Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №280/312/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року Справа № 280/312/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за період 2022-2024 роки;

зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової допомоги для оздоровлення за період 2022-2024 роки;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період 2022-2024 роки;

зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період 2022-2024 роки;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування страхового стажу позивачу періоди проходження служби з 20.04.2023 по 25.05.2025, протягом якого позивач перебував у полоні, на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці);

зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу періоди проходження служби з 20.04.2023 по 25.05.2025, протягом якого позивач перебував у полоні, на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці у порядку пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.02.1992;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно за весь час проходження військової служби;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, що належить до видачі за весь час проходження військової служби, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 за цінами предметів речового майна визначеними станом на 01 січня 2025 року;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення зі списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 3 роки служби, відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з врахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після звільнення з полону;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у збільшеному до 100000 грн розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в період з 26.05.2025 по 19.08.2025, після звільнення з полону.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 14.04.2022 був призваний на військову службу по мобілізації на особливий період та з 27.04.2022 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , згодом 20.04.2023 був захоплений у полон, з якого був звільнений 25.05.2025, а з військової служби був звільнений 30.09.2025. Зазначає, що згідно з витягом із наказу №198 від 30.09.2025 ВЧ НОМЕР_1 позивачу нарахована вислуга років календарна – 03 роки 05 місяців, загальна з урахуванням пільгової 04 роки 03 місяців. На думку позивача, з зазначеного вбачається, що відповідачем пільгова вислуга років позивачу нарахована невірно. Крім того, вказує, що згідно з витягом із Наказу №198 від 30.09.2025 відповідача, позивачу нарахована та виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 4% грошового забезпечення за 41 календарний місяць відповідно до Постанови КМУ №460 від 17.09.2014. Позивач вважає, що розмір ОГД у розмірі 4% грошового забезпечення за 41 календарний місяць служби нараховано відповідно до Постанови КМУ №460 від 17.09.2014 помилково, з не вірним застосуванням норм Закону. Крім того, стверджує, що з зазначеного Витягу вбачається, що відповідачем не нарахована та не виплачена позивачу грошова допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2024 роки (в період перебування у полоні), грошова компенсація за невикористану додаткову відпуску учаснику бойових дій за період 2022-2024 роки, не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно. Крім того, звертає увагу, що позивач в період з 26.05.2025 по 19.08.2025 перебував на стаціонарному лікуванні (отримував медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з захворюванням, пов`язаним із захистом батьківщини, але за зазначений період часу відповідачем йому не було здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно кількості днів. Позивач вважає, що така позиція відповідача суперечить нормам діючого законодавства, у зв`язку із чим змушений звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 19.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 03.02.2026 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив (вх. №5717), в якому щодо нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період 2022-2024 роки пояснює, що позивачем не надано доказів подання відповідачу рапортів на отримання допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки та отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2024 роки. Посилання позивача на неможливість подання рапортів в зв`язку з перебуванням у полоні та на лікування, не виключає можливості подання відповідних рапортів перед звільненням з військової частини НОМЕР_1 . Щодо незарахування страхового стажу на пільгових умовах зауважує, що після звільнення військовослужбовця з військової служби зазначений примірник особової справи разом з основним розрахунком вислуги років надсилається в обласний військовий комісаріат (ТЦК та СП) за обраним військовослужбовцем місцем проживання, а попередній розрахунок залишається у справах фінансового органу та зберігається протягом трьох років. В свою чергу, згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.09.2025 №198, вислуга років позивача у Збройних Силах України на день виключення зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 становила: календарна 03 роки 05 місяців, загальна з урахуванням пільгової 04 роки 03 місяці, а тому, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Щодо компенсації за неотримане речове майно стверджує, що відповідно до матеріалів справи при звільненні з військової служби позивачу не виплачена компенсація за неотримане речове майно, але останній не звертався до відповідача з рапортом про виплату компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби, довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, яка передбачена п. 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, та в якій зазначається сума такої грошової компенсації позивачем не отримувалася. Позивачем не заперечується, що він не звертався до відповідача із будь-якою заявою про виплату компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби у 2022, 2023, 2024, 2025 роках, довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, яка передбачена п. 4 Порядку №178 та в якій зазначається сума такої грошової компенсації позивачем не отримувалася. Щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення вказує, що оскільки наявними у даній справі матеріалами підтверджується, що вислуга років позивача у календарному обчисленні становить 07 років 07 місяців 04 днів, тобто становить менше 10 років календарної вислуги, то суд приходить до висновку про помилковість тверджень позивача про наявність у неї права на виплату спірної одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та, відповідно, про протиправну бездіяльність відповідача. Щодо нарахування додаткової винагороди у розмірі 100000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 підкреслює, що станом на момент підготовки і видання наказів про виплату військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 додаткової винагороди за період з 26.05.2025 по 19.08.2025, посадові особи стройової частини відповідача не мали належних і допустимих документів про те, що у спірний період позивач перебуває на стаціонарному лікуванні, яке обумовлено пораненням позивача, пов`язаним із захистом Батьківщини. Рішення про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн не може ґрунтуватися на припущеннях (здогадках), оскільки таке потягне за собою висновки про завдання відповідними посадовими особами матеріальної шкоди державі шляхом надлишкових виплат грошових коштів (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»). Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

14 квітня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призваний на військову службу по мобілізації на особливий період та з 27 квітня 2022 року проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серія НОМЕР_2 від 07.08.2025.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №4055 від 12.04.2023 ОСОБА_1 25 липня 2022 року отримав: вибухову травму. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу ВЧ НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 . Не під впливом наркотичного та алкогольного сп`яніння, та був в засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом кулезахисний). Підстава: наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 18.11.2022 №751/нод.

20 квітня 2023 року позивач був захоплений у полон, з якого був звільнений 25 травня 2025 року, про що свідчать довідки від 11.06.2025 №34/Ч-1870д та від 05.06.2025 №09-07/21320.

Згідно з виписками з медичної карти стаціонарного хворого №1542, №2332 та Епікризу №1542 позивач в період з 26.05.2025 по 19.08.2025 перебував на стаціонарному лікуванні (отримував медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах).

Згідно з Довідкою військово-лікарської комісії №2025-0821-0912-2860-3 від 21.08.2025 проведений медичний огляд ОСОБА_1 . Опис діагнозу: Порушення адаптації у вигляді змішаного порушення емоцій і поведінки, астено інсомний синдром, субкомпенсація. Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. На підставі ст. 17г графи ІІ розладу хвороб потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів

Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 30.09.2025 №198 старшого солдата ОСОБА_1 , колишнього гранатометника 7 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону, який перебуває у розпорядженні командира військової частини, звільненого наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30.09.2025 №234-РС відповідно до пп. «д» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)), 30 вересня 2025 року виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення і продовольчого забезпечення за нормою №1 (каталог) з 01 жовтня 2025 року та направлено для взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вислуга років у Збройних Силах на день виключення зі списків частини становить: календарна 03 роки 05 місяців, загальна з урахуванням пільгової 04 роки 03 місяці.

Щорічна основна відпустка за 2022-2025 роки не надавалась. Виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки: за 20 діб 2022 року, 30 діб 2023 року, 30 діб 2024 року, 23 доби 2025 року. Грошова допомога на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2025 рік виплачена в сумі 25625,25 грн (№2021/нагд від 30.04.2025). Матеріальна допомога за 2025 рік для вирішення соціально—побутових питань, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами) виплачена в сумі 25625,25 грн (№2020/нагд від 30.04.2025).

Виплатити грошову компенсацію за 14 діб за не використану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, інвалідам війни передбачена ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2025 рік…

Виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 за 41 календарний місяць у розмірі 4% грошового забезпечення, але не менше як 25% місячного грошового забезпечення.

За період служби у ВЧ НОМЕР_1 з 27.04.2022 по 30.09.2025 старший солдат ОСОБА_1 здійснив 0 стрибків з парашутом та відповідно до наказу Міністерства оборони України від 10.06.2019 №307 не має права на пільгове обчислення вислуги років на пенсію на пільгових умовах – один календарний місяць служби за півтора місяця за вказаний період.

На звернення представника позивача із запитом, листом від 28.12.2025 №691/1790/ВихЗПІ ВЧ НОМЕР_1 щодо забезпечення речовим майном повідомлено, що відповідно до п. 17 розділу III Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, мобілізовані звільняються у запас у тій формі одягу, що знаходилась в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації не набувають права на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно під час звільнення, оскільки відсутня заборгованість за неотримане речове майно, відповідно грошова компенсація не нараховується.

Не погодившись з вказаними доводами відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Так, ч. 1-4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Щодо нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період 2022-2024 роки.

Згідно з пп. 3 п.5 від 30.08.2017 № 704 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Пунктами 1,2 розділу ХХІІІ Порядку № 260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Відповідно до п. 1 розділу ХХІV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно з п. 7 розділу ХХІV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

За приписами п. 9 розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 02.12.2022 №408 «Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 31.01.2022 №30», пункт 6 викладено в такій редакції: матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям, які отримують грошове забезпечення, в розмірі одного окладу за їх військовими званнями.

Виплату матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально- побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення здійснювати виключно за наявності таких підстав:

смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;

поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;

у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме:

онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);

захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит B, C;

безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (сумарно більше 30 днів поспіль) внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів, які пов`язані з захистом Батьківщини; сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтерновані в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.

У межах залишку коштів за фондом грошового забезпечення у грудні 2022 року виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям здійснювати в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, після здійснення військовослужбовцям всіх виплат, передбачених пунктом 5 та абзацом другим цього пункту наказу, на підставі рапорту військовослужбовця. При цьому розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не може бути меншим розміру одного окладу за військовим званням.

Окремим дорученням Міністра оборони України № 2683/з від 01.02.2023 встановлено, що у 2023 році матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується у розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності підстав, які прописані в п. 6 даного окремого доручення.

Пунктом 6 Окремого доручення визначено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:

смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;

поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;

у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме:

онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);

захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;

безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;

сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.

Пунктом 6 Окремого доручення Міністра оборони України № 183/уд від 16.01.2024 визначено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:

смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця;

поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов`язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;

у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;

безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;

сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується один раз у 2024 році за однією з вищезазначених підстав внаслідок події, яка настала у 2024 році або у 2023 році, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події (крім підстав зазначених в абзацах четвертому та дев`ятому цього пункту).

Відповідач зазначає, що позивач із рапортами на ім`я командира ВЧ НОМЕР_1 про виплату допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023, 2024 рік не звертався, у зв`язку із чим така допомога не була відповідачем нараховано йому та не виплачувалась.

Позивачем не надано доказів подання відповідачу рапортів на отримання допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки та отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2024 роки.

Крім того, не надано до суду доказів звернення до відповідача щодо вказаних виплат після звільнення позивача з військової служби.

Суд враховуючи, що позивачем не надано доказів отримання рапортів відповідачем, приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині невиплати йому допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 та 2024 роки.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування страхового стажу позивачу періоди проходження служби з 20.04.2023 по 25.05.2025, протягом якого позивач перебував у полоні, на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці) суд вказує про таке.

Відповідно до ст. 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На пільгових умовах особам із числа військовослужбовців, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону, до вислуги років для визначення розміру пенсії зараховується один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.

Кабінетом Міністрів України 17.07.1992 прийнято Постанову № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі – Постанова № 393).

Пунктом 1 Постанови № 393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту; час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

За приписами п. 3 Постанови № 393 до вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зараховується на пільгових умовах:

1) особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану;

2) особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби - один місяць служби за 40 днів;

особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця;

особам, які проходять службу в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування засуджених, хворих на інфекційні та психічні захворювання, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції.

Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за № 1294/26071, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі – Положення №530).

Підпунктами 1, 10 п. 2.1 Положення № 530 передбачено, що особам, звільненим з військової служби, які мають право на пенсію відповідно до Закону, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: військова служба; час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства;

Відповідно до п. 2.3 Положення № 530 при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу):

1) один місяць служби за три місяці:

участь у бойових діях у воєнний час;

час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії;

час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих;

час виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, - з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1988 року;

час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу відповідно до Закону України “Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки”;

час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення;

час служби, зазначений у постанові Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 30 «Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН» (зі змінами);

час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки України, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичних установ України, їх співробітників та членів їх сімей;

інші періоди, зазначені в підпункті "а" пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (зі змінами);

крім вищезазначених, періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах, наведені в додатку 2 до цього Положення.

Спірним питанням у цій справі є саме пільгове обчислення вислуги років позивача, наведене у наказі від 30.09.2025 № 198 – 03 роки 05 місяців, загальна з урахуванням пільгової 04 роки 03 місяці.

Виходячи з аналізу норм ст.17-1 Закону № 2262-ХІІ, п. 1 та 3 Постанови № 393, п. 2.1, 2.3 Положення № 530, при обчисленні вислуги років на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці мають бути зараховані період військової служби позивача, протягом якого він брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.

Час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства відповідно до вимог Постанови № 393 зараховується до вислуги років (календарної) для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" ст. 1-2 такого Закону.

Проте пільгове обчислення вислуги років з розрахунку один місяць служби за три місяці за періоди перебування у полоні нормативно – правовими актами не передбачено, тому доводи представника позивача, що період перебування у полоні позивача має бути обчислено з розрахунку один місяць за три місяці є помилковими.

Представник позивача у позовній заяві зазначає, що відповідно до п. 2.3 Наказу МОУ від 14.08.2014 № 530, при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог п. 2.4 та 2.5 цього розділу), (зокрема, що стосується позивача): 1) один місяць служби за три місяці: - участь у бойових діях у воєнний час; - час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих; - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; - період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення.

З цього приводу суд зауважує, що п. 2.3 Положення № 530 не містить норм, згідно із якими період перебування у полоні зараховується на пільгових умовах при обчисленні вислуги років, а норма щодо пільгового обчислення часу перебування під вартою, часу відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих, не застосовна до спірних правовідносин, оскільки позивач перебував у полоні, а не під вартою, не відбував покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців.

Правильність визначення календарної вислуги років не є спірним питанням у цій справі, тому судом не перевіряється.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно за весь час проходження військової служби суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

У силу вимог ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України – для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі – Порядок № 178).

Відповідно до п. 2, 3 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно з п. 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі – військова частина), а командирам (начальникам) військової частини – наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Представник позивача вказує у позові, що виплата грошової компенсації за недоотримане речове майно передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178.

Як зазначалось вище, п. 4 Порядку № 178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їхньою заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

За приписами п. 5 цього ж Порядку довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Отже чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Водночас умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.

Аналогічні висновки були викладені в постановах Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, від 27.01.2021 у справі № 340/680/20, від 29.07.2021 по справі №807/761/15.

Разом із тим, матеріали справи не місять жодних документальних доказів звернення позивача до відповідача із відповідним рапортом (заявою) з метою отримання спірної грошової компенсації, а запит на інформацію не є заявою (рапортом) у розумінні Порядку №178, оскільки такий запит позивачем поданий у межах законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», із висловленням прохання з подальшим притягненням до відповідальності винних осіб, у разі ненадання або несвоєчасного надання інформації у передбачений законом строк, із одночасним ініціюванням питання перед органами прокуратури та Військовою службою правопорядку у ЗСУ щодо проведення перевірки відповідача на предмет дотримання вимог зазначених Законів.

У той же час, у матеріалах справи відсутній наказ командира ВЧ НОМЕР_1 про виплату спірної грошової компенсації, відсутня довідка про вартість речового майна, що належить видачі тощо.

Оскільки позивач не реалізував своє право, у тому числі протягом усього часу з моменту звільнення до дня звернення до суду, на витребування спірної грошової компенсації шляхом звернення до відповідача із заявою (рапортом) у передбачений Порядком № 178 спосіб, обґрунтування позовних вимог у цій частині з посиланням на порушення його прав є безпідставними.

Системний аналіз п. 3-4 Порядку № 178 дає підстави стверджувати, що особа має право отримати грошову компенсацію за неотримане речове майно: перед звільненням - у разі подання відповідного рапорту під час проходження служби; після звільнення - у разі подання відповідного рапорту після звільнення.

У постановах від 27.01.2021 у справі № 340/680/20 та від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а Верховний Суд звернув увагу на те, що відсутність відповідного рапорту військовослужбовця, поданого під час проходження служби, виключає правові підстави для виплати військовою частиною грошової компенсації за неотримане речове майно під час звільнення й не тягне настання для неї відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Як установлено судом, позивача виключено зі списків особового складу частини та усіх видів грошового забезпечення 30.09.2025, проте жодних доказів звернення із заявою (рапортом) до командира (начальника) військової частини про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби матеріали справи не містять, оскільки запитом, направленим представником позивача, останній просив надати інформацію щодо забезпечення речовим майном військовослужбовця ОСОБА_1 , а запит на надання інформації до юридичної особи (військової частини) у розумінні законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», не є заявою (рапортом) у відповідності до п. 4 Порядку № 178.

Поданий представником позивача запит на інформацію не відповідає формі «Рапорту», який повинен містити: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Аналогічна позиція викладена у пункті 58 постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 340/680/20, відповідно до якого «…Особа_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно після його звільнення з військової служби. Натомість, позивачем не надано суду доказів подання рапорту щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби до його звільнення».

У зв`язку із неподанням позивачем до військової частини рапорту щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби або одразу після звільнення, судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за недоотримане речове майно, із урахуванням правової позиції викладеної Верховним Судом у згаданій постанові, висновки якої у силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу, враховані судом у спірних правовідносинах.

Щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення зі списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби суд вважає за необхідне зауважити про таке.

Згідно з абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 1) 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби, в тому числі у зв`язку із звільненням з полону.

Відповідно до пп. 3 п. 2 ст. 15 статті вказаного Закону виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

У позовній заяві позивач посилається на протиправність дій ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у зв`язку із звільненням з полону у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до п. 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.09.2025 № 198, серед іншого, передбачено виплату позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 17.09.2014 № 460 у розмірі 4 відсотки від місячного грошового забезпечення за 41 повний календарний місяць військової служби.

Верховним Судом у постанові від 21.08.2025 у справі № 160/32903/23, у якій спірним було питання розміру одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, зазначено, що Закон № 2011-XIІ містить пряму норму (абз. 7 п. 2 ст. 15), яка право визначати умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, делегувала Кабінету Міністрів України, який, своєю чергою, відповідно до п. 2 ст. 15 Закону № 2011-XIІ, постановою від 17.09.2014 № 460 затвердив Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, де установлено окремий розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби.

Верховний Суд у наведеній постанові зазначив, що аргументи, наведені у касаційній скарзі, щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, визначеному положеннями першого речення абз. 1 п. 2 ст.15 Закону № 2011-XIІ та п. 1 розділу ХХХІІ Порядку № 260, є помилковими, зважаючи на те, що позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я на підставі підпункту "б" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII як військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а розмір одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, визначається саме Порядком № 460. Положення першого речення абз. 1 п. 2 ст.15 Закону № 2011-XIІ та п. 1 розділу ХХХІІ Порядку № 260 на позивача у частині розміру виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби не розповсюджуються.

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд дійшов висновку, що при звільненні з військової служби позивач, як військовослужбовець, який проходив військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, мав право на одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення, отриманого ним за кожний повний календарний місяць служби, яка йому виплачена відповідно до наказу відповідача.

З огляду на викладене, суд не вбачає порушення прав позивача при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено Указами Президента України та триває до теперішнього часу .

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», 28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №168.

В силу п. 1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 (в редакції від 29.03.2025) установити, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно із абз.3-5 п.1-2 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у полоні.

Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.

Отже, додаткова винагорода передбачена постановою № 168 є додатковою виплатою військовослужбовцям під час дії воєнного стану. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, зокрема під час перебування на стаціонарному лікуванні після отримання поранень (контузії, травми, каліцтва), пов`язаних із захистом Батьківщини, або перебування у полоні.

Згідно з п. 9, 10 розділу XXXIV Положення №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Абзацом 4 п. 11 розділу XXXIV Положення №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Пунктом 12 розділу XXXIV Положення №260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Згідно з п. 13 розділу XXXIV Положення №260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Отже, військовослужбовці Збройних Сил за час несення ними військової служби отримують як основне грошове забезпечення, передбачене Постановою №704, а також на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), виплачується й додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, яка може становити до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

При цьому, право на отримання такої додаткової винагороди також мають і військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою ж для виплати вказаної додаткової винагороди у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, військовослужбовцям, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після отриманого поранення (контузії, травми або каліцтва), за вказаних обставин слугує довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення №402, що видається командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, та видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем, а також висновок (постанова) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, згідно з яким отримане військовослужбовцем поранення кваліфікується як тяжке.

Вказані документи є підставою для включення військовослужбовця до наказів командирів (начальників) про виплату такої додаткової винагороди.

Таким чином, нормами Постанови №168 та Порядку №260 встановлено наступні умови, необхідні для виплати військовослужбовцям збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме:

а) пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;

б) факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

в) факт перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому ані Постанова №168, ані Порядок №260 не містять жодних обмежень щодо періоду та/або кількості днів перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

З матеріалів справи вбачається, що 25 липня 2022 року позивач отримав: вибухову травму. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу ВЧ НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 .

Крім того, у період з 20.04.2023 по 25.05.2025 позивач перебував у полоні, з якого був звільнений, про що свідчать довідки від 11.06.2025 №34/Ч-1870д та від 05.06.2025 №09-07/21320.

Згідно з виписками з медичної карти стаціонарного хворого №1542, №2332 та Епікризу №1542 позивач в період з 26.05.2025 по 19.08.2025 перебував на стаціонарному лікуванні (отримував медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (з врахування перебування у відпустці для лікування).

Крім того, згідно з Довідкою ВЛК №2025-0821-0912-2860-3 від 21.08.2025 захворювання позивача ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини, Опис діагнозу: Порушення адаптації у вигляді змішаного порушення емоцій і поведінки, астено інсомний синдром, субкомпенсація. Потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

Суд зауважує, що відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема Положення №402, підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень є, серед іншого, наявність висновку (постанови) військово-лікарської комісії про те, що отримане військовослужбовцем поранення (травма, контузія, каліцтво) є тяжким, натомість матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував віднесення травми позивача до категорії тяжких.

Крім того, згідно з Довідкою ВЛК №2025-0821-0912-2860-3 від 21.08.2025 захворювання позивача ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини, Опис діагнозу: Порушення адаптації у вигляді змішаного порушення емоцій і поведінки, астено інсомний синдром, субкомпенсація. Потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

Проте, вимоги щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, починаючи з 21.08.2025 у позовній заяві відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частинами 1 та 2 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 9, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак