Вирок від 17 березня 2026 р. у справі №346/6253/25 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6253/25

Провадження № 1-кп/346/455/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.08.2025 року за № 62025140150000630, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , без зареєстрованого місця проживання, громадянина України, із базовою середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , на час вчинення інкримінованого злочину не судимий, однак, засуджений вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.10.2025 року, ухваленим у справі № 346/4452/25, за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та 6 місяців, яке відбуває,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

обвинувачений, будучи військовослужбовцем, самовільно залишив військову частину на строк понад три доби в умовах воєнного стану .

Злочин вчинено за наступних обставин.

25.02.2023 року, приблизно о 20 год. 00 хв. обвинувачений, будучи солдатом роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , що за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов?язків військової служби в умовах воєнного стану, без поважних причин самовільно залишив місце розташування вказаної військової частини та незаконно, без поважних причин перебував поза таким місцем до 12 год. 30 хв. 30.09.2023 року, проводячи час на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та підтвердив обставини вчиненого ним злочину, вказані в обвинувальному акті. Обвинувачений вказав, що він у вчиненому щиро розкаюється, просить його суворо не карати та визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк, менший, ніж п`ять років, врахувавши, що він є особою молодого віку та щиро розкаюється у вчиненому злочині.

Захисник підтримав позицію обвинуваченого.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

Суд вважає правильною надану органом досудового розслідування кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки судом встановлено, що обвинувачений, будучи військовослужбовцем, самовільно залишив військову частину на строк понад три доби в умовах воєнного стану.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, вказані в ст. 67 КК України, відсутні, адже обвинувачений вважався не судимим на час вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Суд вважає, що згідно зі ст.66 КК України обставиною, яка пом`якшуює покарання обвинуваченого, є його щире каяття.

Суд також враховує особу винного, який вважається раніше судимим, на диспансерних обліках в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває та є особою молодого віку.

Тому суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у виді позбавлення волі на строк 5 років, оскільки лише цей вид покарання передбачений цією нормою, а мінімальна межа її санкції становить саме 5 років. Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Тому остаточне покарання обвинуваченому слід визначити за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного ОСОБА_4 вище вказаним вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.10.2025 року, ухваленим у справі № 346/4452/25, більш суворим покаранням, призначеним даним вироком, а також зарахувати у строк остаточного покарання частково відбуте покарання у виді позбавлення волі за вказаним вироком від 13.10.2025 року.

Запобіжний захід до обвинуваченого в даному кримінальному провадженні не застосовувався і не потребує застосування, оскільки обвинуачний відбуває покарання у виді позбавлення волі за вказаним вироком від 13.10.2025 року.

Речові докази відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

На підставі наведеного, ч.4 статті 70 КК України, та, керуючись ч.3 ст.349, статтями 370, 373, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення вказаним покаранням менш суворого покарання, призначеного вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.10.2025 року, ухваленим у справі № 346/4452/25 за ч.4 ст.185 КК України, остаточне покарання ОСОБА_4 визначити у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбуття остаточного покарання у виді позбавлення волі рахувати з дня набрання даним вироком законної сили.

В строк відбуття остаточного покарання у виді позбавлення волі зарахувати відбуту частину покарання у виді позбавлення волі за вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.10.2025 року, ухваленим у справі № 346/4452/25, з 22.08.2025 року до дня набрання даним вироком законної сили.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення (ухвалення) вироку через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, а обвинуваченим - з дня вручення йому копії даного вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право ознайомитися із журналом судового засідання та подати на нього письмові зауваження.

Суддя: ОСОБА_1