Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №335/9665/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 19.03.2026 Справа № 335/9665/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/844/26 Головуючий у 1-й інстанції: Романько О.О.

Є.У.№ 335/9665/25 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Кочеткової І.В.,

суддів: Кухаря С.В.,

Трофимової Д.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Слєсарь Олексій Вікторович на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2026 року,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 03.11.2025.

Ухвалою суду від 27 листопада 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

26 січня 2026 року відповідачкою ОСОБА_2 направлено засобами поштового зв`язку до суду відзив на позовну заяву та клопотання про поновлення процесуального строку.

У судовому засіданні представник відповідачки адвокат Слєсарь О.В. просив долучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву та поновити пропущений строк на подання відзиву.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні також просила задовольнити клопотання про поновлення пропущеного строку та прийняти відзив на позовну заяву.

Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про поновлення строку для подання відзиву на позов.

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про прийняття відзиву по справі відмовлено. Відзив на позовну заяву – повернуто без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що зазначені представником відповідача причини пропуску строку не свідчать про існування будь-яких перешкод для своєчасного подання відзиву, а тому не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку на його подання.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Слєсарь О.В., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що ухвала прийнята без повного та всебічного врахування обставин справи, порушує законні інтереси відповідача, просила скасувати ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вказує про те що, суд першої інстанції, відмовляючи у продовженні строку, не навів жодних обґрунтувань такого рішення, що є суттєвими порушенням не лише вимог ч. 1 ст. 260 ЦПК України, але й свідчить про недотримання гарантій права особи на доступ до правосуддя, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд першої інстанції не врахував обставин зазначених у відзиві, формально підійшов до питання поновлення пропущеного процесуального строку, зазначає, щоне отримувала копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви, дізналася про справу випадково. оскільки перебувала на реабілітації після оперативного втручання, обумовленого пологами.

Вказувала, що розгляд даної справи без врахування відзиву та долучених до нього документів не можна вважати таким, що відповідатиме її інтересам, що свідчить про протиправність оскаржуваної ухвали.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки адвокат Бондар І.М. зазначає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, доводи відповідачки вважає неспроможними і такими, що мають на меті затягування процесу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду щодо відмови у поновленні чи продовженні пропущеного процесуального строку, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у поновленні пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву та залишення відзиву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені представником відповідача причини пропуску строку подання відзиву, не свідчать про існування будь-яких перешкод для своєчасного його подання.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.8 ч.2 ст. 187 ЦПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються строк для подання відповідачем відзиву на позов.

Згідно із положеннями ч. ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

При цьому, поважними можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

У частинах 7, 8 статті 127 ЦПК України зазначено, що про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Разом з тим, ст. 10 ЦПК України передбачено, що суди при розгляді справи керуються принципом верховенства права, і відповідно до цього розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як зазначено у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України», у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів повинні бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обгрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01, від 06.09.2005 року, п. 89) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином місять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Разом з тим, статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання чи дотримався суд свого обов`язку обгрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 120 ЦПК України , строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно ст. 121 ЦПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Заявляючи клопотання про поновлення строку на подачу відзиву, представник відповідачки посилався на те, що з метою повного та всебічного судового розгляду та представлення позиції відповідачки, було долучено відзив, в якому було обґрунтовано причину пропуску строку на його подання у зв`язку з тяжкими пологами, а саме кесаревим розтином та тривалим відновленням після пологів. Крім того, відповідачка не отримувала рекомендованої кореспонденції, де фактично постійно проживає, у зв`язку з чим не була обізнана про вказаний позов.

На підтвердження вказаних доводів відповідачка надала відповідні письмові докази, яким суд першої інстанції не дав належної оцінки.

Поза увагою суду залишилась і та обставина, що відповідачка не була обізнана належним чином про пред`явлення до неї позову, відкриття провадження у справі, призначення у справі підготовчого судового засідання, оскільки вся поштова кореспонденція повернулась до суду не врученою адресату без зазначення причин.

Ураховуючи наведені положення закону, предмет спору, який стосується інтересів сторін, а також зазначені відповідачем обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву та вдався при цьому до надмірного формалізму.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала районного суду від 28 січня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382- 384ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Слєсарь Олексій Вікторович задовольнити.

Ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча І.В. Кочеткова

Судді С.В. Кухар

Д.А. Трофимова