Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №187/467/26 — Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/467/26

2-о/0187/23/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2026 р. селище Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Іщенко І.М., за участі секретаря судового засідання Джунь І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,

В С Т А Н О В И В

16.03.2026 року до суду звернулася ОСОБА_1 із заявою, де заінтересована особа: Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Донецьк, Донецької області помер її дядько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Іванівка Петриківського району Дніпропетровської області. Факт родинних відносин з померлим підтверджується свідоцтвом про її народження, свідоцтвом про народження мого батька та померлого дядька.

Вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є спадкоємицею померлого за заповітом від 30.09.2019 року, посвідченим державним нотаріусом Могильною Л.Г., зареєстрованим в реєстрі за № 818, яким ОСОБА_2 , що зареєстрований: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження – с. Іванівка Петриківського району Дніпропетровської області на випадок своєї смерті зробив заповідальне розпорядження, яким заповів їй житловий будинок з відповідними господарчими будівлями і спорудами та прилеглою ділянкою, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 4,078 га та депозитні вклади у будь-якому відділенні АТ «Ощадбанк».

Факт смерті її дядька - ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 05.11.2025, яке видане Донецким городским отделом записи актов гражданского состояния Управления ЗАГС Донецкой Народной Республики (мовою оригіналу) та довідкою про смерть № С-18330 від 05.11.2025.

Дядько похований (фото копія з місця захоронення додається) на території, яка непідконтрольна державній владі України в місті Донецьк Донецької області.

Документи оформлені органами, установами та організаціями які розташовані на території непідконтрольній українській владі, ставлять під сумнів легітимність оформлення свідоцтва про смерть, тому вона просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Іванівка Дніпровського району Дніпропетровської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України: місто Донецьк, Донецької області, Україна.

Ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16.03.2026 року відкрито провадження у справі (а.с. 17).

У судове засідання заявниця ОСОБА_1 не з`явилася, у заяві просила розгляд справи проводити у її відсутності, вимоги заяви підтримала, просила її задовольнити, з підстав зазначених у заяві (а.с. 2).

В судове засідання представник заінтересованої особи - Царичанського відділ ДРАЦС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не з`явився, в телефонному режимі просив розглядати справу у його відсутності, проти заявлених вимог не заперечує, про що складена відповідна заява (а.с. 20).

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності сторін.

У відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у них докази та надавши їм оцінку, вважає, що заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) добудь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

В судовому засіданні встановлено, що у відповідності із свідоцтвом про народження заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками записані: батько – ОСОБА_3 , мати – ОСОБА_4 (а/з № 18 від 06.04.1974 року) (а.с. 13).

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у свідоцтві про народження записані: батько – ОСОБА_5 , мати – ОСОБА_6 (а/з № 38 від 16.03.1946 року) (а.с. 14).

Як вбачається з копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками записані: батько – ОСОБА_5 , мати – ОСОБА_7 (а/з № 02 від 11.01.1944 року) (а.с. 15).

Відтак, змістом наведених свідоцтв підтверджуються родинні зв`язки заявниці із померлим у рівні споріднення дядько заявниці.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Донецьк, Донецької області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Іванівка Петриківського району Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 05.11.2025 року, яке видане Донецким городским отделом записи актов гражданского состояния Управления ЗАГС Донецкой Народной Республики (мовою оригіналу) та довідкою про смерть № С-18330 від 05.11.2025 року (а.с. 6-7), реквізити, якого не відповідають вимогам законодавства, оскільки видано на тимчасово окупованій території України.

Згідно з п. п. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є таким, що не відповідає умовам діючого законодавства України і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. (ст. 1 ч. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Під час вирішення питання щодо оцінки доказів у цій справі суд вважає за необхідне взяти до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"є джерелом права в України. В справах "Loiziddo v. Turkey", "Cyprus v. Turkey", "Mozer v. the Republic of Moldova and Russia", "Iliascu and Others v. Moldova and Russia", ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду ООН у справі Намібії, Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони. Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії", який був наданий на запит Ради Безпеки ООН, у справі Намібії так званого "намібійського винятку", який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою невизнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток, викладений у п. 125 Консультативного висновку, полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Застосовуючи "намібійський виняток" у справі "Кіпр проти Туреччини", Європейський суд з прав людини зокрема зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Про необхідність врахування актів органів влади з окупованих територій Європейським судом з прав людини у п. 45 рішення по справі Луізіду проти Туреччини» від 18.12.1996 року (заява № 15318/89) була викладена правова позиція, що при аналогічних обставинах щодо відсутності ефективного державного контролю Кіпру за такими територіями, міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей і дій, які звідти походять, наприклад актів реєстрації народження, смерті і шлюбу, наслідки яких можуть ігноруватися лише на шкоду мешканців тієї чи іншої території.

За таких обставин, суд враховує, як докази смерті ОСОБА_2 , надане заявницею свідоцтво про смерть.

Відповідно до роз`яснень наданих в п.13 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

У відповідності зі ст. 9 ЗУ "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті; державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 17 ЗУ "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану зокрема на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Відповідно до пункту 5.1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 року № 3307/5) передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року за №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за №1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Згідно роз`яснень наданих в п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 , впливає на права, обов`язки чи законні інтереси заявниці.

Заявниці позбавлена можливості у встановленому законом порядку здійснити реєстрацію факту смерті особи, оскільки документи на підтвердження цих обставин видані на тимчасово окупованій території, що унеможливлює отримання заявницею свідоцтва про смерть в органах державної реєстрації актів цивільного стану України.

Беручи до уваги встановлені у судовому засіданні обставини справи, досліджені докази, суд приходить до висновку про те, що заява знайшла своє обґрунтоване доведення в ході судового розгляду, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4,259, 263, 265, 293, 315 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Царичанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Іванівка Дніпровського району Дніпропетровської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України: місто Донецьк, Донецької області, Україна.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя І.М. Іщенко