Суд: Козівський районний суд Тернопільської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування
Дата: 18 березня 2026 р.
Справа: №951/117/26
Суддя: Лавренюк О. М.
Справа № 951/117/26
Провадження №3/951/65/2026
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2026 року селище Козова
Суддя Козівського районного суду Тернопільської області Лавренюк О.М., розглянувши матеріали, що надійшли з сектору поліцейської діяльності №1 Відділу поліції №1 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за частинами першою, другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Козівського районного суду Тернопільської області з Сектору поліцейської діяльності №1 Відділу поліції №1 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області надійшли матеріали:
про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП (справа №951/117/26; провадження №3/951/65/2026);
про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП (справа №951/118/26; провадження №3/951/66/2026);
про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП (справа №951/119/26; провадження №3/951/67/2026);
про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП (справа №951/120/26; провадження №3/951/68/2026).
Захисник Крамар В.П. у запереченнях на протоколи про адміністративне правопорушення від 17.03.2026 просив об`єднати зазначені справи в одне провадження.
За змістом частини другої статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Суд з метою забезпечення реалізації наведених вище положень статті 36 КУпАП вважає за доцільне об`єднати в одне провадження вказані справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення зазначених адміністративних правопорушень, та присвоїти об`єднаній справі єдиний унікальний номер №951/117/26 (провадження №3/951/65/2026), що не суперечить вимогам процесуального закону та сприятиме забезпеченню прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Судом установлено, що 10.02.2026 близько 09:00 год. за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно свого батька ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Також 10.02.2026 близько 09:00 год. за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно свого батька ОСОБА_2 в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 173-2 КУпАП.
10.02.2026 близько 09:00 год. за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно свого батька ОСОБА_2 в присутності малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 173-2 КУпАП.
Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №745236 від 10.02.2026, 10.02.2026 близько 09:00 год. за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно свого батька ОСОБА_2 в присутності малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Такі дії ОСОБА_1 посадовою особою органу Національної поліції кваліфіковані за частиною другою статті 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 173-2 КУпАП не визнав, зазначив, що 10.02.2026 близько 09:00 год. у нього з батьком ОСОБА_2 виник конфлікт, в ході якого батько в присутності дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вживав нецензурну лайку, штовхав його, погрожував викликати поліцію. Наймолодший син ОСОБА_6 у цей час спав та не був присутній при суперечці. Зазначив, що він ані психологічного, ані фізичного насильства відносно батька ОСОБА_2 не вчиняв, а тому вважає, що в його діях відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 173-2 КУпАП, відтак просив провадження у справі відносно нього закрити.
Захисник – адвокат Крамар В.П. у судовому засіданні просив провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 173-2 КУпАП закрити з підстав, викладених у запереченнях на протокол, поданих 17.03.2026.
Так, в обґрунтування заперечення на протоколи про адміністративне правопорушення, захисник зазначив, що складені відносно ОСОБА_1 протоколи є такими, що винесені за відсутності складу правопорушення. Зауважив, що малолітні діти, які зазначені потерпілими у протоколах про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 173-2 КУпАП, не були потерпілими, так як стосовно них не вчинялося актів домашнього насильства, двоє з дітей: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були свідками домашнього конфлікту, третя дитина ОСОБА_9 спав в іншій кімнаті та нічого не чув.
Крім цього, зазначив, що конфлікт спричинив саме батько ОСОБА_2 , який чинив фізичний та психологічний тиск відносно ОСОБА_1 .
Разом з тим обставини справи не були належним чином встановлені працівниками поліції, а протоколи відносно ОСОБА_1 складені виключно на підставі пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є суперечливими. З огляду на вказане захисник вважає, що протоколи є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
На підставі наведеного, просив провадження у справі відносно ОСОБА_1 за частинами першою, другою статті 173-2 КУпАП закрити за відсутності складу адміністративних правопорушень.
Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що 10.02.2026 близько 09:00 год. він, перебуваючи на кухні, зробив зауваження онукам ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , сказавши їм, щоб вони збиралися до школи, бо інакше запізняться. Почувши це, до кухні зайшов його син ОСОБА_1 та звинуватив потерпілого в тому, що той чіпляється до його дітей. Після цього у них з сином виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 кричав на нього, висловлювався нецензурною лайкою, ображав, згодом почалася штовханина, під час якої ОСОБА_1 чинив відносно нього фізичне насильство, що виражалося у шарпанні та завданні ударів. Також у судовому засіданні повідомив, що вказані дії відбувалися у присутності двох малолітніх онуків: ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , онук ОСОБА_9 спав в іншій кімнаті та не був свідком вчинення вказаних дій. Просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення відносно нього домашнього насильства.
Суд, ознайомившись з матеріалами адміністративної справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника та потерпілого, дослідивши наявні в матеріалах справи докази дійшов наступного висновку.
За нормами статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
При цьому суд враховує, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка вчиняє домашнє насильство, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП полягає у вчиненні домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 173-2 КУпАП доведена матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, а саме: відомостями, зазначеними у протоколах про адміністративне правопорушення серії ВАД №745235, №745237, №745234 від 10.02.2026; електронним рапортом від 10.02.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 10.02.2026, а також поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , наданими у судовому засіданні.
За таких обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 173-2 КУпАП згідно протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАД №745235, №745237, №745234 від 10.02.2026, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.
Водночас суд не погоджується із твердженнями ОСОБА_1 та його захисника адвоката Крамара В.П. щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, так як судом у судовому засіданні встановлено, що дії ОСОБА_1 , вчинені ним 10.02.2026 близько 09:00 год. за місцем спільного проживання з батьком, могли викликати у потерпілого ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку, спричинити емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдати шкоди психічному чи фізичному здоров`ю потерпілого, відтак зазначені дії ОСОБА_1 становлять собою об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.
При цьому за нормами статті 269 КУпАП, якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 172-3 КУпАП, було вчинено в присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням.
Відтак суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП, як такі, що спростовані у судовому засіданні, оскільки судом встановлено, що вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно батька ОСОБА_2 відбувалося у присутності малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 173-2 КУпАП відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №745236 від 10.02.2026, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта та ін.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У судовому засіданні встановлено, що 10.02.2026 близько 09:00 год. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно свого батька ОСОБА_2 в присутності малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент вчинення адміністративного правопорушення був відсутній. Вказане підтверджується поясненнями як ОСОБА_1 , так і потерпілого ОСОБА_2 .
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
За змістом ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
На необхідності застосування принципу презумпції невинуватості в справах про адміністративні правопорушення вказав також Верховний Суд в п. 39 постанови від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, зазначивши, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №745236 від 10.02.2026, що є підставою для закриття провадження у справі у цій частині відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд звертає увагу на вимоги статей 23, 33 КУпАП, в силу яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
При накладенні адміністративного стягнення, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, обставини справи, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд дійшов переконання, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в межах санкції частини другої статті 173-2 КУпАП.
Крім того, за змістом статті 39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом. Згідно з частиною шостою статті 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.
З огляду на те, що в силу вказаної норми статті 39-1 КУпАП направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом, є правом суду, суд при вирішенні питання про накладення стягнення на ОСОБА_1 дійшов висновку про відсутність підстав для направлення його на проходження відповідної програми.
Згідно зі статтею 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення у проваджені у справі про адміністративне правопорушення, особою на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Таким чином, відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 належить стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.
Керуючись статтями 7, 9, 173-2, 245, 247, 251-252, 254, 268, 277, 283-284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Справу №951/117/26 (провадження №3/951/65/2026) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП, справу №951/118/26 (провадження №3/951/66/2026) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП, справу №951/119/26 (провадження №3/951/67/2026) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП та справу №951/120/26 (провадження №3/951/68/2026) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП об`єднати в одне провадження та присвоїти об`єднаній справі єдиний унікальний номер - №951/117/26 (провадження №3/951/65/2026).
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №745236 від 10.02.2026 - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАД №745235, №745237, №745234 від 10.02.2026 та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок.
Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначеного правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області.
Суддя О.М. Лавренюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua