Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №716/1950/25 — Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1950/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2026 місто Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Вайновської О.Є.,

за участі секретаря судового засідання Бортніка А.В.,

за участі:

представника позивача – адвоката Кусмарцева М.О.,

представника відповідача – адвоката Висоцької Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортне) страхового бюро України про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

ВСТАНОВИВ:

30.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та МТСБУ про стягнення матеріального збитку в розмірі 132913,31 грн та 185244,33 грн, відповідно, завданого внаслідок ДТП, що мало місце 06.05.2024, о 20:00 годині по провулку Сарани в місті Заставна Чернівецького району Чернівецької області за участі транспортних засобів: автомобіля марки CITROEN C5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки MITSUBISHI PAJERO SPORT 2.5 TD, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 ..

Позов мотивовано тим, що внаслідок ДТП пошкоджено належний позивачу транспортний засіб MITSUBISHI PAJERO SPORT 2.5 TD, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту якого становить в загальній сумі 318157,64 грн. Встановивши, що транспортний засіб автомобіль CITROEN C5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не був забезпечений, наявні підстави для стягнення шкоди з винуватця ДТП та МТСБУ.

Ухвалою суду від 18.11.2025 відкрито провадження у цивільній справі, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

10.12.2025 до суду надійшов відзив в якому МТСБУ заперечувало проти позову з підстав пропуску річного строку для звернення потерпілого до МТСБУ з заявою про виплату відшкодування без поважних на те причин.

Відповідачка ОСОБА_2 відзив на позов не подала.

13.01.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про зміну розміру позовних вимог, в якій ОСОБА_1 просив стягнути з МТСБУ, ОСОБА_2 матеріальний збиток внаслідок ДТП в загальній сумі 318157,64 грн.

02.02.2026 до суду надійшла заява МТСБУ про залишення заяви ОСОБА_1 про зміну розміру позовних вимог без розгляду з підстав невідповідності заяви вимогам ЦПК України в частині відсутності в заяві змісту позовних вимог до кожного з відповідачів.

Ухвалою суду від 03.02.2026 заява ОСОБА_1 про зміну предмету позову прийнята до провадження. Відповідачам роз`яснено право подати відзив.

Відповідачі відзив не подали.

Ухвалою суду від 24.02.2026 підготовче провадження закрито, призначено розгляд справи.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Кусмарцев М.О. позов підтримав, пояснив, що 06.05.2024 по провулку Сарани в місті Заставна відбулася ДТП за участі транспортних засобів: автомобіля марки CITROEN C5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки MITSUBISHI PAJERO SPORT 2.5 TD, реєстраційний номер НОМЕР_2 , керуванням ОСОБА_1 , за наслідками якої було пошкоджено транспортний засіб ОСОБА_1 – автомобіль MITSUBISHI PAJERO SPORT 2.5 TD, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Згідно з висновками судової інженерно-транспортної експертизи у дорожній обстановці дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.16.3., 16.11 ПДР, що перебуває у причинному зв`язку настанням ДТП. Згідно з висновками транспортно-товарознавчої експертизи, вартість відновлювального ремонту автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT 2.5 TD, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 318157,64 грн, а вартість матеріального збитку – 132913,31 грн з ПДВ на складові та матеріали. Враховуючи, що транспортний засіб ОСОБА_1 автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO SPORT 2.5 TD, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був забезпечений ПАТ «СК «УСГ», яка є членом МТСБУ, а транспортний засіб ОСОБА_2 - автомобіль марки CITROEN C5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , забезпечений не був, є підстави для покладення обов`язку з відшкодування відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля як з МТСБУ, так і з ОСОБА_2 .. Просив задовольнити позов, вирішити питання про судові витрати позивача на проведення експертизи та по сплаті судового збору.

Представник відповідача МТСБУ адвокат Висоцька Х.О., яка брала участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, позов не визнала, пояснила, що позивач не звертався до МТСБУ з заявою про відшкодування у встановлені законом строки, а звернувся одразу до суду, однак поза межами річного строку, що є підставою для відмови у виплаті, якщо позивач не доведе, що строк пропущено з незалежних від нього причин. Проте, докази на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до МТСБУ з завою про відшкодування позивач не надав.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.

За таких обставин суд розглянув справу за відсутності відповідачки ОСОБА_2 , що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу MITSUBISHI PAJERO SPORT 2.5 TD, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.47).

06.05.2024, приблизно о 20:00 годині по провулку Сарани в місті Заставна Чернівецького району Чернівецької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів: автомобіля марки CITROEN C5, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки MITSUBISHI PAJERO SPORT 2.5 TD, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1

30.12.2024 кримінальне провадження №12024262020001933 від 06.05.2024 за ознаками ч.1 ст.286-1 КК України закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, що підтверджується постановою слідчого ВП №1 (м. Заставна) СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області (а.с.16-19).

