Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №350/415/26 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа 350/415/26

Номер провадження 3/350/89/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року селище Рожнятів

Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , учениці 10 класу, громадянки України, за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, -

установив:

18.02.2026 о 14 годині 15 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи в с. Слобода-Небилівська Калуського району Івано-Франківської області, у громадському місці, а саме поблизу початкової школи, вчинила конфліктну ситуацію та висловлювалася нецензурною лайкою на адресу малолітнього ОСОБА_2 , 2016 року народження, чим порушила громадський порядок та спокій громадян і вчинила правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненні даного правопорушення визнала повністю та пояснила, що дійсно допустила неналежну поведінку, висловлювалася нецензурною лайкою, однак зробила це на ґрунті емоційного конфлікту. У вчиненому щиро розкаялася, усвідомила протиправність своїх дій, пообіцяла, що подібного більше не повториться.

У судовому засіданні був присутній батько неповнолітньої - ОСОБА_3 , який підтвердив обставини, викладені у протоколі, підтримав пояснення доньки, просив суд суворо її не карати, зазначив, що з нею буде проведено належну виховну роботу, та в подальшому подібна поведінка не повториться.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши всі докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється судом за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, при цьому жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як визначено п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу правопорушення в цілому.

Відповідно до ст. 173 КУпАП адміністративна відповідальність настає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та спокою громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у вчиненні дій, що порушують громадський порядок, зокрема у висловлюванні нецензурною лайкою в громадських місцях, що створює обстановку явної неповаги до суспільства та викликає обурення у оточуючих.

Суб`єктом адміністративного правопорушення є фізична осудна особа, яка досягла віку, з якого настає адміністративна відповідальність.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу, оскільки особа усвідомлює протиправний характер своїх дій та бажає їх вчинити або свідомо допускає настання шкідливих наслідків.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями самої правопорушниці, а також іншими матеріалами справи, які у своїй сукупності є належними, допустимими та достатніми доказами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ст. 173 КУпАП.

Разом з тим, вирішуючи питання про вид реагування на вчинене правопорушення, суд враховує характер вчиненого, особу правопорушниці, її вік, обставини справи, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, поведінку після вчинення правопорушення, щире каяття, повне визнання вини, а також те, що вона є неповнолітньою, навчається та раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася.

Згідно зі ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть застосовуватися заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Статтею 24-1 КУпАП передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов`язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Зважаючи на обставини та характер вчиненого правопорушення, враховуючи, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення будучи неповнолітньою, щиро зізналася у скоєному та розкаялася, усвідомила протиправність вчиненого нею адміністративного діяння, пояснила, що її поведінка була наслідком емоційного конфлікту та не мала на меті свідомого порушення громадського порядку, а також пообіцяла, що подібного більше не повториться, суд приходить до висновку про доцільність застосування до неї одного із заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП.

Суд також бере до уваги, що вчинене правопорушення не носило тривалого чи злісного характеру, було ситуативним, виникло на ґрунті особистих неприязних відносин та емоційної реакції, не супроводжувалося іншими протиправними діями, а також не спричинило істотної шкоди чи тяжких наслідків.

Крім того, у судовому засіданні був присутній законний представник неповнолітньої – батько ОСОБА_3 , який підтримав пояснення доньки, просив суд суворо її не карати та запевнив суд у здійсненні належного виховного впливу на неї з метою недопущення подібної поведінки у майбутньому.

Отже, вказані обставини у своїй сукупності істотно пом`якшують протиправність вчиненого адміністративного правопорушення, свідчать про можливість виправлення неповнолітньої без застосування адміністративного стягнення та дають підстави застосувати до неї захід впливу у виді попередження, що буде достатнім превентивним заходом у даному випадку для попередження вчинення нею у майбутньому подібних та інших адміністративних правопорушень.

Суд також враховує, що застосування заходів впливу до неповнолітніх має насамперед виховний характер та спрямоване на формування правосвідомості, належної правової поведінки та недопущення повторного вчинення правопорушень, що відповідає принципам індивідуалізації відповідальності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що у даному випадку постанова про накладення адміністративного стягнення не виноситься, оскільки суд дійшов висновку про застосування до ОСОБА_1 , заходу впливу, передбаченого ст. 24-1 КУпАП, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 13, 24-1, 40-1, 173, 283, 284 КУпАП, суд -

постановив:

Застосувати до неповнолітньої ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП України, захід впливу у виді попередження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: