Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №160/34940/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 рокуСправа №160/34940/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень, передбачену постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії за період з 01.10.2024 року по 27.01.2025 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень, передбачену постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії за період з 01.10.2024 року по 27.01.2025 року;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.10.2024 року по 19.02.2025 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.10.2024 року по 19.02.2025 року у сумі 24 002 (двадцять чотири тисячі дві) грн 66 коп. за місяць.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що відповідачем протиправно, не нараховано і невиплаченно додаткову винагороду,відповідно до постанови №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у зв`язку з пораненням і перебуванням на стаціонарному лікування та грошового забезпечення за період з 01.10.2024 по 19.02.2025.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 року відкрито провадження у справі №160/34940/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

25.12.2025 від Військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає наступне.

У пункті 8 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Норми постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідач не заперечує факт, що 03.09.2023 позивач отримав поранення та у зв`язку з цим проходив лікування.

Позивачем, на підтвердження стаціонарного лікування після поранення та періодів лікування до Військової частини НОМЕР_1 були подані медичні документи. Оскільки медичні документи періодів лікування відповідали всім встановленим вимогам вищезазначених норм законодавства, позивачу була нарахована та виплачена додаткова винагорода у збільшеному розмірі до 100 000 грн. Зазначений факт підтверджується розрахунковими картками від 15.12.2025 № 15125/3 та від 15.12.2025 № 15125/4, що додаються.

Нарахування та виплата позивачу додаткової винагороди та грошового забезпечення за спірні періоди військовою частиною НОМЕР_1 не здійснювались, в зв`язку з відсутністю правової підстави.

Згідно довідки про обставини травми № 1552 від 06.09.2023 поранення отримано 03.09.2023. У відповідності до наданих медичних документів, зокрема виписок, епікризів, тощо, грошове забезпечення, в тому числі додаткову винагороду було нараховано та виплачено протягом строку передбаченого ст. 10, 11 Закону № 2011-ХІІ та окремого доручення Міністерства оборони України № 3740/уд від 22.06.2024.

Відповідач також посилається на порушення позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 продовжено процесуальний строк розгляду справи на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

В період з 02.03.2026 по 16.03.2026 суддя знаходилась на лікарняному, що підтверджується довідкою Відділу управління персоналом Днівпропетровського окружного адміністративного суду.

Справа розглянута в перший день виходу судді з лікарняного.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 – позивач, у період з 29.08.2023 року по 19.02.2025 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.08.2023 №241 і витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.02.2025 №66 (додаток 5).

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2024 №4699/1390/764 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, старший сержант ОСОБА_1 в період з 12.06.2023 по 31.07.2023, з 07.08.2023 по 03.09.2023 дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області.

03.09.2023 року під час захисту Батьківщини ОСОБА_1 одержав вогнепальне поранення, травматична ампутація правої верхньої кінцівки на рівні с/3 плеча. Множинні ВОСП м/т лівої верхньої кінцівки, травматичний вивих лівого плеча, ВОСП м/т поперекової ділянки проникаюче в заочеревинний простір з пошкодженням правої нирки, ВОСП сідничної ділянки з дефектом м`яких тканин проникаюче в мезоректум, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 06.09.2023 №1552 і первинною медичною карткою (форма №100).

У зв`язку з пораненням позивач у період з 03.09.2023 по 04.09.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у військовому госпіталі НОМЕР_4 , що підтверджується виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого №5265.

У період з 04.09.2023 по 14.09.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП “Дніпропетровська обласна клінічна Лікарня імені І. І. Мечникова “ДОР””, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №14464.

В подальшому позивач проходив у період з 15.09.2023 по 09.10.2023 стаціонарне лікування у ВМКЦ ЗР відповідно до перевідного епікризу №4102 із медичної карти стаціонарного хворого.

У період з 09.10.2023 по 10.10.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у В/Ч НОМЕР_5 , що підтверджується перевідним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого №4102

Перевідним епікризом №289 із медичної карти стаціонарного хворого підтверджується, що позивач у період з 10.10.2023 по 23.10.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП ЛОР “Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи”.

У період з 23.10.2023 по 29.10.2023 позивач проходив стаціонарне лікування у БО “Благодійний фонд “Супер люди”, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №357.

Позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 29.10.2023 по 21.11.2023 у ВМКЦ ЗР, що підтверджується епікризом перевідним в інший лікувальний заклад з медичної карти стаціонарного хворого №13537.

У період з 21.11.2023 по 27.01.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у державному некомерційному підприємстві “Центр комплексної реабілітації “Галичина”, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №796 .

Відповідно до довідки ВЛК Військово-медичного клінічного центру від 20.11.2023 №2741/1, травма відноситься до тяжких. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Потребує переведення для продовження лікування (реабілітації) до Державної реабілітаційної установи “Центру комплексної реабіліатції для осіб з інвалідністю “Галичина” терміном на шістдесять календарних днів. Протезування правої верхньої кінцівки на рівні середньої третини плеча.

Відпустки для лікування після поранення на тридцять календарних днів .

Відповідно до довідки ВЛК Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина»» від 19.01.2024 №2623, травма відноситься до Тяжких.Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Потребує продовження лікування(реабілітації) у «Центрі комплексної реабілітації «Галичина»» терміном на тридцять календарних днів. Протезування правої верхньої кінцівки на рівні середньої третини плеча.

Відповідно до довідки ВЛК Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина»» від 16.02.2024 №2842, травма відноситься до тяжких.

Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Потребує продовження лікування (реабілітації) у «Центрі комплексної реабілітації «Галичина»» терміном на тридцять календарних днів. Протезування правої верхньої кінцівки на рівні середньої третини плеча.

Відповідно до довідки ВЛК Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина»» від 15.03.2024 №3026, травма відноситься до Тяжких. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Потребує продовження лікування (реабілітації) у «Центрі комплексної реабілітації «Галичина»» терміном на тридцять календарних днів. Протезування правої верхньої кінцівки на рівні середньої третини плеча.

Відповідно до довідки ВЛК Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина»» від 12.04.2024 №3291, травма відноситься до Тяжких. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Потребує продовження лікування (реабілітації) у «Центрі комплексної реабілітації «Галичина»» терміном на тридцять календарних днів. Протезування правої верхньої кінцівки на рівні середньої третини плеча.

Відповідно до довідки ВЛК Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина»» від 10.05.2024 №3506, травма відноситься до тяжких. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Потребує продовження лікування (реабілітації) у «Центрі комплексної реабілітації «Галичина»» терміном на тридцять календарних днів. Протезування правої верхньої кінцівки на рівні середньої третини плеча.

Відповідно до довідки ВЛК Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина»» від 07.06.2024 №3708, травма відноситься до Тяжких. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Потребує продовження лікування (реабілітації) у «Центрі комплексної реабілітації «Галичина»» терміном на тридцять календарних днів. Протезування правої верхньої кінцівки на рівні середньої третини плеча.

Відповідно до довідки ВЛК Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина»» від 05.07.2024 №3976, травма відноситься до тяжких. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Потребує продовження лікування (реабілітації) у «Центрі комплексної реабілітації «Галичина»» терміном на тридцять календарних днів. Протезування правої верхньої кінцівки на рівні середньої третини плеча.

Відповідно до довідки ВЛК Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина»» від 02.08.2024 №4016, травма відноситься до тяжких. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Потребує продовження лікування (реабілітації) у «Центрі комплексної реабілітації «Галичина»» терміном на тридцять календарних днів. Протезування правої верхньої кінцівки на рівні середньої третини плеча.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №41,14.01.2025 року ВЛК ДНП «Центр комплексної реабілітації «Галичина»» провела медичний огляд з метою визначення ступеня придатності ОСОБА_1 до військової служби. Важка мінно-вибухова травма (03.09.2023); травматичний відрив правої верхньої кінцівки на рівні середньої третини передпліччя, з вогнепальним осколковим сліпим пораненням м`яких тканин поперекової ділянки, проникаючі в заочеревенний простір, металеві уламки паранефральної клітковини; Субкапсулярна гематома лівої нирки; Множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення обох сідниць, металеві уламки ішіоректального простору зліва; Множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення лівого передпліччя, лівої кисті з вогнепальним переломом IV пальця, передньої черевної стінки, тегон, гомілок; Вогнепальний міжвертлюговий перелом лівої стегнової кістки, лікований оперативно-металева фіксація стегна; Ампутаційна кукса правої верхньої кінцівки на рівні середньої третини плеча зі значним порушенням функції - Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини, відноситься до категорії тяжких згідно з наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370.

На підставі статей 63а, 78а графи ІІ Розкладу хвороб: непридатний до військової служби.

Відповідно до витягу з накзу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині від 19.02.2025 №66 ОСОБА_1 звільнено з військової служби на підставі підпункту “б” пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ “Про військовий обов`язок і військову службу”, за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби” та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 .

05.03.2024 року ОСОБА_1 встановлено першу “Б” групу інвалідності на підставі поранення, яке пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №604919.

Станом на день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Військова частина НОМЕР_1 не провела розрахунків щодо додаткової винагороди починаючи з 01.10.2024 року по 27.01.2025 в розмірі 100 000 грн., передбачену постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” №168 від 28 лютого 2022 .

Остання виплата додаткової винагороди була проведене 22.10.2024 року у сумі 98500 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 08.09.2025.

На звернення представника позивача Військовою частиною НОМЕР_1 листом №23812 від 04.11.2025 повідомлено, що згідно довідки про обставини поранення №1552 від 06.09.2023 року, поранення отримано 03.09.2023 року. У відповідності до наданих медичних документів, зокрема виписок, епікризів, тощо грошове забезпечення, в тому числі додаткову винагороду, було нараховано та виплачено протягом строку передбаченого статтями 10, 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до наведеної вище норми не пізніше закінчення строку 12 місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування військовослужбовець підлягає огляду ВЛК для вирішення про його придатність до військової частини. Відповідно до свідоцтва про хворобу N741 тільки 14.01.2025 року ВЛК ДНП "Центр комплексної реабілітації " ІНФОРМАЦІЯ_1 " було проведено медичний огляд на придатність ОСОБА_1 до військової служби.

Згідно висновку ВЛК ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби. Враховуючи вищенаведене, Військова частина НОМЕР_1 вважає, що відсутні правові підстави для задоволення скарги відносно виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди за вказані строки у зверненні.

Позивач вважає, бездіяльність позивача у повному нарахуванні і виплаті додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 і грошового забезпечення, протиправною, у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII ( Закон №2232-XII).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Частинами 1, 4 ст.9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до п. 1 Постанови КМ України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (Постанова №168) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому, постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (Наказ №260).

Відповідно до п. 10 Розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

За пунктами 12, 13 Розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Відповідач припинив виплату додаткової винагороди у зв`язку з безперервним перебуванням позивача на лікуванні терміном, який перевищив 12 місяців поспіль.

Згідно з абзацом 1 ч. 11 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, що діє з 11.04.2024р.) військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

Суд зазначає, що вказаною нормою чітко визначено, що загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль.

Водночас, пунктом 6.13 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України № 402 від 14.08.2008 визначено, що медичний огляд ВЛК з метою визначення потреби у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Постанова ВЛК про продовження тривалого лікування оформляється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК, та направляється посадовій особі, яка видала направлення на медичний огляд.

У пункті 20.3. Положення №402 зазначено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту: в) Потребує: тривалого лікування протягом _____ календарних днів (постанова приймається щодо військовослужбовців після проведення лікування (за необхідності хірургічного), стабілізації стану хворого та у разі прийняття рішення, що військовослужбовець потребує тривалого строку безперервного перебування в закладах охорони здоров`я (установах) на лікуванні та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) в цілому чотирьох місяців підряд.

Отже, висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

Після закінчення встановленого абзацом першим п. 11 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.

Відповідно до довідки ВЛК від 02.08.2024 №4016 позивач у зв`язку з тяжкою травмою, пов`язаної із захистом Батьківщини потребував продовження лікування (реабілітації) у «Центрі комплексної реабілітації «Галичина» для протезування правої верхньої кінцівки на рівні середньої третини плеча терміном на 30 днів.

Отже формальна умова продовження перебування військовослужбовця ОСОБА_1 на лікуванні зі збереженням грошового забезпечення понад 12 місяців поспіль - дотримана, наявний відповідний висновок ВЛК.

Матеріали справи містять належні документи, що засвідчують потребу позивача в продовженні лікування та в довготривалому лікуванні після отриманого поранення, а саме відповідні довідки військово-лікарської комісії, що, у відповідності до положень п. 11 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 260, є підставою для продовження позивачу виплати грошового та матеріального забезпечення, в тому числі додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 пропорційно часу перебування на лікуванні після 12-місячного строку безперервного лікування.

Щодо позовних вимог в частині нарахування і виплати позивачу грошового забезпечення за перірод з 01.10.2024 по 19.02.2025 у сумі 24002 грн. 66 коп. за місяць, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України №2011-XII вказаної статті до складу грошового забезпечення входять:

-посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

-одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності(ч. 3, ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).

30.08.2017р. з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років (постанова № 704).

Пунктом 4 постанови №704 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12-14.

Тобто, Кабінетом Міністрів України запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017р. №1052«Про внесення зміни до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» до п.10 Постанови КМУ 704 внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту перенесено з 01.01.2018р. на 01.01.2019р.

Таким чином, станом на 01.01.2018р. постанова №704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103 до п.10 Постанови №704 внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту перенесено на 01.03.2018р. При цьому, п.4 Постанови №704 у редакції постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Тобто, 01.01.2018р. Кабінетом Міністрів України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 було визнано протиправним та нечинним п. 6 Постанови № 103, яким п. 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції.

З 29.01.2020р. відновлена юридична дія п.4 Постанови № 704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, з 29.01.2020р. знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте, згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Вказане узгоджується із висновками у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019р. у справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021р. у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021р. у справі №200/3757/20-а.

Відтак, під час розв`язання колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ та п.4 постанови КМУ №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 перевагу належить віддати положенням закону, як акту вищої юридичної сили.

Водночас із цим, з 29.01.2020р. відновлення дії такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018р.

Звідси слідує, що 29.01.2020р. настала подія підвищення грошового забезпечення діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов`язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020р. (та 01 січня кожного наступного календарного року до настання події внесення законодавчих змін), а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р.

Частиною 5ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує також висновки Верховного Суду, викладені в постанові від12.09.2022 у постанові № 500/1813/21, в якій, колегія суддів дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

«(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.»

20.05.2023 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, згідно пункту 2 якої внесені зміни до пункту 4Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, пункт 4 Постанови КМУ № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, може бути застосований до 19.05.2023.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 щодо внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів, однак зазначає, що за правилами статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 було оскаржено до суду апеляційної інстанції.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року у справі №320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 залишено без змін.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 18.06.2025, а тому саме з 18.06.2025 року діє попередня редакція постанови КМУ №704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, з 18.06.2025 відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що за період з 01.10.2024 по 19.02.2025 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн.

Оскільки з наданих розрахунків позивачу грошове забезпечення у спірний період не нараховувалось, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог про нарахування і виплату позивачу грошового забезпечення виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб виходячи з розміру 1762 грн.

Щодо зазначення позивачем конкретної суми грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідачем на виконання цього рішення ще не було нараховано грошове забезпечення позивачу, а тому суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування грошового забезпечення.

Дані вимоги є передчасними, оскільки спрямовані на майбутнє, тоді як судовому захисту в адміністративному процесі підлягають лише порушені права позивача на час звернення за судовим захистом.

Разом з тим позовні вимоги визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 не можуть бути задоволені.

Дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов`язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.

Бездіяльність - пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

В даному випадку, відмовляючи позивачу у проведенні нарахування і виплаті додаткової винагороди і грошового забезпечення , відповідач вчинив активні дії.

Саме діями відповідача, а не бездіяльністю порушуються права позивачу відмовлено у нарахуванні і виплаті належних йому сум через оформлення листом від 04.11.2025 №23812.

За приписами ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За наведених обставин, враховуючи вищенаведені норми, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень, передбачену постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії за період з 01.10.2024 року по 27.01.2025 року;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.10.2024 по 19.02.2025.

Щодо посилання відповідача на порушення строку звернення позивача до суду, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов`язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2. ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей1,12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь яким-строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Відповідно до частини 2статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, до 19 липня 2022року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини 1 і 2статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

З огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IXтільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Відтак, після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Водночас, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до пункту 1постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами) карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі) було встановлено з 19 грудня 2020 року.

Пунктом 1постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, строк звернення до суду з позовними вимогами щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року, з урахуванням положень пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, розпочався у позивача 01 липня 2023 року.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Пунктом 3 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затв.наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260) визначено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

У відповідності до підпунктом 11.1 та 11.2 пункту 11 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністра оборони України від 22.05.2017 р. № 280 (далі - Правила №280 в редакції наказу Міністра оборони України від 22.04.2021 р. № 104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні. у таких випадках, зокрема, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби), в якому, зокрема, зазначається інформація про виплачені військовослужбовцю за час проходження служби основні та додаткові види грошового забезпечення, виплачену грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, суми виплаченої одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби та інші види грошового забезпечення, не передбачені формою грошового атестата.

Відповідачем не надано доказів видачі позивачу грошового атестату, ознайомлення позивача з нарахованими сумами.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ознайомився з нарахованими сумами основних і додаткових видів грошового забезпечення з листа Військової частини листом від 04.11.2025 .

Позовна заява була направлена позивачем через систему «Електронний суд 06.12.2025

Суд також вважає можливим врахувати правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 29.11.2024 у справі №120/359/24, в якій зазначено: «На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне сформувати наступний правовий висновок щодо застосування положень статей122та123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов`язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов`язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна:

Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:

1.Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.

2.Виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.

3.Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.

4.Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.

5.Обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку.»

Неможливість своєчасного звернення позивача до суду підтверджується також доданими довідками про проходження лікування через вогнепальне поранення.

Враховуючи встановлені обставини, з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя та враховуючи висновки Верховного Суду у наведених вище постановах, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача у клопотанні про поновлення строку, у зв`язку з чим клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судом не здійснюється розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241,243,244-246,250,262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень, передбачену постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії за період з 01.10.2024 року по 27.01.2025 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень, передбачену постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії за період з 01.10.2024 року по 27.01.2025 року.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.10.2024 по 19.02.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошове забезпечення за період з 01.10.2024 по 19.02.2025, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовця, виходячи з розміру 1762 гривні, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

В решті позовних вимог- відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона