Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №185/2954/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2954/26

Провадження № 3/185/1279/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 року Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Щербина О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, під час запровадженого Указом Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану у Україні, справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Павлоградського РВП ГУНП України в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, місце проживання: АДРЕСА_1 , -

В С Т А Н О В И В :

На думку органу, що склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП за наступних обставин.

Водій ОСОБА_1 , 25 лютого 2026 року о 18.55 год. керував транспортним засобом – “RENAULT LOGAN” д.н.з. НОМЕР_1 по автодорозі М-30 у напрямку міста Дніпро з міста Павлограда за населеним пунктом Межиріч близько 700 м. де відбулась ДТП за участю автомобіля “Сеат Альхамбра” н.з. НОМЕР_2 та автомобіля “Фольцваген Таурег” н.з. НОМЕР_3 , які знаходили на проїжджій частині з механічними пошкодженнями, не оцінив дорожньої обстановки та не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки в темну пору доби та погодних умов, не був уважний, чим здійснив наїзд на перешкоду, а саме двигун автомобіля “Сеат Альхамбра”, який знаходився на проїжджій частині, в результаті транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.3 ПДР України.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не визнав та пояснив, що 25 лютого 2026 року о 18.55 год. він керував транспортним засобом – “RENAULT LOGAN” д.н.з. НОМЕР_1 по автодорозі М-30 у напрямку міста Дніпро з міста Павлограда за населеним пунктом Межиріч близько 700 м. Побачив, що по ходу його руху відбулась ДТП за участю автомобіля “Сеат Альхамбра” н.з. НОМЕР_2 та автомобіля “Фольцваген Таурег” н.з. НОМЕР_3 , які знаходили на проїжджій частині з механічними пошкодженнями, в цей час він наїхав на перешкоду, а саме двигун автомобіля, який знаходився на проїжджій частині, в результаті його транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Додав, що місце ДТП не було освітлене, не було ніяк огороджено, або якось позначено, що підтверджено схемою місця ДТП. Коли він побачив двигун на проїжджій частині зупинити транспортний засіб або об`їхати перешкоду він вже не міг.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши та співвставивши все між собою та в сукупності, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Так, зі змісту ст. 124 КУпАП слідує, що відповідальність за вчинення зазначеного адміністративного правопорушення настає лише у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Так, згідно з вимогами ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

В контексті вимог, зазначених у ст.256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення повинен містити усі відомості з детальним викладенням обставин, що стосуються правопорушення, з метою повного відображення фактів учиненого порушення.

За змістом протоколу ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за те, що керуючи автомобілем “RENAULT LOGAN” д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення п. 12.3 ПДР України по автодорозі М-30 у напрямку міста Дніпро з міста Павлограда за населеним пунктом Межиріч близько 700 м. не оцінив дорожньої обстановки та не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки в темну пору доби та погодних умов, не був уважний чим здійснив наїзд на перешкоду, а саме двигун автомобіля “Сеат Альхамбра”, який знаходився на проїжджій частині після ДТП за участю автомобіля “Сеат Альхамбра” н.з. НОМЕР_2 та автомобіля “Фольцваген Таурег” н.з. НОМЕР_3 , в наслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Відповідно до п. 12.3 ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суддя виходить з наступного.

Об`єктивна сторона зазначеного складу адміністративного правопорушення полягає в певних діях (бездіяльності) водія, якими порушується відповідний пункт ПДР України, що перебуває в причинному зв`язку з подією ДТП. Це випливає зі змісту диспозиції ст. 124 КУпАП, яка по своїй суті є відсилочною до Правил дорожнього руху України.

Для визначення перебування цього порушення в причинному зв`язку з подією ДТП в наведеній дорожній обстановці необхідні вихідні дані, які підлягають дослідженню в судовому засіданні, в тому числі в частині технічної спроможності пояснень осіб щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди, без чого неможливо зробити висновок про винуватість особи у вчиненому правопорушенні.

Тобто жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ДТП сталося з вини саме водія ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Ретельно дослідивши докази в справі, зокрема пояснення особи яка притягається до адміністративної відповідальності, пояснення свідків ДТП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та протокол серії ЕПР1 №600813 від 25 лютого 2026 року, суд приходить до висновку, що вони не доводять в діях водія ОСОБА_1 порушень ПДР України, що перебувають в причинному зв`язку з подією ДТП, а суддя у відповідності до чинних норм законодавства не здобуває докази в справі про адміністративні правопорушення, цей обов`язок покладено на орган, який склав протокол, з огляду на необхідність дотримання принципу безсторонності та змагальності процесу.

Згідно пояснення водія ОСОБА_1 , які ним надавалися, і які є послідовними в повній мірі узгоджуються із даними схеми з місця пригоди, з розміщенням транспортних засобів на дорозі після ДТП, з характером та локалізацією пошкоджень транспортних засобів, що вказує на їх об`єктивність та правдивість.

Свідки ДТП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , у своїх поясненнях під час складання протоколу також вказували на відсутність освітлення та позначення – огородження місця дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля “Сеат Альхамбра” н.з. НОМЕР_2 та автомобіля “Фольцваген Таурег” н.з. НОМЕР_3 .

Тобто ОСОБА_1 як і пояснював він сам у суді, не мав технічної можливості запобігти зіткнення з двигуном автомобіля, який знаходився на проїжджій частині по ходу його руху.

Таким чином відсутні докази винуватості водія ОСОБА_1 у порушенні ним Правил дорожнього руху, а тому відсутні правові підстави для його притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи з принципу диспозитивності і незалежності суду, та задля забезпечення принципу змагальності сторони обвинувачення зі стороною захисту на суддю не може бути покладений тягар виклику свідків, витребування доказів тощо, щоб усунути недостатність або погану якість зібраних доказів, тобто суд не може брати на себе функції обвинувачення, оскільки це є несумісним із завданням здійснення правосуддя на основі суворого додержання законності.

Презумпція невинуватості є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 року та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997р. передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п.4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доводити свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Маліге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, зважаючи на встановлені під час судового розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності достатніх та переконливих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд доходить висновку, що сукупністю доказів у справі не доведено скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку з недоведеністю наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП

На підставі викладеного, керуючись ст. 124, п.1 ч.1 ст.247, ст. 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, провадженням закрити за відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

СУДДЯ О.О. ЩЕРБИНА