Згідно з висновками судової інженерно-транспортної експертизи №100/25-29 від 29.07.2025 у дорожній обстановці дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.16.3, 16.11 ПДР, що перебуває у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди; невідповідностей у діях водія ОСОБА_1 , які перебували б у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди не встановлено; водій марки MITSUBISHI PAJERO SPORT 2.5 TD, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з технічної точки зору не мав можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди (а.с.22-32).

Вартість експертизи №100/25-29 від 29.07.2025 становить 6106,75 грн, що підтверджується актом здачі-приймання висновку №100/25-29 від 29.07.2025 (а.с.21).

Згідно з висновками транспортно-товарознавчої експертизи №1953/25 від 20.02.2025 вартість відновлювального ремонту автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT 2.5 TD, реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок пошкодження у ДТП від 06.05.2024 становить 318157,64 з ПДВ на складові та матеріали; вартість матеріального збитку – 132913,31 грн з ПДВ на складові та матеріали (а.с.34-46).

Вартість експертизи №1953/25 від 20.02.2025 становить 5500,00 грн, що підтверджується квитанцією від 20.02.2025 (а.с.33).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або спорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 зазначеної статті).

У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 ЦК України).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб (частина 1 статті 1187 ЦК України).

Отже, за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо ж шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу) відповідальність за шкоду несе володілець джерела підвищеної небезпеки, тобто особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом.

Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування».

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

З метою забезпечення регулювання відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні ухвалено Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», далі — Закон №1961-IV.

Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до пункту 22.1 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі її заподіяння шкоди транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність таку шкоду на умовах, визначених цим Законом, відшкодовує МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих (пункт 41.1. статті 41 Закону №1961- IV).

На момент дорожньо-транспортної пригоди володілець автомобіля марки CITROEN C5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідачка ОСОБА_2 не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, що підтверджується інформацією з сайту МТСБУ (а.с.11), в той час як володілець автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO SPORT 2.5 TD, реєстраційний номер НОМЕР_2 — ОСОБА_1 застрахував у ПАТ «СК «УСГ» - поліс №220556614 (а.с.12).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик (або МТСБУ) та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Пунктами 33.1-33.4 статті 33 Закону №1961-IV визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов`язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Отже, Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права.

Страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування, а протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду - направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (пункти 34-1-34.1 статті 34 Закону №1961- IV).

Відповідно до абзацу 1 пункту 36.1. статті 36 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), відповідно до пункту 37.1.4 статті 34 Закону №1961-IV є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, Закон №1961-IV встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

А тому, право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18)).

Нездійснення особою своїх майнових прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом (частина друга статті 12 ЦК України).

Закон №1961-IV, ЦК України, інший нормативно-правовий акт не передбачає припинення права потерпілого на отримання відшкодування у разі неподання до МТСБУ заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, як, наприклад у разі пропуску позовної давності.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №147/66/17 від 14.12.2021 зазначено, що «Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності (п.135) … У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

Судовим розглядом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів: автомобіля марки CITROEN C5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 (Панзиги), та автомобіля марки MITSUBISHI PAJERO SPORT 2.5 TD, реєстраційний номер НОМЕР_2 , керуванням ОСОБА_1 , мала місце 06.05.2024.

Позивач ОСОБА_1 не звертався до МТСБУ з заявою про відшкодування в позасудовому порядку, а звернувся безпосередньо до суду з позовом до МТСБУ, ОСОБА_3 (Панзиги) 29.10.2025, тобто через 1 рік і 5 місяців після ДТП, але в межах загальної позовної давності у три роки.

Свої зволікання зі зверненням до МТСБУ з заявою про відшкодування позивач мотивував необхідністю збору доказів для додавання до заяви про відшкодування, зокрема, виготовлення висновків транспортно-товарознавчої експертизи, що необхідно для визначення розміру шкоди, а також висновків інженерно-транспортної експертизи, оскільки рішення у справі про адмінправопорушення чи у кримінальному провадженні, яким би було встановлено вину ОСОБА_3 (Панзиги) у вчиненні ДТП, відсутнє.

Проте, такі доводи позивача є неприйнятними, адже суперечать положенням пунктів 35.1, п.35.2 статті 35 Закону №1961- IV.

Так, пунктом 35.1 статті 35 Закону №1961-ІV врегульовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися, зокрема, зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують.

Пунктом 35.2. статті 35 того ж Закону визначено перелік документів, що додається до заяви, і той перелік не передбачає обов`язкового додавання висновків експертів, що підтверджують, зокрема механізм та обставини ДТП або документів, що підтверджують винуватість водія (постанова суду у справі про адмінправопорушення, вирок суду тощо).

Більш того, для виконання вимог пункту 35.1 статті 35 Закону №1961- IV в частині зазначення у заві про відшкодування розміру майнової вимоги ОСОБА_1 мав в своєму розпорядженні висновки транспортно-товарознавчої експертизи, яким визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля MITSUBISHI PAJERO SPORT 2.5 TD, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а також вартість матеріального збитку, які були складені ще 20.02.2025, тобто в межах річного строку, визначеного Законом для звернення до МТСБУ.

Посилання позивача на те, що про відсутність у винуватця ДТП ОСОБА_2 полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності йому стало відомо лише перед подачею позову до суду, тобто у жовтні 2025 суд не виключає, але зазначає, що об`єктивної неможливості отримати цю інформацію раніше у позивача не існувало, адже інформація про наявність та чинність поліса ОСЦПВ (автоцивілки) знаходиться на офіційному сайті МТСБУ (Моторне (транспортне) страхове бюро України), здійснюється, в тому числі, за номером автомобіля, який був відомий позивачу, та є загальнодоступною для всіх користувачів цілодобово.

А отже, такі доводи позивача на предмет поважності пропуску строку звернення до МТСБУ з вимогою про відшкодування суд також оцінює критично.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач маючи право на звернення до МТСБУ з заявою про здійснення про регламентної виплати, з такою заявою протягом одного року до МТСБУ ані в позасудовому, ані в судовому порядку не звернувся, а звернувся в судовому порядку через 1 рік і 5 місяців. При цьому, позивач не довів, що незвернення до МТСБУ з заявою про відшкодування протягом річного строку було обумовлене обставинами, які не залежали від його дій, та що ним було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що позивач втратив право на відшкодування шкоди завданої ДТП від МТСБУ.

З огляду на це підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до МТСБУ про відшкодування шкоди завданої ДТП відсутні.

Водночас, враховуючи, закріплений у статті 1166 ЦК України, принцип повного відшкодування шкоди, положення ст.1194 ЦК України щодо відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою відповідальність у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди, в даному випадку наявні підстави для покладення відповідальності з відшкодування шкоди завданої ДТП на ОСОБА_2 в повному обсязі.

За таких обставин, позов ОСОБА_1 до МТСБУ, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої ДТП підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди завданої ДТП в розмірі 318157,64 грн. В решті позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати позивача, суд виходить з положень 133, ЦПК України, згідно з якими судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Статтею 138 ЦПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що при звернені до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 3181,58 грн, що підтверджується квитанцією (а.с.9) та відповідає ставкам судового збору для даного виду позову.

Також позивачем понесено витрати на оплату робіт залученого ним експерта при проведенні експертизи №100/25-29 від 29.07.2025 в розмірі 6106,75 грн (квитанція на а.с.21), №1953/25 від 20.02.2025 в розмірі 5500,00 грн (квитанція на а.с.33).

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що ОСОБА_1 пред`явив позов до двох відповідачів (МТСБУ та ОСОБА_2 ), однак судом позов задоволено лише до одного відповідача ( ОСОБА_2 ) на ОСОБА_2 слід покласти витрати позивача по сплаті судового збору та на залучення експертів пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 7394,33 грн(( 3181,58+6106,75+ 5500,00):2=7394,33 грн). Решту судових витрат в розмірі 7394,33 грн має нести позивач, оскільки в позові до МТСБУ судом відмовлено за необґрунтованості.

Що стосується судових витрат відповідача, а саме витрат на професійну правничу допомогу, то вирішуючи це питання суд виходить з положень ст.ст.133, 137 ЦПК України, згідно з якими до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу представником надано витяг з договору №3/4/23 від 21.12.2022 про надання послуг в сфері права, згідно з яким замовник МТСБУ доручив виконавцю — адвокату Висоцькій Х.О. надавати за винагороду послуги у сфері права, вартість яких у позовах з ціною більше 10000,00 грн становить 2000,00 грн (п.1.1., 5.2.4 на а.с.94); додаткову угоду №200 до договору №3/4/23 від 21.12.2022, згідно з яким вартість послуг за ведення адвокатом від імені МТСБУ справи за позовом ОСОБА_1 становить 2000,00 грн.

Частинами 5, 6 статті 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В судовому засіданні представник позивача заявив про зменшення розміру витрат МТСБУ на професійну правничу допомогу з огляду на їх неспівмірність зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг тощо.

Проте, суд вважає доводи сторони позивача в цій частині необґрунтованими, а витрати відповідача МТСБУ на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн доведеними та такими що відповідають складності справи, її значенню для відповідача, часу витраченому адвокату на виконання робіт, що полягали зокрема у підготовці заяв про суті справи (відзив) та з заяв з процесуальних питань (клопотання про перенесення справи, про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції тощо), в участі адвоката в судовому засіданні.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові — на позивача.

Враховуючи, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до МТСБУ відмовлено, витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн слід покласти на позивача, оскільки їх розмір відповідає як критерію співмірності ціні позову, так і пропорційності наданими послугам.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-83, 89, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – відмовити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 318157 (триста вісімнадцять тисяч сто п`ятдесят сім) гривень 64 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , судові витрати по сплаті судового збору та на залучення експертів у розмірі 7394 (сім тисяч триста дев`яносто чотири) гривні 33 (тридцять три) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого в селі Добринівці Чернівецького району Чернівецької області, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, юридична адреса: 02154, місто Київ, бульвар Русанівський, 8, код ЄДРПОУ 21647131, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Є. Вайновська