню, який виключити з такого Переліку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; код ЄДРПОУ 00022527) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені останньою судові витрати у розмірі 1 211, 20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.