Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №671/223/26 — Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа № 671/223/26

18 березня 2026 року

2-а/671/2/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді – Андрущенка О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання – Ковбасюк Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Волочиськ адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

встановив:

Представник позивача адвокат Щербатюк О.Д. звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6571022 від 26.01.2026 на підставі якої ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачене ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.. Провадження у справі закрити.

В обґрунтування позову зазначив, що 26.01.2026 поліцейський Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Ващук В.А. виніс стосовно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6571022, згідно якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3400 грн..

Так, в оскаржуваній постанові вказано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом MERSEDES-BENZ C180 KONPRESSOR реєстраційний номер НОМЕР_1 , 26.01.2026 о 21 год. 00 хв. в м. Хмельницькому по вул. Свобода, 14/11, не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, при цьому водій керуючи транспортним засобом не подав світловим покажчиком повороту відповідного напряму руху при повороті, чим порушив п. 9.2.б,, п. 2.1.а ПДР.

Представник позивача вважає вказану постанову безпідставною з огляду на те, що ОСОБА_1 правила дорожнього руху не порушував, а тому в поліцейського не було жодних підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 126 КУпАП. Також в оскаржуваній постанові вказано номер та серію посвідчення водія. В постанові про притягнення до адміністративної відповідальності не вказано на підставі яких саме доказів поліцейський прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованих правопорушень.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що заперечує щодо задоволення позову з огляду на його необґрунтованість. Так, після зупинки транспортного засобу позивачу було повідомлено причину зупинки, а саме не ввімкнення покажчиків поворотів при перестроюванні та повороті, що не заперечувалось самим позивачем.

На вимогу поліцейських позивач пред`явив посвідчення водія, строк дії якого закінчився 18.05.2021, а тому позивач не мав права керувати транспортними засобами.

У зв`язку з такими діями позивача відносно нього було винесено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом).

Поліцейськими роз`яснено права позивача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, вважає дії працівників поліції під час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП законними, а позовні вимоги необґрунтованими.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за їх відсутності та надав додаткові пояснення. Звернув увагу, що долучені представником відповідача до відзиву відеозаписи не долучалися до спірної постанови, а тому не можуть вважатися належними та допустимими доказами. Зокрема, в разі відсутності в постанові посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено запис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Крім того, зазначає що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» водійське посвідчення серії НОМЕР_2 , наявне у ОСОБА_1 , надавало йому право керувати транспортним засобом на період воєнного стану.

Також звернув увагу, що в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Дане порушення тягне відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУПАП, а не за ч. 2 ст. 126 КУпАП, яку інкриміновано ОСОБА_1 ..

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві на позов просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.01.2026 поліцейським Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Ващуком П.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6571022 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Як зазначено в постанові, 26.01.2026 о 21 год. 00 хв. ОСОБА_1 в м. Хмельницькому по вул. Свободи, 14/1 кервав транспортним засобом MERSEDES-BENZ C180 KONPRESSOR реєстраційний номер НОМЕР_1 не маючи про собі посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, при цьому, не подав сигнал світовими покажчиками повороту відповідного напрямку при повороті. Своїми діями водій порушив п. 9.26 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Об`єднано на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП з ч. 2 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно вимог ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є одним з доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках її своєчасного сповіщення про дату, місце та час розгляду справи, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З доданого до відзиву відеозапису з портативного відеореєстратора (нагрудна камера) поліцейського слідує, що після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 останньому роз`яснено причини зупинки – неодноразове перестроювання без включення світлових покажчиків напрямку руху, що не заперечувалось самим порушником. Дані порушення ОСОБА_1 пояснював тим, що він не місцевий. Надалі на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 , надав наявне в нього посвідчення водія, строк дії якого сплив 18.05.2021 на що звернули увагу працівники поліції та повідомили ОСОБА_1 , що він керує транспортним засобом без права керування таким транспортним засобом, чим вчинив адміністративне правопорушення. Далі працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 його права та повідомив про складення відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення, яку в подальшому озвучив вголос.

Доводи представника позивача з приводу невідповідності зафіксованих в постанові даних об`єктивної сторони адміністративного правопорушення диспозиції ч. 2 ст. 126 КУпАП суд оцінює критично та зазначає наступне.

З наданого відеозапису слідує, що працівник поліції неодноразово роз`яснює ОСОБА_1 , що він притягується саме ч. 2 ст. 126 КУпАП – за керування транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Тому, помилково зазначення в постанові від 26.01.2026 диспозиції ч. 1 ст. 126 КУпАП не свідчить ані про факт не вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, ані про порушення особи права на захист позаяк ОСОБА_1 доступно повідомлено за що саме притягається до адміністративної відповідальності.

Посилання представника позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» є необґрунтованим з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 2.1.а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Підпунктом 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» №184 від 03.03.2022 (далі Постанова КМУ №184 від 03.03.2022) установлено, що у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану: особа допускається до керування транспортними засобами за наявності у неї національного посвідчення водія України, виданого їй вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився. Вказана постанова, зокрема і підпункт 1 пункту 1, набрали чинності 03.03.2022.

У преамбулі Постанови КМУ №184 від 03.03.2022 вказано, що вона прийнята відповідно до статей 12-1, 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Згідно з частиною 1 статті 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Кабінет Міністрів України в разі введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях: розробляє та вводить в дію План запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в окремих місцевостях України з урахуванням загроз та особливостей конкретної ситуації, яка склалася.

Отже, норми Постанови КМУ №184 від 03.03.2022 (як убачається з її назви і преамбули) приймалися саме з метою врегулювання окремих питань щодо допуску водіїв до керування транспортними засобами у період воєнного стану і були спрямовані на врегулювання тих правовідносин, які виникли саме у зв`язку із введенням воєнного стану.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, який неодноразово продовжувався, та діє на тепер.

Згідно з нормами статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

При врегулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. (Пункт 2 Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 справа N 1-7/99 N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Отже, до події, факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Ключовим юридичним фактом, який зумовлює дію норми підпункту 1 пункту 1 Постанови КМУ №184 від 03.03.2022, є факт закінчення строку дії посвідчення водія України, виданого вперше, адже якщо строк дії посвідчення не закінчився, особа має право на керування відповідним транспортним засобом на підставі загальних норм щодо правил дорожнього руху, як не пов`язані з дією воєнного стану.

Проаналізувавши мету прийняття Постанови КМУ №184 від 03.03.2022, виходячи з правил дії нормативно-правових актів у часі, суд дійшов висновку, що норми вказаної постанови щодо допуску водіїв до керування транспортними засобами в період воєнного стану застосовуються до тих осіб, строк дії посвідчення водія України яких закінчився саме в період дії воєнного стану, що перешкоджає особі належним чином реалізувати своє право на отримання посвідчення водія.

Оскільки Постанова КМУ №184 від 03.03.2022 не містить спеціальних приписів щодо поширення її дії на юридичні факти (а саме на факт закінчення строку дії посвідчення водія), які мали місце до набрання нею чинності (як з початку введення воєнного стану, так і до моменту введення воєнного стану), то застосується загальне правило щодо дії нормативно-правових актів у часі, викладене у статті 58 Конституції України.

Отже, ОСОБА_1 , маючи при собі посвідчення водія, строк дії якого закінчено 18.05.2021, не мав права керувати 26.01.2026 транспортним засобом та на нього не поширює свою дію Постанова КМУ № 184 від 03.03.2022.

З приводу тверджень захисника щодо недопустимості відеозаписів, які додані до відзиву, позаяк вони не вказані в оскаржуваній постанові, то на вказаних матеріалах зафіксовано обставини зупинки та оформлення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 , а не фіксування доказів вчинення ним правопорушення. Так, доведення вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП здійснено наочним оглядом працівниками поліції посвідчення водія, яке надано ОСОБА_1 , строк дії якого закінчився 18.05.2021. Вчинення правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП визнано самим ОСОБА_1 , пояснення якого є окремим доказом відповідно до ст. 251 КУпАП.

Інші доводи представника позивача не спростовують факт вчинення ОСОБА_1 правопорушень за ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 126 КУпАП та не доводять неправомірність дій чи рішень працівників поліції.

З огляду на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 126 ч. 2, 245, 251, 252, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 9, 12, 73 - 77, 90, 229, 242, 244 - 246, 262, 286 КАС України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6571022 від 26.01.2021 – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: адвокат Щербатюк Олег Дмитрович, РНОКПП НОМЕР_4 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000145 від 11.04.2018, місце здійснення діяльності: Тернопільська область, Тернопільський район, смт. Підволочиськ, вул. Зелена, буд. 14б;

Відповідач: Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, код ЄДРПОУ 4010864668, місце знаходження: Хмельницька область, м. Хмельницький, пров. Коцюбинського, 35/2.

Суддя