Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №201/1653/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/1653/25

Провадження № 2/201/432/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

19 березня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебтплюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним,

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

15.05.2008 між Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту №11346513000.

Відповідно до п. 1.1. цього кредитного договору банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, доларах США в сумі 62000,00, що дорівнює еквіваленту 313100,00 гривень за курсом НБУ на день укладання договору, строком до 14 травня 2037 року (п. 1.2.2. договору).

Згідно із п. 2.1 кредитного договору виконання зобов`язань позичальника за цим договором, зокрема, забезпечується порукою відповідачки ОСОБА_1 .

Відповідно до договору поруки №1134651300/П1 від 15.05.2008, укладеного між Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №11346513000 від 15.05.2008 (основний договір), в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно із п. 1.2. поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного основного договору, зокрема, сума основного договору 62000,00 доларів США. Термін виконання основного зобов`язання 14.05.2037, якщо згідно умов основного договору не буде застосовано інші терміни виконання такого зобов`язання.

Відповідно до п. 1.3. поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (у тому числі суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Згідно із п. 1.4. відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Відповідно до п. 1.5. причини невиконання боржником своїх зобов`язань за основним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов`язань за договором.

Для укладення договору поруки поручитель ОСОБА_1 для оцінки її майнового стану надавала до банку документи, які підтверджували, що вона є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2005.

08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі і на умовах, визначених цим договором ПАТ «УкрСиббанк» передає ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта банк» замінює ПАТ «УкрСиббанк» як кредитора у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

За вказаним договором відступлено від ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» в тому числі право вимоги за кредитним договором №11346513000 від 15.05.2008 та договорами забезпечення по кредиту.

Надалі, 07.11.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» укладено договір № 2082/К про відступлення прав вимоги, за яким, в тому числі відступлено право вимоги за договором кредиту №11346513000 від 15.05.2008 та договорами забезпечення по кредиту.

Заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11346513000 від 15.05.2008 не погашена та складає 138317,50 дол. США, з яких: 57 903,51 дол. США заборгованість по основній сумі, 80 413,97 дол. США заборгованість за відсотками.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №407255807 від 09.12.2024 ТОВ «Укрдебт Плюс» стало відомо, що поручитель ОСОБА_1 відчужила безоплатно належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на користь своєї матері ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого 17.04.2012 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Алєксєєнко В.О. за реєстровим №449.

Поручителем ОСОБА_1 здійснено безоплатне відчуження квартири своєму родичу (матері) після порушення позичальником кредитних зобов`язань, з метою уникнення звернення стягнення на своє майно та уникнення виконання своїх зобов`язань перед кредитором.

Таким чином, наведе вказує на недобросовісність дій ОСОБА_1 , відтак, на думку позивача, спірний договір дарування є недійсним, як фраудаторний правочин, оскільки вчинений на шкоду позивачу (кредитору). ОСОБА_1 спочатку уклала договір поруки про солідарну відповідальність з позичальником за кредитними зобов`язаннями, а коли позичальник перестав належним чином виконувати свої зобов`язання, поручитель подарувала належне їй на праві власності на нерухоме майно своїй матері з метою уникнення виконання зобов`язання з повернення коштів, задля унеможливлення звернення стягнення на майно поручителя, оскільки на момент укладення оспорюваного договору достовірно була обізнана про те, що у зв`язку з укладенням договору поруки у неї виникло зобов`язання повернути кошти кредитору.

Після відчуження указаного майна у ОСОБА_1 не залишилось майна, за рахунок якого вона може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором. Оспорюваний договір дарування квартири суперечить принципу добросовісності, має ознаки фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України).

Для кваліфікації оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні не має значення, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав; важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна.

Уклавши спірний правочин, поручитель діяла очевидно недобросовісно та зловживала правами стосовно кредитора, оскільки уклала договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

На підставі викладеного, просив визнати недійсним договір дарування квартири за адресою АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 17.04.2012 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Алєксєєнко В.О. за реєстровим № 449.

Заяви учасників процесу по суті справи.

24.04.2025 представник відповідачки ОСОБА_2 – адвокат Федорець Є.Є. надав відзив на позовну заяву (а.с. 48 - 52), у якому зазначив, що натепер відсутнє будь-яке рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, з позовами АКБ «Укрсиббанк», ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «Укрдебт Плюс» не звертались, тому твердження позивача про наявність будь-якої заборгованості за вказаним договором не підтверджується доказами.

Позивачем не надано розрахунку заборгованості за договором, банківських виписок, які б підтверджували її наявність. Твердження, що відповідача ОСОБА_1 вчинила фраудаторний правочин, є припущенням позивача, яке не підтверджується належними та допустимими доказами. Так, оскаржуваний правочин укладений 17.04.2012, тобто, майже через 4 роки після укладення договору позики та за 13 років до подання позову до суду. Позивач не надав доказів пред`явлення претензії, вимоги, які б підтверджували ту обставину, що на момент вчинення нотаріальної дії, ОСОБА_1 достовірно знала та/або не могла не знати про наявність будь-яких вимог банку до неї, а також не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що відчуження нею нерухомого майна відбувалось саме з метою уникнення зобов`язань, тим паче таких, які станом на день подання цього відзиву відповідачка ОСОБА_1 перед позивачем не має.

Сама по собі наявність договору поруки, як слідує з його змісту, не може перешкоджати відповідачу реалізувати право власності, оскільки жодних обмежень, в тому числі й заборон, вказаний договір не містить, арешт на майно, як і заборона відчуження на нього не накладалась, а тому твердження позивача про недійсність угоди не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Позивач не повідомляє суд про те, що в забезпечення договору про надання споживчого кредиту укладено договір іпотеки №11346513000/11346529000/2/3, посвідчений приватний нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., відповідно до умов якого ОСОБА_3 передано в іпотеку нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_2 , а тому виконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань за кредитним договором можливе шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому її майно, яке законно вибуло з його власності, не має жодного відношення до вказаного кредитного договору, оскільки не передавалось банку в іпотеку, не було предметом застави та жодним чином не фігурувало ані в договорі про надання споживчого кредитну, ані в договорі поруки.

Відповідачка ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, тому не може бути безпідставно позбавлена своєї власності. Отримавши у свою власність квартиру не могла і не повинна була передбачати наявність ризику того, що право власності на квартиру може бути припинено у зв`язку з незаконним, на думку позивача, відчуженням. Таким чином, ОСОБА_2 не може відповідати своєю власністю за бездіяльність позивача, який не вчинив жодних дій для стягнення грошових коштів з боржника, оскільки навіть не є стороною цього правочину. Здійснюючи відчуження майна ще у 2012 році, ОСОБА_1 не знала та не могла знати про те, що через 13 років, правонаступник кредитора буде заявляти якісь майнові вимоги (хоча про такі навіть у цьому позові не заявляється), а тому твердження позивача про те, що у такий спосіб ОСОБА_1 приховала майно на яке гіпотетично може бути звернуте стягнення, не відповідає фактичним обставинам справи та є надуманим.

Також представник заявив про застування строку позовної давності, зауваживши, що позивач набув права вимоги 07.11.2019. Таким чином, з цієї дати розпочав спливати строк позовної давності, який закінчився 08.11.2022. З позовом звернувся до суду лише 06.02.2025у, тобто після спливу строку позовної давності. Крім цього, укладення оскарженого правочину мало місце ще у 2012 році, тобто за 13 років тому, що додатково вказує на сплив строків позовної давності, які, протягом цього тривалого часу не зупинялись та не преривались.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відповідь на відзив (а.с. 77 -79), у якому вказав, що позивач надавав витяг з додатку №2 до договору № 2082/К про відступлення прав вимоги від 07.11.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс», за яким, в тому числі відступлено право вимоги за договором кредиту №11346513000 від 15.05.2008 та договорами забезпечення по кредиту. У вказаному витягу зазначено розмір заборгованості за тілом кредиту (основна заборгованість) – 57903,51 доларів США; заборгованість за відсотками – 80413,97 дол. США. З часу відступлення права вимоги на користь ТОВ «Укрдебт Плюс» позичальником та поручителем заборгованість не сплачувалася. На даний час непогашена заборгованість складає 138317,48 доларів США, доказів сплати відповідачами не надано. Кредитний договір є дійсним, зобов`язання виникають саме з нього, а не судового рішення. Відповідачка ОСОБА_1 як поручитель знає про зміст договору поруки, вона є дружиною позичальника ОСОБА_3 , тому обізнана про стан виконання укладених нею та чоловіком договорів з банком. Після відчуження указаного майна у ОСОБА_1 не залишилось майна, за рахунок якого вона може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором. Додатково про недобросовісність відповідачів свідчить той факт, що спочатку (з 24.05.2005 року) власником квартири за адресою АДРЕСА_1 була ОСОБА_2 . Потім квартиру «переписали» на ОСОБА_1 , а після отримання кредиту та виникнення обов`язку платити за укладеними договорами, спірну квартиру знову «повернули» у власність ОСОБА_2 шляхом укладення спірного правочину. Тобто, сторони чергують зміну власника квартири залежно від ситуації та з метою уникнення стягнення на вказане майно в рахунок погашення укладених договорів.

Наявність договору іпотеки не відміняє дію договору поруки, це різні види забезпечення. Крім того, згідно договору іпотеки сторони погодили заставну вартість предмету іпотеки в розмірі 368650,00 грн., в той час як заборгованість за кредитним договором складає 138317,48 дол. США, що еквівалентно в національній валюті 5 774 754,79 грн. Відповідачам відомо, що вартості заставного майна недостатньо для повного погашення заборгованості за кредитним договором, а відтак ними навмисно та на шкоду кредитору здійснено дії по відчуженню майна поручителя за кредитом.

Щодо застосування строку позовної давності, зауважив, що про укладення спірного договору позивач дізнався з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.12.2024, тому, з урахуванням «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України щодо зупинення перебігу строку позовної давності, позивачем цей строк не пропущений. Наполягав на задоволенні позову.

Рух справи.

Ухвалою судді від 24.03.2025 відкрите провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с. 33).

Ухвалою суду від 10.07.2025 за клопотанням позивача витребувані докази (а.с. 116, 117).

Підготовче засідання у справі закрите 20.01.2026 та справа призначена до судового розгляду по суті (а.с. 166).

Представник позивача – адвокат Пивоваров В.І. у судове засідання надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити (а.с. 168, 169).

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання жодного разу не явилася, про дату місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв не надавала.

Від відповідачки ОСОБА_1 надійшла до суду заява про розгляд справи без її участі (а.с. 165). Від її представника – адвоката Федорця Є.Є. надійшла до суду заява про розгляд справи без його участі (а.с. 182).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

15.05.2008 між АКБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту №11346513000, відповідно до п. 1.1. якого банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, доларах США в сумі 62000,00, що дорівнює еквіваленту 313100,00 гривень за курсом НБУ на день укладання договору, строком до 14 травня 2037 року (п. 1.2.2. договору). Згідно із п. 2.1 кредитного договору виконання зобов`язань позичальника за цим договором забезпечено порукою відповідачки ОСОБА_1 (а.с. 18 – 21).

Розділом 2 передбачені умови забезпечення кредиту. Так, виконання зобов`язань позичальника забезпечується: застава нерухомості: квартира загальною площею 54,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , що є власністю ОСОБА_3 . Порука: ОСОБА_1 ; ОСОБА_4 .

Того ж дня між АКБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 укладений договір поруки №1134651300/П1, згідно із яким поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №11346513000 від 15.05.2008 (основний договір), в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно із п. 1.1. договору поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_3 , ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ,) усіх його зобов`язань перед Кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11346513000 від 15.05.2008 (далі - основний договір), укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно із п. 1.2. поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного основного договору, зокрема, сума основного договору - 62 000,00 доларів США 00 центів. Вказана сума основного договору дорівнює еквіваленту 313 100,00 гривень 00 копійок за курсом НБУ на день укладення основного договору, при цьому сторони обумовили, що такий гривневий еквівалент має визначатися в цьому договорі лише в разі, якщо сума основного договору виражена в іноземній валюті.

Термін виконання основного зобов`язання — «14» травня 2037 року, якщо згідно умов Основного договору не буде застосовано інші терміни виконання такого зобов`язання;

Відповідно до п. 1.3. поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за Основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору.

Пунктом 1.4. передбачено, що відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Позивач вказав, що для укладення договору поруки поручитель ОСОБА_1 для оцінки її майнового стану надавала до банку документи, які підтверджували, що вона є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2005.

Також позивач надав копію договору купівлі-продажу квартири від 25.04.2005, посвідченого приватним нотаріусом Шевченко В.В., згідно із яким ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 37,8 кв.м. за 75000,00 гривень. Відповідно до відомостей БТІ від 11.04.2005 вартість майна складає 10 860,00 грн (а.с. 10, 11).

ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_9 » на підставі свідоцтва про шлюб з ОСОБА_3 від 11.08.2007 (а.с. 25, 125).

Надалі, як вказує позивач, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав щодо об`єкта нерухомого майна №407255807 від 09.12.2024 ТОВ «Укрдебт Плюс» стало відомо, що поручитель ОСОБА_1 подарувала цю квартиру матері ОСОБА_2 за договором дарування від 17.04.2012 (а.с. 17).

З матеріалів витребуваної нотаріальної справи встановлено, що 17.04.2012 між ОСОБА_1 (дарувальником) і ОСОБА_2 (обдарованим) укладено договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Алєксєєнко В.О. за реєстровим №449. Квартира оцінена у 47005,00 грн (а.с. 121).

Позивач вказує, що 08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі і на умовах, визначених цим договором ПАТ «УкрСиббанк» передав ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого відступлено від ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» в тому числі й право вимоги за кредитним договором №11346513000 від 15.05.2008 та договорами забезпечення по кредиту.

Копії цього договору, додатків витягів з реєстру прав вимог не надано.

07.11.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» укладено договір № 2082/К про відступлення прав вимоги, за яким, як вказує позивач, відступлено право вимоги за договором кредиту №11346513000 від 15.05.2008 та договорами забезпечення по кредиту.

Відповідно до п. 1.1. за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність права вимоги, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, та які включають:

право вимоги до позичальників, заставодавців, майнових поручителів та фінансових поручителів (боржники), які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у додатку № 1, додатку № 2 до цього Договору;

право оскаржувати недійсність або припинення прав вимоги, а також припинення/ліквідацію будь-якого з боржників у судовому та позасудовому порядках;

право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника прав вимоги та/або кредитора за правами вимоги, які передбачені законодавством та укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись боржників, органи нотаріату, правонаступників/спадкоємців боржників, тощо;

право власності на права вимоги, а також інші права кредитора за правами вимоги, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність чи припинення або у разі скасування припинення/ліквідації боржника, на підставі цього договору;

право набути у власність гроші та/або майно на підставах наведених у додатку № 1, додатку № 2 до цього договору або отримати грошові кошти/відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності Укладених договорів, тощо;

інші права, що пов`язані або випливають із прав вимоги, надалі за текстом «Права вимоги».

Згідно із п. 1.2. покупець сплачує продавцю за права вимоги грошові кошти (плату) у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.3. права вимоги вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору.

У п. 2.2. покупець підтверджує, що в момент укладення цього договору ознайомився та отримав від продавця інформацію та документи стосовно прав вимоги.

Відповідно до п. 2.3. покупець підписанням цього договору підтверджує, що він розуміє (усвідомлює) характер прав вимоги, що переходять до покупця за цим договором, повідомлений про всі права третіх осіб, які виникають з прав вимоги, усвідомлює, погоджується та приймає усі ризики, пов`язані із таким переходом, у тому числі ризики того, що покупець у майбутньому не зможе отримати жодних коштів або майна за правами вимоги.

Згідно із п. 2.6. покупець самостійно та за власний рахунок здійснює повідомлення боржників (в тому числі позичальників, заставодавців, майнових/фінансових поручителів) за договорами, права вимоги за якими відступаються йому на умовах цього договору. підписанням цього договору покупець, як новий кредитор у зобов`язаннях, приймає на себе всі ризики настання несприятливих для нього наслідків, що можуть настати в разі неповідомлення та/або несвоєчасного повідомлення боржників. Банк, в свою чергу, здійснює повідомлення боржників шляхом розміщення відповідного інформаційного повідомлення на офіційному сайті АТ «Дельта Банк».

Відповідно до п. 2.7. покупець, який після набрання законної сили цим договором є новим належним іпотекодержателем за договорами іпотеки, зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржників (в тому числі позичальників за кредитними договорами та іпотекодавців за іпотечними договорами, укладеними в забезпечення відповідних кредитних договорів) про відступлення прав за іпотечними договорами і прав вимоги за основними зобов`язаннями у порядку, передбаченому чинним законодавством, зокрема, Законом України «Про іпотеку».

Згідно із п. 5.2. покупець підписанням цього договору підтверджує, що до моменту укладення цього Договору ознайомився із фактичним станом прав вимоги, усвідомлює та погоджується із обсягом та специфікою прав вимоги, які ним набуваються за цим договором, тим, що покупець може не отримати на підставі набутих за цим договором прав вимоги жодних коштів, майна або інших благ, які покупець очікував потенційно отримати, укладаючи цей договір.

Позивачем надано роздруківка аркушу під назвою «додаток № 1 до договору № 2082/К купівлі-продажу прав вимоги від 07.11.2019», із зазначенням ПІБ ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , їх ІПН, номер договору, дати їх укладення та опис заставної ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_3 . Роздруківка не містить підписів сторін (а.с. 9).

ІІ. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Приписами ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та таке інше.

Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд ураховує позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) про те, що «наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього".

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.1. договору про відступлення права вимоги передаються права вимоги, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, та які включають право вимоги до позичальників, заставодавців, майнових поручителів та фінансових поручителів (боржники), які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у додатку № 1, додатку № 2 до цього договору…, право набути у власність гроші та/або майно на підставах наведених у додатку № 1, додатку № 2 до цього договору або отримати грошові кошти/відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності укладених договорів.

Разом із тим, позивачем надано роздруківка аркушу під назвою «додаток № 1 до договору № 2082/К купівлі-продажу прав вимоги від 07.11.2019», із зазначенням ПІБ ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , їх ІПН, номер договору, дати їх укладення та опис заставної ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_3 . Роздруківка не містить підписів сторін (а.с. 9).

При цьому, договором не передбачено, що додатки передаються в електронній формі і підписані електронним цифровими підписами або в іншій спосіб, аніж договір.

Позивач вказує, що надавав витяг з додатку № 2 до договору № 2082/К про відступлення прав вимоги від 07.11.2019, у якому зазначено розмір заборгованості за тілом кредиту (основна заборгованість) – 57903,51 доларів США; заборгованість за відсотками – 80413,97 доларів США (а.с. 9, зворот).

Однак роздруківка «додатку № 2 до договору № 2082/К про відступлення прав вимоги від 07.11.2019» взагалі не містить не підписів не реквізитів сторін.

Позивачем не надано розрахунку заборгованості, виписок із банківського рахунку позичальника, позивач не звернувся до суду із клопотанням про її витребування.

Позивач не надав взагалі доказів того, що в нього або у первісного кредитора виникло право вимоги за кредитним договором, як таке, що зумовлює його інтерес як кредитора, право якого порушено оспорюваним фраудаторним правочином.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що у справах про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором саме позивач повинен довести, що відповідно до умов укладеного кредитного договору строк виконання такого зобов`язання є таким, що настав, а тому позичальник продовжує користуватися цими грошовими коштами неправомірно. У разі дострокового стягнення суми кредиту саме позивач має довести, що такий обов`язок виник, оскільки виключно з ініціативи кредитора та у порядку, визначеному умовами кредитного договору, в односторонньому порядку відбулася зміна умов такого договору, зокрема щодо строку виконання цивільного зобов`язання.

В оцінці цього визначальними є умови кредитного договору. Такий договір є джерелом правового регулювання цивільних відносин між сторонами, який визначає обов`язкові для обох сторін правила поведінки, відмінні від їх законодавчого регулювання.

Настання строку виконання кредитного договору у спірних правовідносинах регулюється пунктом 1.2.2. договору про надання споживчого кредиту.

Визначальним для висновку про те, що настав строк для дострокового стягнення заборгованості настав пункти 3.1.3., 3.4.3 договору, які передбачають право банку на дострокове повернення всієї суми кредиту та плати за його користування змінивши терміни його повернення в односторонньому порядку відповідно до розділу 6 договору.

Так, згідно із розділом 6. «Порядок дострокового повернення кредиту за вимогою Банку» банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з пункту 1.2.2. цього договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення (п. 6.1.2.). 6.2. В разі застосування банком права, передбаченого пунктом 6.1.2. договору, порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової сплати плати за кредит є наступним, а саме: банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою позичальника; терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит — обов`язковим до повернення і сплати в повному обсязі Банку з 32 (тридцять другого) календарного дня, рахуючи з дати одержання Позичальником повідомлення (вимоги) Банку про дострокове повернення кредиту за умови, що: а) банк направив за адресою позичальника повідомлення (вимогу) про порушення зобов`язань позичальника за договором та про дострокове повернення кредиту і плати за кредит, а б) позичальник не усунув зазначених Банком порушень зобов`язань позичальника за договором протягом 31 (тридцяти одного) календарного дня з дати одержання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку; терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит — обов`язковим до повернення і сплати в повному обсязі Банку з 41 (сорок першого) календарного дня, рахуючи з дати відправлення Позичальнику повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту та плати за кредит, у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку внаслідок зміни позичальником адреси (без попереднього про це письмового повідомлення банку) або з інших підстав протягом 40 (сорока) календарних днів, рахуючи з дати направлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку; не пізніше дати дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит позичальник зобов`язується виконати в повному обсязі й інші власні грошові зобов`язання, передбачені договором; в разі порушення позичальником нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої ним суми кредиту та/або сплати плати за кредит за договором, вважається, що такий позичальник користується кредитом понад строк, встановлений договором, при цьому, починаючи з наступного робочого дня, сума такого кредиту вважається простроченою сумою основного боргу, а сума плати за кредит — відповідно простроченими процентами та/або простроченими комісіями.

