Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №359/11797/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 року м. Київ

Справа № 359/11797/25

Провадження №22-ц/824/4005/2026

Резолютивна частина постанови оголошена 18 березня 2026 року

Повний текст постанови складено 19 березня 2026 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Узлій М.М.

сторони: позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Чередніченком Максимом Миколайовичем, на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2025 року, постановлену у складі судді Журавського В.В.,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чередніченко М.М. звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Одночасно з позовною заявою представником ОСОБА_1 - адвокатом Чередніченком М.М. подано заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; торговий павільйон, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:11:026:0089, а також заборонити ОСОБА_2 , державним реєстраторам, нотаріусам та будь-яким іншим особам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій, проводити будь-які реєстраційні дії (включаючи, але не обмежуючись: реєстрацію права власності, інших речових прав, іпотек, обтяжень, укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки) щодо вказаного нерухомого майна.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову Чередніченко М.М. , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , вказав на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики. Станом на час звернення до суду з даною заявою ОСОБА_2 не повернув суму боргу, яка становить 511 960 гривень, що станом на дату укладення договору позики було еквівалентно 14 000 доларів США. Зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову є необхідним у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 в будь-який час зможе безперешкодно реалізувати належне йому на праві власності нерухоме майно. У випадку відчуження даного нерухомого майна може призвести до суттєвого ускладнення виконання рішення суду та до повної неможливості виконання рішення суду, постановленого на користь заявника.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2025 року в задоволенні заяви заяву Чередніченка М.М. , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову відмовлено.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 вересня 2025 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,0085 га з кадастровим номером 3210500000:11:025:0089; частки квартири АДРЕСА_5 ; торгівельного павільйону, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Зі змісту вказаних Інформаційних довідок вбачається, що вартість торгівельного павільйону становить 914 300 гривень. В той же час вартість житлового будинку, яка зазначена у договорі купівлі-продажу цього об`єкта нерухомого майна, - 1 037 072, 50 грн.

Таким чином вартість виключно двох вищевказаних об`єктів нерухомого майна, стосовно яких запропоновано накласти арешт, більш ніж втричі перевищує розмір ціни пред`явленого позову, яка становить 614341 гривень 89 копійок. За таких обставин, заходи забезпечення позову, які просить вжити представника заявника Чередніченко М.М. , є вочевидь неспівмірними відносно ціни пред`явленого позову.

Крім цього, представник заявника Чередніченко М.М. не довів намірів відповідача відчужити належне йому на праві власності нерухоме майно або вчинити інші дії з наміром перешкодити виконанню рішення суду. Посилання в заяві лише на потенційну можливість ухилення ОСОБА_2 від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник представник ОСОБА_1 - адвокат Чередніченко М.М подав апеляцій скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Зокрема зазначає, що суд першої інстанції, встановивши, що вартість всього майна, на яке Позивач просив накласти арешт, перевищує ціну позову, дійшов помилкового висновку про необхідність відмови у забезпеченні позову в повному обсязі.

Принцип співмірності (ч. 3 ст. 150 ЦПК України ) означає, що суд має застосувати заходи, достатні для забезпечення позову, але не надмірні. Якщо суд вважав, що арешт всього майна є неспівмірним, він, керуючись принципами диспозитивності та ефективності правосуддя, мав би задовольнити заяву частково, наклавши арешт лише на ту частину майна, вартість якої є співмірною із заявленими вимогами (наприклад, лише на торгівельний павільйон або лише на житловий будинок ).

Повна відмова у забезпеченні позову лише на тій підставі, що вартість активів перевищує суму боргу, є фактичною відмовою у захисті прав Позивача, адже зазначена обставина залишає Відповідача з можливістю відчужити все майно і унеможливити виконання майбутнього рішення суду.

В судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку представник позивача ОСОБА_1 адвокат Чередніченко М.М. підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився.

Судова повістка, яка надсилалися ОСОБА_2 повернулася до апеляційного суду з відміткою "адресат відсутній", а відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За таких обставин, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 .

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до наступних висновків.

Із направлених до суду апеляційної інстанції матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо якої він просить ухвалити рішення зводиться до наступних вимог: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 14868 доларів США 77 центів, три проценти річних за період з 06 січня 2023 року по 30 вересня 2025 року у розмірі 868 доларів США 77 центів та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пня, з 28 серпня 2025 року до моменту виконання рішення, яка нараховується на суму 14000 доларів США.

З метою забезпечення позову представником ОСОБА_1 - адвокатом Чередніченком М.М. подано заяву про забезпечення позову в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; торговий павільйон, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:11:026:0089, а також заборонити ОСОБА_2 , державним реєстраторам, нотаріусам та будь-яким іншим особам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій, проводити будь-які реєстраційні дії (включаючи, але не обмежуючись: реєстрацію права власності, інших речових прав, іпотек, обтяжень, укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки) щодо вказаного нерухомого майна.

В обґрунтування доводів заяви посилався на те, що станом на час звернення до суду з даною заявою ОСОБА_2 не повернув суму боргу, яка становить 511 960 гривень, що станом на дату укладення договору позики було еквівалентно 14000 доларів США. Представник заявника зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову є необхідним у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 в будь-який час може безперешкодно реалізувати належне йому на праві власності нерухоме майно. У випадку відчуження даного нерухомого майна може призвести до суттєвого ускладнення виконання рішення суду та до повної неможливості виконання рішення суду, постановленого на користь заявника.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення суд першої інстанції виходив з того, що згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 вересня 2025 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,0085 га з кадастровим номером 3210500000:11:025:0089; частки квартири АДРЕСА_5 ; торгівельного павільйону, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Зі змісту вказаних Інформаційних довідок вбачається, що вартість торгівельного павільйону становить 914 300 гривень. В той же час вартість житлового будинку, яка зазначена у договорі купівлі-продажу цього об`єкта нерухомого майна, - 1 037 072, 50 грн.

Таким чином вартість виключно двох вищевказаних об`єктів нерухомого майна, стосовно яких запропоновано накласти арешт, більш ніж втричі перевищує розмір ціни пред`явленого позову, яка становить 614341 гривень 89 копійок. За таких обставин, заходи забезпечення позову, які просить вжити представника заявника Чередніченко М.М. , є вочевидь неспівмірними відносно ціни пред`явленого позову.

Крім цього, представник заявника Чередніченко М.М. не довів намірів відповідача відчужити належне йому на праві власності нерухоме майно або вчинити інші дії з наміром перешкодити виконанню рішення суду. Посилання в заяві лише на потенційну можливість ухилення ОСОБА_2 від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду у повній мірі погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявна тоді, коли у сторони спору є можливість розпорядитися об?єктом прав, що став предметом спору.

Саме з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача (ів) на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що відповідно до заявлених вимог позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг за договором позики у розмірі 14868 доларів США 77 центів, три проценти річних за період з 06 січня 2023 року по 30 вересня 2025 року у розмірі 868 доларів США 77 центів та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пня, з 28 серпня 2025 року до моменту виконання рішення, яка нараховується на суму 14000 доларів США.

Отже, між сторонами виник спір, який має майнових характер.

Отже, заявником підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування забезпечення позову у виді накладення арешту на майно, що належить відповідачу ОСОБА_4 оскільки між сторонами дійсно виник спір та існує можлива загроза ускладнення з реалізацією цього рішення суду.

Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 вересня 2025 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,0085 га з кадастровим номером 3210500000:11:025:0089; частки квартири АДРЕСА_5 ; торгівельного павільйону, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Зі змісту вказаних Інформаційних довідок вбачається, що вартість торгівельного павільйону становить 914300 гривень. В той же час вартість житлового будинку, яка зазначена у договорі купівлі-продажу цього об`єкта нерухомого майна, - 1037072 гривень 50 копійок.

Суд першої інстанції вірно встановив, що вартість виключно двох вищевказаних об`єктів нерухомого майна, стосовно яких запропоновано накласти арешт, більш ніж втричі перевищує розмір ціни пред`явленого позову, яка становить 614341 гривень 89 копійок..

Разом з цим, відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд першої інстанції вищевказаних вимог закону не врахував, обмежившись лише загальними фразами про те, що заявник не надав доказу, який би свідчив про реальну можливість відчуження відповідачем майна, а також доказів, які б підтверджували, вчинення таких дій на момент звернення до суду із даною заявою.

Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_2 і перебуває у нього в межах заявлених позовних вимог, є видом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України, і відповідає предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

При цьому, колегія суддів вважає, що арешт всього майна, на яке просить накласти арешт ОСОБА_1 є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, та керуючись принципами диспозитивності та ефективності правосуддя, приходить до висновку про часткове задоволення заяви шляхом накладення арешту лише на ту частину майна, вартість якої є співмірною із заявленими вимогами, а саме- на торгівельний павільйон, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Зазначений спосіб забезпечення позову не перешкоджає відповідачу ОСОБА_4 володіти і користуватися вказаним майном, а лише обмежує частково у розпорядженні ним щодо відчуження будь-яким способом іншим особам.

Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позов

Вирішуючи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Чередніченка М.М. про забезпечення позову, суд першої інстанції не оцінив обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не дослідив усіх передбаченою нормою процесуального права юридичних (доказових) фактів, наявність яких впливає на остаточний результат вирішення питання про забезпечення позову, а тому дійшов помилкового висновок про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, який не ґрунтується на вимог цивільного процесуального законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Чередніченка М.М. адміністрації та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову, а це, відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення першої інстанції та прийняття нового рішення про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Чередніченка М.М.

Керуючись ст.ст.149, 150, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Чередніченком Максимом Миколайовичем - задовольнитичастково.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2025 року - скасувати.

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Чередніченка Максима Миколайовича про забезпечення позову- задовольнити частково.

Накласти арешт на торговий павільйон, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 378392432208), що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 );

Боржник: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна