Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №613/1831/25 — Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1831/25 Провадження № 2-о/613/16/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі

головуючого – судді Шалімова Д.В.,

при секретарі Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу № 613/1831/25, пров. № 2-о/613/16/26 за заявою ОСОБА_1 , представник заявника – ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, представник Лисенко В.Ю., Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , через підсистему Електронний суд, звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, в якій після уточнення просив: встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 19 березня 2021 року по 18 липня 2025 року.

Заяву мотивує тим, що шлюб між ОСОБА_1 із ОСОБА_4 було розірвано рішенням Богодухівського районного суду Харківської області 20 грудня 2021 року. Із ОСОБА_3 . ОСОБА_1 почали проживати однією сім`єю 19 березня 2021 року за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1 . З 10 травня 2021 року вони проживали за адресою реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . З 24 лютого 2022 року по 09 квітня 2022 року повернулися проживати до АДРЕСА_1 , а з 09 квітня 2022 року по 09 березня 2023 року проживали в орендованій квартирі. З 10 березня 2023 року і до моменту зникнення ОСОБА_3 проживали разом за адресою: АДРЕСА_2 . У ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спільний син, ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 19 березня 2021 року по 18 липня 2025 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно вели господарство, розподіляли всі побутові обов`язки та ділили витрати. У складні часи, які принесли втрати близьких, вони були підтримкою один для одного. Так, вони разом пережили смерть батьків ОСОБА_6 , матері - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батька - ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ці події ще більше зміцнили їх сімейний союз. Їхні стосунки були настільки міцними, що вони планували узаконити їх. ОСОБА_3 хотів встигнути це зробити до того, як його відправлять на передову. Останнє листування було 18 липня 2025 року, коли він повідомив, що його виводять на позицію і він не зможе взяти з собою телефон. Після цього зв`язок з ОСОБА_3 обірвався, і згодом ІНФОРМАЦІЯ_4 видав повідомлення про те, що він зник безвісти під час виконання бойового завдання. Це офіційне повідомлення було надіслано саме ОСОБА_1 , як його цивільній дружині. Крім заявниці та їх спільного сина, ОСОБА_3 не мав інших близьких родичів. Звернення до суду з цією заявою для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу є необхідним, для отримання заявницею та її сином можливості оформити отримання грошового забезпечення передбаченого Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Також відсутність зареєстрованого шлюбу перешкоджає ОСОБА_1 повноцінно здійснювати необхідні дії для розшуку ОСОБА_9 .А

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 16 вересня 2025 року, заяву ОСОБА_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу було залишено без розгляду.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 23 вересня 2025 року відкрито провадження у дані справі та призначено судове засідання.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2025 року в задоволенні клопотання представника заінтересованої особи - Міністерства оборони України, про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та витребуванні доказів - відмовлено.

Заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вона перебувала у шлюбі, який розірвано рішенням Богодухівського районного суду Харківської області 21 грудня 2021 року. Від даного шлюбу у неї є донька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . З ОСОБА_3 вони працювали разом на Салтівському м`ясокомбінаті, він з жовтня 2020 року, а вона з січня 2021 року. Разом вони стали проживати з 19 березня 2021 року. Спочатку проживали в АДРЕСА_2 в будинку її батьків, а потім у березні 2023 року, після смерті матері ОСОБА_3 – ОСОБА_7 , вони переїхали жити в АДРЕСА_1 , у будинок ОСОБА_3 . З ними разом переїхала і її донька від першого шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з ОСОБА_3 народився син – ОСОБА_11 , батьком якого записано ОСОБА_3 . За час спільного проживання вони робили ремонти у будинку в АДРЕСА_1 , будували веранду, гараж, вели спільне господарство. Також у 2024 році вони разом придбали автомобіль, власником якого вказано ОСОБА_3 . 15 січня 2025 року ОСОБА_3 мобілізували та 20 січня 2025 року його було направлено на навчання до Великобританії де він пробув до березня 2025 року. У квітні 2025 року його знову направили на навчання до Великобританії і в Україну він повернувся 25 червня 2025 року та був направлений під Балаклію. Останній раз вони спілкувались 18 липня 2025 року, він повідомив, що їх вивозять на позицію і зв`язку не буде, а потім повідомили, що він зник безвісти. Пояснила, що шлюб вони не оформили через фінансові труднощі, але це питання ними обговорювалось у переписках в телефоні, коли вже ОСОБА_3 було мобілізовано. Зазначила, що встановлення факту спільного проживання її та ОСОБА_3 , як чоловіка та жінки, їй необхідно для отримання грошового забезпечення, так як ОСОБА_3 на даний час вважається безвісти відсутнім, та в подальшому отриманні спадщини, оскільки на даний час на грошове забезпечення та на спадок має право їх спільний син та сестра.

Представник заявниці – адвокат Таволжанський М.В. в судовому засіданні пояснив, що встановлення факту проживання , як чоловіка та жінки , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , необхідно заявниці для забезпечення її прав та прав їх спільної дитини. На даний час ОСОБА_3 вважається безвісти зниклим, тому у заявниці можуть виникнути проблеми при зверненні до різних органів, де потрібна згода іншого з батьків, чи при виїзді за кордон. Також це надасть їй можливість захистити свої матеріально – побутові права та права їх дитини, оскільки вона матиме право на отримання грошового забезпечення, так як є сестра, яка також має право на це грошове забезпечення. Вказав, що факт проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 без шлюбу підтверджується документами наданими до суду та наявністю спільної дитини. Просив заяву задовольнити в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України у судове засідання не прибув, надав до суду пояснення згідно зі змістом яких просив розгляд заяви проводити без участі представника. Зазначив, що виплата грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими здійснюється: у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України. Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

Представник заінтересованої особи - військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не прибув, про день та час розгляду справи повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши заявницю, її представника, свідків, розглянувши матеріали справи, та дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити, виходячи з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 80 ЦПК України).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Згідно ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами першою та другою ст. 21 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Тлумачення наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, «зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зазначено, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 вказано, що «для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини».

Звертаючись до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_3 та ОСОБА_1 без шлюбу у період з 19 березня 2021 року по 31 травня 2022 року, ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог надала копії таких письмових доказів.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 19 листопада 2021 року , відповідно до якого розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 виданого Богодухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 07 квітня 2023 року, актовий запис №66, згідно якого батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 записано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Витяг з реєстру територіальної громади від 10 квітня 2023 року, згідно з яким ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Довідку старости Богодухівської міської ради про фактичне місце проживання ( не проживання) особи на території Богодухівської міської ради №688 від 28 серпня 2025 року, згідно зі змістом якої ОСОБА_1 фактично проживає з родиною: ОСОБА_3 – чоловік, ОСОБА_10 – донька, ОСОБА_5 – син, за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому дана довідка не містить інформації з якого часу ОСОБА_1 проживає за даною адресою.

Повідомлення про зниклих безвісти №52 від 22 липня 2025 року за вих. №2740/с, відповідно до якого ОСОБА_1 повідомлено, що її чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зник безвісти 18 липня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі с. Зелена Долина Краматорського району Донецької області внаслідок стрілецького бою з противником.

Акт службового розслідування за фактом зникнення безвісти молодшого лейтенанта ОСОБА_3 , під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_8 в якому наявна інформація про близьких родичів: дружина – ОСОБА_1 , домашня адреса: Харківська область, Богодухівський район, с. Гути, в`їзд Вишневий, телефон: НОМЕР_3 , сестра ОСОБА_12 , телефон: НОМЕР_3 .

Наказ командира військової частини НОМЕР_1 №5865 від 18 вересня 2025 року, відповідно до якого в пункті 4 вказано, нараховувати молодшому лейтенанту ОСОБА_3 додаткову грошову винагороду відповідно до абзацу 2 пункту 11 розділу XXXIV наказу Міністерства оброни України від 07.06.2018 №260, у розрахунку 100 000 грн. на місяць за час безвісної відсутності, або до дня обрання законної сили рішення суду про визнання його загиблим, або оголошення померлим

Картку соціально – демографічного вивчення військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , згідно зі змістом якої сімейний стан: цивільний шлюб, дружина ОСОБА_1 , діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_10 .

Скріншоти з мобільного телефону заявниці з перепискою у Telegram з абонентом « ОСОБА_13 » за 06 та 18 липня 2025 року.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина перша, друга статті 264 ЦПК України).

Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

З матеріалів справи убачається, що метою звернення позивачки із вказаним позовом є встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, з метою отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

При цьому, питання, чи має певне юридичне значення встановлюваний факт, вирішується залежно від мети його встановлення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі №161/9609/22.

Суд відмічає, що в даному випадку обставиною, від якої безпосередньо залежить призначення одноразової грошової допомоги, є належність заявниці до кола осіб, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зазначений закон є спеціальним і прямо встановлює категорії осіб, які мають право на отримання такої допомоги, однак при цьому відсилає до норм Сімейного кодексу України для визначення кола членів сім`ї загиблого (ч. 2 ст. 16-1 Закону).

Сімейний кодекс України не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц, у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 442/3741/21.

Згідно з роз`ясненнями Верховного суду України від 01 січня 2012 року, викладеними у судовій практиці щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до п. 5 ч.1 ст.315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, термін спільного проживання (не менше п`яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом); відсутній спір про право.

Згідно з частин першої та другої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ст. 8 Сімейного кодексу України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Саме норми Цивільного кодексу України конкретизують критерії для визнання факту проживання осіб однією сім`єю з юридичними наслідками.

Так, ч. 4 ст. 1264 ЦК України передбачає, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При цьому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 звернув увагу на необхідність розмежування сфери дії статті 74 Сімейного кодексу України та статті 1264 ЦК України. Стаття 74 Сімейного кодексу України регулює підстави набуття права на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю без шлюбу, тоді як стаття 1264 ЦК України визначає коло осіб - спадкоємців четвертої черги. Якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими й до них підлягає застосуванню стаття 1264 ЦК України.

Отже, у системному зв`язку: спеціальний Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсилає до Сімейного кодексу України; Сімейний кодекс у ст. 8, у свою чергу, відсилає до Цивільного кодексу, а Цивільний кодекс у ч. 4 ст. 1264 встановлює визначальний критерій - п`ятирічний строк проживання однією сім`єю до відкриття спадщини.

Відтак, саме наявність документально підтвердженого спільного проживання заявниці з військовослужбовцем протягом щонайменше п`яти років до дати його смерті є ключовою юридичною умовою для встановлення її належності до кола осіб, які мають право на отримання передбаченої законом допомоги.

В ході розгляду справи в суді були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що вона проживала по сусідству з ОСОБА_3 до травня 2024 року. ОСОБА_3 вона знає з маленького, оскільки хоча і проживала в м. Харкові, але постійно приїздила до свекрухи в АДРЕСА_3 . Вказала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом проживали більше п`яти років, приблизно з весни 2020 року, вони весь час жили в АДРЕСА_1 . З ними разом проживала донька ОСОБА_1 – ОСОБА_15 , мати ОСОБА_3 – ОСОБА_7 , яка померла у 2023 році та потім у них народився син – ОСОБА_11 . Зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вели спільне господарство, разом робили ремонт у будинку, прибудували веранду, упорядкували гараж. Також вони придбали автомобіль. Між нею та сусідами були гарні відносини, хоч ті і молоді, але вони ходили в гості один до одного на свята, допомагали, вона неодноразово була у них вдома. Вказала, що їй відомо, що ОСОБА_3 зник безвісти.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що він проживає по сусідству з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . У березні 2021 року ОСОБА_3 приїхав додому разом з ОСОБА_1 , щоб познайомити її з матір`ю, представив її, як свою наречену. З того часу вони проживали разом постійно, він їх там бачив, вели спільне господарство, садили город, робили ремонт у будинку, добудували до будинку веранду, побудували гараж. Разом вони їздили на роботу поки ОСОБА_1 пішла у декретну відпустку, у них народився син. У 2024 році вони придбали автомобіль. Вони проживали спільно поки ОСОБА_3 не мобілізували. Повідомив, що у липні 2025 року ОСОБА_3 йому телефонував повідомив, що повернувся в Україну, а потім йому стало відомо, що той зник безвісти.

Оцінюючи свідчення вказаних свідків суд вважає за необхідне зауважити на їх неточність. Свідок ОСОБА_14 вказала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом проживали більше п`яти років, приблизно з весни 2020 року та, що вони весь час жили в АДРЕСА_1 , тоді як заявниця вказує, що з ОСОБА_3 вони проживали разом з 19 березня 2021 року. Також обоє свідків зазначили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 весь час проживали за адресою: АДРЕСА_1 , вони їх там постійно бачили, але заявниця вказує у своїй заяві та у свідченнях наданих суду, що з 19 березня 2021 року вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 , з 10 травня 2021 року за адресою: АДРЕСА_2 , з 24 лютого 2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_10 в АДРЕСА_1 , з 09 квітня 2022 року по 09 березня 2023 року проживали в орендованій квартирі, з 10 березня 2023 року в АДРЕСА_1 . Щодо свідчень в частині проведення ремонту у будинку та на присадибній ділянці, придбання автомобіля, суд зазначає, що дане лише констатує факт вчинення певних дій, але не підтверджує того, що ці дії вчинялись за спільні кошти.

За змістом положень статті 74 СК України у разі пред`явлення позову про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, заявник повинен довести початок і кінець такого проживання, а також набуття в цей період спірного майна. Обставини проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, існування між ними відносин, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, а також набуття ними спільного майна у цей період має бути підтверджено належними і допустимими доказами.

У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2023 року у справі № 463/11211/19 зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Так, заявницею в судовому засідання було зазначено, що вони робили ремонт у будинку за адресою АДРЕСА_1 , придбали автомобіль, проте нею не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ремонт зроблено та придбано автомобіль за спільні кошти.

Також, вирішальне значення для застосування ч. 4 ст. 1264 ЦК України є тривале та стабільне проживання однією сім`єю у п`ятирічний період.

Статтею 25 Сімейного кодексу України передбачено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Виходячи з наведеного, право на встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу виникає лише після припинення попереднього шлюбу. Тобто, право на встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у випадку , якщо один з них перебував у зареєстрованому шлюбі, не можливе, оскільки це суперечить вимогам ст. 25 Сімейного кодексу України та порушує презумпцію одношлюбності .

Аналіз указаних норм дозволяє зробити висновок про те, що для застосування положень цієї статті необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту не перебування осіб у будь-якому іншому шлюбі. Дане узгоджується з постановою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі 759/4596/18.

Як було зазначено у судовому засіданні заявницею та підтверджено свідком ОСОБА_17 , разом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 стали проживати з 19 березня 2021 року, тоді як шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано - 19 листопада 2021 року.

Шлюб, як це встановлено ст. 37 Сімейного кодексу України, є правозгідним, крім випадків, встановлених частинами першою - третьою статті 39 цього Кодексу, а також якщо він не визнаний недійсним за рішенням суду.

За наведених обставин та вимог закону, суд приходить до висновку, що визнання факту спільного проживання, як чоловіка та жінки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в період з 19 березня по 19 листопада 2021 року, не породжує юридичних наслідків, оскільки в противному буде порушено принцип одношлюбності, тобто це бути суперечити моральним засадам суспільства.

Крім того, заявниця в судовому засідання повідомила про те, що офіційний шлюб вони з ОСОБА_3 не оформили через фінансові труднощі. При цьому, суд зауважує, що вони мали спільну дитину, за словами заявниці та свідків, робили ремонт в будинку, побудували веранду, гараж, придбали автомобіль, ОСОБА_1 на час народження їх спільної з ОСОБА_3 дитини – ОСОБА_5 була розлучена, ОСОБА_3 , відповідно до інформації наданої Богодухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області №13/23.4-19/34/26/ВС/23.4 від 04.02.2026, у шлюбі будь з ким взагалі не перебував, дане свідчить про несформованість наміру створювати сім`ю. Питання оформлення офіційного шлюбу стало після того, як ОСОБА_3 було мобілізовано. Також , заявниця зазначила, що встановлення факту спільного проживання її та ОСОБА_3 , як чоловіка та жінки, їй необхідно для отримання грошового забезпечення, так як ОСОБА_3 на даний час вважається безвісти відсутнім, та в подальшому отриманні спадщини, оскільки на даний час на грошове забезпечення та на спадок має право їх спільний син та сестра.

Щодо посилання представника заявниці, що у акті службового розслідування з приводу зникнення ОСОБА_3 та у картці соціально – демографічного вивчення військовослужбовця ОСОБА_3 , ОСОБА_1 вказана, як цивільна дружина, також те, що саме на її адресу було направлено повідомлення про зникнення ОСОБА_3 , то суд зазначає, що дане лише підтверджує наявність певних стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , але не підтверджує період їх проживання, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Також, суд погоджується, що спільне проживання, наявність спільної дитини ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 дійсно свідчить про наявність між заявницею та ОСОБА_3 відносин, які мали ознаки подружнього співжиття (спільний побут, взаємна турбота, наявність відносини як чоловіка та жінки). Однак, встановлені обставини не підтверджують необхідного п`ятирічного строку проживання однією сім`єю, що й виключає можливість задоволення заяви.

Відтак, з огляду на те, що ключова для вирішення питання про право на отримання грошового забезпечення обставина, факт спільного проживання «однією сім`єю» не менше п`яти років не підтверджена наданими доказами, вважається, що заявниця не довела наявності підстав, необхідних для визнання її особою, яка має право на грошову допомогу. Відтак, встановлення відповідного факту у заявленому обсязі не може бути визнане доведеним.

У зв`язку з вищезазначеним, вивчивши надані суду докази на обґрунтування заявлених вимог, повно та всебічно дослідивши надані заявником документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявлені заявником, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу не підлягає задоволенню, оскільки заявницею не доведено належними та допустимими доказами факту, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу протягом щонайменше п`яти років до моменту відкриття спадщини, що прямо передбачено ч. 4 ст. 1264 ЦК України. Саме наявність такого строку є визначальною умовою для віднесення особи до кола членів сім`ї військовослужбовця та для виникнення у неї права на отримання передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» допомоги.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 19 березня 2026 року.

СУДДЯ