Вирок від 17 березня 2026 р. у справі №681/55/26 — Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/55/26

Провадження 1-кп/681/33/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2026 р.

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_2

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисниці адвокатки ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полонне матеріали кримінального провадження № 12025244000002116 від 30.11.2025 року по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, освіта неповна середня, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,

встановив:

29 листопада 2025 року о 23 годині 36 хвилин між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 неподалік кафе «Крістал», що розташоване за адресою вул. Академіка Герасимчука, 2, м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області стався словесний конфлікт, під час якого в обвинуваченого, котрий знаходився в стані алкогольного сп`яніння, виник невизначений (альтернативний) умисел на заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.

З цією метою ОСОБА_6 раптово наблизився до потерпілого та наніс останньому один удар кулаком лівої руки в обличчя.

ОСОБА_8 перебуваючи в момент завдання йому удару в небезпечному положенні, а саме стояв на тротуарі спиною до проїзної частини асфальтованої дороги на якій знаходиться бордюр висотою 20 см, від нанесеного йому обвинуваченим удару оступився назад та втративши рівновагу впав навзнаки (обличчям догори) на асфальтне покриття проїзної частини дороги, вдарившись об нього головою, внаслідок чого потерпілому заподіяно тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломом тім`яної кістки черепа із субдуральною гематомою та забоєм головного мозку, яке відноситься до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як таке, що було небезпечним для життя в момент заподіяння.

Зазначеними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 121 КК України – умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Наведені та встановлені обставини підтверджуються такими доказами.

Показаннями обвинуваченого, котрий свою вину визнав частково та пояснив таке.

29 листопада 2025 року приблизно після 22 годині він разом з друзями перебував у кафе «Крістал» де вжив приблизно 50 грам коньяку. Бачив як у кафе зайшов ОСОБА_8 , який мав неохайний вигляд, був п`яним, через що його працівники кафе випровадили з приміщення. В послідуючому ОСОБА_6 вийшов з кафе, де в цей час також знаходився ОСОБА_8 , котрий нецензурно лаявся, на що обвинувачений зробив для нього зауваження та попросив йти додому. У відповідь потерпілий став погрожувати для ОСОБА_6 розправою, що він його заколе, після чого обвинувачений підійшов до ОСОБА_8 та наніс йому долонею лівої руки удар в праву частину обличчя, від якого потерпілий відступив назад і впав на дорожнє покриття. Вважає, що спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень сталося неумисно, в чому щиро розкаявся. Також зазначав, що він не перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки вжив незначну кількість алкоголю, та не був обізнаний з тим, що ОСОБА_8 є особою з інвалідністю.

За даними протоколу слідчого експерименту від 02.12.2025 за участю ОСОБА_6 він на місці події розповідав та показував, зокрема, що коли обвинувачений перебував неподалік бару "Крістал" то біля автобусної зупинки знову зустрів ОСОБА_8 , який поводив себе агресивно, на зауваження не реагував, став погрожувати для ОСОБА_6 , тримаючи руки в кишенях та говорив, що заріже його. Обвинувачений, злякавшись за своє життя, долонею лівої руки наніс потерпілому один удар в праву ділянку нижньої щелепи, внаслідок чого ОСОБА_8 впав спиною на асфальт (а.с. 138-149).

Показаннями представника потерпілого ОСОБА_5 котра повідомила суду, що згідно з судовим рішенням її призначено опікуном ОСОБА_8 , який страждає психічним захворюванням та вони разом проживають з 2012 року. Її підопічний не є агресивним, не чіпляється до людей, інколи самостійно ходить на рибалку, користується мобільним телефоном. 29 листопада 2025 року ОСОБА_8 пішов до своєї квартири на АДРЕСА_2 де мав вимитись. Вранці наступного дня вона дізналась, що її підопічний у лікарні. Зазначила, що обвинувачений добровільно сплатив для неї на відшкодування шкоди 40 тисяч грн, просила обрати йому покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Згідно з показань свідка ОСОБА_9 , вона 29 листопада 2025 року у вечірній час спільно з подругами відпочивала у кафе «Крістал» де бачила як у кафе зайшов ОСОБА_8 , який мав неохайний вигляд, був п`яним, через що його працівники кафе випровадили з приміщення. В послідуючому перебуваючи на подвір`ї бачила і чула як потерпілий погрожував для ОСОБА_6 , що дістане ножа і заколе його, після чого обвинувачений підійшов до ОСОБА_8 наніс для нього удар в обличчя внаслідок якого потерпілий впав на дорожнє покриття.

Відповідно до даних протоколу слідчого експерименту від 14.01.2026 за участю ОСОБА_9 , на місці події було встановлено, що свідок могла чути розмову між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 під час якої останній погрожував для обвинуваченого, що дістане ножа і заколе його (а.с.177-185).

За даними протоколу огляду місця події від 30.11.2025, місцем події є проїзна частина дороги розташована неподалік кафе "Крістал" за адресою вул. Академіка Герасимчука, 2, м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області, котра являє собою асфальтне покриття поряд з бордюром висотою 20 см. (а.с. 50-56).

Відповідно до висновку експерта № 346 від 19.01.2026 у ОСОБА_8 виявлене тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломом тім`яної кістки черепа із субдуральною гематомою та забоєм головного мозку, яке відноситься до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як таке, що було небезпечним для життя в момент заподіяння. Дане тілесне ушкодження, ймовірно, утворилося від однієї дії тупого твердого предмета, або при падінні та ударі об такий (а.с. 76-80).

Із даних, котрі зафіксовані відеозаписом із камери відео спостереження, розташованої на перехресті вулиць Лесі Українки - Академіка Герасимчука в м. Полонне вбачається, зокрема, що 29.11.2025 о 23:36:40 ОСОБА_8 перебуває на пішохідній доріжці спиною до проїзної частини дороги на якій знаходиться бордюр, а напроти нього стоїть ОСОБА_6 , котрий наносить лівою рукою удар в праву ділянку обличчя потерпілого, після цього ОСОБА_8 оступається назад та падає спиною на асфальтне покриття проїзної частини дороги (а.с. 100-104).

Відповідно до рішення Полонського районного суду від 07.05.2004 справа № 2-644 ОСОБА_8 визнано недієздатним внаслідок психічної хвороби - олігофренії в стадії вираженої дебільності, а ухвалою цього ж суду від 03.02.2012 у справі № 2213/138/2012 ОСОБА_5 призначено опікуном недієздатного ОСОБА_8 (а.с.31-32).

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості, мотиви і причини вчиненого ОСОБА_6 злочину, наслідки, що настали, його ставлення до скоєного, дані характеристики, сімейний і матеріальний стан, а також думку представника потерпілого.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення ним кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Пом`якшуючими покарання обставинами суд визнає, щире каяття, добровільне відшкодування потерпілому збитків завданих кримінальним правопорушенням.

З урахуванням зазначеного, та приймаючи до уваги позицію представника потерпілого, який просив не позбавляти ОСОБА_6 волі, його перше притягнення до кримінальної відповідальності, молодий вік, виключно позитивну характеристику з місця проживання, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання необхідне й достатнє для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів не пов`язане з реальним позбавленням волі, зокрема застосувавши положення статей 75,76 КК України.

Суд виключає із об`єму обвинувачення інкриміновану для ОСОБА_6 обставину, що обтяжує його покарання - вчинення ним кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю, оскільки в ході судового розгляду не здобуто належних, допустимих та достатніх доказів обізнаності обвинуваченого, що ОСОБА_8 є особою з інвалідністю.

Захисницею адвокаткою ОСОБА_7 заявлено клопотання про відсутність також у її підзахисного ОСОБА_6 обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого - вчинення ним кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, із мотивів, що на підтвердження цього факту у матеріалах кримінального провадження відсутні докази, а вживання ОСОБА_6 у кафе "Крістал" 50 грамів коньяку мало місце за дві години до вчинення ним кримінального правопорушення, а тому на цей час в силу фізіологічних особливостей людського організму - здатність до природного виведення алкоголю обвинувачений перебував у тверезому стані.

Проте суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно з ч.1 ст. 95 цього ж Кодексу показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4 ст. 95 КПК).

В ході судового розгляду ОСОБА_6 дав згоду на дачу показань, під час яких зазначив, що він 29.11.2025 після 22:00 годин знаходився в кафе "Крістал" де випив 2 стопки коньяку, що в загальному на його думку становить 50 грамів.

Інші докази, що обвинувачений під час скоєння ним кримінального правопорушення перебував у стані алкогольного сп`яніння в матеріалах справи відсутні.

Приймаючи до уваги, що показання ОСОБА_6 є одним із процесуальних джерел доказів, а тому на думку суду, визнання ним факту вживання алкоголю перед вчиненням злочину доводить наявність у його діях такої обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого як вчинення ним кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Доводи захисниці щодо здатності до природного виведення алкоголю із організму людини через певний час не підтверджується в даному випадку належними та допустимими доказами, а тому є суб`єктивними припущеннями автора клопотання.

