Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №182/732/24 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/732/24

Провадження № 2/0182/3804/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.03.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

08.02.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Паріс» звернулося в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 30114 грн. 54 коп. та судового збору в розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.04.2019 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «РВС Банк» було підписано заяву-договір №5024833 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Відповідач підписанням Заяви-Договору про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб акцептував укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщений на сайті Банку і беззастережно приєднався до умов Договору. З умовами Договору ознайомлений та зобов`язався самостійно відстежувати зміни, які будуть вноситись до Договору.

За умовами заяви відповідачу було надано споживчий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок у розмірі 15384,62 грн., строк дії кредиту 24 місяців, процентна ставка - 18% річних, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту 2,5 % річних від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту 3% від суми наданого кредиту.

В день підписання заяви-договору №5024833 від 08.04.2019 року, відповідач отримав платіжну картку, яка відкрита згідно умов Заяви-Договору, що підтверджується розпискою щодо отримання платіжної картки від 08.04.2019 року.

Грошові кошти у сумі 15384,62 грн. були зараховані Акціонерним товариством «РВС Банк» 08.04.2019 року на картковий рахунок Клієнта, що підтверджується випискою по особовому рахунку та меморіальним ордером.

05.03.2020 року між Акціонерним товариством «РВС Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс» було укладено договір про відступлення права вимоги №05/03/2020-1. Акціонерне товариство «РВС Банк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс» право вимоги до ОСОБА_1 за заявою-Договором №5024833 від 08.04.2019 року на загальну суму 26541,78 грн., з яких 15384,62 грн. заборгованість за тілом кредиту, 3120,22 грн. заборгованість за процентами, 5076,94 грн. заборгованість за комісією, 2960,00 грн. за пенею.

Відповідач свої зобов`язання за вказаним вище кредитним договором не виконав, загальний розмір його заборгованості станом на 29.01.2024 року складає 24108,57 грн., з яких: 12951,41 грн. заборгованість за тілом кредиту, 3120,22 грн. заборгованість за процентами, 5076,94 грн. заборгованість за комісією, 2960 грн. за пенею.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання, позивачем нараховано на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 1425,07 грн. 3% річних за користування грошовими коштами за період з 06.03.2020 року по 23.02.2022 року.; 4580,90 грн. інфляційних втрат за період з 06.03.2020 року по 23.02.2020 року.

Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 30114,54 гривень.

Ухвалою про відкриття провадження від 06.03.2024 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що відповідає вимогам ст. 279 ЦПК України. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

14.05.2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому він зазначає, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними, тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

21.05.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2019 року між Акціонерним товариством «РВС Банк» та ОСОБА_1 укладено Заяву-Договір №5024833 від 08.04.2019 року про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Як вбачається з Заяви-Договору № 5024833 від 08.04.2019 року, відповідач підписанням Заяви-Договору про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб акцептував укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщений на Сайті Банку і беззастережно приєднав до умов Договору. Відповідач з умовами Договору був ознайомлений та зобов`язався самостійно відстежувати зміни, які будуть вноситись до Договору.

Згідно умов вказаного договору, відповідач отримав споживчий кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок у розмірі 15384,62 грн. та прийняв на себе зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою в розмірі 18% річних, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту 2,5 % річних від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту 3% від суми наданого кредиту. Кредит наданий на 24 місяці.

В день підписання Заяви-Договору № 5024833 від 08.04.2019 року відповідач отримав платіжну картку, яка відкрита згідно умов Заяви-Договору.

Грошові кошти у сумі 15384,62 грн. були зараховані Акціонерним товариством «РВС Банк» 08.04.2019 року на картковий рахунок Клієнта, що підтверджується Випискою по особовому рахунку та меморіальним ордером, копії яких додаються.

Відповідно до п.п. 7.3.1. публічної пропозиції, погашення Клієнтом заборгованості за Споживчим кредитом, в тому числі Щомісячного платежу здійснюється щомісячно та\або в дату повного погашення заборгованості за Споживчим кредитом, починаючи з місяця, наступного після місяця оформлення Споживчого кредиту, за ануїтетною схемою погашення (ряд рівних грошових переказів, що здійснюються через рівні проміжки часу) у розмірах і терміни (дати), визначені Графіком платежів, шляхом забезпечення наявності грошових коштів у відповідних сумах на рахунку для погашення заборгованості, що зазначений у Заяві-Договорі.

Пунктом 7.3.11. публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено, що у разі порушення терміну погашення заборгованості за споживчим кредитом, в тому числі Щомісячного платежу, в тому числі його частини, встановленого графіком платежів, така заборгованість, у тому числі щомісячний платіж (або його частина) вважається простроченим починаючи з наступного дня за днем встановленого терміну погашення згідно з графіком платежів до дня погашення простроченої заборгованості. З дня виникнення простроченої заборгованості за споживчим кредитом, в тому числі Щомісячного платежу, встановленого графіком платежів, банк має право нараховувати штрафні санкції за порушення строків погашення заборгованості за споживчим кредитом, у тому числі Щомісячних платежів у розмірі 10,00 грн. за кожен день прострочення платежу.

Керуючись ст. 516 ЦК України Банк має право на можливу заміну Кредитора, шляхом відступлення права вимоги за Заявою-Договором. (п. 7.6.2. Публічної пропозиції).

05.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс» та Акціонерним товариством «РВС Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги № 05/03/2020-1.

Відповідно до п.п. 1.1. п.1 Договору відступлення права вимоги Первісний Кредитор у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а Новий Кредитор приймає (набуває) права вимоги Первісного Кредитора за Кредитними Договорами, зазначеними у Додатку №1 до цього Договору, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього тощо, що є невід`ємною частиною (надалі за текстом Кредитні договори), які укладені між Акціонерним товариством «РВС Банк» та боржниками.

Як вбачається з Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги, Акціонерне товариство «РВС Банк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс» право вимоги до відповідача за Заявою-Договором №5024833 від 08.04.2019 року.

Підпунктом 1.2. Договору відступлення права вимоги право вимоги за кредитними Договорами відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги.

Новий кредитор, відповідно до п.п. 1.5 п.1 Договору відступлення права вимоги, після переходу до нього права вимоги стає кредитором за Кредитними договорами та одержує право вимагати від Боржників належного виконання всіх без виключення зобов`язань за Кредитними Договорами, які існували та існують на момент укладання цього Договору.

На дату звернення до суду відповідач грошові кошти, отримані в кредит, не повернув, проценти, сплачені за користування кредитними коштами та інші платежі передбачені умовами Договору не сплатив.

Станом на 29.01.2024 року заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» за заявою-Договором № 5024833 від 08.04.2019 року складає 24108,57 грн., з яких: 12951,41 грн. заборгованість за тілом кредиту, 3120,22 грн. заборгованість за процентами, 5076,94 грн. заборгованість за комісією, 2960,00 грн. за пенею.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу вимог ст. ст. 1048,1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності з п. 1 ч. 1ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525,526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Аналізуючи наведені вище норми матеріального права та надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі був укладений кредитний договір у встановленій законом формі, з визначенням усіх істотних умов.

У судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт порушення ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредитного боргу у строк, передбачений заявою-Договором №5024833 від 08.04.2019 року, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 26541,78 грн.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст.2 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.

Згідно положень ст. 12,13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З урахуванням наведеного, беручи до уваги факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання за заявою-договором № 5024833 від 08.04.2019 року суд зазначає про правомірність нарахування ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за період з 06.03.2020 року до 23.02.2022 року 1425,07 грн. 3% річних та 4580,90 грн. інфляційних втрат, тому дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Щодо стягнення заборгованості за комісією суд зазначає про таке.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника(за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»(у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1та частини 2 статті 8Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 за №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, комісія за надання послуг з управління кредитом при використанні кредиту при простроченні оплати чергового платежу може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22) зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що умовами укладеного між сторонами кредитного договору, а саме пунктами 5.7.3.5.7.5. частини 5 договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, до умов якого шляхом підписання заяви беззастережно приєдналась відповідач передбачено встановлення щомісячної комісії за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту.

Однак при цьому в кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику ОСОБА_1 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Отже, враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення договору у частині 5 договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, на які посилається позивач, щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за управління кредитом є нікчемним відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судомне вимагається (частина 2 статті 215 ЦК України).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

У зв`язку з наведеним суд приходить до висновку про відмову у задоволення позову в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 5076,94 грн.

Щодо посилань представника відповідача у своєму відзиві на існування виконавчого напису №933 приватного нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Бєлою Оксаною Миколаївною щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПАРІС» коштів у сумі 26541,78 грн., який оскаржений відповідачем у судовому порядку, судом встановлено, що 06.05.2024 року рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 182/5687/23 визнано виконавчий напис №933 від 08.05.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою Оксаною Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПАРІС» заборгованості в розмірі 26791 грн. 78 коп., таким, що не підлягає виконанню, вказане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили, а тому посилання відповідача на цю обставину, як відмову у задоволенні позову, не приймається судом до уваги, оскільки існування заборгованості за кредитним договором № 5024833 від 08.04.2019 року знайшло своє підтвердження під час судового розгляду.

З огляду на наведене, враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 25037,60 грн., що складається з: 12951,41 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3120,22 грн. - заборгованість за процентами; 2960,00 грн. – заборгованість за пенею; 1425,07 грн. 3% річних за користування грошовими коштами за період з 06.03.2020 року до 23.02.2022 року; 4580,90 грн. - інфляційних втрат за період з 06.03.2020 року до 23.02.2022 року.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2517,51 грн.

Зважаючи на те, що позовні вимоги були частково задоволені, тому в силу вимог ст. ст. 137, 141 ЦПК України суд дійшов висновку про відмову у відшкодуванні витрат понесених стороною відповідача у розмірі 5000 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 171, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПАРІС» заборгованість за кредитним договором №5024833 у розмірі 25037,60 грн. (двадцять п`ять тисяч тридцять сім грн. 60 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПАРІС» судовий збір у розмірі 2517 грн. 51 коп. (дві тисячі п`ятсот сімнадцять грн. 51 коп.).

В іншому відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Рунчева