Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №260/5297/25 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2026 року м. Ужгород№ 260/5297/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості (вул. 900-річчя Хуста, 25, м. Хуст, Хустський р-н, Закарпатська обл., 90401, код ЄДРПОУ 45027195), Закарпатського обласного центру зайнятості (вул. Новака, буд. 45, м. Ужгород, Закарпатська обл., 88009, код ЄДРПОУ 02771546) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості щодо відмови ОСОБА_1 (місце постійного проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ; Паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні йому допомоги по безробіттю за період з 01 січня 2025 року по 01 квітня 2025 року, що відображені у листі № 6/715.1-13 від 16.01. 2025 р.

2) зобов`язати Хустську філію Закарпатського обласного центру зайнятості провести у встановленому порядку нарахування і виплату ОСОБА_1 (місце постійного проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ; Паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) допомоги по безробіттю відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за період з 01 січня 2025 року по 01 квітня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку із незаконним звільненням з роботи, у грудні 2022 року ОСОБА_1 зареєструвався та став на облік в районному центрі зайнятості, як безробітній, де йому, починаючи з 01 січня 2023 року до 01 квітня 2023 року, було призначено виплату допомоги по безробіттю. У подальшому рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 грудня 2023 року у справі №302/1608/22 позивача поновлено на посаді, яку він обіймав до звільнення. 5 січня 2024 року позивач був поновлений на роботі роботодавцем з моменту його незаконного звільнення - 02.12 2022 року. Але 15 серпня 2024 року за наказом № 05-к від 15.08.2024 року ОСОБА_1 знову було звільнено з роботи у зв`язку з ліквідацією Міжгірської дитячої музичної школи. 13.09. 2024 року позивач звернувся до Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного і призначення та виплату йому допомоги по безробіттю, однак отримав відмову. У січні 2025 року позивач знову звернувся із заявою до Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості з проханням призначити йому виплату допомоги по безробіттю, але листом Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості від 16.01.2025 року № 6/715.1-13 позивача було повідомлено, що навіть після спливу дворічного терміну з моменту призначення виплати першої допомоги по безробіттю, повторного призначення цієї виплати йому проведено не буде, оскільки відповідач вважає, що таку позивачу вже було виплачено у повному обсязі. Позивач вважає відмову відповідача у виплаті йому допомоги по безробіттю протиправною, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач 1 відзив на позовну заяву не подав. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 26 січня 2026 року залучено до участі в адміністративній справі № 260/5297/25 в якості другого відповідача Закарпатський обласний центр зайнятості.

06 лютого 2026 року представник відповідача 2 подав до суду письмовий відзив, згідно змісту якого вбачається, що останній заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Відповідач у відзиві пояснив, що статтею 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено загальну тривалість виплати допомоги по безробіттю у межах двох років. У межах дворічного періоду кількість днів виплаченої допомоги по безробіттю враховується сумарно за всіма випадками реєстрації (перереєстрації) безробітного. У разі коли особою використано право на допомогу по безробіттю в межах дворічного періоду, на наступний дворічний період особа набуде право на допомогу по безробіттю за умови її повторної реєстрації як безробітної після працевлаштування та набуття страхового стажу. Судовий спір позивача із роботодавцем та його поновлення на роботі в контексті правовідносин із центром зайнятості не впливає на обрахунок дворічного періоду, передбаченого частиною 5 Закону № 1533-III, оскільки позивач під час попередньої реєстрації (з 12.12.2022 по 14.04.2023) використав право на допомогу по безробіттю в межах дворічного періоду у повному обсязі, в подальшому не працевлаштувався та не набув страхового стажу згідно вимог передбачених абзацом четвертим пункту 13 Порядку № 735.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач працював у Міжгірській дитячій музичній школі на посаді викладача народних інструментів на умовах постійного трудового договору.

01 грудня 2022 року директором Міжгірської дитячої музичної школи було видано наказ № 73-к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади викладача народних інструментів Міжгірської дитячої музичної школи з 01.12.2022 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

У зв`язку зі звільненням з роботи позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про виплату допомоги по безробіттю та відповідно до довідки №202505190014316 від 19.05.2025 позивач отримував допомогу по безробіттю за період з 12.12.2022 по 14.04.2023.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 грудня 2023 року у справі №302/1608/22 позов ОСОБА_1 задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Міжгірської дитячої музичної школи № 73-к від 01.12.2022 року «Про звільнення ОСОБА_2 » за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників»; поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача народних інструментів Міжгірської дитячої музичної школи, з 02 грудня 2022 року; стягнуто з Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 грудня 2022 року по 29 грудня 2023 року включно, в сумі – 245 915 гривень 60 копійок, з відрахуванням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

На виконання рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 грудня 2023 року у справі №302/1608/22 наказом Міжгірської дитячої музичної школи №01-к від 05 січня 2024 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 від 01.12.2022 №73-к та поновлено позивача на роботі з 02 грудня 2022 року.

Наказом Міжгірської дитячої музичної школи №05-к від 15 серпня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 з посади викладача народних інструментів Міжгірської дитячої музичної школи з 15.08.2024 у зв`язку з ліквідацією Міжгірської дитячої музичної школи за п.1 ст. 40 КЗпП.

13.09.2024 позивач звернувся до Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості із заявами щодо надання йому статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю, за наслідками розгляду яких позивачу надано статус безробітного та відмовлено у виплаті допомоги по безробіттю.

10 січня 2025 року позивач звернувся до Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості щодо призначення йому виплати допомоги по безробіттю.

Листом Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості від 16.01.2025 року № 6/715.1-13 позивача повідомлено, що станом на дату звернення та в межах двох років з моменту призначення допомоги по безробіттю таку допомогу було виплачено у повному обсязі.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Право на захист від безробіття, у тому числі право на отримання допомоги по безробіттю, є одним із найважливіших соціально-економічних прав людини, реалізація якого забезпечується на міжнародному та національному рівнях шляхом прийняття відповідних нормативних актів.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 за №1533-III.

Згідно статті 1 Закону №1533-III, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Страховий випадок - це подія, через яку:

- застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу;

- застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Джерелами формування коштів Фонду є страхові внески страхувальників. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом. Усі застраховані особи є членами Фонду.

Пунктом 9 статті 1 Закону №1533-III визначено, що втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин - припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до приписів частини сьомої статті 23 Закону №1533-III Порядок надання допомоги по безробіттю визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 735 «Про особливості реалізації державної політики у сферах зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час воєнного стану та після його припинення або скасування» установлено:

« 8. Страховий стаж, набутий безробітним у період реєстрації (участь в громадських роботах, суспільно корисних роботах під час воєнного стану, а також інших роботах тимчасового характеру, організації та проведенні виборчого процесу, виконанні програм підготовки у військовому резерві та інших випадках, не заборонених законодавством), включається до страхового стажу для наступних страхових випадків.

12. Допомога по безробіттю призначається в межах дворічного періоду, який починається з восьмого календарного дня після реєстрації безробітного (або з першого календарного дня у період проведення заходів, спрямованих на запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також під час воєнного стану) та закінчується відповідного місяця та числа другого року. Після закінчення зазначеного дворічного періоду наступний дворічний період починається з дня призначення допомоги по безробіттю за умови наступної реєстрації особи як безробітної після працевлаштування та набуття страхового стажу.

Дворічний період продовжується на строк дії поважних причин, зазначених у частині першій статті 22 Закону, за умови реєстрації (перереєстрації) безробітного не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після закінчення дії зазначених причин.

13. Виплата допомоги по безробіттю призначається в межах дворічного періоду з урахуванням продовженого періоду на строк дії поважної причини, визначеної частиною першою статті 22 Закону.

У межах дворічного періоду кількість днів виплаченої допомоги по безробіттю враховується сумарно за всіма випадками реєстрації (перереєстрації) безробітного. Крім цього, враховується скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, передбаченої пунктами 18 і 19 цього Порядку.

У разі повторної реєстрації безробітного в межах дворічного періоду йому виплачується допомога по безробіттю, що дорівнює залишку днів від загальної тривалості допомоги по безробіттю.

