Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №759/18595/21 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 17 березня 2026 р.

Справа: №759/18595/21

Суддя: Стрижеус Анатолій Миколайович

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 року місто Київ

Справа № 759/18595/21

Провадження №22-ц/824/2178/2026

Резолютивна частина постанови оголошена 18 березня 2015 року

Повний текст постанови складено 19 березня 2026 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Узлій М.М.

сторони: позивач ОСОБА_1

відповідач Держава Україна в особі Територіального

управління Державної судової адміністрації України в Київській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 02 серпня 2025 року, постановлену у складі судді Плахотнюк К.Г., -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року адвокат Беркут А.О., від імені та в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до Святошинського районного суду міста Києва з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, яким позивається до Держави Україна в особі Києво-Святошинського районного суду Київської області , треті особи без самостійних вимог: Вища рада правосуддя, Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, ОСОБА_3

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, треті особи без самостійних вимог: Вища рада правосуддя, Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнуто з Держави Україна за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській на користь ОСОБА_1 5 087, 81 грн. що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 18 087, 81 грн.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області про відшкодування моральної шкоди відмолено.

02 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гапич Ю.Л. звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення понесених ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТУ ДСА України в Київській області про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02 серпня 2025 року залишено без задоволення заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гапича Ю.Л. про ухвалення додаткового рішення у справі №759/18595/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, треті особи без самостійних вимог: Вища рада правосуддя, Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Постановляючи ухвалу про відмову задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що наданий заявником акт на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу під час розгляду справи №759/18595/21 не може бути прийнятий до уваги як достовірний доказ, оскільки складений щодо приймання-передачі виконаних робіт на виконання мети та змісту договору про надання правової допомоги від 21.04.2021 №11, а також завдання клієнта №11-1, зафіксованого у додатковій угоді від 21.04.2021 №2, якими не передбачено надання послуг у спосіб вирішення у судовому порядку позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої неправомірними діями заступника керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Отже, заявлені вимоги представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Гапичем Ю.Л. про відшкодування витрат на правничу допомогу отриману у зв`язку з вирішенням у судовому порядку заявлених позовних вимог у справі №759/18595/21 у розмірі 74 000, 00 гривень, понесення яких підтверджено актом приймання-передачі наданої правової допомоги від 02 червня 2025 року №02/06/2025 не підлягають задоволенню.

Що ж стосується правничої допомоги наданої позивачу у справі ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №05404 від 10.04.2024 року, що підтверджено актом №0105-25 прийому-передачі виконаних робіт, складеного 01.06.2025 року ОСОБА_1 та адвокатом Гапичем Ю.Л. щодо виконання юридичних послуг за договором про надання правничої допомоги №0404 від 10 квітня 2024 року, а саме: стосовно вимог у справі №759/18595/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області про відшкодування майнової та моральної шкоди, то суд не вбачає підстав для відшкодування вартості зазначених в акті послуг у розмірі 4 000, 00 грн. з огляду на наступне.

За даними договору про надання правової допомоги №0404 від 10.04.2024 року , виконавець - адвокат Гапич Ю.Л. зобов`язався надавати замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в той же час у справі №759/18595/21 позивачем ОСОБА_1 заявлено позов до юридичної особи, а зазначені в акті прийому-передачі виконаних робіт у межах цієї ж справи не можуть бути прийняті судом до уваги.

У той же час у матеріалах справи №759/18595/21 відсутня інформація з приводу того, що адвокат Гапич Ю.Л. вивчав матеріали справи, отримував інформацію про її хід і зміни, звертався до суду з заявою про проведення засідання у відсутність особи, яка бере участь у справі, а написані ним 15 травня, 07 жовтня 2024 року та 09.02.2025 року заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не є правничою допомогою.

Послуга з аналізу законодавства судової практики, що регулює питання не містить інформації щодо якого питання проводився адвокатом аналіз, а час витрачений на узгодження правової позиції та змісту документів, що подавалися в справі з іншими представниками/адвокатами клієнта, то надання такої послуги виключається, оскільки адвокат не вивчав матеріали справи.

