Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №673/1023/25 — Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/1023/25

Провадження № 2/673/133/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючої судді - Грицишиної Л.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Осієвської Н.В.

представника позивачів - адвоката Таргонія В.М.,

розглянувши в м. Деражня в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Українська Залізниця" про відшкодування моральної шкоди завданої смертю фізичної особи,

в с т а н о в и в:

16 вересня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до АТ "Українська Залізниця", в якому просять стягнути з відповідача на користь кожного з них по 250 000 грн. без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів в якості відшкодування моральної шкоди, завданої смертю їхнього сина – ОСОБА_3 .

В обґрунтування заявленого позову представник позивачів - адвокат Таргоній В.М. вказує, що 29.01.2024 року неподалік станції Богданівці, Хмельницької ОТГ потяг №771 скоїв наїзд на ОСОБА_3 , який від отриманих травм помер. Внаслідок його смерті батькові та матері було спричинено моральну шкоду, оскільки смерть сина призвела до того, що позивачі назавжди позбавлені можливості отримувати від нього підтримку та допомогу як моральну так і матеріальну і жодні зусилля з їх сторони не зможуть виправити ситуацію, що склалася. Також зазначає, що позивачі прикладають багато часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану їх життєдіяльності, проте такий стан ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою. Позивачі до кінця життя будуть відчувати біль, сум та страждання.

Передчасна смерть сина стала різкою психотравматичною подією для позивачів, їхні страждання, пов`язані зі смертю сина, є не «одномоментними», а «триваючими», тому що його втрата є непоправною подією.

З урахуванням наведеного вище, позивачі оцінюють розмір грошового відшкодування завданої їм смертю сина моральної шкоди у грошовому еквіваленті по 250 000 грн. для кожного.

Зазначає, що такий розмір є розумним і справедливим і зможе хоча б частково допомогти позивачам в організації свого життя після тяжкої втрати.

Ухвалою судді від 22.09.2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін по справі.

21.10.2025 року в електронному вигляді з використанням системи ЄСІТС підсистеми «Електронний суд» представник відповідача АТ "Українська Залізниця" – Язвінська Л.М. направила до суду відзив, у якому вказала, що заявлені позовні вимоги не визнає, у позові просить відмовити в повному обсязі.

Зокрема, зазначає, що заявлена позивачами сума моральної шкоди в розмірі 500 000 грн. не відповідає принципами розумності, справедливості. Посилається, на протокол службового розслідування аварії, складений 30.01.2024 року, із змісту якого вбачається, що випадок смертельного травмування громадянина ОСОБА_3 стався внаслідок порушення ним п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.10 та п.3 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України затверджені наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 №54. Вважає, що вищенаведені обставини звільняють АТ «Укрзалізниця» від будь-якої відповідальності за шкоду, в тому числі моральну, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а тому просить в позові слід відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2025 року постановлено закрити підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явились, їхпредставник - адвокат Таргоній В.М. підтримав заявлені у позовній заяві вимоги, просив задоволити позов в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом відправки судової повістки в його електронний кабінет, про причини неявки не повідомив.

Дослідивши надані докази, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом об`єктивно встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказане підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , видане Коричинецькою сільською радою Деражнянського району від 22.12.1990 року, в графі батько записаний ОСОБА_1 , в графі мати записана ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис №11, серія НОМЕР_2 , виданим Вовковинецькою селищною радою.

За фактом смерті ОСОБА_3 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024244300000351 від 30.01.2024 року.

Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 22.03.2024 року, кримінальне провадження №12024244300000351 від 30.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України закрито, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

З вищевказаної Постанови вбачається, що 29.01.2024 року близько 20 год. 25 хв. неподалік станції Богданівці Хмельницького району, пасажирський потяг №771 сполученням «Київ - Хмельницький», під керуванням машиніста ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснив наїзд на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовослужбовця ЗСУ в/ч НОМЕР_3 , старшого солдата, який рухався по залізничних коліях в зустрічному напрямку відносно руху потягу. Внаслідок наїзду ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження не сумісні з життям.

Згідно з висновком експерта №84 смерть ОСОБА_3 настала від поєднаної травми голови та хребта. В момент смерті ОСОБА_3 знаходився у стані алкогольного сп`яніння, у концентрації у крові 2,15% проміле, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння.

Згідно протоколу №ТЧ-1-52/ДЕ наради при начальнику локомотивного депо Київ-Пасажирський від 30.01.2024 року, локомотивна бригада в складі машиніста ОСОБА_4 та помічника машиніста ОСОБА_5 , при слідуванні поїздом №771 на електровозі ЧС4-077 в добу 29.01.2024 діяла у повній відповідності до вимог діючих нормативних документів з безпеки руху та сумісного наказу МВС України та МІ України від 02.03.202 №204/175 зареєстрованого в МЮ України 29.04.2020 за №386/34669.

Звернувшись з позовом до АТ "Українська Залізниця"про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_3 , позивачі зазначили про те, що передчасна смерть сина стала різкою психотравматичною подією для них. Також було порушено звичний життєвий устрій позивачів та зруйновані емоційні зв`язки, відновити попередній стан неможливо, оскільки загибель сина є невідворотною подією.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У відповідності до приписів ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Згідно з положеннями ст. 55 Конституції України фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

За змістом ч. ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Пункт 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України вказує, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

За змістом ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Частиною 2 ст. 1193 ЦК України закріплено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Приписами ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

У відзиві на позовну заяву, представник АТ "Українська Залізниця", не визнаючи позовні вимоги, посилалась на ту обставину, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок порушення останнім п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.10 та п.3 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 №54 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.03.1998 за № 193/2633. Тобто, загибель ОСОБА_3 відбулася внаслідок його грубої необережності.

Однак, Верховний Суд у Постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.

З урахуванням викладеного суд приходить висновку, що відсутність вини локомотивної бригади та закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати батькам загиблого ОСОБА_3 моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини).

Проте, судом встановлено, що загиблий ОСОБА_3 на момент смерті перебував в стані алкогольного сп`яніння, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що потерпілий, перебуваючи в такому стані, знаючи про небезпечність перебування на залізничній колії, не реагуючи на попереджувальні сигнали великої гучності, належним чином не усвідомлював всієї навколишньої обстановки, тобто певна частини вини у випадку, який стався є і в діях останнього, суд вважає за можливе врахувати положення ч. 2 ст. 1193 ЦК України, яка передбачає, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз`яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди, виходячи з характеру правопорушення, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме: стягнення з АТ "Українська Залізниця"на користь позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 компенсації за заподіяну моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. кожному, без врахування податків, зборів та інших обов?язкових платежів.

Суд вважає, що така грошова компенсація є адекватною дійсним моральним стражданням позивачів, оскільки сам факт загибелі ОСОБА_3 на залізничній колії під час руху поїзду, є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань його батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Відтак, з урахуванням часткового задоволення позову, стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст.10,12,13, 141, 263-265 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Українська Залізниця" про відшкодування моральної шкоди завданої смертю фізичної особи, задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська Залізниця" на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина 100 000 грн. без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська Залізниця" на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної шкоди завданої смертю сина 100 000 грн. без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - 1: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Позивач - 2: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач: Акціонерне товариство "Українська Залізниця", місце знаходження: вул. Єжи Ґедройця, буд. 5 м. Київ Київської області, 03150 код ЄДРПОУ 40075815.

Повний текст рішення складено 19.03.2026 року.

Суддя: Л. В. Грицишина