У разі коли особою використано право на допомогу по безробіттю в межах дворічного періоду, на наступний дворічний період особа набуде право на допомогу по безробіттю за умови її повторної реєстрації як безробітної після працевлаштування та набуття страхового стажу.»

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

За змістом частини другої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Як вбачається з матеріалів справи 13.09.2024 позивач звернувся до Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості із заявою щодо надання йому статусу безробітного, за наслідками розгляду якої позивачу надано статус безробітного.

Відповідно до п. 2 частини першої статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж сім місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, не може перевищувати тривалості, визначеної частинами другою - четвертою статті 22 Закону №1533-III .

У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці» від 21.09.2022 № 2622-IX, Закон №1533- III доповнено наступним пунктом:

« 3-3. Установити, що під час дії воєнного стану: тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 90 календарних днів. Безробітним, строк виплати допомоги по безробіттю яких на дату набрання чинності цим Законом перевищує 90 днів, виплата допомоги по безробіттю припиняється через 30 календарних днів з дня набрання чинності цим Законом;

допомога по безробіттю призначається з першого дня після дня надання статусу безробітного;

максимальний розмір допомоги по безробіттю не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року.»

Пунктом 2 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі: поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 31 Закону №1533-III виплата припиняється у разі: поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

За приписами абз. 10 пп. 1 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі.

Частиною першою статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є: навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, клінічній ординатурі, асистентурі-стажуванні, аспірантурі, докторантурі з денною або дуальною формою здобуття освіти; строкова військова служба; здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду; періоди зайнятості на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не підтверджуються сплатою єдиного внеску; інші поважні причини, передбачені законодавством України.

Відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», - 180 календарних днів. Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів. У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.

Як зазначено у п. 2 розділу II Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15 червня 2015 року № 613 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 2015 р. за № 821/27266, загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю застрахованим особам не може перевищувати 360 календарних днів (особам передпенсійного віку - не більше 720 календарних днів) протягом двох років з дня її призначення.

Якщо страховий стаж протягом 12 місяців, що передують реєстрації особи як безробітної, становить шість або більше місяців, допомога по безробіттю визначається у відсотках до її середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; надалі - 70 відсотків.

Період, що становить 12 місяців, які передують дню реєстрації особи як безробітної, що використовується для обчислення страхового стажу, продовжується на період дії поважних причин перерви страхового стажу, зазначених у підпункті 2 пункту 2 розділу III цього Порядку, у разі, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалася в установленому порядку в центрі зайнятості як безробітна.

Для застрахованих внутрішньо переміщених осіб розмір допомоги по безробіттю визначається за місяці, що передують початку перерви страхового стажу, що сталася з поважних причин, зазначених у підпункті 2 пункту 2, на підставі даних Державного реєстру (з урахуванням Індивідуальних відомостей про застраховану особу в разі їх наявності).

Пунктом 11 розділу II зазначеного Порядку також передбачено, що виплата допомоги по безробіттю призначається в межах дворічного періоду з урахуванням продовженого на строк дії поважної причини, визначеної в підпункті 2 пункту 2 розділу III цього Порядку.

У межах дворічного періоду кількість днів виплаченої допомоги по безробіттю враховується сумарно за всіма випадками реєстрації (перереєстрації) безробітного з урахуванням днів скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю.

У разі повторної реєстрації (перереєстрації) безробітного в межах дворічного періоду йому виплачується відповідний залишок допомоги по безробіттю.

Зареєстрованим безробітним, які в поточному дворічному періоді отримали допомогу по безробіттю в повному обсязі, допомога по безробіттю призначається на наступний дворічний період за умови їхньої повторної реєстрації після працевлаштування.

Пунктом 10 розділу II Порядку, передбачено, що допомога по безробіттю призначається в межах дворічного періоду, який починається з восьмого календарного дня після реєстрації безробітного та закінчується відповідного місяця та числа другого року. Початком наступного дворічного періоду є відповідно день призначення допомоги по безробіттю після закінчення попереднього дворічного періоду. Дворічний період продовжується на строк дії поважних причин, зазначених у підпункті 2 пункту 2 розділу III цього Порядку, за умови реєстрації (перереєстрації) безробітного не пізніше 30 календарних днів після закінчення дії зазначених причин.