Суд також звертає увагу, що акт №0105-25 прийому передачі робіт від 01.06.2025 року не підписаний замовником та виконавцем робіт.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти додаткове рішення, яким стягнути з Держави Україна за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на користь ОСОБА_1 78 000,00 грн..

Суд фактично дав власне тлумачення предмету договорів і завдань адвокатів, звузивши їх до формулювань, хоча за законом (ст. 19, 20 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 137 ЦПК) та договором, та/або завданням до договору, обсяг правничої допомоги може включати будь-які дії, прямо чи опосередковано пов`язані з розглядом справи, а не лише ті, які дослівно прописані у завданні. Суд першої інстанції мав обов`язок оцінити витрати комплексно, виходячи з їх зв`язку з розглядом справи, а не відкидати акти лише на підставі того, що формулювання договору здається вузьким. Щодо відсутності підпису на акті, укладеного між мною та адвокатським бюро Гапича Ю. Л., то суд першої інстанції не врахував, що відсутність підпису на акті не обов`язково свідчить про відсутність ЕЦП та/або факту надання послуг, обмежившись формальною відмовою. Тобто, Голосіївський районний суд міста Києва: вийшов за межі оцінки доказів і неправильно їх витлумачив; адвокатами (Беркут А.О та/або Гапичем Ю. Л.) надано правничу допомогу саме у межах цієї справи і акти стосуються виключно цієї справи; предмет договорів охоплює ці дії, навіть якщо формулювання інше; витрати відповідають критеріям розумності та співмірності.

Учасники справи правом подання відзиву на апеляцій скаргу не скористалися.

В судовому засіданні представник ТУ ДСА України в Київській області Мартинова О.О. заперечувала проти доводів апеляційної скарги.

ОСОБА_1 16.03.2026 року подав до апеляційного суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, треті особи без самостійних вимог: Вища рада правосуддя, Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, задоволено частково.

Позивач у позовній заяві просив відшкодувати за рахунок відповідача понесені ним судові витрати, що складаються з витрат на сплату судового збору в розмірі 908, 00 гривень, витрат за послуги з правової допомоги орієнтовний розмір якої становить 15 000 - 25 000 гривень, що розрахований відповідно до п. 3.1. договору у редакції додаткової угоди від 21.04.2021 №1 до договору, виходячи з кількості часу, витраченого адвокатом на надання такої правової допомоги клієнту та погодинної ставки у розмірі 1000 грн/год.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).

Судові витрати, відповідно до ст. 133 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

При цьому, згідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Віповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Указані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.

До заяви про розподіл судових витрат заявник подав до суду докази на підтвердження понесених судових витрат та їх розміру, а саме: акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 02 червня 2025 року №02/06/2025, складений адвокатом Беркут А.О. та ОСОБА_1 , до договору про надання правової допомоги від 21.04.2021 №11, відповідно до змісту якого на виконання мети та змісту договору, а також завдання клієнта №11-1, зафіксованого у додатковій угоді від 21.04.2021 №2, адвокат надала, а клієнт прийняв правову допомогу(послуги) у справі №759\18595\21.

Зі змісту, наявного у матеріалах справи договору №11 про надання правової допомоги від 21.04.2021 року, укладеного адвокатом Беркут А.О. та позивачем у справі ОСОБА_1 , сторони договору уклали договір про надання правової допомоги, про наступне, зокрема предмет договору: 1.1. будучи вірним Присязі адвоката України, Адвокат бере на себе зобов`язання чесно й сумлінно забезпечити правовою допомогою Клієнта з дотриманням принципів верховенства права, законності , незалежності та конфіденційності, правил адвокатської етики; з відповідальністю виконувати покладені/взяті на Адвоката зобов`язання, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього, а Клієнт зобов`язаний сприяти Адвокату у цьому, оплатити надану правову допомогу, у порядку та у строки, визначені умовами цього договору; 1.2 під «правовою допомогою», яка надається за цим Договором, сторони розуміють, у тому числі, але не обмежуючись, всі види адвокатської діяльності Адвоката по відношенню до Клієнта, передбачені ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Цим же договором адвокату були надані повноваження: 2.1. на здійснення від імені та в інтересах Клієнта всі без виключення дії та наділяє Адвоката всіма без виключення повноваженнями (правами)), передбаченими, в тому числі, але не обмежуючись, ст.. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст..ст. 42,46 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 43,49 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 42,43,45,56,58,60-63,66,93 Кримінального процесуального кодексу України, ст.ст. 16,19,40 Закону України «Про виконавче провадження»; 2.2. цим договором Клієнт також надає Адвокату право отримувати, а третім особам згоду/дозвіл на надання Адвокату, будь-якої інформації, зокрема інформації з обмеженим доступом, пов`язаної прямо чи опосередковано з Клієнтом, у тому числі, але не обмежуючись, дозвіл на розкриття банківської таємниці, персональних даних, конфіденційної інформації тощо; 2.3. Адвокат має право залучати до виконання цього Договору інших адвокатів та/або спеціалістів на договірних засадах.

