Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №140/14452/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/14452/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сорока Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу №666 від 30.06.2025 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення “Сувора догана” відносно ОСОБА_1 .

Визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану” за період з червня 2025 року по серпень 2025 року.

Зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану” за період з червня 2025 року по серпень 2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2025 №666 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення “Сувора догана” та позбавлено грошового забезпечення, зокрема, додаткової винагороди за період з червня 2025 року по серпень 2025 року нібито за вживання алкогольних напоїв, зазначивши, що відповідні доводи відповідача є надуманими та не підтверджені документально, зокрема, у визначеному законом порядку не зафіксовано факт вживання ним алкогольних напоїв під час перебування на службі. Крім того, відповідачем не проводилося службового розслідування, що свідчить про порушення порядку застосування дисциплінарного стягнення. Відтак, вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача у відзиві на позов просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Свою позицію мотивував посиланням на порушення позивачем вимог статей 11, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України. Так, за твердженням відповідача, інформація про зупинку транспортного засобу за кермом, якого був ОСОБА_1 , та складення стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення від 03.06.2025 серії АБА №094402 за ч.2 ст.130 КУПАП надійшла до військової частини НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 за вих. №10962/4 від 05 червня 2025 року. При цьому, Закон України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України”, зокрема стаття 12, покладає на кожного військовослужбовця обов`язки доповідати своєму безпосередньому начальникові, про все, що з військовослужбовцем сталося і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження. Позивач за фактом зупинки 03.06.2025 військовослужбовцями військової служби правопорядку та працівниками Національної поліції транспортного засобу, керманичом якого він був, складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення від 03.06.2025 серії АБА № 094402 за ч.2 ст.130 КУПАП, намагаючись приховати дану обставину, всупереч вимогам статті 12 Статуту внутрішньої служби, не доповів про подію своєму безпосередньому командиру. Вказане також призвело до порушення вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби, відповідно якої, серед іншого, на кожного військовослужбовця покладається обов`язок бути дисциплінованим, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України.

На думку представника відповідача, для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку, а тому призначати проведення службового розслідування є правом, а не обов`язком командира військової частини.

З урахуванням наведеного, відповідач вважав, що оспорюваний наказ є правомірним та обґрунтованим, а позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними.

Суд звертає увагу, що за змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову; відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, тому що заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України.

Отже, заявлене у відзиві відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду не підлягало судом вирішенню по суті.

Поряд з тим, суд зазначає, що з матеріалів справи не встановлено підстав для зміни висновків суду в ухвалі про відкриття провадження від 25.11.2025 з вирішеного у процесуальному порядку питання про дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом.

Інші заяви по суті справи чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні від сторін не надходили.

Згідно з частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією під час воєнного стану на посаді стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 .

30.06.2025 командиром військової частини НОМЕР_1 виданий наказ №666 "Про підсумки роботи по зміцненню військової дисципліни у військовій частині НОМЕР_1 у червні 2025 року", пункту 7 якого визначено за перебування у стані алкогольного або наркотичного сп`яніння порушення вимог статті 11 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно статтей 45, 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-ХIV, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення “Сувора догана” на особовий склад військової частини НОМЕР_1 та військових частин, які підпорядковані військовій частині НОМЕР_1 , згідно з додатком 2 до цього наказу, зокрема, стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 .

У пункті 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2025 №666 "Про підсумки роботи по зміцненню військової дисципліни у військовій частині НОМЕР_1 у червні 2025 року" визначено начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 та начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 здійснювати виплату грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 з урахуванням накладених дисциплінарних стягнень, виявлених фактів перебування військовослужбовців у стані алкогольного або наркотичного сп`яніння, навмисне спричинення собі тілесних ушкоджень.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувала інформація про зупинку транспортного засобу за кермом, якого був ОСОБА_1 , та складення стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення від 03.06.2025 серії АБА №094402 за ч.2 ст.130 КУПАП, яка надійшла до військової частини НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 за вих. №10962/4 від 05 червня 2025 року.

Позивач не погодився з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2025 №666 "Про підсумки роботи по зміцненню військової дисципліни у військовій частині НОМЕР_1 у червні 2025 року" в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності, позбавлення премії та додаткової винагороди за період з червня 2025 року по серпень 2025 року, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За приписами частин першої - третьої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

У силу частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV.

Згідно з пунктом 11 розділу 1 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно. Військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок.

Відповідно до статті 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок.

Статтею 1 Закону України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України” визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до пункту 16 розділу 1 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Пунктами 26 та 27 розділу 1 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначається Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут; в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Статтею 48 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; (...).

Відповідно до положень статей 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі Порядок; в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Згідно з пунктами 3, 4 цього ж розділу Порядку службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Службове розслідування у випадках, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, може проводитись з усуненням військовослужбовця, дисциплінарне правопорушення якого підлягає розслідуванню, від виконання службових обов`язків, про що видається наказ із зазначенням причин усунення.

Згідно з пунктом 13 розділу ІІІ Порядку службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.

Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Пунктом 1 розділу V Порядку визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Відповідно до пунктів 5, 6 розділу V Порядку акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Згідно з пунктами 1-3 розділу VІ Порядку за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.

Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.

У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міноборони України від 07.06.2018 №260.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу XVI вказаного Порядку, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

За змістом абзацу третього пункту 4 розділу XVI Порядку при порушенні військової дисципліни або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, незадовільному виконанні службових обов`язків, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах: у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму більше чотирьох до восьми прожиткових мінімумів включно, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

Водночас, як визначено в абзаці третьому пункту 5 розділу XVI Порядку, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Крім того, пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (у редакції, чинній станом на грудень 2024 року) установлено що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, (...), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань; (...) військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1-2 названої постанови виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

У силу абзацу п`ятого пункту 15 розділу ХХХIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі позивач оспорює правомірність наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2025 №666 "Про підсумки роботи по зміцненню військової дисципліни у військовій частині НОМЕР_1 у червні 2025 року" в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності, позбавлення премії та додаткової винагороди за період з червня 2025 року по серпень 2025 року.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2025 №666 "Про підсумки роботи по зміцненню військової дисципліни у військовій частині НОМЕР_1 у червні 2025 року" в оспорюваній частині, суд виходить з такого.

Підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни.

При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування.

За обставин справи, що розглядається, відповідач не заперечував факт того, що службове розслідування стосовно дотримання позивачем військової дисципліни не проводилось.

Натомість підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувала інформація про зупинку транспортного засобу за кермом, якого був ОСОБА_1 , та складення стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення від 03.06.2025 серії АБА №094402 за ч.2 ст.130 КУпАП, яка надійшла до військової частини НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 за вих. №10962/4 від 05 червня 2025 року.

У листі зазначено, що стосовно старшого солдата ОСОБА_1 працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення від 03.06.2025 серії АБА №094402 за ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Представник позивача у поданій до суду позовній заяві наголошував, що факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, може бути підтвердженим лише відповідним рішенням суду, яке набрало законної сили.

Разом з тим, представник позивача у позовній заяві зазначив, а представник відповідача у відзиві на позовну заяву підтвердив, що рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 липня 2025 року у справі №243/4914/25 провадження стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто позивач був виправданий та є таким, що не вчинив адміністративного правопорушення.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України (...) постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що факт перебування позивача у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння спростований рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 липня 2025 року у справі №243/4914/25.

Як наслідок, протокол про адміністративне правопорушення від 03.06.2025 серії АБА №094402 не може бути належним доказом вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Інших фактичних даних, що свідчили б про вчинення позивачем порушення правил військової дисципліни внаслідок вживання алкогольних напоїв під час несення військової служби відповідачем не здобуто та суду не надано.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2025 №666 "Про підсумки роботи по зміцненню військової дисципліни у військовій частині НОМЕР_1 у червні 2025 року", в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення суворої догани не відповідає вимогам частини 2 статті 19 Конституції України, частини 2 статті 2 КАС України.

А тому, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2025 №666 "Про підсумки роботи по зміцненню військової дисципліни у військовій частині НОМЕР_1 у червні 2025 року" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення “Сувора догана” відносно ОСОБА_1 належить визнати протиправним та скасувати.

Крім того, з огляду на встановлений у ході судового розгляду факт безпідставності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та недоведення належними і допустимими доказами обставин перебування позивача на військовій службі у стані алкогольного сп`яніння, необґрунтованим є позбавлення позивача премії та додаткової винагороди за період з червня 2025 року по серпень 2025 року.

Тож позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити премію та додаткову винагороду за період з червня 2025 року по серпень 2025 року належить задовольнити як похідні від основної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2025 №666 "Про підсумки роботи по зміцненню військової дисципліни у військовій частині НОМЕР_1 у червні 2025 року" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення “Сувора догана”.

Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Керуючись ст.ст.2, 72-77, 90, 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2025 №666 "Про підсумки роботи по зміцненню військової дисципліни у військовій частині НОМЕР_1 у червні 2025 року" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення “Сувора догана” відносно ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану” за період з червня 2025 року по серпень 2025 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану” за період з червня 2025 року по серпень 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя Ю.Ю. Сорока