Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №826/17109/18 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року Справа № 826/17109/18 Провадження № ЗП/280/460/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-ЗАБАВА» (вул. А. Малишка, буд. 3Д, м. Київ, 02191) до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області (вул. Гамалія, 25, м. Суми, 40021) про визнання незаконними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

19.10.2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-ЗАБАВА» (далі – позивач, ТОВ «АЛЬФА-ЗАБАВА») до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області (далі – відповідач, ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області), в якій позивач просить суд:

визнати незаконним та скасувати рішення відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №000106 від 12.09.2018;

визнати незаконним та скасувати рішення відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №000108 від 12.09.2018р.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2018 було відкрите спрощене позовне провадження у справі №640/17109/18.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2018 було повернуто без розгляду заяву позивача про забезпечення позову.

15.11.2018 від відповідача до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов відзив на позов.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2825-ІХ Окружним адміністративним судом міста Києва справу надіслано до Київського окружного адміністративного суду.

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, Київським окружним адміністративним судом передано справу до Запорізькому окружному адміністративному суду.

Справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду та 10.03.2025, відповідно до вимог статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Киселю Р.В.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №826/17109/18 (провадження №ЗП/280/460/25), призначено розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

04.04.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

Станом на час розгляду справи інших заяв (клопотань, пояснень тощо) від сторін до суду не надходило.

Розглянувши наявні у справі матеріали, судом встановлено наступне.

В ході здійснення контролю за дотриманням порядку розповсюдження реклами та вимог до її змісту на території м. Суми 02 серпня 2018 року службовою особою ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області було встановлено, що за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 2/2 у холі ТРЦ «Мануфактура» було розміщено банер з рекламою магазину «Будинок іграшок», ТОВ «АЛЬФА-ЗАБАВА» наступного змісту: «ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ – 15%».

Зазначена реклама не містила відомостей про дату початку і закінчення знижки цін на товар, що є порушенням, на думку відповідача, вимог ч.5 ст. 8 Закону України «Про рекламу».

Виявлений факт було зафіксовано на фото та складено протокол про порушення законодавства про рекламу №000128 від 14.08.2018 (зазначені документи долучені до матеріалів справи).

14.08.2018 прийняте рішення №000128 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

На адресу ТОВ «Альфа-Забава» 21.08.2018, в порядку ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу», було направлено лист-вимогу №05.3-06/8059 від 17.08.2018, в якому зазначено встановлені порушення, повідомлено про можливість надання письмових пояснень, зобов`язано надати, у термін до 10.09.2018, інформацію про вартість розповсюдженої реклами, а також повідомлено про розгляд на 12.09.2018 об/о 10.00 год. справи відносно ТОВ «АЛЬФА-ЗАБАВА» про порушення законодавства про рекламу. Одночасно позивача повідомлено про наслідки неподання або подання завідомо недостовірної вартості реклами, а також неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням.

Даний лист отримано представником позивача - 27.08.2018 року (копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення долучена до матеріалів справи).

Позивач на засідання справи 12.09.2018 не з`явився, інформацію про вартість розповсюдженої реклами чи пояснення по суті виявлених правопорушень не надав. Докази іншого в матеріалах справи відсутні.

На підставі матеріалів справи (протокол, фото реклами) було встановлено факт порушення ТОВ «АЛЬФА-ЗАБАВА» вимог ч.5 ст.8 Закону України «Про рекламу», в зв`язку з чим прийнято

рішення №000106 від 12.09.2018 про накладення штрафу в розмірі 5083,00 грн. за недотримання вимог законодавства щодо змісту реклами та у зв`язку з неможливістю встановлення вартості розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, який передбачений ч. 7 статті 27 Закону України «Про рекламу»;

рішення №000108 від 12.09.2018 про накладення штрафу в розмірі 1700,00 грн. за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, який передбачений ч.6 ст. 27 Закону України «Про рекламу».

Вказані рішення направлені позивачу рекомендованим листом з повідомленням 12.09.2018 та отримано його представником - 17.09.2018, що не заперечується позивачем у поданому позові.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996, зі змінами та доповненнями (далі – Закон №270/96-ВР, тут і далі в редакції чинній на час спірних правовідносин) встановлено, що реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону №270/96-ВР реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару.

Частиною 1 ст. 27 Закону №270/96-ВР передбачено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст. 27 Закону №270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:

1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;

2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;

3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Згідно з ч.4 ст.27 Закону №270/96-ВР на розповсюджувачів реклами, винних в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами, накладаються штрафи у розмірі п`ятикратної вартості реклами.

Частиною 7 ст. 27 Закону №270/96-ВР встановлено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.6 ст. 27 Закону №270/96-ВР за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/ або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Питання щодо накладення штрафів на осіб, винних у порушенні законодавства про рекламу врегульовані Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №693 (далі – Порядок №693).

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу складається протокол та приймається рішення про початок розгляду справи (п. 9 - 11 Порядку №693).

Пункт 9 Порядку №693 вказує, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи. (п. 16 Порядку №693).

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку (п. 18 Порядку №693)

Стосовно доводів позивача відносно того, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи про порушення ним законодавства про рекламу та дізнався про ці факти після отримання винесеного рішення про накладення штрафу, то дані доводи не відповідають дійсності.

Так, судом було встановлено, що позивачу 21.08.2018 рекомендованим поштовим відправленням було направлено лист-вимогу №05.3 06/8059 від 17.08.2018 про надання пояснень, інформації по суті вчиненого порушення та повідомлено про розгляд справи на 12.09.2018.

Зазначений лист-вимогу було отримано представником позивача - 27.08.2018 (копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення долучена до матеріалів справи).

Суд звертає увагу на той факт, що рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 12.09.2018 та лист-вимогу №05.3 06/8059 від 17.08.2018 про надання пояснень, отримала одна й та ж особа - представник позивача (копії рекомендованих повідомлення про вручення поштового відправлення долучені до справи).

Таким чином, не знаходять підтвердження доводи позивача про неотримання ним повідомлення про розгляд справи та надання пояснень, а навпаки позивач був належним чином повідомлений про розгляд відносно нього справи про порушення законодавства про рекламу, мав можливість надати пояснення та письмові докази по суті виявленого порушення, вартість розповсюдженої реклами та з`явитись на розгляд справи, призначеної на 12.09.2018.

Інших підстав на підтвердження протиправності спірних рішень позивачем не зазначено.

В зв`язку з чим суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом частини 4 статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною 1 статті 90 КАС України. Цей принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 КАС України).

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №400/1217/23: 1) обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Позивачем не доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

В силу положень статті 139 КАС України судові витрати (у тому числі витрати на правничу допомогу) стягуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень виключно у разі задоволення позовних вимог.

Ураховуючи ту обставину, що судом відмовлено у задоволенні позову, то й відсутні підстави для стягнення з відповідача (відповідачів) на користь позивача судових витрат (в тому числі і витрат на правову допомогу).

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2023 року у справі №640/17086/20.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-ЗАБАВА» (вул. А. Малишка, буд. 3Д, м. Київ, 02191) до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області (вул. Гамалія, 25, м. Суми, 40021) про визнання незаконними та скасування рішень - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «19» березня 2026 року.

Суддя Р.В. Кисіль