Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №600/5867/25-а — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №600/5867/25-а

Номер провадження 2-а/717/16/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.,

при секретарі: Каленчуку П.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Кельменці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області, позовну заяву, у якій просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП N?R234404 від 05.12.2024, що винесена ТВО начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень. Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Стягнути з ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви. Стягнути з ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 8500 гривень за сплату штрафу.

Представник відповідача: Іванічек Віталіна Вікторівна.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що на даний час він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . ОСОБА_1 заперечує проти зупинення провадження у справі та просить продовжувати розгляд справи. ОСОБА_1 пояснив, що літом 2025 року він виявив, що перебуває на військовому обліку. Восени 2025 року ОСОБА_1 побачив у додатку «Резерв+» , що він перебуває у розшуку і є штраф. ОСОБА_1 сплатив штраф, щоб його зняли із розшуку. У застосунку «Резерв+» було написано, що він не з`явився. ОСОБА_1 пояснив, що своєчасно оновив свої дані і він був виключений із військового обліку. В січні 2026 року ОСОБА_1 приїхав до територіального центру комплектування і був доставлений для проходження військово-лікарської комісії. Його визнали обмежено придатним. Копія оскаржуваної постанови у позивача відсутня.

Позов заявлений з тих підстав, що 05 грудня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення. Позивач подав заяву у якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згідний на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Така заява була ним подана з метою зняття його із «розшуку», оскільки йому необхідно було відвідувати медичні заклади. Позивач вважає, що постанова є необґрунтованою, нез`ясовані обставини щодо направлення повістки, поважності причин неявки за викликом. Позивач зазначив, що підчас розгляду справи були порушені його права передбачені ст. 268 КУпАП.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з`явився. Представник відповідача подала до суду відзив у якому просить відмовити у задоволені позову за безпідставністю позовних вимог.

Судом встановлено, що згідно постанови №R234404 підписаної ОСОБА_2 05 грудня 2025 року, за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень. Вказані обставини стверджуються інформацією про деталі справи надісланою до суду ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Судом було витребувано із ІНФОРМАЦІЯ_3 копії матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, однак копія оскаржуваної постанови до суду не була направлена.

Згідно зі ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, в особі керівників, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст.210-1 КУпАП.

За змістом ст. 245 КУпАП завданням в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Приписами ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).

За змістом ч.3 ст.210-1 КУпАП за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із абз.11 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

Отже, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.

Позивач посилається на те, що не був належним чином оповіщеним про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки , повістку йому не надсилати і не вручали.

Згідно з п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року, листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Із копії повістки №5116753 вбачається, що відповідачем на ім`я позивача було сформовано повістку №5116753 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 10 годину 05 листопада 2025 року, за адресою АДРЕСА_1 , для уточнення даних.

Докази направлення цієї повістки позивачку у матеріалах справи відсутні.

Згідно до ст.. 279-9 КупАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення. У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у статті 22 Закон № 3543, відповідно до абзацу другого частини першої, абзацу восьмого частини третьої якої громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Частиною 1 цієї статті визначено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 1 статті 210 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Зазначені норми визначають різні склади правопорушень та є бланкетними, і при їх застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку, законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та запровадження в Україні особливого періоду.

Однак, у даній справі, спірною постановою встановлено порушення військовозобов`язаним правил військового обліку, що не охоплюється складом статті 210-1 КУпАП.

Отже, відповідач в оскаржуваній постанові не врахував приписів ст.210 КУпАП, невірно кваліфікував дії позивача та помилково притягнув його до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, що тягне за собою її скасування.

Неправильна кваліфікація або відсутність такої у постанові у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП і, як наслідок, складу вказаного адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП ОСОБА_1 та закриття справи про адміністративне правопорушення, оскільки при її постановленні були допущення істотні порушення норм процесуального та матеріального права.

Суд вважає, що у задоволення позовної вимоги про стягнення з ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 8500 гривень за сплату штрафу слід відмовити виходячи із наступного.

Згідно до ст.ст. 222-244-20 КУпАП, відповідачем у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відповідний висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

За змістом глав 82 і 83ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, визначений Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент сплати 14 грудня 2025 року позивачем штрафу у розмірі 8500 гривень юридична підстава для такої сплати існувала, оскільки була чинною постанова про накладення адміністративного стягнення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21 зроблено висновок, що сплачену до Державного бюджету України суму адміністративно-господарського штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), суд може стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як таку, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави (п. 39).

У п. 53 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі ст. 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються в бюджеті без достатньої правової підстави.

Також Верховного Суду України в постановах від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15 зазначив, що у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Тобто набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 ЦК України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин(частина перша статті 167 ЦК України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України).

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).

З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету.

За змістом абзацу першого частини третьої статті 17 ЦК України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій (частина друга статті 45 БК України у редакції, чинній на час звернення до суду).

Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що після скасування судом постанови щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 гривень та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення останній згідно зі статтею 1212 ЦК України, має право на звернення до суду з позовом про стягнення суми перерахованих коштів до Державного бюджету України, як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи враховуючи викладене вище, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, а саме постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі наведеного вище та на підставі ст.ст. 8, 19 Конституції України, керуючись ст.9 -11, ч.3 ст.210 -1, 268, 278-280 КУпАП, ст. ст. 77, 241- 246, 255, 268-272, 286 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №R234404 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У задоволенні іншої вимоги - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 665 (шістсот шістдесят п?ять) гривень 60 (шістдесят) копійок в рахунок відшкодування судових витрат у вигляді витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Повний текст рішення складено 19 березня 2026 року.

Суддя: Туржанський В.В.