Судом встановлено, що 01 грудня 2022 року директором Міжгірської дитячої музичної школи було видано наказ № 73-к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади викладача народних інструментів Міжгірської дитячої музичної школи з 01.12.2022 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

У зв`язку зі звільненням з роботи позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про виплату допомоги по безробіттю та відповідно до довідки №202505190014316 від 19.05.2025 позивач отримував допомогу по безробіттю за період з 12.12.2022 по 14.04.2023.

Так, згідно вказаної довідки в період з 12.12.2022 по 14.04.2023 позивачу виплачено допомогу по безробіттю в загальній сумі 20100,01 грн: у грудні 2022 року 0,00 грн; у січні 2023 року 6700,00 грн; у лютому 2023 року 6700,00 грн; у березні 2023 року 6700,01 грн; у квітні 2023 року 0,00 грн.

Як вбачається із позовної заяви, позивач, вважаючи звільнення з посади незаконним, оскаржив наказ про звільнення в судовому порядку та рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 грудня 2023 року у справі №302/1608/22 останнього поновлено на посаді.

Так, на виконання рішення суду суб`єктом призначення видано наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді, займаній до звільнення.

Суд враховує, що після поновлення позивача на роботі такому виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з січня 2023 року по грудень 2023 року у розмірі 233531,48 грн, що підтверджується довідкою про заробітну плату та інші доходи за 2023 рік №01-15/251 від 23.05.2025, та виплачено заробітну плату з січня 2024 року по серпень 2024 року в загальному розмірі 64727,25 грн, що підтверджується довідкою про заробітну плату та інші доходи за 2024 рік №01-15/252 від 23.05.2025, до повторного звільнення позивача з роботи.

Зокрема наказом Міжгірської дитячої музичної школи №05-к від 15 серпня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 з посади викладача народних інструментів Міжгірської дитячої музичної школи з 15.08.2024 у зв`язку з ліквідацією Міжгірської дитячої музичної школи за п.1 ст. 40 КЗпП.

Судом також встановлено, що Хустською філією Закарпатського обласного центру зайнятості було надано позивачу статус безробітного за його заявою від 13.09.2024.

Разом з цим позивачу було відмовлено у нарахуванні та виплаті допомоги по безробіттю за заявою позивача від 10.01.2025 у зв`язку із тим, що станом на дату звернення та в межах двох років з моменту призначення допомоги по безробіттю таку допомогу було виплачено у повному обсязі.

Аналізуючи встановлені обставини справи та доводи позовної заяви, суд зазначає, що поновлення на посаді за рішенням суду має певні правові наслідки. У зв`язку з поновленням на роботі за рішенням суду відбувається повернення особи до того становища, яке існувало для неї до дати протиправного звільнення.

Зокрема, особа поновлюється на посаді датою її звільнення, виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу, період вимушеного прогулу зараховується до безперервного трудового стажу. У зв`язку з поновленням роботодавець сплачує страхові внески, які нараховуються за кожен місяць вимушеного прогулу. Сплата страхових внесків за цей період зумовлює безперервний страховий стаж.

У зв`язку з протиправністю звільнення та поновлення на посаді з 02 грудня 2022 року на підставі судового рішення, ОСОБА_1 вважається таким, яка працював в Міжгірській дитячій музичній школі безперервно з 02 грудня 2022 року по 15 серпня 2024 року.

Як свідчать матеріали справи, сплата страхових внесків за увесь період роботи ОСОБА_1 в Міжгірській дитячій музичній школі підтверджується зокрема довідками про заробітну плату та інші доходи за 2023-2024 роки №01-15/251 та №01-15/252 від 23.05.2025.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд, зокрема, має право: стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Згідно частини четвертої статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Як вбачається з листа Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості №53/715.1-13 від 20.05.2025 у зв`язку з поновленням на роботі за рішенням суду з 02.12.2022, виплачене позивачу матеріальне забезпечення у сумі 20100,01 грн було повернуто роботодавцем на рахунок Закарпатського обласного центру зайнятості 24.12.2024.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що у зв`язку з поновленням на роботі за рішенням суду відбувається повернення до того становища, яке існувало до виникнення правовідносин (попереднього юридичного стану), тобто до дати протиправного звільнення, і для особи, і для Фонду соціального страхування.

Таким чином, реєстрація особи як безробітної не може вважатися повторною, якщо попередня її реєстрація була здійснена у зв`язку з незаконним звільненням, яке підтверджено рішенням суду, що набрало законної сили. Під час реєстрації як безробітного в 2024 році в позивача настав новий дворічний період, оскільки позивач після припинення першої реєстрації був працевлаштований і набув страхового стажу, а з сум вимушеного прогулу роботодавець як податковий агент сплатив обов`язкові податки та збори - страхові внески. Окрім цього, виплачені кошти допомоги по безробіттю були повернуті роботодавцем на рахунок Закарпатського обласного центру зайнятості 24.12.2024

За наведених обставин, суд вважає протиправними дії Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті йому допомоги по безробіттю, за наслідками розгляду заяви від 10.01.2025 року.

В даному випадку наявні підстави для отримання позивачем допомоги по безробіттю, як особі у якої наявний статус безробітної особи. При цьому тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 90 календарних днів - під час дії воєнного стану.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію, взявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 Конвенції).

Реалізація таких гарантій відбувається шляхом застосування українськими судами під час розгляду справ практики ЄСПЛ як джерела права, що передбачено положеннями статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV), а також закріплено у відповідних процесуальних законах, зокрема в частинах першій та другій статті 6 КАС України.

Згідно зі статтею 10 Закону № 3477-IV додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції; б) інші заходи, передбачені у рішенні Суду.

Рішення ЄСПЛ вимагає від держави restitutio in integrum, тобто поновлення первісного стану, що існував до порушення.

Відповідно до частини другої ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За наведених обставин суд вважає за необхідне з метою належного та ефективного захисту прав позивача зобов`язати Закарпатський обласний центр зайнятості в особі Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості провести нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю відповідно до ст. 22, ст. 23, ст.3-3 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за період з 01 січня 2025 року по 01 квітня 2025 року.

Щодо доводів відповідача 2 про пропуск строку звернення до суду, то суд вказує, що позивач не позбавлений права повторно звертатися про виплату йому допомоги по безробіттю на момент перебування такого у статусі безробітного, відтак позивач, який оскаржує в даному спорі відмову відповідача 1, викладену листом № 6/715.1-13 від 16.01. 2025 не пропустив строк звернення до суду.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку, що даний позов підлягає задоволенню.

При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, із Закарпатського обласного центру зайнятості за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід врахувати, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлений розмір відповідає визначеним приписами КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору, а не автоматично стягувати увесь заявлений стороною до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

На підтвердження понесення витрат, пов`язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду копію договору про надання правничої допомоги №22/25 від 19.06.2025 та квитанції про оплату за договором про надання правничої допомоги №22/25 від 19.06.2025.

Однак, на підтвердження складу судових витрат на правничу допомогу представником позивача не надано жодних доказів надання такої допомоги, її деталізації та складових (детального опису робіт), що не узгоджується з нормами КАС України, та позбавляє суд можливості вирішити питання про розподіл таких витрат.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення на його користь понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості (вул. 900-річчя Хуста, 25, м. Хуст, Хустський р-н, Закарпатська обл., 90401, код ЄДРПОУ 45027195), Закарпатського обласного центру зайнятості (вул. Новака, буд. 45, м. Ужгород, Закарпатська обл., 88009, код ЄДРПОУ 02771546) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті допомоги по безробіттю за наслідками розгляду заяви від 10.01.2025 року.

Зобов`язати Закарпатський обласний центр зайнятості в особі Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості провести нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю відповідно до ст. 22, ст. 23, ст.3-3 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за період з 01 січня 2025 року по 01 квітня 2025 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатського обласного центру зайнятості (вул. Новака, буд. 45, м. Ужгород, Закарпатська обл., 88009, код ЄДРПОУ 02771546) судові витрати у сумі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМ.М. Луцович