Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №450/6072/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/6072/25 Провадження № 2/450/897/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача через систему "Електронний Суд" звернувся з цивільним позовом до відповідача про стягнення грошових коштів в сумі 43975 грн 18 коп., з яких 26500 грн виплачене страхове відшкодування, що підлягає сплаті відповідачем в порядку регресу, 4716 грн 23 коп. інфляційних втрат, 11551 грн 48 коп. пені та 1207 грн 47 коп. трьох відсотків річних.

Вимоги мотивує тим, що 12.01.2023 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Рено" номерний знак НОМЕР_1 та транспортного засобу марки "Мазда" номерний знак НОМЕР_2 . В судовому порядку відповідача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Станом на дату настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу марки "Рено" номерний знак НОМЕР_1 , забезпечена позивачем за полісом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Зазначає, що позивач на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу марки "Мазда" номерний знак НОМЕР_2 здійснив виплату в сумі 53000 грн. Вказує, що під час укладення полісу відповідач зазначив, що транспортний засіб марки "Рено" номерний знак НОМЕР_1 не використовується як таксі/маршрутне таксі, тож відповідно то наданої інформації до вказаного транспортного засобу при укладенні полісу було застосовано коригуючий коефіцієнт КЗ=1, як до легкового автомобіля (крім таксі), замість КЗ=1.1.-1.4. Стверджує, що в ході розслідування страхового випадку було встановлено, що транспортний засіб марки "Рено" номерний знак НОМЕР_1 використовується для надання послуг із перевезення пасажирів. Підтвердженням даного факту є наявність на зазначеному транспортному засобі наліпок з логотипом служби таксі «Uklon». Окрім того, зазначає, що вказаний транспортний засіб зареєстровано в базі ТзОВ «Уклон Україна». Вказує, що розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед ТзДВ «Страхова група «Оберіг» становить 43975 грн. 18 коп. З огляду на вище вказане, просив позовні вимоги просив задовольнити.

Ухвалою від 10.02.2026 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.

17.02.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Зазначає, що страховик не має права проводити страхові розслідування в момент укладення договору страхування. Договір ОСЦПВ укладається на підставі наданої страхувальником інформації, а страхувальник несе відповідальність за їх достовірність та її підтримання в актуальному стані. Протягом строку дії договору страхувальник зобов?язаний повідомляти страховику про будь-які зміни істотних обставин.

В матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.07.2022 року між ТзДВ «СГ «Оберіг» та ОСОБА_2 укладено поліс № ЕР-209883941 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого застраховано його цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, який дійсний до 04.07.2023 року включно. Забезпеченим транспортним засобом за цим договором є автомобіль марки "Рено" номерний знак НОМЕР_1 , ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю на одного потерпілого встановлено в розмірі 320000 грн, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого встановлено в розмірі 160000 грн.

12.01.2023 року відбулась ДТП за участі автомобіля марки "Рено" номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу марки "Мазда" номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 .

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.02.2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 850 грн.

ТзДВ «СГ «Оберіг» надійшла заява про виплату страхового відшкодування у страховій справі № 41189 від ОСОБА_3 , як власника транспортного засобу марки "Мазда" номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 53000 грн.

Згідно страхового акту № 41189/1 від 10.04.2023 року, складеного в рамках страхової справи № 41189, ухвалено рішення щодо страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку у сумі 53000 грн.

З платіжної інструкції в національній валюті № 5276 від 10.04.2023 року вбачається, що ТзДВ «СГ «Оберіг» здійснило виплату ОСОБА_3 страхового відшкодування у сумі 53000 грн.

02.05.2024 року ТзДВ «СГ «Оберіг» звернулось до відповідача ОСОБА_1 з досудовою вимогою про виплату грошових коштів у сумі 53000 грн.

Згідно із частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу п. 59 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.

Приписами п. 50 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про страхування» передбачено, що страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавств.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

За ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 993 ЦК України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частина 1 ст. 22 ЦК України, передбачає, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 38.1 ст. 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинним станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позовдо страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду за наявності певних умов.

Згідно до пункту 38-1.1. статті 38-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинного станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 року № 566, розмір страхового платежу визначається з урахуванням коригуючих коефіцієнтів, зокрема, коефіцієнта сфери використання транспортного засобу (К3). Для легкового автомобіля, що використовується фізичною особою (крім таксі), К3 становить 1. Однак, для легкового автомобіля, що використовується фізичною особою для надання послуг з перевезення пасажирів на таксі, К3 становить 1.1-1.4.

Як вбачається з особливих умов використання забезпеченого транспортного засобу відповідно до страхового полісу № ЕР-209883941, автомобіль марки "Рено" номерний знак НОМЕР_1 не використовується як таксі/маршрутне таксі.

Приписами ст. 75 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 3 ГК України, чинного на момент виникнення страхового випадку, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

У відповідності до ст. 42 ГК України, чинного на момент виникнення страхового випадку, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Частиною 1 ст. 910 ЦК України передбачено, що за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.

Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 прийнята Наказом № 457 Держспоживстандарт України від 11.10.2010 року передбачає КВЕД 49.32 - надання послуг таксі.

Аналізуючи вище наведені приписи, вбачається, що надання послуг перевезення пасажирів (надання послуг таксі) за своєю правовою природою є видом господарської діяльності, оскільки пов`язане з наданням послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність та здійснюється систематично з метою отримання прибутку.

Отже, однією з основних ознак підприємництва є систематична (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) господарська діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Ці обставини долученими до матеріалів справи доказами не підтверджуються.

Таким чином, здійснення господарської діяльності передбачає наявність у особи статусу суб`єкта господарювання, зокрема фізичної особи-підприємця. Водночас доказів державної реєстрації відповідача як фізичної особи-підприємця суду не надано. За таких обставин, відсутні будь-які підстави для застосування судом приписів пункту 38-1.1. статті 38-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинного станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, на які покликається представник позивача.

Суд критично оцінює надані представником позивача матеріали фотофіксації транспортного засобу з місця події дорожньо-транспортної пригоди, оскільки з їх змісту неможливо здійснити належну ідентифікацію автомобіля марки «Рено» номерний знак НОМЕР_1 , зокрема у зв`язку з відсутністю видимого державного номерного знаку, а також безпосереднього зв`язку між зазначеним автомобілем та дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 12.01.2023 року.

Водночас, у випадку дійсності відображення транспортного засобу марки «Рено» номерний знак НОМЕР_1 на долучених фотознімках, суд не вбачає підстав для обґрунтованого висновку про надання відповідачем послуг перевезення пасажирів з огляду на те, що розміщення рекламної інтеграції на видимих частинах відповідного транспортного засобу не є підтвердженням здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, а саме надання послуг перевезення пасажирів, що повинно підтверджуватися іншими належними та допустимими доказами, зокрема витягом з реєстру фізичних осіб підприємців, чого в даному випадку позивачем не надано, а клопотання про витребування відповідних доказів стороною позивача не заявлено.

Крім цього, слід звернути увагу на ч. 1 ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно якої таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

Згаданих вище розпізнавальних знаків на автомобілі, що зображений на долучених фотознімках, судом не встановлено.

Окрему увагу слід наголосити, що у випадку надання відповідачем послуг з перевезення пасажирів без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, працівники поліції, якими оформлялись адміністративні матеріали за ст. 124 КУпАП, були зобов`язані скласти відповідні адміністративні матеріали за ст. 164 КУпАП, що передбачає відповідальність за порушення порядку провадження господарської діяльності, однак такі обставини в даному випадку відсутні.

Окрім наведеного, як вбачається з відповіді ТзОВ «Уклон Україна» автомобіль марки «Рено» номерний знак НОМЕР_1 зареєстрований в онлайн-сервісі станом на 17.06.2021 року.

З цього приводу суд зазначає, що сам факт реєстрації автомобіля марки «Рено» номерний знак НОМЕР_1 в онлайн-сервісі з надання послуг перевезення пасажирів станом на 2021 рік не стверджує здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, оскільки така реєстрація не є тотожною фактичному наданню відповідних послуг.

Крім цього, зазначена реєстрація відбулась до моменту укладення страхового полісу № ЕР-209883941, а отже не свідчить про зміну характеру використання транспортного засобу, а саме такого як таксі/маршрутне таксі, в період дії страхового полісу та на момент настання страхового випадку. Також згідно вказаної відповіді останнє виконане замовлення транспортним засобом марки «Рено» номерний знак НОМЕР_1 було здійснене 25.12.2023 року, тобто після закінчення строку дії страхового полісу № ЕР-209883941.

З огляду на викладене вище, представником позивача не надано належних та достовірних доказів здійснення відповідачем ОСОБА_1 відповідної підприємницької діяльності в сфері транспортного перевезення пасажирів, а відтак, не доведено факт застосування невідповідного коефіцієнта для розрахунку розміру страхового платежу на момент укладення страхового полісу № EP-209883941 чи у строк його дії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивував позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому у задоволені таких слід відмовити.

За ст. 141 ЦПК України судовий збір не підлягає стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 75, 79, 81, 82, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.1 Закону України «Про страхування», ст.ст. 38, 38-1 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 16, 22, 910, 993, 1166, 1191 ЦК України, ст.ст. 3, 42 ГК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволені позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.