Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №308/19450/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/19450/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Хамник М.М.,

з участю секретаря судових засідань Камілли В.Я.,

представника позивача Німець О.М.,

представника відповідача Лешанич Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) у зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

30.12.2026 року позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Німець О.М., звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) у розмірі 110800,00 грн у зв`язку із заборгованістю зі сплати аліментів на утримання дитини, а також судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 27.11.2024 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, присуджено стягувати аліменти на утримання дитини в розмірі 4000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 24.09.2024 року.

Постановою Закарпатського апеляційного суду рішення Ужгородського міськрайонного суду змінено в частині розміру аліментів, а саме присуджено стягувати аліменти в розмірі 12000 грн. на утримання дитини щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Оскільки відповідач добровільно не виконував рішення суду, позивачка була змушена звернутись до ДВС за примусовим виконанням виконавчого листа виданого на підставі вказаного рішення суду.

Відділом держаної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження №78764329. Виконавцем вживались заходи щодо виконання виконавчого листа №308/15692/24, проте відповідач свідомо ухиляється від сплати аліментів, поважні причини, які давали б підстави не сплачувати аліменти у відповідача відсутні. Відповідач обізнаний про свій обов`язок сплачувати аліменти. Також представник позивача зазначає, що відповідач спілкується з донькою та дружиною, постійно зачіпаючи тему аліментів.

Станом на 31.10.2025 року у відповідача виникла заборгованість із сплати аліментів у розмірі 110800,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті аліментів від 31.10.2025 року, тому представник позивача просить стягнути з відповідача розмір неустойки (пені) за несплату аліментів у розмірі, що відповідає сумі заборгованості по аліментах та судові витрати.

Ухвалою суду від 15.01.2026 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

27.01.2026 року представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Лешанич Л.В. було подано відзив на позовну заяву, в якому вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначила, що ОСОБА_2 категорично заперечує наявність своєї вини у несвоєчасній сплаті аліментів, а також заперечує існування у своїх діях ознак свідомого, умисного чи злісного ухилення від виконання покладеного на нього батьківського обов`язку щодо утримання дитини. ОСОБА_2 не має юридичної освіти, не є фахівцем у галузі права та об`єктивно не усвідомлював, що аліменти підлягають стягненню з моменту подання позовної заяви, а не з моменту набрання законної сили рішенням суду. Саме тому сплата аліментів була розпочата ним після ухвалення остаточного судового рішення та набрання ним законної сили. Така поведінка свідчить не про умисел чи злісне ухилення, а про добросовісну правову помилку у тлумаченні норм чинного законодавства.

Ситуація у справі була істотно ускладнена неодноразовими змінами судових рішень. Так, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 листопада 2024 року у справі №308/15692/24 було розірвано шлюб між сторонами та стягнуто з ОСОБА_2 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000 грн щомісячно. У резолютивній частині рішення суду було зазначено, що рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

У подальшому ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 03 лютого 2025 року було виправлено описку в рішенні суду та визначено дату, з якої підлягають стягненню аліменти, а саме — 24 вересня 2024 року.

Надалі, постановою Закарпатського апеляційного суду від 17 червня 2025 року у справі №308/15692/24 рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 листопада 2024 року було змінено в частині стягнення аліментів, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 12 000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитину відповідного віку. При цьому у резолютивній частині зазначеної постанови не конкретизовано момент, з якого аліменти підлягають стягненню. Виконавчий лист було видано лише 28 липня 2025 року. У вересні 2025 року ОСОБА_2 здійснив сплату аліментів за три місяці, відповідно з моменту набрання законної сили постановою Закарпатського апеляційного суду від 17 червня 2025 року у справі №308/15692/24, чим він фактично виконав вимоги виконавчої служби.

На думку представника відповідача, вказані обставини свідчать про добросовісність та відповідальність відповідача: він перебував у постійному контакті з державним виконавцем, чітко дотримувався його вказівок щодо порядку та термінів сплати аліментів і належним чином виконував свій батьківський обов`язок.

Стверджує, що ОСОБА_2 добровільно сплачує аліменти у розмірі 12 000 гривень щомісячно. Сам факт погодження Відповідачем суми аліментів, яка суттєво перевищує законодавчо встановлений мінімум, свідчить про його особливу сумлінність та юридично й фактично виключає можливість злісного ухилення від сплати аліментів. Така свідома ініціатива щодо збільшення розміру виплат є несумісною з самим поняттям ухилення, яке передбачає намір уникнути виконання відповідного обов`язку.

З 22 лютого 2022 року ОСОБА_2 проживає за межами території України. Він не має стабільного джерела доходу, що об`єктивно впливає на рівень його фінансових можливостей.

Разом із тим, навіть за умов непростого матеріального становища, ОСОБА_2 ніколи не припиняв виконання свого батьківського обов`язку щодо матеріального утримання доньки. Значні суми грошових коштів передавалися ним особисто позивачці під час її приїздів до Словацької Республіки, а у періоди перебування позивачки на території України - передавалися готівкою через третіх осіб. Відповідач фактично здійснював утримання доньки та сплачував аліменти в розмірі 800 євро на місяць, про що зазначено у рішенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 листопада 2024 року у справі №308/15692/24, що є преюдиційним фактом. Зазначені обставини свідчать про фактичне надання матеріальної допомоги доньці, ОСОБА_3 , однак такі платежі не були враховані державним виконавцем під час визначення розміру заборгованості, що безпосередньо вплинуло на її формування та розмір.

Більше того, ОСОБА_2 систематично, один раз на квартал, замовляв для своєї доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , різні речі через інтернет-платформу «AliExpress», які вона обирала самостійно. Зокрема, це були предмети одягу, взуття, аксесуари та інші особисті речі, що підтверджується поясненнями ОСОБА_4 , яким безпосередньо через відповідний мобільний додаток оформлювалися замовлення, після чого отримані товари передавалися дитині. Загальна вартість таких замовлень зазвичай становила від 100 до 300 євро, а їх оформлення здійснювалося 3–4 рази на рік.

Отже, представник відповідача зазначає, що фактичних обставин справи свідчить про те, що у поведінці Відповідача відсутня вина у несплаті аліментів, а також відсутній свідомий, умисний чи злісний намір ухилитися від сплати аліментів.

Підсумовуючи вищезазначене, вважає наведені у позовній заяві вимоги необгрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів.

12.02.2026 року представником позивача – адвокатом Німець О.М. подано через підсистему «Електронний суд» додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що викладені у відзиві доводи є необґрунтованими, такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та вибірковому й помилковому тлумаченні практики Верховного Суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задоволити позов з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову з мотивів наведених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано та присуджено стягувати аліменти на утримання дитини в розмірі 4000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 24.09.2024 року.

Постановою Закарпатського апеляційного суду рішення Ужгородського міськрайонного суду змінено в частині розміру аліментів, а саме присуджено стягувати аліменти в розмірі 12000 грн. на утримання дитини щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Оскільки відповідач добровільно не виконував рішення суду, позивачка була змушена звернутись до ДВС за примусовим виконанням виконавчого листа виданого на підставі рішення суду про стягнення аліментів. Так, Відділом держаної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження №78764329. Виконавцем вживались заходи щодо виконання виконавчого листа №308/15692/24, проте відповідач ухиляється від сплати аліментів, у зв`язку з чим станом на 31.10.2025 року у нього виникла заборгованість із сплати аліментів у розмірі 110800,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті аліментів від 31.10.2025 року, складеним Відділом держаної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Статтею 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до частини 1 статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17листопада 2021року в справі №569/14819/19 (провадження №61-1586св20 )зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц (провадження №14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18).

Згідно з розрахунком, наданим представником позивача, розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 за період з вересня 2024 року по листопад 2025 року становить 316496,00 грн., водночас, враховуючи обмеження передбачені ч.1 ст.196 СК України позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 100% суми заборгованості по аліментах, що становить 110800,00 грн.

Наданий представником позивача розрахунок суд приймає за основу для нарахування пені, так як він проведений відповідно до вимог ст.196 СК України за період несплати аліментів на утримання дитини, з урахуванням вищенаведеного обмеження.

Щодо твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про відсутність вини у несплаті аліментів, а також свідомого, умисного чи злісного наміру ухилитися від сплати аліментів, то такі суд оцінює критично з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року в справі №711/679/21, зроблено висновки, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства; учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів.

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи; стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.

Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст.81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем як платником аліментів, не доведено, те що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, відтак відсутні підстави для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання.

Відповідно до 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути в дохід бюджету судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Керуючись ст.ст.4, 11, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263,2 65, 268 ЦПК України, ст.180, 196 Сімейного Кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) у зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати по аліментах за період з вересня 2024 року по листопад 2025 року у розмірі 110800,00 (сто десять тисяч вісімсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , НОМЕР_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 : РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 19.03.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М.Хамник