Також, адвокатка ОСОБА_7 просила суд перекваліфікувати дії обвинуваченого із ч.1 ст. 121 КК України на ст. 128 цього ж Кодексу як необережне тяжке тілесне ушкодження мотивуючи тим, що ОСОБА_6 завдаючи удар потерпілому не передбачав можливості настання у останнього тяжких тілесних ушкоджень, хоча повинен був і міг їх передбачати, діючи з більшою обачністю, а отже у обвинуваченого мало місце не умисне, а необережне заподіяння таких тілесних ушкоджень.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Умисне тяжке тілесне ушкодження з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК).

Необережне тяжке тілесне ушкодження характеризується аналогічними елементами об`єктивної сторони, а за суб`єктивною стороною проявляється в необережній формі вини у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості, визначення яких надано у ст. 25 КК.

Отже, розмежування умисного протиправного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій людині і необережне заподіяння таких ушкоджень здійснюється як за об`єктивною, так і суб`єктивними сторонами цих злочинів.

У постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 13.03.2025 у справі № 201/974/22 зазначено, що доказування суб`єктивної сторони злочину досить часто ґрунтується не на одному чи кількох прямих доказах, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) елементів суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, які підлягають доказуванню.

Ознаки суб`єктивної сторони й особливості психічного ставлення винуватої особи встановлюються судами з урахуванням характеру вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення на підставі доказів, зібраних у порядку, передбаченому КПК, та оцінених відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.

Суд повинен ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту психічного ставлення до вчиненого діяння і заподіяних наслідків у провадженнях щодо кримінальних правопорушень проти життя і здоров`я особи. Питання про форму вини, яка характеризує вчинене діяння, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

В контексті встановлення підстави кримінальної відповідальності, юридичної оцінки суб`єктивного ставлення до вчиненого, суд має враховувати, що за ступенем конкретизації в свідомості суб`єкта передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків виокремлюють визначений (пов`язаний із передбачення конкретного наслідку) і невизначений (альтернативний) умисли, коли свідомістю винного охоплюється можливість настання двох або більше альтернативних наслідків. При невизначеному умислі, різновидом якого є альтернативний, кваліфікація здійснюється залежно від тих наслідків, які були фактично заподіяні, оскільки винний передбачав настання будь-якого з них і бажав або свідомо припускав їх настання.

Як вбачається із досліджених судом доказів ОСОБА_6 усвідомлено завдав удар кулаком лівої руки в обличчя потерпілого, який перебував в небезпечному положенні, стоячи на краю тротуару спиною до проїзної частини асфальтованої дороги, розташованої нижче тротуару та відгородженої від нього бордюром висотою 20 см. Дана обставина може свідчити про усвідомлення обвинуваченим суспільної небезпечності таких своїх дій, передбачення ним можливості падіння ОСОБА_8 з підвищеного тротуару на дорожнє покриття, що обов`язково потягне заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості.

Після падіння ОСОБА_8 на дорожнє покриття він залишався у непритомному стані, проте ОСОБА_6 не підійшов до нього надати допомогу, не викликав на місце події працівників поліції та медичну швидку допомогу.

Отже, свідомістю ОСОБА_6 охоплювалось можливість настання двох або більше альтернативних наслідків, і у нього мав місце невизначений (альтернативний) умисел, а тому кваліфікація дій обвинуваченого повинна здійснюватись за фактично заподіяними наслідками. Небажання заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, але свідоме припущення їх настання не виключає умисної вини до їх заподіяння, а тому у діях ОСОБА_6 є наявний склад злочину передбачений ч.1 ст. 121 КК України.

Таким чином суд відхиляє клопотання захисниці про перекваліфікацію дій обвинуваченого на ст.128 КК України.

Керуючись наведеним, та ст.ст. 100, 370, 374, ч.15 ст. 615 КПК України суд,-

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на П`ЯТЬ років.

На підставі статей 75, 76 КК України звільнити обвинуваченого від призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку ОДИН рік і ШІСТЬ місяців не вчинить нове кримінальне правопорушення і виконає покладені на нього такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_6 залишити попередній – домашній арешт із забороною у вечірній та нічний час з 20:00 по 06:00 години залишати місце проживання: АДРЕСА_1 з покладенням на обвинуваченого обов`язків, зазначених в ухвалі цього ж суду від 27.01.2026.

Речові докази: диск з аудіо записом від 29.11.2025 (а.с.94); диск відеозаписом з камери відео спостереження (а.с.99) залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

На вирок суду обвинуваченим, його захисницею, прокурором, представником потерпілого може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а обвинуваченому та прокурору копії вироку вручити негайно після його проголошення.

Головуючий: