Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №679/980/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 679/980/25

Провадження № 22-ц/820/628/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12 грудня 2025 року (суддя Безкровний І. Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У липні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що 17 січня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 в електронній формі був укладений кредитний договір № 100815741, за умовами якого товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 15000 грн на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені договором.

13 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір про відступлення прав вимоги № 71-МЛ /Т, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100815741 від 17 січня 2021 року. Відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за договором, а тому виникла заборгованість у розмірі 28900 грн, з яких: 8500 грн - заборгованість за кредитом, 20400 грн - заборгованість за процентами.

Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 27 серпня 2025 року позов було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 100815741 від 17 січня 2021 року в розмірі 28900 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 жовтня 2025 року за заявою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 скасовано заочне рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 27 серпня 2025 року, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12 грудня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 100815741 від 17 січня 2021 року в розмірі 28900 грн. Вирішено питання про судові витрати.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Суд не врахував те, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Товариство не надало виписок по рахунку позичальника, що позбавляє можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором. Вважає, що суд в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» неправомірно стягнув з нього судовий збір.

У відзиві ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

У відповіді на відзив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 зазначає, що відсутність виписок по рахунку позичальника унеможливлює стягнення заборгованості за кредитним договором.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що 17 січня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про споживчий кредит № 100815741, за умовами якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 15000 грн (пункт 1.2.) на строк 30 днів (дата повернення кредиту 16 лютого 2021 року) (пункти 1.3., 1.4.). Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4500 грн в грошовому виразі та 365% річних у процентному значенні (орієнтована реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у пунктах 1.5.1.-1.5.2. Договору. Орієнтована загальна вартість кредиту, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 19500 грн (пункт 1.5.). Проценти за користування кредитом 4500 грн, які нараховуються за ставкою 1% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.5.2.). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6.). Тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.7.). Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1.).

Договір про споживчий кредит № 100815741 від 17 січня 2021 року з додатками (Графік платежів за договором та Паспорт споживчого кредиту № 100815741) підписані ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (S91730).

Відповідно до платіжного доручення № 25028927 від 17 січня 2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 15000 грн за договором № 100815741.

Позичальник зобов`язання за договором не виконав.

Згідно з розрахунком ТОВ «Мілоан» заборгованість за кредитним договором № 102638693 складає 28900 грн, з яких: 8500 грн - сума кредиту; 20400 грн - прострочені проценти.

За договором відступлення прав вимоги № 71-МЛ від 13 травня 2021 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за кредитним договором № 25028927 від 17 січня 2021 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 .

Пунктом 6.2.3. цього договору визначено, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

За змістом акту приймання-передачі реєстру боржників від 13 травня 2021 року до договору відступлення прав вимоги №71-МЛ від 13 травня 2021 року ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло реєстр боржників кредитора від 13 травня 2021 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100815741 від 17 січня 2021 року у сумі 28900 грн, з яких: 8500 грн - заборгованість за кредитом, 20400 грн - заборгованість за процентами.

Згідно з відповіддю АТ «Державний ощадний банк України» № 46/1211/98240/2025 від 29 липня 2025 року на ім`я ОСОБА_1 емітована банківська платіжна картка № НОМЕР_1 та зараховано кошти у сумі 15000 грн на банківський рахунок, для обслуговування якого було емітовано зазначену платіжну картку.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд виходив з факту невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором. Відповідно до закону зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з таких підстав.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частин 1 і 2 статті 207 ЦК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 5, 6, 7 і 12 статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

Згідно з частинами 1 і 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором(частина 1 статті 1077 ЦК України).

Перехід права вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 100815741 від 17 січня 2021 року від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «ФК «Кредит-Капітал» позивач підтвердив належними та допустимими доказами, які відповідач не спростував.

Установлено, що договір про споживчий кредит № 100815741 від 17 січня 2021 року з додатками підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором S91730.

Наведене підтверджується також довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Мілоан».

Перерахування кредитних коштів у сумі 15000 грн платником ТОВ «Мілоан» на картковий рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) підтверджено платіжним дорученням 25028927.

Кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, серію та номер паспорта громадянина України, зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону.

У кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів та строк його дії.

ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин неотримання від позивача кредитних коштів на його банківський рахунок, відсутності у нього кредитної карти НОМЕР_1 та відсутності заборгованості за договором.

За змістом частини 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт укладення договору про споживчий кредит № 100815741 від 17 січня 2021 року та наявності заборгованості за цим договором.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).

Питання про судові витрати суд вирішив згідно з вимогами частин 1 і 2 статті 141 ЦПК України.

Витрати по оплаті судового збору підтверджені платіжною інструкцією № 14076 від 04 липня 2025 року.

Професійну правничу допомогу в суді першої інстанції ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надавав адвокат Усенко М. І. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року та ордера серії ВС № 1381377 від 02 липня 2025 року.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу товариство надало акт № 584 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 06 липня 2025 року на суму 8000 грн та детальний опис наданих послуг у справі до акту № 584 від 06 липня 2025 року.

Оскільки позов задоволено, то суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції відповідач не заявив, а тому підстав для їх зменшення у суду не було.

Доводи апеляційної скарги про порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при стягненні судового збору є необґрунтованими.

Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 цього Закону споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснено, що від сплати судового збору за подання позовів, апеляційної/касаційної скарги у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, споживачі звільнені лише в разі, якщо вони виступають у процесуальному статусі позивачів, а не відповідачів, наприклад за позовом банку про стягнення кредитної заборгованості, що відповідає змісту частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, ОСОБА_1 як відповідач у справі про стягнення кредитної заборгованості не підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 19 березня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта