Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №505/1735/25 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/1735/25

Провадження № 2/505/1388/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюк А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі судових засідань в місті Подільськ Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі за текстом ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 15 066,50 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.07.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» укладено кредитний договір № 1482773. На підставі договору факторингу № 30102024 від 30.10.2024 право вимоги до відповідача у цій справі відступлене від ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» до ТОВ «ФК «ЄАПБ», заборгованість за кредитним договором № 1482773 складає 15 066,50 грн, в тому числі 5 000 грн заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 5 866,50 грн - за процентами, 4 200 грн - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

Після відступлення позивачу права грошової вимоги, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки первинних кредиторів. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ФК «ЄАПБ», у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість сумі 15 066,50 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн та витрати пов`язані з розглядом справи (витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів) в розмірі 1 514 грн, відповідно до попереднього розрахунку.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

Заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечував проти ухвалення у справі заочного рішення.

У визначену дату та час судового засідання відповідач у справі не з`явився.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе вирішити спір по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У ситуації, що розглядається, суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 12.12.2025 постановлено провести заочний розгляд цивільної справи на підставі наявних у ній доказів.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» 19.07.2024 укладено договір про споживчий кредит № 1482773. Зазначений договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «542050».

Відповідно до умов кредитного договору № 1482773 від 19.07.2024 ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» відповідачу ОСОБА_1 надано кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту 5 000 грн на банківський картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 на строк 345 днів із стандартною процентною ставкою у розмірі 3,65 % річних, які застосовуються у перший розрахунковий період, та 511 % річних, які застосовуються протягом решти періоду кредитування. Останнім днем строку дії договору визначено 29.06.2025. Графіком платежів, який є додатком № 1 до кредитного договору визначено 23 періоди по 15 днів, із зазначенням дат платежу.

Надана заява (додаток № 2 до кредитного договору) про отримання кредиту № 1482773 та паспорт споживчого кредиту № 1482773 (підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором «996921», містять відомості щодо суми кредиту, процентної ставки, строку кредитування, зазначені умови є ідентичними з тими, що зазначені в кредитному договорі.

Відповідно до платіжного доручення № 37282172 від 19.07.2024, надавач послуг ТОВ «ФК «Контрактовий дім», грошові кошти в сумі 5 000 грн перераховано на банківську карту Visa НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_1 , призначення платежу - кошти згідно договору 1482773.

Відповідно до відомості про щоденні нарахування, які складені ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» перші 15 днів строку дії договору нарахування процентів здійснювалось зі ставкою 3,65 % річних (відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору), з 04.08.2024 до 30.10.2024 зі ставкою 511 % річних (відповідно до п 1.6., 2.3.1.2 договору) із нарахуванням процентів у розмірі від 70 грн в день до 63 грн в день, що відповідає здійсненню нарахуванню процентів зі ставкою 511 % річних (1,4 % в день), на суму залишку за основним зобов`язанням починаючи з 5 000 грн (5000*0,014=70) до 4 500 грн (4500*0,014=63). Разом з тим, починаючи з 18.10.2024 первісним кредитором нарахування процентів здійснювалось на основну суму зобов`язання 4 500 грн.

Окрім того, первісним кредитором здійснено нарахування штрафних санкцій відповідно до п. 4.1. шість разів по 700 грн, в сумі 4 200 грн.

Відповідно до договору факторингу № 30102024 від 30.10.2024 фактор ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» отримала права вимоги від клієнта «ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» щодо кредитних договорів, зокрема за кредитним договором, який укладено між відповідачем у цій справі ОСОБА_1 та «ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» № 1482773 від 19.07.2024.

Відповідно до положень п.1.2 вказаного договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до даних договору факторингу № 30102024 від 30.10.2024, Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 30.10.2024, витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 30102024 від 30.10.2024до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 1482773 від 19.07.2024 в розмірі 15 066,50 грн, в тому числі 5 000 грн заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 5 866,50 грн - за процентами, 4 200 грн - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини), на підставі права вимоги, що виникає у позивача внаслідок уступок права вимоги (договорів факторингу).

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, з урахуванням положень ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, при цьому такі умови повинні відповідати вимогам цивільного законодавства, звичаям ділового обороту, а також засадам розумності та справедливості. Разом із тим у правовідносинах за участю фізичної особи як споживача підлягають врахуванню вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1054 ЦК України також передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжений та діє на даний час.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 19.07.2024 між первісним кредитором ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», обставина отримання грошових коштів в сумі 5 000 грн відповідачем судом встановлена, доведена дослідженою у судовому засіданні платіжною інструкцією.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивачем, попри твердження про відсутність будь-яких платежів з боку відповідача на виконання кредитного зобов`язання, надано розрахунок заборгованості первісного кредитора, який містить суперечливі відомості щодо розміру основного боргу. Зокрема, із наданих відомостей про щоденні нарахування процентів вбачається, що нарахування здійснювалось не на повну суму кредиту 5 000 грн, а на залишок заборгованості, який з певного періоду становив 4 500 грн.

При цьому позивачем не наведено жодних доводів та не подано доказів щодо зміни умов кредитного договору, зокрема зменшення процентної ставки чи іншого порядку нарахування процентів, що могло б об`єктивно вплинути на розмір щоденних нарахувань. Отже, зменшення суми, на яку здійснювалось нарахування процентів, не може бути пояснене зміною умов договору і свідчить саме про зменшення залишку основного боргу.

Зазначене свідчить про фактичне зменшення основного зобов`язання, що можливе виключно у разі часткового погашення кредиту відповідачем. Таким чином, наданий позивачем розрахунок не узгоджується із його ж доводами про повну відсутність платежів, а тому не може бути покладений в основу рішення в частині визначення розміру заборгованості за тілом кредиту у сумі 5 000 грн. Враховуючи викладене, суд, оцінюючи докази у їх сукупності, приходить до висновку, що фактичний залишок заборгованості за тілом кредиту становить 4 500 грн, незважаючи на зазначення у позовній заяві та акті приймання-передачі реєстру боржників суми 5 000 грн.

Окрім того, відповідно до наданого позивачем розрахунку нарахованих процентів, сума процентів нарахованих первісним кредитором складає 5 866,50 грн. Судом самостійно здійснено перевірку вірності обрахунку процентів, за результатом якої встановлено, що сума процентів 5 866,50 обрахована вірно.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Сторони, будучи вільними у виборі контрагента, а також у визначенні умов договору, зокрема розміру процентної ставки, строків та порядку повернення кредиту, досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, що відповідає положенням ст. 627 ЦК України щодо свободи договору.

Відповідач, укладаючи кредитний договір шляхом приєднання до запропонованих умов та підтверджуючи їх шляхом використання одноразового ідентифікатора, надав свою згоду на всі істотні умови кредитування, у тому числі щодо розміру процентної ставки, порядку її нарахування та строків виконання зобов`язань. Доказів того, що відповідач не розумів змісту таких умов або був позбавлений можливості відмовитися від укладення договору, суду не надано.

Отже, погоджені сторонами умови договору є обов`язковими для виконання відповідно до ст. 629 ЦК України, а їх невиконання відповідачем свідчить про порушення грошового зобов`язання.

Щодо стягнення неустойки

Щодо стягнення з відповідача неустойки у формі штрафу в розмірі 4 200 грн, суд зазначає, що позивачем у позовній заяві не зазначено обставини, пункту договору, які визначали порядок нарахуваннях таких платежів первісним кредитором.

Суд звертає увагу на положення п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань, а також від обов`язку сплати штрафів, пені чи інших неустойки за такими зобов`язаннями.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022, воєнний стан на території України введено з 24.02.2022 і на момент розгляду справи продовжується, що робить неможливим стягнення неустойки та пені за період користування кредитом після зазначеної дати, включно з періодом прострочення.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення неустойки у формі штрафу з відповідача на користь позивача в розмірі 4 200 грн задоволенню не підлягає, незалежно від умов договору

Зважаючи принцип диспозитивності, суд розглянув позовні вимоги в межах позовних вимог, відповідно до яких позовні вимоги в частині процентів позивач просив стягнути відповідно до розрахунку, наданого первісним кредитором за період з 19.07.2024 до 30.10.2024 включно.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши надані докази, а також проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт надання відповідачу кредиту та в частині правильності нарахування процентів, проте не доведено повну заборгованість за основною сумою кредиту у сумі 5 000 грн та наявність підстав для стягнення неустойки у розмірі 4 200 грн.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають задоволенню частково - у частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 4 500 грн та нарахованих процентів у сумі 5 866,50 грн, усього 10 366,50 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення неустойки (штраф, пеня) у сумі 4 200 грн слід відмовити.

Розподіл судових витрату справі

Судовий збір

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1108110 від 15.04.2025, надавач послуг АТ «Сенс банк».

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог в сумі 2 083,41 грн (3 028 грн х (10 366,50 грн / 15 066,50 грн)).

Витрати пов`язані з розглядом справи

Позивачем при зверненні до суду зазначено про витрати пов`язані з розглядом справи - витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів в розмірі 1 514 грн, відповідно до попереднього розрахунку.

Так, ст. 133, 140 ЦПК України передбачають, що до судових витрат належать, зокрема, витрати пов`язані з розглядом справи - витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду.

Позивачем не надано належного розрахунку таких витрат, у зазначеній справі судом забезпечення доказів не застосовано, докази за місцезнаходженням не досліджувались, на підтвердження обставин витребування доказів представником позивача та понесення витрат підтверджуючих документів суду не надано.

Відтак, за недоведеності обставини наявності витрат у позивача, пов`язаних з розглядом справ, слід відмовити у їх стягненні.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 49, 76, 81, 120, 123, 126, 127, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 278 ЦПК України, ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 1482773 від 19.07.2024, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Незалежні фінанси», у сумі 10 366 (десять тисяч триста шістдесят шість) гривень 50 копійок.

Відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості зі сплати частини основного зобов`язання в сумі 500 грн, відмовити у стягненні неустойки в сумі 4 200 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 2 083 (дві тисячі вісімдесят три гривні) 41 копійка.

Відмовити у задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення з відповідача витрат в сумі 1 514 грн пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 18.03.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, тел. +380444998590

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