Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №456/477/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/477/26

Провадження № 2/456/919/2026

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

17 березня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

з участю секретаря судового засідання Магомети А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Короткий виклад позицій сторін у справі.

Позивач ТОВ «Гроші 247», через свого представника, звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою, у якій просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за договором про споживчий кредит №4731 від 12.12.2024 року в розмірі 17 700 грн. Крім того, позивач просить, при ухваленні рішення покласти на відповідача судові витрати у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 12.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4731, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Гроші 247» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 6 000 грн. Однак, до теперішнього часу боржник свої зобов`язання за договором № 4731 належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 03.12.2025 року становить 17 700 грн., з яких 6 000 грн. – основний борг; 11 700 грн. - відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та утворенням заборгованості, яку в добровільному порядку відповідач не погашає, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Відповідач, у запропонований строк відзив на позовну заяву не подав, свою позицію у справі із обґрунтуванням її відповідними доказами не навів.

Заяви та клопотання сторін у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у прохальній частині позову просить проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Гроші 247», додатково зазначивши, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.01.2025 року головуючим суддею щодо розгляду вищевказаної позовної заяви визначено суддю Янів Н.М..

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, який не є суб`єктом підприємницької діяльності - відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н.М. від 02.02.2026 року позовну заяву ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.02.2026 року розгляд справи було відкладено, у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання.

Сторони у справі належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначеного судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження, проте такі з у судове засідання не з`явилися та не забезпечили явку уповноважених представників.

Втім, судом задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи у його відсутності.

При цьому, в силу положень ст. 280 ЦПК України суд вважає неявку відповідача в судове засідання неповажною та за згодою представника позивача, вирішив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розгляд справи по суті відбувся 17.03.2026 року.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Встановленні судом фактичні обставини справи та їх обгрунтування.

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Судом встановлено, що 12.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4731.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора сторін.

Відтак, судом встановлено, що 12.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4731, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

За умовами п. 2.1. укладеного між позивачем та відповідачем договору, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 6 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а споживач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Пунктом 2.5. договору про споживчий кредит встановлено, що позика надається строком на 30 днів.

Позивачем в порядку встановленому п. 2.2. договору про споживчий кредит на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 6 000 грн., що підтверджується повідомленням ТОВ «Профітгід», номер платіжної інструкції 123842737, яке надає ТОВ «Гроші 247» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів.

Таким чином, позивачем належним чином виконані умови договору про споживчий кредит.

Крім того, відповідно до 2.5.1. укладеного договору, протягом строку дії кредиту, встановленого пунктом 2.3. договору, розмір основних процентів складає:

- 1.0 % від суми кредиту, але не менше ніж гривень копійок за перший день користування кредитом;

- 1.0 % від суми кредиту, щоденно, за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня в межах строку кредиту, зазначеного в пункті 2.3 цього договору. При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення споживачем коштів на погашення кредиту та належних на дату погашення платежів.

Відтак, вставнолено, що відповідач ОСОБА_1 отримані грошові кошти в передбачені строки не повернув, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за договором про споживчий кредит зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.

Так, згідно долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості, загальний розмір боргу відповідача перед позивачем станом на 03.12.2025 року становить 17 700 грн., з яких 6 000 грн. – основний борг; 11 700 грн. - відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, які нараховувалися до 30.06.2025 року.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених цим Кодексом, зокрема, статтею 82 ЦПК України, яка закріплює підстави звільнення від доказування.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У свою чергу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому(ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 3ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 в справі № 2-383/2010.

Висновки суду за результатами розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.

Судом встановлено, що відповідач належно не виконував зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Таким чином, враховуючи, що розмір заборгованості підтверджується долученими до справи доказами, в свою чергу відповідачем не надано доказів для підтвердження спростування неналежності виконання своїх зобов`язань, суд дійшов висновку що позовні вимоги ТОВ «Гроші 247» до ОСОБА_1 у частині стягнення суми заборгованості за тілом кредиту у сумі 6 000 гривень є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами, суд виходить із наступного.

У позовній заяві позивач пред`явив позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами у сумі 11 700 гривень, нараховані за період з 12.12.2024 по 30.06.2025 за процентною ставкою у розмірі 1,0 % в день, що становить 60 грн/день.

Так, в силу вимог статей 1048, 1056-1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Пунктом 2.5.1 Розділу 2 договору передбачена сплата позичальником процентів за користування кредитними коштами у розмірі 1,0 % в день протягом строку дії кредиту, а саме протягом 30 днів (до 11.01.2025 року).

Як випливає з умов кредитного договору та наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 12.12.2024 по 11.01.2025 сплаті підлягають проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування у сумі 1 800 гривень.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами за період з 12.12.2024 по 11.01.2025 (в межах строку кредитування) у сумі 1 800 гривень є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Разом з тим, з наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що за період з 12.01.2025 по 30.06.2025 кредитодавець нарахував проценти за користування кредитними коштами у розмірі 1 % в день, що становить 60 гривень в день, загальна сума заборгованості за цей період становить 9 900 гривень.

Зі змісту пункту 2.5.2 Розділу 2 договору випливає, що у разі, якщо споживач не повернув кредит у строк, встановлений пунктом 2.3 договору, нарахування процентів, встановлених пунктом 2.5 договору, проводиться за фактичну кількість календарних днів користування кредитом та до дня повного погашення заборгованості, включаючи день погашення як плату за неправомірне користування чужими грошовими коштами в розумінні частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження N 14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 уточнила висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, на який посилається позивач для обґрунтування правомірності нарахування процентів за договором.

Зокрема, зазначено, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Тобто нараховані за період з 12.01.2025 по 30.06.2025 проценти є заходом відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України, за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що проценти за період з 12.01.2025 по 30.06.2025 у сумі 9 900 гривень нараховані на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, до спірних правовідносин має застосовуватися заборона щодо нарахування зазначених процентів, передбачена пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому позовні вимоги про стягнення процентів у сумі 9 900 гривень є незаконними та необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Гроші 247» підлягає стягненню заборгованість за договором №4731 від 12.12.2024 року у сумі 7 800 грн, з яких 6 000 грн – сума боргу за тілом кредиту, 1 800 грн - проценти за користування кредитом в межах строку кредитування.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно, до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем, при поданні даної позовної заяви до суду, було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, який підтверджено платіжною інструкцією №819 від 17.12.2025 року.

Відтак, у зв`язку із частковим задоволенням заявлених позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 970,41 грн(7 800 х 100 : 17 700 = 44,06 %; 2 422,40 х 40,06 % : 100% = 970,41)

Керуючись ст.10,12,76-81,89,141,258,259,263,265,280-283,284 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» грошові кошти за договором про надання кредиту № 4731 від 12.12.2024 року у загальному розмірі 7 800 (сім тисяч вісімсот) грн, що складається з суми заборгованості по тілу кредиту – 6 000 (шість тисяч) грн., суми процентів за користування кредитом в межах строку кредитування – 1 800 (одна тисяча вісімсот) грн..

Стягнути з з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гроші 247» сплачений судовий збір пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог у сумі 970 (дев`ятсот сімдесят) гривень 41 коп..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гроші 247», код ЄДРПОУ: 41803222; місцезнаходження юридичної особи: вул. Героїв Севастополя, 48, офіс 214, м. Київ, 03150;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Назар ЯНІВ