Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №209/6496/25 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/6496/25

Провадження № 2/209/954/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11 лютого 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.,

за участі секретаря Драгунцевої С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати, які складаються зі сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

На обґрунтування позову зазначено, що 19 грудня 2020 року між ТОВ "Мілоан" та відповідачем був укладений кредитний договір № 2307423, який було підписано електронним підписом відповідача. 11 березня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит Капітал" було укладено договір відступлення прав вимоги № 64-МЛ, відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ "ФК "Кредит Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2307423 від 19 грудня 2020 року у сумі 25151,50 грн., з яких: 9000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 14451,50 грн. -прострочена заборгованість за сумою відсотків, 1000 грн. - прострочена заборгованість за комісією.

23 вересня 2025 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

21 жовтня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він зазначив, що альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему «Електронний суд». Як вбачається з матеріалів справи, до суду надійшла позовна заява. Однак з позовної заяви, поданої позивачем, яка зареєстрована в підсистемі «Електронний суд», вбачається, що така не є сформованою безпосередньо в підсистемі «Електронний суд» із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форми документа, передбаченого Інструкцією користувача Електронного суду та не надіслана засобами відповідної підсистеми ЄСІТС, а додана, як додаток в порушення п. 26 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та п. 12 Інструкції користувача Електронного кабінету ЄСІТС. Крім того, зі змісту позовної заяви не встановлено, в чому саме полягає неможливість формування позивачем позовної заяви в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» із застосуванням вбудованого текстового редактора. Таким чином, відомості про сформування представником позивача саме позовної заяви в підсистемі «Електронний суд» відсутні, що свідчить про використання представником позивача непередбаченого чинним процесуальним законодавством способу звернення до суду. Електронним підписом за допомогою ЄСІТС повинен бути скріплений процесуальний документ, що подається до суду, а накладення КЕП на додатки до цього документа лише засвідчує їхню справжність оригіналу. Засвідчення КЕП позовної заяви не нівелює обов`язку заявника сформувати і підписати процесуальний документ у відповідності до вимог процесуального закону та Положення. Тож, вважає, що направлена позивачем позовна заява, повинна бути залишеною без розгляду. Щодо необгрунтованих припущень позивача, зазначив, що на підтвердження позовних вимог позивач подав до суду копію договору № 2307423 від 19 грудня 2020 року. При цьому, приєднаний до матеріалів справи договір не містить підписів сторін договору. Згідно позовної заяви та копії поданого позивачем договору № 2307423 від 19 грудня 2020 року, такий укладено в режимі онлайн шляхом заповнення відповідачем в електронній формі анкети-згоди клієнта на сайті позивача. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг». Позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Тому, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору. Таким чином, позивачем не доведено факту укладення сторонами договору № 2307423 від 19 грудня 2020 року, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань, а отже вимоги позивача є необгрунтованими та не підлягають задоволенню. Щодо нібито отримання ним коштів від ТОВ «Мілоан» хоче звернути увагу суду на наступне: як вбачається із сталої судової практики Верховного суду, належними та допустимими доказами, які б могли підтвердити отримання ним коштів є первинні документи оформлені відповідно до вимог ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", які встановлюють розмір заборгованості. Документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій. Є такі види розрахункових документів, як: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога, меморіальний ордер. Банківські виписки з рахунків позичальника, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, також можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Як вбачається із вимог чинного законодавства до оформлення первинних бухгалтерських облікових документів встановлені певні вимоги, при недотриманні яких вказані документи є недійсними. Позивачем, разом із позовною заявою, направлено до суду копію платіжного доручення, у якому відсутній підпис працівника банку відповідального за проведення операції та наявні лише підпис та печатка ТОВ «Мілоан», що вочевидь не може свідчити про те, чи відправлялось таке платіжне доручення до банку, та чи виконувалось воно банком. У договорі № 2307423 від 19 грудня 2020 року відсутній будь-який його рахунок, на який ТОВ «Мілоан» нібито повинні були перерахувати кошти. Доказів того, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить йому або ним використовувався матеріли справи не містять. Отже, позивачем не надано до суду належного та допустимого доказу нібито отримання ним коштів від ТОВ «Мілоан». Як неодноразово зазначав Верховний суд, обов`язок доведення отримання позичальником кредитних коштів, покладається саме на позивача. Оскільки позивачем не доведено належними та допустимим доказами отримання ним кредитних коштів, позовна заява не підлягає задоволенню. Щодо відступлення права вимоги зазначив, що наданий позивачем "витяг з реєстру" не містить підпису осіб, що уклали договір факторингу, такий витяг виготовлено позивачем самостійно, як зацікавленою особою, а тому останній міг зазначити будь-яку інформацію, на власний розсуд, тож такий витяг не може бути належним та допустимим доказом, а тому позивачем не доведено факту відступлення права вимоги за договором № 2307423 від 19 грудня 2020 року. Крім того, проведені позивачем розрахунки заборгованості не відповідають вимогам закону. Щодо витрат позивача на правову допомогу, вважає, що витрати, які поніс/понесе позивач під час розгляду справи, не є співмірними з ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, оскільки дана судова справа не є дуже складною для представника позивача, бо як вбачається із наданого останнім акту виконаних робіт, для представника позивача, ця справа є типовою. Отже, позивачем не доведено належними доказами, що витрати на правову допомогу, які останній просить з нього стягнути, понесені саме під час підготовки даної позовної заяви. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК "Кредит Капітал» до нього про стягнення заборгованості.

28 листопада 2025 року представник позивача Усенко М.І. подав до суду додаткові пояснення у справі, у яких зазначив, що позовна заява ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором була прийнята до розгляду ухвалою від 23 вересня 2025 року та було відкрито провадження у справі. 19 грудня 2020 року між відповідачем та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір №2307423, згідно з умовами якого відповідач отримав 10000 грн., зі сплатою процентів за користування кредиток та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» надіслало відповідачеві одноразовий ідентифікатор із кодом для підписань договору у вигляді смс на номер телефону відповідача, який той використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції товариства щодо укладення кредитного договору №2307423 від 19 грудня 2020 року, що зафіксовано в ITC товариства. Кредитний договір №2307423 від 19 грудня 2020 року є укладеним в електронній формі. При укладенні договору позичальник підтвердив, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строку кредиту, правила надання фінансових послуг йому надані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Підписання відповідачем договору про надання кредиту свідчить про ознайомлення його з правилами надання коштів у позику та вимогами ч. 2 ст. 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", так як ознайомлення із даними правилами передують укладенню договору. Отже, відповідач був у повній мірі поінформований про умови надання кредиту, відповідно до вимог чинного законодавства, що не заперечується і позивачем. Без отримання листа на електронну адресу чи SMS-повідомлення на номер телефону відповідача, відповідно до якого було здійснено вхід на сайт Мілоана за допомогою логіна та пароля, договір між відповідачем та ТОВ «Мілоан» не був би укладений. Тобто, даний кредитний договір відповідає внутрішній волі відповідача. Відповідач та ТзОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором і здійснив волевиявлення щодо укладення договору, шляхом направлення підписаної електронним підписом - одноразовим ідентифікатором відповіді про прийняття пропозиції укласти кредитний договір №2307423 від 19 грудня 2020 року. Відповідач передбачав всі наслідки, був ознайомлений з умовами кредитування і відповідальністю за порушення кредитних зобов`язань по кредитному договору. Також зауважив, що ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія, тож позивачем надано до суду копії вищезазначених договорів у відповідності до вимог законодавства, які є належними доказами існування правовідносин між відповідачем та первісними кредиторами. Щодо тверджень відповідача про неотримання ним коштів, позивач повідомляє, що не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення відповідачем кредитних коштів за укладеним з первісним кредитором кредитного договору, щодо якого виник спір, з тих причин, що позивач не є первісним кредитором, а дані документи відповідно до п. 35 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. У відповідності до умов з укладеного кредитного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану позичальником при укладанні кредитного договору. Ідентифікація позичальника здійснюється через банка-емітента, яким видано картку, а отже доступ до виписок по картці, на яку перераховано кредитні кошти, має банк-емітент та відповідач. Ні первісний кредитор, ні позивач не мали та не мають доступу до даної інформації, бо дана інформація є банківською таємницею. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. На підтвердження позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором позивачем надано копію відповідного договору та додатків, розрахунок заборгованості та платіжне доручення. Відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорах, або доказів того, що вказані карткові рахунки йому не належать. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості . Первісний кредитор виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, однак, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки за кредитним договором. Згідно договору відступлення права вимоги № 64-МЛ від 11 березня 2021 року вся інформація, яка міститься у реєстрі боржників (додаток № 1 до договору відступлення права вимоги) добросовісно передана кредитором новому кредиторові та є повною достовірною, правдивою і співпадає з відомостями, які містяться у документації і у договорі та його додатках. З витягу із Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 64-МЛ від 11 березня 2021 року вбачається, що ТзОВ «Мілоан» передало, а ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором № 2307423 від 19 грудня 2020 року. Витяг з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги № 64-МЛ від 11 березня 2021 року виготовлений представником позивача, оскільки в Реєстрі боржників до договору про відступлення прав вимоги містяться персональні данні інших осіб. З метою захисту персональних даних інших боржників, що містяться у даному реєстрі, даний витяг містить дані лише відповідача, адже він є стороною цивільної справи у суді. Представник позивача наголосив, що нарахування заборгованості здійснювалось відповідно до умов кредитного договору № 2307423 від 19 грудня 2020 року та вимог чинного законодавства України. Щодо витрат на правову допомогу зазначив, що зазначені позивачем витрати є документально підтвердженими та доведеними, оскільки позивач надав усі необхідні докази суду та наголошує, що сума та вид виконаної роботи є співмірними та відповідають критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг; час витрачений на підготовку позову та вчинення супутніх дій є достатнім, та співмірним із складністю виконаних адвокатом робіт, так як проведення дій по даній справі вимагає значного обсягу юридичної і технічної роботи. Просить відзив на позовну заяву залишити без розгляду та задоволення, позовну заяву про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі, розглянути справу без участі представника ТОВ «ФК «Кредит - Капітал».

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного:

Судом встановлено, що на підтвердження позовних вимог позивачем надано копію кредитного договору № 2307423 від 19 грудня 2020 року з додатком, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , відповідно до якого на умовах, встановлених договором, ТОВ «Мілоан» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у сумі 10000 грн. на строк 15 днів, шляхом їх переказу на картковий рахунок, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів до 03 січня 2021 року та сплатити позикодавцю проценти закристування кредитом у розмірі 1,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом і одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 10 % від суми кредиту, що становить 1000 грн. (а.с. 8-11).

Також позивачем надано довідку про ідентифікацію (а.с. 11 оберт), відповідно до якої ОСОБА_1 на номер мобільного телефону НОМЕР_2 було відправлено одноразовий ідентифікатор J90898, яким був підписаний договір про споживчий кредит (акцепт) № 2307423 від 19 грудгя 2020 року.

Крім того, на підтвердження позовних вимог надано анкету-заяву на кредит № 2307423 від 18 грудня 2020 року від імені ОСОБА_1 (а.с. 12), відповідно до якої позичальник замовив суму кредиту в розмірі 15000 грн., погоджена сума кредиту становила 10000 грн.

При вивченні вищевказаних документів, судом встановлено, що у кредитному договорі № 2307423 від 19 грудня 2020 року, графіку розрахунків (додаток № 1 до договору) та анкеті-заяві на кредит № 2307423 відсутній картковий рахунок позичальника, на який позикодавець зобов`язується переказати грошові кошти, а також відсутній електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» зобов`язань за кредитним договором № 2307423 від 19 грудня 2020 року до суду надано копію платіжного доручення № 35806286 від 19 грудня 2020 року (а.с. 13), у якому зазначено про переказ ТОВ "Мілоан" грошових коштів у розмірі 10000 грн. на кредит.рах. № НОМЕР_3 згідно договору № 2307423.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76,77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем до суду надані наступні докази щодо укладення кредитного договору № 2307423 від 19 грудня 2020 року та отримання відповідачем грошових коштів від первісного кредитора: копію кредитного договору з додатком (а.с. 8-11), довідку про ідентифікацію 9а.с. 11 оберт), анкету-заяву на кредит (а.с. 12) та платіжне доручення № 35806286 від 19 грудня 2020 року (а.с. 13).

Разом з тим, враховуючи, що до суду не надано доказів, що одноразовий ідентифікатор надсилався саме на номер телефона відповідача і що він використав його для підписання кредитного договору № 2307423 від 19 грудня 2020 року, оскільки у кредитному договорі з додатком і анкеті-заяві взагалі відсутній підпис позичальника (в тому числі з використанням одноразового ідентифікатора), тож суд приходить до висновку, що з наданих позивачем доказів не вбачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту за договором № 2307423 від 19 грудня 2020 року, а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ «Мілоан») із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту), шляхом використання (підписання) надісланого йому ТОВ "Мілоан" одноразового ідентифікатора.

Крім того, позивачем до суду не надано достатніх, належних і допустимих доказів отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки з наданих позивачем доказів, зокрема платіжного доручення № 35806286 від 19 грудня 2020 року, у суду відсутня можливість встановити належність відповідачу рахунку № 516875*16, а також факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі, зазначеному у кредитному договорі.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд не приймає посилання представника позивача щодо можливості надання відповідачем відповідних банківських даних/інформації для спростування отримання ним кредитних коштів, оскільки обов`язок доведення отримання позичальником кредитних коштів покладається саме на позивача, який мав можливість заявити клопотання про витребування інформації, яка є банківською таємницею, в порядку ст. 84 ЦПК України та відповідно до ст. 62 ЗУ "Про банки і банківську діяльність".

Відомість про щоденне нарахування та погашення (а.с. 13 оберт - 14), що надана разом з позовною заявою, не є первинним документом, яка підтверджує отримання кредиту, користування ним, а, отже, не є належними доказом наявності заборгованості. Зазначена відомість створена ТОВ "Мілоан" і, за умови відсутності первинних документів щодо видачі кредитних коштів, інформація, зазначена у ній не може бути доказом наявності заборгованості.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

11 березня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 64-МЛ, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги, в тому числі за кредитним договором № 2307423 від 19 грудня 2020 року в розмірі 25151,50 грн., що підтверджується копією договору відступлення прав вимоги з додатками, актом приймання-передачі реєстру боржників та витягом з реєстру боржників (а.с. 15-23).

Виходячи з викладеного, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, у їх сукупності, приймаючи до уваги недоведеність факту укладання між ТОВ "Мілоан" та відповідачем кредитного договору, а також недоведеність видачі відповідачу кредитних коштів за умовами кредитного договору № 2307423 від 19 грудня 2020 року, у зв`язку з чим, є недоведеною наявність заборгованості, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 76-78, 81, 89, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Л. Шендрик