Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №753/21762/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 року м. Київ

Справа 753/21762/25

Провадження№22-ц/824/3762/2026

Резолютивна частина постанови оголошена 18 березня 2026 року

Повний текст постанови складено 19 березня 2026 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Узлій М.М.

сторони: позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова

компанія «Гарант Капітал»

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року, постановлену у складі судді Маркєлової В.М. , -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року адвокат Маринушкін А.Г. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Гарант Капітал» про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення коштів, у якому просить:

- розірвати Договір про участь у Фонді фінансування будівництва від 23 травня 2018 року № 85865, укладені між позивачем - ОСОБА_1 та АТ АКБ «Аркада», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» на користь ОСОБА_1 сплачені по Договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 23 травня 2018 року № 85865 грошові кошти у розмірі 535 983,40 грн, інфляційні втрати у розмірі 383 586,18 грн та 58 943,48 -3 % річних за період з 12 лютого 2021 року по 10 жовтня 2025 року відповідно до ст. 625 ЦК України.

Одночасно з позовною заяву було подано заяву про забезпечення позову, в якій представник ОСОБА_1 - адвокат Маринушкін А.Г. вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Фінансова компанія «Гарант Капітал», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «Фінансова компанія «Гарант Капітал» у межах суми позовних вимог на загальну суму 535 983,40 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про розірвання договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 23 травня 2018 року № 85865 (далі - Договір) та стягнення переданих в управління грошових коштів.

Згідно зі свідоцтвом про участь у ФФБ виду А «Патріотика» за програмою ТОВ «Будеволюція» (Договір № 85865 від 23 травня 2018 року) від 05 березня 2019 року, позивачем було внесено у ФФБ грошові кошти в сумі 535 983 гривні 40 копійок.

Грошові кошти передано в управління з метою отримання у власність Об`єкта інвестування - квартири в Об`єкті будівництва за адресою АДРЕСА_1 .

Станом на дату подання позовної заяви, об`єкт інвестування позивачу не переданий, а об`єкт будівництва не побудований.

Відповідно до інформації, яка є публічною та загальнодоступною, розміщеною на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вимоги кредиторів банку, у тому числі й Відповідача, були задоволені в повному обсязі. Таким чином, на рахунок Відповідача було зараховано 244 811 113,14 грн коштів із фондів фінансування будівництва «Еврика» та «Патріотика».

У разі розірвання договору про участь у ФФБ відбувається зменшення обсягу підтвердженого замовлення на будівництво і забудовник зобов`язаний на вимогу управителя ФФБ виду А повернути кошти на рахунок цього ФФБ для розрахунку з довірителями, (статті 16 та 20 Закону № 978).

Відповідно до статті 17 Закону № 978 виплата довірителям коштів з ФФБ має здійснюватися оперативного резерву, який зобов`язаний сформувати управитель за рахунок отриманих в управління коштів.

Таким чином, розмір оперативного резерву має підтримуватись управителем в певному обсязі навіть у разі виплати коштів довірителям, які виходять з ФФБ.

Оперативний резерв для виплати коштів довірителям Відповідачем не створено.

Зменшення залишків на рахунках ФФБ та виявлені фінансові порушення підтверджують, що відповідач може продовжувати нецільове використання коштів, що унеможливить виконання рішення суду про стягнення коштів на користь довірителів ФФБ.

Накладення арешту на кошти в межах 535 983,40 грн забезпечить збереження активів для подальшого виконання судового рішення у разі задоволення позову та унеможливить їх виведення чи використання в обхід інтересів довірителів ФФБ.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року задоволено частково заяву представника позивачки - адвоката Маринушкіна А.Г. про забезпечення позову у справі № 753/21762/25 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ФК «Гарант Капітал» про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення коштів.

Накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Фінансова компанія «Гарант Капітал», що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал», в межах суми позовних вимог у розмірі 535 983,40 грн.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів поданої заяви вбачається, відповідач протягом травня - вересня 2023 року уклав в судовому порядку мирові угоди в районних судах міста Києва з одним із довірителів Фонду фінансування будівництва, управителем якого є відповідач у справі, та погодився в добровільному порядку повернути внесенні грошові кошти, що свідчить про часткове повернення грошових коштів із рахунку, на якому обліковуються кошти учасників ФФБ.

Як стверджує позивач, такі мирові угоди використовувалися як процесуальний механізм для виведення коштів і рахунків фінансової компанії під виглядом виконання зобов`язань за договорами ФФБ, що створює загрозу втрати коштів.

Викладені у поданій заяві та встановлені судом обставини свідчать про існування реального ризику відсутності коштів на рахунках управителя Фонду фінансування будівництва на час виконання рішення суду у разі задоволення позову та існування ризику втрати коштів довірителя, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення її позову.

З наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову у даній справі є взаємопов`язаним зі способом забезпечення позову, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. Позивач обґрунтувала наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист її порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас вимоги заявника щодо накладення арешту на кошти відповідача в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, суд відхиляє, оскільки розрахунки між позивачем та відповідачем здійснювалися у національній валюті, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі викладено, дійшов висновку що захід забезпечення позову, про який просить позивачка, є співмірним із заявленими позовними вимогами та не призведе до унеможливлення функціонування відповідача як управителя Фонду фінансування будівництва, не порушить права інших довірителів ФФБ, оскільки позивачка просить накласти арешт лише в межах суми, яка була передана нею до Фонду фінансування будівництва.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» - Колеснікова Ю.А. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Зазначає, що ТОВ «ФК «Гарант Капітал» є фінансовою компанією, яка здійснює управління майном для фінансування об`єктів будівництва. Рахунки ФФБ мають цільове призначення - фінансування будівництва, та зокрема, виплата довірителям коштів з ФФБ. Грошові кошти по ФФБ виду А «Патріотика» відповідач отримав лише 09 березня 2023 року. Доводи позивача щодо нецільового використання коштів не доведені належними та достатніми доказами, оскільки Аудиторська палата України не наділена повноваженнями визначити цільове чи нецільове використання коштів довірителем. Грошові кошти ФФБ мають спеціальний статус і цільове призначення, а оперативний резерв, існування якого підтверджує і позивач, створений для виплати коштів довірителям, а тому ризик того, що ці грошові кошти будуть відчужені відповідачем відсутні. Позивач просить накласти арешт на грошові кошти відповідача, що не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Суд першої інстанції суд накладаючи арешт на всі рахунки відповідача не врахував, що грошові кошти Фонду фінансування будівництва відповідно до закону відповідач обліковує на окремому рахунку, а не на всіх рахунках, і ці кошти відокремлені від іншого майна управителя Фонду фінансування будівництва.

При накладенні арешту також не було враховано судом, що управитель Фонду фінансування будівництва відповідно до закону не несе відповідальності власним майном.

Докази, які були надані позивачем на обґрунтування заяви про забезпечення позову не є належними та достатніми доказами, які б підтверджували існування реального ризику відсутності коштів на рахунках управителя Фонду фінансування будівництва на час виконання рішення суду та існування ризику втрати коштів довірителя.

Накладаючи арешт на всі рахунки Товариства, суд першої інстанції порушив права інших осіб, які належать до іншого Фонду фінансування будівництва, та які не мають відношення до цієї справи.

Також не було враховано, що накладення арешту буде перешкоджати господарській діяльності Товариства та зробить неможливим добудову будинків для інших осіб, що є неспівмірними із заявленими позовними вимогами.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Маринушкін А.Г. заперечував проти доводів апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник ТОВ ФК «Гарант Капітал» адвокат Колеснікова Ю.Е. підтримала доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_1 та її представник адвокат Маринушкін А.Г. в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Маринушкіна А.Г.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з частиною першою статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) Верховний Суд дійшов висновку, що «при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони їх відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі. Предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі».

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції, виходив з того, що викладені у поданій заяві та встановлені судом обставини свідчать про існування реального ризику відсутності коштів на рахунках управителя Фонду фінансування будівництва на час виконання рішення суду у разі задоволення позову та існування ризику втрати коштів довірителя, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення її позову.

З наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову у даній справі є взаємопов`язаним зі способом забезпечення позову, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. Позивач обґрунтувала наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист її порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас вимоги заявника щодо накладення арешту на кошти відповідача в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, суд відхиляє, оскільки розрахунки між позивачем та відповідачем здійснювалися у національній валюті, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі викладено, дійшов висновку що захід забезпечення позову, про який просить позивачка, є співмірним із заявленими позовними вимогами та не призведе до унеможливлення функціонування відповідача як управителя Фонду фінансування будівництва, не порушить права інших довірителів ФФБ, оскільки позивачка просить накласти арешт лише в межах суми, яка була передана нею до Фонду фінансування будівництва.

Колегія суддів погоджується з висновком суду виходячи з наступного.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції інстанції врахував предмет та підстави позову і зробив обґрунтований висновок про те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Забезпечення позову у цій справі є пропорційним та відповідає меті застосування заходів забезпечення і свідчить про дотримання апеляційним судом справедливого балансу інтересів сторін спору.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 824/120/24 (провадження № 61-14900ав24).

Доводи, наведені в апеляційні скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони зводяться до незгоди з висновком суду про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, що не може бути правовою підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Колегія суддів враховує, що підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Встановивши, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обраний вид забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти відповідача) може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Такий захід забезпечення позову буде співмірним позовним вимогам. При цьому він здійснений у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог, а в розумінні Глави 13 ЦК України грошові кошти також є майном.

При цьому у постанові Верховного суду від 06 серпня 2025 року у справі № 759/22148/24 (провадження № 61-5613св25) Верховний Суд погодився з висновками районного суду про можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських установах, у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог, що спростовує відповідні доводи заявника апеляційної скарги.

Крім того, зазначений спосіб забезпечення позову не перешкоджає відповідачу здійснювати свою господарську діяльність, а лише обмежує частково розпорядження грошовою сумою у розмірі 535 983,40 грн., оскільки, судом першої інстанції накладено арешт на грошові кошти товариства у межах суми позовних вимог.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2024 року у справі № 175/9587/23, постанові Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 753/2032/25.

Висновки суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про забезпечення позову ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми права, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання про забезпечення позову, що спростовує доводи апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволенню.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» - залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна