Вирок від 18 березня 2026 р. у справі №453/373/26 — Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/373/26

№ провадження 1-кп/453/142/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ;

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;

з участю прокурора ОСОБА_3 ;

обвинуваченого ОСОБА_4 ;

та законного представника неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області кримінальне провадження №12026142300000011 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ракове Синельниківського району Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,-

встановив:

ОСОБА_4 21 лютого 2026 року приблизно о 21:30 годин, знаходячись на площі Т. Шевченка в місті Сколе Стрийського району Львівської області, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, у ході словесного конфлікту, маючи умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, кулаком лівої руки наніс неповнолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , два удари в область обличчя з правої сторони. При цьому неповнолітній ОСОБА_6 намагався закрити обличчя руками, та в цей час ОСОБА_7 наніс ще удар кулаком лівої руки по кисті лівої руки неповнолітнього потерпілого.

Внаслідок умисних протиправних дій, ОСОБА_7 спричинив неповнолітньому потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді синця і садна у правій виличній з переходом на надбрівну ділянки та повіки правого ока, садно на тильній поверхні лівої кисті, що згідно з висновком експерта є легким тілесним ушкодженням, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності.

Своїми діями, ОСОБА_7 умисно спричинивши легке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_6 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 125 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненому кримінальному проступку визнав у повному обсязі, обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорює, як і докази на їх підтвердження, від давання показань не відмовився. На даний час він щиро кається у скоєному, просить його суворо не карати, зокрема не позбавляти його волі.

В матеріалах справи наявна заява неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 , в якій останній просить розгляд кримінального провадження здійснювати без його участі. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 покладається на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненому кримінальному проступку визнав повністю, інші учасники провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що такі правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, та роз`яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

На підставі вищенаведеного, суд допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчинені ним кримінального проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті доведена у судовому засіданні повністю.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 125 КК України, як умисне спричинення легкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_6 .

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

ОСОБА_7 вчинив кримінальний проступок.

Пом`якшуючими вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку обставинами, передбаченими ст. 66 КК України, при обранні йому міри покарання суд вбачає щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину.

Обтяжуючих вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку обставин, передбачених ст. 67 КК України, при обранні йому міри покарання суд не вбачає.

При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, а тому, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити покарання в межах санкції ч.1 ст. 125 КК України у виді штрафу.

З врахуванням вимог ст.ст. 50,65 КК України таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також запобігатиме вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні, обвинуваченому не обирався та, враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177- 178 КПК України і дані про його особу, суд не вбачає підстав для його визначення на цей час.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити засудженому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, або з моменту вручення копії вироку засудженому, який перебуває під вартою, через Сколівський районний суд Львівської області з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя