Вирок від 09 березня 2026 р. у справі №505/96/22 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №505/96/22

Провадження №1-кп/505/229/2026

10.03.2026 року Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі :

головуючої судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Подільську Одеської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62021150020000417 від 24.11.2021 року, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Голубече, Крижопільський район Вінницька область, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, учасника бойових дій, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді водія старшого водія 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «старший сержант», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на даний час військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 , раніше не судимого,

- обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4

ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.

На підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 1126-УІІ, в Україні з 18 березня 2014 року розпочався особливий період, який діє по даний час.

15.06.2020 року ОСОБА_4 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах України.

15.06.2020 року ОСОБА_4 , уклав з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_3 контракт про проходження громадянами України військової служби за контрактом у Збройних Силах України на посадах осіб солдатського сержантського та старшинського складу строком на 3 роки.

Згідно із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.06.2020 №160 ОСОБА_4 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду водія 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом для військовозобов`язаних вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.

Відтак, з 15.06.2020, тобто з моменту зарахування ОСОБА_4 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку - проходження військової служби.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов`язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.

Згідно вимог п. п. 1, 2, 3 ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом старший солдат ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Проте, старший солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо, допустив їх порушення вирішивши стати на злочинний шлях за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді старшого водія 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «старший солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 58, 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби 04.10.2021 о 08 год. 45 хв. не з`явився вчасно на службу без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, до розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , та ухилявся від проходження військової служби до 10 год. 00 хв. 24.12.2021, проводячи час на власний розсуд не пов`язуючи його з обов`язками військової служби.

24.12.2021 року о 10 год. 00 хв., ОСОБА_4 усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, добровільно та з власної ініціативи прибув до другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Миколаєві, що розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Мечникова, 59А, чим припинив вчиняти злочин.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та підтвердив обставини вказані в обвинувальному акті. Суду показав, що в 2021 році він не з`явився на військову службу, так як знаходився вдома в АДРЕСА_4 , продовжував хворіти після Одеського шпиталю, проте документів підтверджуючих перебування на лікуванні не має. Командування військової частини подало рапорт про його самовільне залишення військової служби. Потім вирішив повернутися на військову службу. У вчиненому розкаюється, просить суд суворо не карати та врахувати, що він є учасник бойових дій, отримав поранення 24.05.2024 року під час виконання бойового завдання та захисту Батьківщини, а також смерть матері 17.11.2025 року. Надалі продовжує нести службу в Збройних силах України з метою оборони України.

Покази обвинуваченого ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.

Учасники судового провадження в судовому засіданні вважали за можливе розглянути зазначене кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

В зв`язку з повним визнанням ОСОБА_4 своєї вини, за згодою учасників судового провадження, дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом встановлено, що наявні підстави для визнання винуватості обвинуваченим, оскільки з реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що при досудовому розслідуванні зібрано достатньо доказів для обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, а тому визнання обвинуваченим винуватості є цілком виправданим.

За результатами судового розгляду суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

Оцінивши в сукупності надані по кримінальному провадженню докази, досліджені у судовому засіданні, суд дійшов висновку про повне підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні зазначеного судом діяння, і суд його умисні дії кваліфікує за ч. 4 ст. 407 КК України, нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що він є учасником бойових дій, стан здоров`я.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Відповідно до Закону України № 2839-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці», який набрав чинності 27.01.2023 року внесено зміни до ст. 75 КК України, а саме перелік кримінальних правопорушень за якими виключається можливість застосування положень ст. 75 КК України, доповнено кримінальними правопорушеннями, передбаченими статтями 403,405,407,408,429 КК України, вчиненими в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Однак, відповідно до ч.2 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Так, інкримінований ОСОБА_4 злочин за ч.4 ст.407 КК України вчинено ним до набрання чинності Законом України № 2839 IX.

Зміни внесені до ст. 75 КК України відповідно до Закону України № 2839-IX, погіршують становище особи обвинуваченого, оскільки унеможливлюють застосування положень ст. 75 КК України при призначенні покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, а отже не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до ч.1 ст. 75 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, …, при призначенні покарання у виді … позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Таким чином, вирішення судом питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання ґрунтується на наведених вище вимогах.

Відповідно, при вирішенні питання про можливість призначення покарання за вказаний злочин, підлягають застосуванню положення ст. 75 КК України в редакції чинній станом на дату вчинення злочину, які не виключали можливість застосування судом положень ст. 75 КК України при призначенні покарання за кримінальні правопорушення передбачені ст. 407 КК України, в тому числі в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Також, суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та фактичні обставини його вчинення, те, що обвинувачений ОСОБА_4 на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно, раніше не судимий, є учасником бойових дій, 24.05.2024 року отримав поранення під час несення військової служби, смерть матері щиро розкаюється у вчиненому, його поведінку під час та після вчинення кримінального правопорушення і вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, вважаючи, що таке покарання буде відповідати вчиненому обвинуваченим й достатнім для його виправлення.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 349, 370, 371, 374, 532, ч.15 ст. 615 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення і виконає покладенні на нього обов`язки.

На підставі п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації (під час проходження військової служби - до командира військової частини, якому підпорядкований) та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання (під час проходження військової служби - командира військової частини, якому підпорядкований).

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Подільський міськрайонний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, крім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається учасникам судового провадження.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Повний текст вироку суду вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_5