Однак, позивачем не надано доказів виконання розділу 6 договору про споживчий кредит. Позивач не надав доказів ні направлення ні вручення позичальникові такої вимоги. Тож, застосовуючи умови кредитного договору, тому відсутні підстави для висновку, що строк кредитування достроково припинився та у позичальника виник обов`язок дострокового повернення усієї суми кредиту.

Крім того, суд звертає увагу на те, що пунктом 1.4. договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

У статті 540 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Системний аналіз статей 540 та 541 ЦК дозволяє зробити висновок, що при існуванні множинності осіб у зобов`язанні виникають часткові зобов`язання. Тому кредитор у частковому зобов`язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов`язок у рівній частці. Натомість солідарне зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Оскільки п. 1.4. договору поруки прямо встановлює солідарний характер відповідальності поручителя та боржника, то виникає правовий режим, за яким кредитор має право вимагати виконання обов`язку як від обох боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, причому в повному обсязі.

Відчуження майна або інші дії одного з солідарних боржників (навіть якщо вони мають ознаки фраудаторності, що позивачем не доведено в даному випадку) не нівелюють право кредитора звернутися до іншого солідарного боржника.

Якщо один із боржників здійснює правочин щодо свого майна, то кредитор зберігає повноцінне право вимоги до іншого солідарного боржника. Право кредитора вважається порушеним лише тоді, коли сукупний обсяг майна всіх солідарних боржників стає недостатнім для задоволення вимоги.

Говорячи про вчинення фраудаторного (фіктивного) правочину 17.04.2012 (13 років тому і через 4 роки після укладення кредитного договору), позивач не довів порушення як на тоді так і тепер права кредитора як такого й не надав доказів умислу відповідачів на укладення такого фіктивного правочину, спрямованого на уникнення сплати заборгованості (на шкоду кредиторові), зокрема, що відповідачка достовірно знала (могла знати) про вимоги кредитора.

Суд вважає слушними зауваження представника відповідача про те, що наявність договору поруки не може перешкоджати відповідачу у реалізації права власності, адже обмежень на відчуження майна договір не містить, арешти, заборона відчуження, забезпечення позовних вимог відсутні. До того ж у забезпечення виконання договору про надання споживчого кредиту укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передано в іпотеку квартира АДРЕСА_2 , тому виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором забезпечене зверненням стягнення на предмет іпотеки.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» (у редакції на момент укладення договору) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Позивач не надав доказів того, що він здійснював задоволення вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і це не призвело до позитивного результату (на користь нового кредитора), зокрема, через вчинення відповідачами дій, спрямованих на уникнення сплати боргу.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2018 у справі № 922/2878/17 зазначено, що «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом».

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Згідно частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) вказано, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним. […] Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) та зазначає, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Позивачем не надав доказів того, що боржник (поручитель у даному випадку) міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку, наприклад, виконання достроково договору, виконання судового рішення тощо.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимог посилався на єдиний елемент конструкції фраудаторності – на те, що правочин укладений між родичами. Але судом не встановлено і позивачем доказів не надано, що при укладенні оспорюваного правочину воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаними правочинами, їх дії вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому кредитного зобов`язання.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог по суті.

У разі відмови у позовних вимог по суті строки, конструкція відмови через пропуск позовної даності не застосовується.

Розподіл судових витрат.

Щодо судового збору.

Згідно ст. 141 ЦПК України оскільки у задоволенні позву відмолено судові витрати з відповідачів не стягуються і залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебтплюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 19 березня 2026 року.

Суддя Наумова О.С.