Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №199/3048/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/3048/26

(3/199/1136/26)

ПОСТАНОВА

іменем України

19.03.2026 місто Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого викладачем у Дніпровському металургійному інституті «Українського державного університету науки і технологій», а також приймальником металобрухту, який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 164-10 КУпАП,

- за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу серії ВАД № 960134 від 03.03.2026, ОСОБА_1 , 03.03.2026 приблизно о 12:10 годині, перебуваючи за адресою: м. Дніпро, вул. Івана Нечуя-Левицького, 5, здійснив прийом металобрухту без надання акту приймання визначеного законом про металобрухт.

Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані за ч. 2 ст. 164-10 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що 03.03.2026 в обідній час перебував на своїй додатковій роботі, а саме: у м. Дніпрі по вул. Івана Нечуя-Левицького, 5, де приймав металобрухт. Дійсно до нього підійшов невідомий чоловік, котрий надав металобрухт, за що отримав гроші. Він просить закрити провадження, оскільки не є суб`єктом господарювання, а лише приймальником металобрухту про що надав своє письмове клопотання.

Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Правилами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

У зв`язку з цим слід зазначити, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Незважаючи на вимоги ч. 2 ст. 251 КУпАП та вказане рішення ЄСПЛ, яке згідно ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» обов`язкове і для працівників Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення, який визначає межі судового розгляду і є доказом у справі, суперечить іншим матеріалам справи про адміністративне правопорушення, оскільки відомості зазначені у ньому належним чином не узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Як слідує з протоколу серії ВАД № 960134 від 03.03.2026, ОСОБА_1 , 03.03.2026 приблизно о 12:10 годині, перебуваючи за адресою: м. Дніпро, вул. Івана Нечуя-Левицького, 5, здійснив прийом металобрухту без надання акту приймання визначеного законом про металобрухт.

Так, під час судового розгляду справи ОСОБА_1 надано у копіях:

- лист з Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 08.02.2025 № 1.2-5/1047-25 від 08.02.2025 (дійсний до 07.06.2026) відповідно до якого ТОВ «КропМет» 28.01.2025 № 002, включено до Переліку суб`єктів господарювання, яке здійснює заготівлю та операції з металобрухту;

- договір оренди № КМ 12/05/25 від 12.05.2025, між ТОВ «КропМет» (орендар) та фізичною особою ОСОБА_2 (орендодавець) про платне користування нежитлового поміщення, площею 161 м2, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Каруни (нова назва вул. Івана Нечуя-Левицького), 5;

- договір надання послуг (без номеру) від 05.02.2026, між ТОВ «КропМет» (замовник) та ОСОБА_1 (фізична особа).

Диспозиція ч. 2 ст. 164-10 КУпАП передбачає відповідальність за приймання металобрухту посадовою особою суб`єкта господарювання або громадянином - суб`єктом підприємницької діяльності, що здійснює заготівлю, переробку, металургійну переробку металобрухту, без складання акта приймання, визначеного Законом України "Про металобрухт".

Об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164-10 КУпАП, є суспільні відносини у сфері заготівлі, переробки та металургійної переробки металобрухту.

Суб`єктом вказаного правопорушення може бути посадова особа суб`єкта господарювання або громадянин - суб`єкт підприємницької діяльності.

З вказаного суд констатує, що суб`єктом цього правопорушення є спеціальний суб`єкт посадова особа суб`єкта господарювання або громадянин - суб`єкт підприємницької діяльності.

На переконання суду уповноваженою особою, яка склала даний протокол по відношенню до ОСОБА_1 не надано достатніх доказів, які б підтверджували, що останній є суб`єктом підприємницької діяльності або посадовою особою суб`єкта господарювання.

Крім того фабула у даній справі не містить конкретну норму закону, яка була порушена ОСОБА_1 , що позбавляє суд прийти до висновку, яке саме правопорушення на думку автора було вчинено особою, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164-10 КУпАП, з урахування й того, що письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , які містять лише посилання про здачу ним металобрухту за адресою: АДРЕСА_2 , та отримання у подальшому 30 грн без надання чеку, не дають підстав того, що саме ОСОБА_1 повинен нести відповідальність за вищевказаною статтею Закону.

Наведені факти свідчать про неналежність доказів у справі, які не тільки не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в рамках даної справи, зокрема стосовно обставин вчинення особою діяння, що ставиться їй у провину, але і оформлені у такий спосіб, який викликає сумніви щодо об`єктивності і повноти дій уповноваженої посадової особи під час складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, які могли нести формальний характер з метою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Суд наголошує, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.

Отже, на переконання суду, не доведено поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164-10 КУпАП, тоді як, відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про відсутність поставленого у вину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164-10 КУпАП, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1) ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

На підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 164-10 КУпАП – закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Суддя: І.В. Дяченко