Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №161/21000/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року ЛуцькСправа № 161/21000/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мачульського В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, скасування рішення та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) 13.10.2025 звернувся з позовом до Луцького міськрайонного суду Волинської області до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №4811 за підписом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.10.2025; визнати протиправними дії ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_2 при складанні постанови №4811 від 03.10.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності; стягнення моральної 50 000,00 грн та закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.10.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянувши матеріали справи стосовно позивача виніс постанову №4811 про накладення штрафу у розмірі 17 000 грн. Дане рішення мотивовано тим, що позивач не прибув по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п. 2 п. 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 . Дану постанову він отримав 03.10.2025. Вважає, шо постанова №4811 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП є протиправною та такою, що порушує його права, оскільки адміністративних правопорушень не вчиняв та виклику до ТЦК та СП не отримував. Його не повідомляли належним чином про час та дату розгляду справи у його відсутність, чим грубо порушили його права як ветерана, інваліда ІІ групи внаслідок війни. Зазначає, що відповідач мав можливість отримати його персональні дані з інших баз, джерел та реєстрів державних органів. Протиправними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 50 000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву від 30.01.2025 відповідач позивних вимог не визнав та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування даної позиції зазначає, що позивач не прибув на виклик по врученій засобами поштового зв`язку повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 10:00 год. 29.08.2025 та не повідомив про причини неявки, відтак, вчинив порушення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зазначає, що 29.09.2025, за особистої присутності позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення та повідомлено про розгляд справи згідно вказаного протоколу. 03.10.2025 року винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3. ст. 210 КУпАП за порушення законодавства про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, оскільки в зазначений час та місце не з`явився за викликом до відповідача. Отже, жодних порушень вимог чинного законодавства України відповідачем не допускалось, протиправних дій чи бездіяльності не вчинялось.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.11.2025 залишено без задоволення позовну заяву позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дій, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та стягнення моральної шкоди. Залишено без змін постанову №4811 від 03 жовтня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2026 апеляційну скаргу позивача задоволено частково, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.11.2025 у справі №161/21000/25 скасовано та направлено для розгляду до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 адміністративну справу №161/21000/25 прийнято до провадження та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Інших заяв чи клопотань по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 29.09.2025 року помічником начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з правової роботи ОСОБА_3 , стосовно ОСОБА_1 складено протокол №4811 про адміністративне правопорушення відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП.

З вищевказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 не з`явився за викликом ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці №4625166 на 29.08.2025, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п. 2 п. 1 Додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджений Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року.

На підставі вказаного протоколу 03.10.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №4811 за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо складання постанови №4811 від 03.10.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності, та вважаючи оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема, військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (частина десята статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-XII) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: оповіщення - доведення сигналів і повідомлень (директив, розпоряджень) до органів військового управління, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та населення про оголошення мобілізації, виклик громадян до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також вручення (надсилання) повісток громадянам.

Згідно із частиною першою статті 22 «Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації» Закону №3543-XII громадяни зобов`язані:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордон.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.01.2025 №21 ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за п.п. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» за станом здоров`я – за наявності інвалідності, з 21.01.2025.

Згідно з пунктом 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Аналогічна норма міститься в підпункті 2 пункту 1 Додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.

Частиною третьої статті 22 Закону №3543-XII визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:

1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;

2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;

3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

4) місце, день і час явки за викликом;

5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;

6) реєстраційний номер повістки;

7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №3543-XII у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Частинами першою та третьою статті 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а також за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 18.08.2025 сформовано повістку №4625166 про виклик «для уточнення даних» ОСОБА_1 на 10 год. 00 хв. 29.08.2025.

26.08.2025 Виконавчим комітетом Луцької міської ради дана повістка направлена поштовим зв`язком за місцем проживання позивача, яка 10.09.2025 повернута відправнику з поміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Згідно із пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, належним підтвердженням повідомлення військовозобов`язаного про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є, зокрема, поштове повідомлення з відміткою про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка) (пункт 23 Порядку № 560).

Згідно із пунктом 24 Порядку №560 у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Отже, позивач будучи належним чином повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 10 год. 29.08.2025 для уточнення даних, без поважних причин не прибув, до центру комплектування та соціальної підтримки та не повідомив про причини неявки.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем правомірно вчинено дії, щодо складення протоколу №4811 про адміністративне порушення допущене позивачем за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

В поясненнях до протоколу позивач зазначив, що жодної повістки від відповідача він не отримував.

Крім того, вказаним протоколом, який підписаний позивачем, вьачається, що його повідомлено про розгляд адміністративної справи, який мав відбутися 03.10.2025 року о 10:00 год. за адресою: м. Луцьк, вул. Теремнівська, 85 А, каб. 101.

Відтак, доводи позивача про те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався та його не було повідомлено про день, час та місце розгляду зазначеного протоколу, що позбавило його можливості надати пояснення та докази, суд вважає безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Згідно із частиною 3 статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, на думку суду, відповідач правомірно прийняв постанову №4811 від 03.10.2025 за справою про адміністративне правопорушення та притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП в умовах особливого періоду, оскільки, позивачем допущено порушення вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ від 30.12.2022 №1487.

При цьому посилання позивача на ту обставину, що він є звільненим в запас за станом здоров`я та йому встановлена ІІ група інвалідності внаслідок війни, а отже у нього відсутній обов`язок з`являтися по повістці до ТЦК, суд вважає безпідставними, оскільки, оформлення відстрочки від призову, наявність бронювання та своєчасне уточнення даних не виключає обов`язку у військовозобов`язаного з`являтися за викликом до відповідного ТЦК та СП.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, у відповідності до вимог частини 2 статті 2 КАС України, отже а позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Щодо питання стягнення моральної шкоди, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 23 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За приписами частини 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає:

- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до частини 3, 4 та 5 статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування; моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За приписами частини другої вказаної вище статті, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

- якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

- якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

- в інших випадках, встановлених законом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4, із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 та №1 від 27.02.2009, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність факту такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача (відповідача), наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача (відповідача) та вини останнього (відповідача) в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Зі змісту наведених норми вбачається, що основною умовою відшкодування моральної шкоди є те, що остання повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин та полягати у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 804/2252/14, від 31.01.2018 у справі № 813/5138/13-а та в рішеннях Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 800/500/16, від 01.03.2018 у справі № 9901/377/18.

Крім того, суд зазначає, що така моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Таким чином, аналізуючи зміст позовної заяви та досліджуючи матеріали справи, суд зазначає, що в обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди, позивачем не надано жодних доказів та розрахунків сум, що б свідчили про заподіяння позивачу моральної шкоди у розмірі, який останній просить стягнути з відповідача, а також завдання йому шкоди у вигляді заподіяння моральних чи фізичних страждань, з огляду на що позовна вимога щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 50 000, 00 грн задоволенню не підлягає.

У відповідності до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, на підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 286, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, скасування рішення та стягнення моральної шкоди, відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський