Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №331/3673/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/3673/25

Провадження № 2/331/874/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого - судді - Скользнєвої Н.Г.,

за участю секретаря - Постарнак М.М.,

розглянувши у загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. № 30; адреса для листування: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. № 2, поверх № 4) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

27.06.2025 р. до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 17730-02/2024 від 11.02.2024 р. в розмірі 18 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.02.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 17730-02/2024. Відповідно до п.п. 1.6. п. 1 кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «Аванс кредит» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Аванс кредит» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.п. 1.6. п. 1 кредитного договору. 24.05.2024 р. між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24052024, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» передано права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах боржників. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 17730-02/2024 в розмірі 18 000,00 грн., з яких: 5000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 13000,00 грн. – сума заборгованості за процентами. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору. (а.с. 3-5)

Заочним рішенням Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 09 вересня 2025 року позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором№ 17730-02/2024 від 11.02.2024 р. яка складається з: 5000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 13000,00 грн. – сума заборгованості за процентами, а всього 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, а також судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. (а.с. 46-50)

Не погоджуючись із заочним рішенням, відповідачка ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Хархан Оксани Володимирівни у жовтні 2025 року звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення.(а.с. 63-68)

Ухвалою суду від 28жовтня 2025 року заочне рішення Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 09 вересня 2025 року у справі № 331/3673/25 (провадження № 2/331/2452/2025) за позовом ТОВ«ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 17730-02/2024 від 11.02.2024 року, скасовано. Вирішено розгляд справ проводити за правилами загального провадження, справу призначено справу до розгляду у підготовче судове засідання. (а.с. 86-87)

14.11.2025від представника відповідачкиадвоката Хархан О.В. через Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що проти позову відповідачка заперечує, мотивуючи його тим, що долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості не містить дати складання, підпису особи, що його склала і він не відповідає критеріям первинних документів та критеріям доказів, отже розмір заборгованості не доведено. Щодо нарахування процентів звертає увагу на те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» , яким статтю 8 Закону України «Проспоживче кредитування», якийнабрав чинності 24.12.2023,максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.Таким чином, за розрахунком відповідачкирозмір відсотків становить: з12.02.2024 по 21 квітня 2024 - 8750 грн. (5000.00 грн * 2,5% / 100 *70 днів); з 22 квітня 2024 по 21 травня 2024 - 2250 грн. (5000 грн * 1,5% / 100 * 30 днів). Отже станом на 30.04.2025 загальна сума відсотків за 100 днів користування грошовими коштами складає 16000 грн. Також зазначає, що матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів на підтвердження перерахування кредитних коштів первісним кредитором на рахунок відповідачки. На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. (а.с. 92-98)

18.11.2025 від представника позивача через Електронний суд надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що сторона відповідача побудувала свою позицію на концепції «негативного доказу». Позивачем було надано до суду всі наявні документи за Кредитним договором, які були передані Первісним кредитором до ТОВ «ФК ЄАПБ» в рамках укладеного Договору Факторингу. На підтвердження перерахування коштів надав відповідь від Первісного кредитора. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів. Кошти надавалися Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні кредитного договору. Доступу до виписок по картці, на яку перераховано кредитні кошти, має банк-емітент та Відповідач. Ні Первісний кредитор, ні ТОВ «ФК «ЄАПБ» не має доступу до даної інформації, так як дана інформація – є банківською таємницею. Окрім того, у відповідності до умов Кредитного договору передбачено умови та строки нарахування відсотків. Відповідачем при підписанні Кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов Кредитного договору, в тому числі і порядку нарахування відсотків, що свідчить про факт погодження Відповідача із всіма умовами Кредитного договору, враховуючи і нарахування відсотків. (а.с. 103-107)

24.11.2025 від представника відповідачки адвоката Хархан О.В. через Електронний суд надійшлавідповідь на відзив, де зазначено, що надані позивачем нові докази не підтверджують отримання кредитних коштів. (а.с.130-133)

Ухвалою суду від 28 листопада 2025 року продовжено строк підготовчого провадження. (а.с. 139-140)

Ухвалою суду від 26 січня 2026 року закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду. (а.с. 146)

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, у позові зазначено про розгляд справи за відсутністю представника.

Відповідачка по справі Жовнір Г.Ю. у судове засідання не з`явилася, хоча про час день та місце слухання справи була повідомлена належним чином. Причину неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, згідно з вимогами ст.ст.128,131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з`явився у судове засідання без поважних причин.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній письмові докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» залишити без задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що 11.02.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 17730-02/2024, в розмірі 5000,00 грн. на власні потреби клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, строком на 120 днів,дата погашення кредиту 09.06.2024, денна процентна ставка становить 2,50%. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4149-43хх-хххх-5329 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляд застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами. (а.с. 6-10)

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт укладення кредитного договору відповідачем визнається, тому доказуванню не підлягає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 та первісний кредитор узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення відповідного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором – W1014.

24.05.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 24052024, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги до боржників, зазначені в Реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 17730-02/2024, що підтверджується Витягом з Реєстру боржників до цього договору. (а.с. 14-18)

Згідно п.1.1 договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу), за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання кредиту), плату за кредитом ( плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. (а.с. 20)

Згідно п.1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. (а.с. 19)

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №24052024 від 25.05.2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набула права грошової вимоги до відповідача в розмірі 18 000 грн. грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13 000 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до положень ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено та не заперечується відповідачемфакт укладення кредитного договору.Проте, в матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження факту надання кредитних коштів позичальнику, на виконання умов вищевказаних договорів.

Розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит/позику.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13.05.2020 року, справа № 219/1704/17, провадження № 611211св19.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 року у справі №200/5647/18 та від 28.10.2020 року у справі №760/7792/14-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТЕЖІ РІШЕННЯ» №3466_250604145242 від 04.06.2025, наданий позивачем на підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачці, не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». (а.с. 110)

Окрім того, у вказаному листі відсутні повні реквізити платіжної картки, а також ідентифікуючі дані особи, якій вона належить, у зв`язку з чим, на думку суду, цей лист не може вважатися належним доказом перерахування кредитних коштів у порядку та на умовах, передбачених зазначеним вище договором.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено докази, наявні у матеріалах цивільної справи.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачкою взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачкою виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України).

Частинами 1-2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.

Будучи обізнаним про те, що відповідачка заперечує проти позову та не визнає суму боргу, позивач не надав доказів на підтвердження позовних вимог.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Враховуючи викладене, аналізуючи зібрані по справі докази відповідно до наведених правових норм, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідачка дійсно отримала від первісного кредитора кредитні кошти в розмірі 5 000 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 263-265, 282 ЦПК України, ст. ст. 514, 516, 526, 530, 599, 610, 611, 1082 ЦК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. № 30, фактична адреса: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. № 2 поверх 4)- відмовити.

Повний текст судового рішення складено 19 березня 2026 року.

Сторонам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя: Н.Г. Скользнєва