Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №677/711/23 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 677/711/23

Провадження № 22-ц/820/225/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Заворотна А. В.,

з участю: відповідача ОСОБА_1

і його представника ОСОБА_2 ,

представника позивача ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2025 року (суддя Шовкун В. О.) у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У травні 2023 року ОСОБА_4 , звертаючись до суду із вказаним позовом з урахуванням уточненої позовної заяви від 06 січня 2025 року, зазначав, що 22 травня 2022 року між ним та ОСОБА_1 був укладений договір позики, за умовами якого він передав відповідачу грошові кошти в сумі 6200 доларів США, 2200 злотих та 3000 грн для придбання легкового автомобіля з умовою повернення зазначених грошових коштів у строк до 25 травня 2022 року у разі непридбання транспортного засобу. Договір позики укладено у формі розписки. Проте у визначений строк відповідач зобов`язання за договором не виконав, борг не повернув. Згідно з офіційним курсом НБУ долара США і злотого до національної валюти загальний розмір заборгованості складає 248790 грн.

Тому позивач просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 22 травня 2022 року у сумі 248790 грн, 3% річних від простроченої заборгованості в сумі 6707,34 грн, а всього 255497,34 грн.

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 248790 грн. В решті вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Суд не врахував те, що він повністю виконав своє зобов`язання за договором позики - придбав автомобіль за кордоном, розмитнив та доставив його позивачу, а відтак немає обов`язку з повернення коштів. Суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не посилався в позовній заяві на укладення договору комісії. Суд не установив дату отримання ним коштів за договором. У розписці зазначена дата укладення договору 25 травня 2022 року, а не дата виконання зобов`язання. Суд не звернув увагу на те, що для придбання, розмитнення та доставки замовленого автомобіля він залучив ОСОБА_5 , якому ОСОБА_4 27 травня 2022 року видав довіреність. Згідно з вантажною митною декларацією, тимчасовим свідоцтвом про реєстрацію автомобіль марки «CITROEN» був розмитнений 30 травня 2022 року та в подальшому зареєстрований на ім`я позивача. Розписка містить виправлення суми. Від ОСОБА_4 він отримав не 6200 доларів США, а 600 доларів США.

У відзиві позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Документи, на які посилається відповідач, не стосуються виконання зобов`язання за договором. Про купівлю автомобіля марки «CITROEN PICASSO C4» він окремо домовлявся із ОСОБА_5 після того як ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань за договором.

Рішення суду в частині відмови в позові фактично не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.

У засіданні апеляційного суду відповідач і його представник апеляційну скаргу підтримали. Представник позивача її не визнав.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що ОСОБА_1 власноручно склав розписку про отримання грошових коштів в ОСОБА_4 у розмірі 6200 доларів США, 2200 злотих, 3000 грн на придбання автомобіля за кордоном та зобов`язався привезти автомобіль по домовленості або повернути 25 травня 2022 року кошти.

У визначений строк відповідач зобов`язання не виконав.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що між сторонами склалися правовідносини за договором комісії щодо придбання транспортного засобу. Відповідно до умов договору у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання отримані кошти підлягають поверненню позивачу.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Частиною 1статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 і 3 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно з положеннями частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 1011 ЦК України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з частинами 1 і 2 статтею 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами.

Комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов?язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 1014 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі № 241/469/19 зазначено, що сутність договору комісії полягає в тому, що одна сторона (комітент) уповноважує іншу сторону (комісіонера) вчинити один або кілька правочинів від імені останнього і за власний (комітента) рахунок. Отже, законом чітко визначено таку особливість договорів комісії, як зобов?язання комісіонера вчинити правочин за рахунок саме комітента.

Предметом договору комісії є надання посередницьких послуг в сфері торгового обороту, що передбачає вчинення одного або кількох правочинів, за винятком правочинів, які мають особистий характер. Тобто, предметом договору комісії виступає діяльність комісіонера, а саме послуга, яка ним надається, а не сам правочин як результат діяльності комісіонера.

Відповідно до частини 1 статті 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Установивши, що між сторонами фактично склалися правовідносини за договором комісії з приводу придбання транспортного засобу за кордоном, які сторони реалізували у розписці про отримання грошових коштів, однак відповідач не виконав зобов?язання перед позивачем, не здійснив поставку автомобіля та не повернув отримані грошові кошти, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з нього на користь позивача грошових коштів, отриманих в якості оплати за поставку автомобіля в розмірі 248790 грн.

Зазначений висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 10 березня 2021 року в справі № 607/11746/17, 09 листопада 2022 року у справі № 754/7728/19, від 16 січня 2024 року у справі № 381/1260/22.

Вказані обставини ОСОБА_4 підтвердив, будучи допитаним як свідок.

Доводи апеляційної скарги про складення розписки 25 травня 2022 року не підтверджені доказами.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що дата 25 травня 2022 року в розписці є датою укладення договору, а не строком виконання зобов`язання та виконання відповідачем зобов?язання щодо придбання автомобіля для позивача не підтверджено належними і допустимими доказами.

Рахунок-фактура № 65 від 27 травня 2022 року, митна декларація від 30 травня 2022 року, що підтверджують придбання ОСОБА_5 на підставі доручення ОСОБА_4 від 27 травня 2022 року автомобіля марки «CITROEN PICASSO C4» та його розмитнення 30 травня 2022 року достовірно не підтверджують обставини виконання відповідачем зобов`язання за договором комісії. Зазначення декларантом ОСОБА_1 , як працівника ТОВ «АВТОТРЕЙД-2020», у митній декларації підтверджує виконання ним трудових обов`язків і зобов`язань за договором про надання послуг з митного декларування товарів від 27 травня 2022 року.

Згідно з частинами 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Твердження відповідача, що суд вийшов за межі позовних вимог, не ґрунтується на законі.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що саме на суд покладено обов?язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до власної правової оцінки обставин справи і незгоди з висновками суду першої інстанції.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 березня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта