Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №344/20015/19 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/20015/19

Провадження № 2/344/110/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.,

з участю секретаря Бурянна Н.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача ОСОБА_2 , Мотлях О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_3 до АТ "Укртрансгаз" про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано: «…Мене, ОСОБА_3 11.10.2019 року звільнено з посади інженера категорії відділу обліку надання послуг із транспортування газу філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» у зв`язку зі скороченням посади у відповідності до п. 1 ст. 40 КЗпП України, про що відповідачем видано Наказ № 302-к від 11.10.2019 року. Своє звільнення з посади вважаю незаконним та таким, що проведено з порушенням вимог діючого трудового законодавства та за обставин невжиття заходів щодо мого працевлаштування. Як зазначено у наказі № 302-к від 11.10.2019 року однією з підстав мого звільнення є Наказ філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» від 02.05.2019 року № 118 «Про скорочення посади». Слід зазначити, що на виконання зазначеного Наказу мене, 11.05.2019 року вже попереджали про наступне вивільнення із займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України, з наміченою датою звільнення 02.08.2019 року. Однак, таке звільнення відповідачем не було проведено у зв`язку із відмовою профспілкового комітету первинної профспілкової організації апарату управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» у наданні згоди на розірвання трудового договору із зазначених підстав. Підставою до відмови у наданні згоди на моє звільнення були порушення вимог ст. 22, 45 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», недотримання роботодавцем вимог ст. 49-2, 49-4 КЗпП України. Повна мотивація та обґрунтування відмови профспілкового комітету чітко викладені у протоколі від 05.08.2019 року за № П-11-1. Продовжуючи свій намір звільнити мене iз займаної посади, адміністрація відповідача повторно 08.08.2019 року вручає мені нове повідомлення про наступне моє звільнення після закінчення двомісячного терміну з дня попередження. 26.08.2019 року роботодавець надав пропозиції з працевлаштування, жодна з яких не відповідає моїй професії та кваліфікації, а також така робота пропонувалась в іншій місцевості, що не відповідає моїй можливостям, оскільки в мене є малолітній син. Щодо неможливості прийняти дані пропозиції, я зрозуміло заявила при ознайомленні з переліком пропонованих посад. Попри це роботодавець після повторного попередження і до дня мого звільнення, мав у штатному розписі наявні вакантні посади, які за своїм характером підходили для працевлаштування мені, однак, таких мені не пропонувалось. Таким чином відповідач не виконав зазначену норму закону, оскільки одночасно з попередженням про звільнення від 11.05.2019 р. мені не було запропоновано всі наявні вакантні посади на підприємстві про що свідчать, зокрема, повідомлення та попередження, надані відповідачем після зазначеної вище дати, якими пропонувалися кожного разу різні вакантні посади. Прохання позивача надати повний перелік вакантних посад на підприємстві станом на 11.05.2019 р. залишилися без належного реагування….».

Тому позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ №302-К від 11/10/2019 про звільнення позивача та поновити позивача на роботі в філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» на посаді інженера 1 категорії відділу обліку надання послуг із транспортування газу; стягнути з відповідача 341948,13 гривень середнього заробітку за час вимушено прогулу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з підстав, що в ньому зазначені.

В судовому засіданні представники відповідача заперечили позов з тих підстав, що всі наявні вакантні посади було запропоновано позивачці; з переліком релевантних і доступних посад позивачку ознайомлено; філія не є юридичною особою і позивачка не була в праві подати позову до філії; філія належить відповідачу; було перше попередження про звільнення, а в наступному було друге попередження про звільнення і позивачку звільнили за другим попередженням, яке здійснено із повним дотриманням процедури звільнення за скороченням посад; 07/08/2019 було відмовлено в наданні згоди на звільнення профспілковою організацією і тому розпочалась нова процедура звільнення, за якою і звільнено позивачку; 10/10 профспілка надала згоду на звільнення позивачки; 08/09/2019 позивачці запропоновано посади, від яких вона відмовилась; позивачка не надала доказу існування інших посад, які б могли бути запропоновані; філію, в якій працювала позивачка ліквідовано, її поновлення у ліквідованій філії неможливо; друга спроба звільнення проведена відповідно до порядку, встановленого законодавством; з усіма посадами позивачку було ознайомлено; після першого попередження позивачку не було звільнено, бо не було згоди профспілки; скорочення посад проведено, філію ліквідовано.

В ч. 4 ст. 77 ЦПК України вказано, що суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Отже суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже не підлягають доказуванню обставини, які визнаються сторонами.

Надання профспілковим органом згоди на звільнення позивачки стороною позивача не оспорено.

Спір виник з приводу надання відповідачем позивачці всього переліку посад для вибору чи лише їх частини на час звільнення.

Спір виник з приводу повідомлення

Судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_3 11.10.2019 року звільнено з посади інженера категорії відділу обліку надання послуг із транспортування газу філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» у зв`язку зі скороченням посади у відповідності до п. 1 ст. 40 КЗпП України, про що відповідачем видано Наказ № 302-к від 11.10.2019 року.

У наказі № 302-к від 11.10.2019 року однією з підстав звільнення вказано Наказ філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» від 02.05.2019 року № 118 «Про скорочення посади».

08.08.2019 року позивачці вручено повідомлення про наступне звільнення після закінчення двомісячного терміну з дня попередження.

Ha підставі наказу АТ «Укртрансгаз» від 12.04.2020 № 248 «Про затвердження змін до штатних розписів» проведено заходи зі звільнення працівників у філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз», зокрема інженера І категорії відділу обліку надання послуг із транспортування газу ОСОБА_3 . Заходи з вивільнення працівників в філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» були проведені у послідовності передбаченій наказом від 02.05.2020 № 118 та 3 дотриманням норм чинного законодавства.

11.05.2019 - ОСОБА_3 письмово попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

16.07.2019 - Позивачу запропоновано переведення на вакантну посаду методиста кабінету навчального Навчально-оздоровчого центру.

19.07.2019 - отримано відмову ОСОБА_3 від запропонованої вакансії.

07.08.2019 - надійшов лист від голови первинної профспілкової організації апарату філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» про відмову у наданні згоди на звільнення із займаної посади ОСОБА_4

08.08.2019 - письмово попереджено ОСОБА_5 про майбутнє звільнення iз займаної посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України тa запропоновано перелік вакантних посад АТ «Укртрансгаз», згоди на переведення на які не отримано.

26.08.2019 позивачка ознайомилася із переліком вакантних посад АТ «Укртрансгаз» (станом на 21.08.2020) та відмовилася від переведення.

27.08.2019 позивач ознайомилася iз переліком вакантних посад АТ «Укртрансгаз» (станом на 27.08.2020) та знову відмовилася від переведення.

04.09.2019 позивачка ознайомилася із переліком вакантних посад АТ «Укртрансгаз» та вкотре відмовилася від переведення.

24.09.2019 позивачка ознайомилася із переліком вакантних посад АТ «Укртрансгаз» (станом на 23.09.2020) від переведення відмовилася.

10.10.2019 - отримано лист від голови первинної профспілкової організації апарату філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_3 3a п. 1 ст.40 КЗпП України у зв`язку iз скороченням штату.

11.10.2019 - видано наказ № 302-к про звільнення ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 29 липня 2025 року провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз», АТ «Укртрансгаз» про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - закрито в частині позовних вимог до відповідача Філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз».

Згідно з п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірванні власником або уповноваженим ним органом у випадку змін організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з передбаченої пунктом 1 частини першої статті цієї статті підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. При цьому, правом власника або уповноваженого ним органу є визначення чисельності працівників і штатний розпис, яке закріплено у ст. 64 Господарського кодексу України, згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Таким чином відповідачу належало право на ліквідацію філії та скорочення посад і звільнення працівників, що є підставою для розірвання трудового договору з позивачкою.

Верховним Судом України при розгляді цивільної справи № 6-401цcl5 від 01 квітня 2015 року висловлено правову позицію про те, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Безпосередньо в позовній заяві вказано, що позивачка відмовилась від роботи в іншій місцевості, підрозділах і філіях відповідача через виховання нею малолітньої дитини.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у практиці вирішення приватно-правових спорів підлягає застосуванню доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці); в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться засада добросовісності як одна із складових верховенства права.

Отже на час попередження позивачки про вивільнення вона відмовилась від роботи в іншій місцевості.

Відповідачем спростовано наявність вакантних посад, про які позивачку не було повідомлено.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

в позові ОСОБА_3 до АТ «Укртрансгаз» про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Повний текст складено 16/03/2026.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Бородовський С.О.