Вирок від 18 березня 2026 р. у справі №331/930/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/930/26

Провадження № 1-кп/331/502/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2026 м.Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026082020000042 від 15.01.2026 року стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Новоданилівка, Якимівського району, Запорізької області, українець, громадянин України, який має середньо-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштований, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2026 року, приблизно о 13 год. 00 хв. ОСОБА_5 , знаходячись біля будинку 42 по вулиці Шкільна в м.Запоріжжя, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, зловживаючи довірою ОСОБА_6 , під приводом використання автомобіля для особистих потреб, попросив у ОСОБА_6 у користування автомобіль «Mersedes Benz» Е200 1995 р.в. синього кольору д/н НОМЕР_1 , ключі та свідоцтво про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу, на що ОСОБА_6 , довіряючи ОСОБА_5 та в помилковій впевненості в добросовісності його дій, погодився.

Після цього, 09 січня 2026 року, приблизно о 15 год. 18хв. ОСОБА_5 , зловживаючи довірою ОСОБА_6 , маючи прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, поїхав на автомобільний майданчик, розташований за адресою: м. Запоріжжя, Південне шосе, 32, де продав автомобіль «Mersedes Benz» Е200 1995 р.в. синього кольору д/н НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 , після чого отриманими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.

Цивільний позов потерпілим не заявлений.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.289 КК України визнав у повному обсязі, суду пояснив, що з потерпілим ОСОБА_6 знайомі давно. Він надав йому автомобіль «Mersedes Benz» для роботи в таксі. У нього є борги і він вирішив продати автомобіль , щоб заборгованість закрити, потерпілого про продаж автомобіля не повідомляв. Автомобіль продав у м.Запоріжжі за 1000 доларів. Щиро кається.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що має дружні відносини з обвинуваченим ОСОБА_5 . Обвинувачений звернувся за допомогою до нього і він надав йому у користування автомобіль «Mersedes Benz». Вранці 09.01.2026 року він не міг зв`язатися з ОСОБА_5 , зайшов на сайт ОЛХ і побачив, що його автомобіль у продажі,звернувся до поліції, через деякий час автомобіль працівниками поліції був повернутий. З обвинуваченим домовилися щодо відшкодування матеріальної шкоди, щодо покарання прохав суворо не карати, призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.

На підставі положень ч. 3 ст.349 КПК України, з урахуванням повного визнання вини обвинуваченого ОСОБА_5 , думки обвинуваченого, який повідомив, що бажає закінчити судове слідство по справі без дослідження доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження, думки прокурора, захисника, потерпілого, докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не досліджувалися. Судом роз`яснено обвинуваченому обмеження у праві на апеляційне оскарження вироку суду посилаючись на невизнання обставин, які не оспорювалися під час розгляду справи. Обвинувачений також підтвердив, що йому зрозуміло, що він обвинувачується у незаконному заволодінні транспортним засобом, також підтвердив, що повністю розуміє наслідки своїх дій, повного визнання вини та відмови від дослідження усіх доказів по справі.

При цьому суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, потерпілого, дослідивши матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.1 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує відповідно до ст.ст.65-67 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості цього злочину, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ст.66 КК України, судом встановлені наступні пом`якшуючі покарання обвинуваченого ОСОБА_5 обставини - щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено і в обвинувальному акті не зазначено.

Крім того, при обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до нетяжкого злочину, обставини вчинення кримінального правопорушення, наслідки від вчиненого злочину, його відношення до вчиненого, визнання своєї вини, дані про його особу, те що раніше не судимий , не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, =до адміністративної відповідальності не притягувався, враховуючи думку прокурора щодо покарання і його виду, який прохав суд призначити покарання в межах санкції статті із застосуванням ст.ст.75,76 КК України. За таких обставин, суд вважає недоцільним призначити ОСОБА_5 відбування покарання у вигляді обмеження волі та приходить до переконання про можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням у відповідності до ст. ст. 75, 76 КК України.

Призначення ОСОБА_5 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду». Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлений.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

У кримінальному провадженні була проведена судова транспортна-товарознавча експертиза від 21.01.2026, витрати на проведення експертизи складають 2674,20 гривень, то процесуальні витрати в силу ст. 124 КПК України на залучення експерта, підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_5 .

Керуючись ст.ст.368, 370, 374КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України і призначити йому покарання у виді у виді 3(трьох) років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на один рік.

Згідно ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично з`являтися для реєстрації до органу з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні у розмірі 2674,20 гривень .

Речові докази:

-DVD-R диск залишити у справі;

-Автомобіль «Mersedes Benz»Е200 1995 р.в. синього кольору, д.н. НОМЕР_1 повернути потерпілому ОСОБА_6 .

Заходи забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_5 під час судового розслідування не застосовувалися.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1