Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №630/1297/25 — Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/1297/25

Провадження № 2/630/37/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Сухорукова І.М.,

за участю секретаря Дубрової А.І.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

в с т а н о в и в :

Позивач системою «електронний суд» звернувся до суду із даним позовом, в якому вказав, що 27.09.2021 р. між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір № 3382825, 25.09.2021 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та відповідачем укладено договір № 555156777968, 21.02.2021 між ТОВ «Слон кредит» та відповідачем укладено договір № 522144.

В подальшому 13.01.2022 ТОВ «Мілоан» на підставі договору відступило право вимоги ТОВ «Вердикт капітал» за кредитним договором № 3382825; 10.03.2023 ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» право вимоги за кредитним договором № 3382825; 28.08.2025 ТОВ «Коллект центр» відступило право вимоги за договором № 3382825 ТОВ «Факторинг партнерс». Також, 18.12.2023 на підставі договору ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» право вимоги за договором № 555156777968. 31.01.2025 на підставі договору ТОВ «Слон кредит» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» право вимоги за договором 522144.

Відповідач неналежним чином виконував обов`язки за кредитними договорами, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 161431,69 грн.

Ухвалою суду від 06.11.2025 р. було відкрито провадження у справі та її розгляд призначено у порядку загального позовного провадження.

Ухвалами від 10.11.2025, 22.12.2025 було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано з АТ «Універсалбанк» докази щодо отримання відповідачем кредитних коштів та належності банківської карти.

Ухвалою суду від 10.02.2026 р. було закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представником позивача зазначено у позовній заяві про розгляд справи за відсутністю представника позивача, а також, що у випадку неявки в судове засідання відповідача, представник позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзиву на позовну заяву або клопотань від відповідача судом не отримано. Копія ухвали про відкриття провадження у справі та судова повістка надсилалася відповідачу. Конверт повернувся з поштовою відміткою «адресат відсутній».

Таким чином, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, наступні факти та відповідні їм правовідносини.

21.02.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №522144, за умовами якого за пунктом 1.3 сума кредиту 36875,00 грн. за пунктом 1.4 строк кредиту 365 днів з кінцевим терміном повернення 21.02.2022 включно із визначеним графіком повернення коштів. За пунктом 1.5 процентна ставка фіксована у розмірі 25% в день за перший день користування кредитом; та 85% річних за усі наступні дні. Додатком №1 до договору є графік платежів із визначеними 12 платежами. За пунктом 2.1 кошти у розмірі 29500 грн зараховуються на картковий рахунок позичальника НОМЕР_1 , та 7375 грн на користь товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом.

Згідно до розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «Слон Кредит», заборгованість відповідача за кредитним договором №522144 станом на 21.02.2022 становить 9035,49 грн, та складається з суми заборгованості за тілом кредиту 6524,86 грн, за відсотками за перший день користування 1627,74 грн, заборгованості по відсотках 882,89 грн.

31 січня 2025р. ТОВ «Слон Кредит» за договором факторингу №31012025, відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги за кредитними договорами відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників, у тому числі й до боржника ОСОБА_1 (порядковий номер у реєстрі 213) за вказаним кредитним договором.

27.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №3382825, який підписано сторонами у електронному вигляді. У розділі 1 договору сторони погодили розмір кредиту 20000 грн строком на 30 днів з 27.09.2021 по 27.10.2021, зі сплатою відсотків за користування кредитом. У пункті 1.5.1 вказана комісія за надання кредиту 1000,00 грн. Згідно пункту 1.5.2 на суму 3780,00 грн за ставкою 0,63% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. У пункті 1.6 сторони погодили стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом 5% від фактичного залишку за кожен день користування кредитом. У графіку платежів, що є додатком №1 до даного договору, сторони погодили погашення кредиту у розмірі 24780 грн, з яких 20000 грн сума кредиту та 3780 грн відсотки та 1000 грн комісія.

Згідно довідок ТОВ «ФК «Елаєнс», перерахування коштів від ТОВ «Мілоан» за вказаним кредитним договором у розмірі 20000 грн 27.09.2021 був здійснений на картку НОМЕР_2 .

Згідно до відомості про щоденні нарахування та погашення, складеної ТОВ «Мілоан», загальний борг ОСОБА_1 за кредитним договором №3382825 становить 84780 грн та складається з 20000 грн тіла кредиту, 63780 грн заборгованості по відсотках, 1000 грн заборгованості за комісією. Відсотки нараховувалися по 26.12.2021. З 28.09.2021 по 27.10.2021 включно відсотки нараховувалися за ставкою 126 грн на день. З 28.10.2021 по 26.12.2021 відсотки нараховувалися за ставкою 1000 грн на день. Оплат у період кредитування немає.

За розрахунком ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість становить 126780 грн, з яких відсотки складають 105780 грн.

13.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №13-01/2022-79, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» (клієнт) відступило ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) право грошової вимоги до боржників. За реєстром боржників від 13.01.2021, до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги де за номером 3084 є боржник ОСОБА_1 з договором №3382825 з заборгованістю 84780 грн.

ТОВ «Вердикт Капітал» відступило права вимоги до боржників Товариству з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, в тому числі до боржника ОСОБА_1 за договором №3382825 (порядковий номер 24345) з заборгованістю 126780 грн (тіло кредту 20000,00 грн та 105780,00 грн відсотки 1000 грн комісія).

ТОВ "Коллект Центр" відступило права вимоги до боржників Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» відповідно до Договору відступлення права вимоги №28-08/2025 від 28.08.2025 року, в тому числі до боржника ОСОБА_1 за договором №3382825 (порядковий номер 2366) з заборгованістю 126780 грн (тіло кредту 20000,00 грн та 105780,00 грн відсотки 1000 грн комісія).

25.09.2021 між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 було укладено у електронному виді договір позики №555156777968, за умовами якого розмір позики складає 10000 грн на строк 30 днів із процентною ставкою: зниженою фіксованою 1,10% на день від суми позики, якщо протягом строку кредитування позичальник погасить усю позику; та стандартна ставка 2,60% на день у межах строку надання позики, якщо позичальник протягом строку кредитування не погасить усю позику.

Кредитні кошти 10000 грн перераховані відповідно до квитанції 1774339850 25.09.2021 на карту 444111*45 платіжною системою «liqpay».

Згідно до розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія», заборгованість відповідача за кредитним договором №555156777968 станом на 26.10.2021 становить 25616,20 грн.

18 грудня 2023р. ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» за договором факторингу №18/12-2023, відступило позивачу ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги за кредитними договорами відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників, у тому числі й до боржника ОСОБА_1 (порядковий номер у реєстрі 12634) за вказаним кредитним договором №555156777968 із заборгованістю 25616,20 грн, що складається з тіла кредиту 10000 грн за тілом кредиту та 15616,20 грн заборгованості за процентами.

Згідно до відповідей АТ «УніверсалБанк», наданих на ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовану карту № НОМЕР_3 , а також на його рахунок: 21.02.2021 було зараховано 29500 грн; 25.09.2021 було зараховано 10000 грн; 27.09.2021 було зараховано 20000 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, наданими до суду доказами позивачем доведено, що ОСОБА_1 уклав кредитні договори: 21.02.2021 із ТОВ «Слон Кредит» №522144, 25.09.2021 із ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» №555156777968, 27.09.2021 із ТОВ «Мілоан» №3382825.

Наявні у матеріалах справи докази укладення договорів факторингу та договорів відступлення прав вимоги, а також докази передання за цими договорами прав вимоги, суд вважає належними та достатнім для підтвердження факту отримання позивачем права вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором та договором позики.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно до частини 1 статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Позивач надав документацію, яка наявна у нього як фактора, що стосується заборгованості боржника, яка підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника станом на дату відступлення права вимоги.

Таким чином, до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшли всі права попередніх кредиторів щодо прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами №522144, №555156777968, №3382825.

Суд вважає, що копії договорів факторингу та реєстру права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем доведено, що ОСОБА_1 не виконав у повному обсязі свого обов`язку по своєчасному поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом на користь позикодавців. Таким чином позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» правомірно вимагає стягнення простроченої заборгованості з відповідача за тілом кредиту та відсоткам.

Позивачем у позовній заяві наведено складові заборгованості за трьома кредитними договорами, загальний розмір якої позивач вказує у 161431,69 грн.

Так за договором від 21.02.2021 №522144 заборгованість вказана 9035,49 грн та складається з 8152,60 грн за тілом кредиту та 882,89 грн відсотків.

За договором від 27.09.2021 №3382825 заборгованість вказана 126780,00 грн, що складається з 20000 грн заборгованості за тілом кредиту та 105780 грн заборгованості за відсотками та 1000 грн заборгованості з комісії.

За договором від 25.09.2021 №555156777968 заборгованість вказана 25616,20 грн, яка складається з 10000 грн заборгованості за тілом кредиту та 15616,20 грн заборгованості за відсотками.

Суд погоджується із розрахунком боргу за договором №522144 у розмірі 9035,49 грн.

При цьому суд не погоджується із розміром заборгованості за договором №3382825 заборгованість вказана 126780,00 грн у зв`язку із наступним.

Позивачем вказано розмір заборгованості відповідача з відсотків за договором №3382825 у 105780 грн.

Відсотки за кредитним договором встановлені у пункті 1.5.2 на рівні 0,63% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Також, пунктом 1.3 договору погоджено і строк кредитування у 30 днів.

Відповідачем на погашення цього кредиту оплат не здійснювалось

Таким чином, за розрахунком суду, відсотки за 30 днів становитимуть 3780,00 грн.

За змістом ст. 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

При зверненні до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 105780 грн, яка нарахована станом на 10.03.2023. Таким чином, вбачається, що відсотки за користування наданим кредитом продовжували нараховуватись поза межами строку кредитування за спливом погоджених 30 днів – тобто після 27.10.2021.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеними строками суперечить вимогам ЦК України.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).

В даному випадку з поданих до суду матеріалів вбачається, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача проценти за користування кредитними коштами поза межами строку кредитного договору. При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов`язання відповідно до правил ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.

Позивачем ставляться вимоги про стягнення саме процентів за користування позикою.

Розрахунку заборгованості в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не надавав та вимог про стягнення таких коштів не заявляв.

У зв`язку із цим, до спірних правовідносин слід застосувати вищевказані правові висновки касаційного суду щодо обмеження нарахування процентів за користування кредитом строком дії договору.

За неповернення кредитних коштів після закінчення строку, на який вони були видані, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

Отже, позивач ототожнює відсотки за користування кредитними коштами та відсотки, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.

За таких умов, правомірним є нарахування відсотків за передбачений договором 30 денний строк кредитування які становлять 3780,00 грн.

Що стосується стягнення з відповідача комісії за пунктом 1.5.1 договору у розмірі 1000 грн за ставкою 5% від суми кредиту, суд зазначає наступне.

За правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії , платежі тощо за дії, які не є послугою.

У даному випадку, у якості винагороди за надання кредиту, сторони погодили проценти у пункті 1.5.2 договору, що відповідає положенням ч. 1 ст. 536 та ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Законом встановлено можливість погодження комісії кредитодавця, за послуги, пов`язані з наданням кредиту, а не за саме надання кредиту. Винагородою за надання кредиту законодавством України являються проценти.

У кредитному договорі №3382825 не зазначено, за які, пов`язані із наданням кредиту послуги, встановлено комісія у п.1.5.1.

Тому, заявлена позивачем до стягнення комісія у розмірі 1000 грн не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, як послуга, належним чином не обґрунтована та не доведена, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії задоволенню не підлягають.

Таким чином, вірним розміром заборгованості відповідача за договором №3382825 від 27.09.2021 є 23780,00 грн, що складається з 20000,00 грн за тілом кредиту та 3780,00 грн відсотків.

Що стосується заборгованості у договорі №555156777968 з відсотків на суму 15616,20 грн.

Як було вказано вище, нарахування відсотків понад строк кредитування суперечить положенням Цивільного Кодексу України.

Позивачем вказано розмір заборгованості відповідача з відсотків за договором №555156777968 у 15616,20 грн.

Відсотки за кредитним договором встановлені у пункті 1.1.1 на рівні 2,6% за кожен день від суми позики у разі непогашення позики протягом строку кредитування. Також, пунктом 1.1 договору погоджено і строк кредитування у 30 днів.

Відповідачем на погашення цього кредиту оплат не здійснювалось.

Тому, за розрахунком суду, відсотки за 30 днів становитимуть 7800 грн.

Таким чином, вірним розміром заборгованості відповідача за договором №555156777968 від 25.09.2021 є 17800,00 грн, що складається з 10000,00 грн за тілом кредиту та 7800,00 грн відсотків.

За таких обставин, суд вважає доведеною заборгованість за вказаними трьома кредитним договором у сумі 50615,00 грн (9035 грн+23780грн+17800 грн).

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.2 ст.141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.2 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі N362/3912/18 (провадження N61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі N201/14495/16-ц (провадження N61-22962св19).

На підтвердження надання правничої допомоги, представником позивача надано Договір про надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 із Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», актом № 17 надання юридичної допомоги стосовно боржника ОСОБА_1 у розмірі 25000 грн, за яким робота зайняла 10 год.

Надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Враховуючи особливості предмета спору, складність справи, яка та є подібною до інших аналогічних позовів фінансових компаній зі стягнення прострочених позик, те, що адвокатом не проводилися жодні розрахунки у справі, а також, що в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика; час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в описі дій вчинених у якості надання правової допомоги; виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, є вочевидь завищеним, а тому суд приходить до висновку про те, що відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 3500 грн, що відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому суд стягує частково з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у зв`язку зі зверненням з позовом до суду у наступних розмірах.

Сума задоволених вимог 50615,00 грн складає 31,35% від 161431,69 грн заявлених вимог.

Судовий збір позивачем було сплачено у розмірі 2422,40 грн.

Тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 31,35 % сплаченого судового збору, тобто 759,42 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1-13, 76- 83, 141, 144 247, 258-259, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 521, 526, 625, 626, 628, 638-640, 1054, 1077, 1088 ЦК України, ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (ЄДРПОУ 42640371, 03150, м. Київ, вул. Єжі Гедройця, буд. 6, офіс 521) заборгованість за кредитними договорами у розмірі 50615 (п`ятдесят тисяч шістсот п`ятнадцять) грн 00 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (ЄДРПОУ 42640371, 03150, м. Київ, вул. Єжі Гедройця, буд. 6, офіс 521) понесені судові витрати щодо сплати судового збору у розмірі 759 (сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 42 коп. та 3500 (три тисячі п`ятсот) грн витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Сторони: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» ЄДРПОУ 42640371, 03150, м. Київ, вул. Єжі Гедройця, буд. 6, офіс 521;

відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя І.М. Сухоруков