Крім того, 21.04.2021 року адвокат Беркут А.О. та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду №2 до договору про надання правової допомоги від 21.04.2021 №11 завдання №11-1про наступне:

1. Клієнт повідомив адвоката про те, що: 06.04.2021, 16.04.2021 та 19.04.2021 Києво-Святошинським районним судом Київської області зареєстровано ряд справ, повідомлення про реєстрацію яких надходило на акаунт клієнта, електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 та підсистему «Електронний Суд» за № № 369/4463/21, 369/5114/21, 369/5115/21, 369/5123/21, 369/5126/21, 369/5130/21, 369/5146/21, 369/5152/21.

Вище зазначені справи по відповідним номерам можливо було відслідкувати на офіційному вебсайті Судової влади України, але згодом такі справи та інформація щодо таких справ зникла, окрім справи №369/5152/21. У особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд « клієнта при обранні зазначених повідомлень щодо вказаних справ відображається вікно із зазначенням: «Ви більше не маєте доступу до документу» і нижче: «Ви більше не маєте доступу до документу або документ був вилучений».

Ураховуючи вищевикладене, керуючись умовами Договору, Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання, з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів Клієнта, відновлення доступу до вищезазначених електронних справ підсистеми «Електронний суд», встановлення осіб - правопорушників, вжити заходів реагування та вчинити дії на розсуд адвоката без будь-яких обмежень та з всіма без виключення повноваженнями (правами).

2.Всі інші умови договору залишаються без змін та сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

3. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною Договору. (а.с.17 тому №1).

Відмовляючи в задоволенні заяви Питання щодо відшкодування позивачу ОСОБА_1 збитків у вигляді понесення витрат на оплату послуг адвоката за Договором №11 про надання правової допомоги, укладеного 21 квітня 2021 року між адвокатом Беркут А.О. та ОСОБА_1 , та додаткової угоди №2 до цього ж договору, в якій було поставлено адвокату Беркут А.О. завдання під №11-1 було предметом вирішення заявленого спору позивачем ОСОБА_1 у справі №759/18595/21.

Наданий заявником акт на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу під час розгляду справи №759/18595/21 не може бути прийнятий до уваги як достовірний доказ, оскільки складений щодо приймання-передачі виконаних робіт на виконання мети та змісту договору про надання правової допомоги від 21.04.2021 №11, а також завдання клієнта №11-1, зафіксованого у додатковій угоді від 21.04.2021 №2, якими не передбачено надання послуг у спосіб вирішення у судовому порядку позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої неправомірними діями заступника керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Отже, заявлені вимоги представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Гапичем Ю.Л. про відшкодування витрат на правничу допомогу отриману у зв`язку з вирішенням у судовому порядку заявлених позовних вимог у справі №759/18595/21 у розмірі 74 000, 00 гривень, понесення яких підтверджено актом приймання-передачі наданої правової допомоги від 02 червня 2025 року №02/06/2025 не підлягають задоволенню.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні в матеріалах справи докази і надав їм належну оцінку, у зв`язку з чим дійшов законного та обґрунтованого висновку, про відсутність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.

На підставі викладеного, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою , підстав для скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 серпня 2025 року - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 02 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна