Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №608/1655/25 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія:

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 року Справа № 608/1655/25

Номер провадження2-а/608/21/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючої судді Запорожець Л. М.

за участю секретаря с/з Фаштиковської М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовною заявою ОСОБА_1 (представник адвокат Рубаняк Т.Р.) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на оскарження постанови та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 07.04.2025 року № 907, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (представник адвокат Рубаняк Т.Р.) звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на оскарження постанови та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 07.04.2025 року № 907, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження у справі.

В позовній заяві він вказав, що він - позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовозобов`язаний та відповідно до ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» згідно до Конституції України має перебувати на військовому обліку у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за зареєстрованим місцем проживання чи фактичного місця перебування, оновлювати облікові дані, вчасно проходити військово-лікарську комісію.

З 18.10.2002 року Позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно вимог чинного законодавства уточнив облікові вчасно, вказавши: ПІП - ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , адресу проживання - АДРЕСА_1 , номер телефону - +НОМЕР_2 . Відповідно до військово-облікового документу сформованого у застосунку «Резерв+» дата уточнення даних 23.07.2024 року.

07.04.2025 року він пройшов військово-лікарську комісію та відповідно до постанови був визнаний придатний.

Згідно розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_4 на підставі абз. 1 ч. 1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано відстрочку, як заброньованому на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України до 13 лютого 2026 року.

Про саме правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП він дізнався після отримання поштового відправлення №4860101983793, яке надійшло на адресу зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ,таким чином, він дізнався про постанову №907 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 07.04.2025 року згідно якої його визнано винним у адміністративному правопорушенні та накладено на нього штраф у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Як вбачається з постанови №907 від 07.04.2025 року надісланої йому - позивачу, під час уточнення облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_3 04 квітня 2025 року працівниками, було виявлено адміністративне правопорушення, а саме: 27.02.2025 року громадянину ОСОБА_1 , відповідно до пункту 30-2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" засобами поштового зв`язку було направлено повістку №2751139 для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 год. 00 хв. 09.03.2025 року для уточнення даних.

Прот,е станом на момент надіслання повістки, а саме: 27 лютого 2025 року, він - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконав свій обов`язок військовозобов`язаного згідно ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» Конституції України та у встановлений законом строк 23.07.2024 року уточнив облікові дані. Згодом він пройшов ВЛК, окрім того, він має відстрочку від мобілізації до 13 лютого 2026 року.

З 23.07.2024 року жодні облікові дані він - позивач не змінював, таким чином обов`язку щодо повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо даних не має.

А отже йому - позивачу не зрозумілі підстави надсилання повістки щодо уточнення облікових даних.

В свою чергу ,виходячи з технічних можливостей відповідача та права відповідача отримувати у разі необхідності будь яку інформацію про позивача скориставшись офіційними державними реєстрами до яких має доступ відповідач міг самостійно уточнити потрібні чи додаткові облікові дані позивача без його фізичної присутності.

Відповідно до "Довідки про причини повернення/досилання" Національного оператора поштового зв`язку "УКРПОШТА", поштове відправлення повернулось до ІНФОРМАЦІЯ_3 із зазначенням причини повернення/досилання - "адресат відсутній за вказаною адресою" та датою відбитку календарного штемпеля 05.03.2025 року.

У постанові зазначається про те, що позивач не прибув 09.03.2025 року на 9 год 00 хв по повістці та не надав у трьох денний строк підтверджуючі документи, які б засвідчували поважність пропущення строку. Згідно вищенаведеного 07 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_5 було винесено постанову №907 про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на позивача штраф у сумі 17 000 (сімнадцять) тисяч гривень.

Окрім того, протокол стосовно позивача не складався, постанову було винесено без повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, що позбавляє позивача прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Взагалі повістка №2751139, про яку йдеться в постанові позивачу не вручалася.

Після отримання постанови ОСОБА_1 почав з`ясовувати підстави щодо винесення постанови №907 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та на його усне звернення у ІНФОРМАЦІЯ_3 про отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення на підставі якого винесено постанову, однак йому повідомили що протокол відсутній.

Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм іншого нормативного акту.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, позивач вважає, що у сукупності встановленого та викладеного можна дійти висновку, що у даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення (відсутній умисел на вчинення правопорушення), за яке ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим адміністративне стягнення накладено на позивача необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Окрім того, ІНФОРМАЦІЯ_4 не вжив заходів для повного з`ясування обставин справи та виніс постанову, яка не відповідає вимогам закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За правилами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягається до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, розгляд справ відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справ, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.

Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».

За таких обставин, враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, можна дійти висновку щодо протиправності оскаржуваної постанови та її скасування.

Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

З урахуванням наведеного встановлено, що оскаржувана постанова винесена з суттєвими порушеннями норм КУпАП та ч. 2 ст. 2 КАС України, тому є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Вказує, що згідно ч.2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Дослідивши зміст позовної заяви, додані до неї письмові докази, враховуючи той факт, що відзиву на позовну заяву не подано, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовозобов`язаний та відповідно до ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» згідно до Конституції України має перебувати на військовому обліку у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за зареєстрованим місцем проживання чи фактичного місця перебування, оновлювати облікові дані, вчасно проходити військово-лікарську комісію.

З 18.10.2002 року позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно вимог чинного законодавства він уточнив облікові вчасно, вказавши: ПІП - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , адресу проживання - АДРЕСА_1 , номер телефону - +НОМЕР_2 .

Відповідно до військово-облікового документу сформованого у застосунку «Резерв+» дата уточнення даних 23.07.2024 року.

07.04.2025 року позивач пройшов військово-лікарську комісію та відповідно до постанови був визнаний придатний.

Згідно розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 , на підставі абз. 1 ч. 1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано відстрочку, як заброньованому на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України до 13 лютого 2026 року.

Про ніби - то всинене правопорушення та про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП він дізнався після отримання поштового відправлення № 4860101983793, яке надійшло на адресу зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ,таким чином, він дізнався про постанову №907 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 07.04.2025 року згідно якої його визнано винним у адміністративному правопорушенні та накладено на нього штраф у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Як вбачається з постанови № 907 від 07.04.2025 року, надісланої позивачу, під час уточнення облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_3 04 квітня 2025 року працівниками, було виявлено адміністративне правопорушення, а саме: 27.02.2025 року громадянину ОСОБА_1 , відповідно до пункту 30-2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" засобами поштового зв`язку було направлено повістку №2751139 для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 год. 00 хв. 09.03.2025 року для уточнення даних.

Проте, станом на момент надіслання повістки, а саме: 27 лютого 2025 року, він - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконав свій обов`язок військовозобов`язаного згідно ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» Конституції України та у встановлений законом строк 23.07.2024 року уточнив облікові дані. Згодом він пройшов ВЛК, окрім того, він має відстрочку від мобілізації до 13 лютого 2026 року.

З 23.07.2024 року жодні облікові дані позивач не змінював, таким чином обов`язку щодо повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо даних не має.

Виходячи з технічних можливостей відповідача та права відповідача отримувати у разі необхідності будь яку інформацію про позивача скориставшись офіційними державними реєстрами до яких має доступ відповідач міг самостійно уточнити потрібні чи додаткові облікові дані позивача без його фізичної присутності.

Відповідно до «Довідки про причини повернення/досилання» Національного оператора поштового зв`язку "УКРПОШТА", поштове відправлення повернулось до ІНФОРМАЦІЯ_3 із зазначенням причини повернення/досилання - «адресат відсутній за вказаною адресою» та датою відбитку календарного штемпеля 05.03.2025 року.

У постанові зазначається про те, що позивач ОСОБА_1 не прибув 09.03.2025 року на 9 год. 00 хв. по повістці та не надав, у трьох денний строк підтверджуючі документи, які б засвідчували поважність пропущення строку.

Згідно вищенаведеного 07 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_5 було винесено постанову №907 про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на позивача штраф у сумі 17 000 (сімнадцять) тисяч гривень.

Окрім того, протокол стосовно позивача не складався, постанову було винесено без повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, що позбавляє позивача ОСОБА_1 прав, передбачених Конституцією України та КУпАП. Зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Повістка № 2751139, про яку йдеться в постанові, позивачу ОСОБА_1 , не вручалася та відповідачем даний факт не спростований.

Коли після отримання постанови ОСОБА_1 почав з`ясовувати підстави щодо винесення постанови № 907 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та на його усне звернення у ІНФОРМАЦІЯ_3 про отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення на підставі якого винесено постанову, однак йому повідомили що протокол відсутній.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Так, статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм іншого нормативного акту.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, суд вважає, що у даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення (відсутній умисел на вчинення правопорушення), за яке ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим адміністративне стягнення накладено на позивача необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Окрім того, ІНФОРМАЦІЯ_4 не вжив заходів для повного з`ясування обставин справи та виніс постанову, яка не відповідає вимогам закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

Згідно з ст. 2 ч.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Керуючись ст. ст. 7, 9, ч. 3 ст. 210-1, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 122, 139, 161, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (представник адвокат Рубаняк Т.Р.) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на оскарження постанови та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 07.04.2025 року № 907, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити - задоволити.

Поновити позивачу ОСОБА_1 строк на оскарження постанови від 07.04.2025 року № 907, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Постанову про накладення адміністративного стягнення від 07.04.2025 року № 907, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 17000 гривень, за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного судучерез Чортківський районний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Строк виготовлення повного тексту рішення 19 березня 2026 року.

Суддя/підпис/

Копія вірна:

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/1655/25

Рішення набрало законної сили " " ________________ року.

Суддя: Л. М. Запорожець

Копію рішення видано " " _______________ року.

Секретар: